пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200616
04.07.2006 | Олег Туменко, м.Кіровоград

«Не заграждай рта у вола молотящего»

   

«Чого ж ви чванитеся, ви ...»

(Т.Г. Шевченко, «І мертвим І живим ...»)

Сім’я біля столу. Мати порається, з любов’ю поглядаючи на синів. Старший на останньому курсі престижного вузу. Відмінник. Вже має наукові публікації. Майстер спорту. Лідер. А меншенький, старшокласник, вдачі лагідної. Не такий обдарований. Як не старається, отримує переважно трійки. І до спорту його не долучиш. Слабенький. Люди різні. На те Божа воля.

Та хіба підніметься материнська рука одному подати більше та краще? Такого у нашому народі не було зроду, віку!

То чому ж мати – батьківщина, нині ділить по-іншому? Мільйони бюджетників отримують 350-600 гривень, а тисячі інших, посадовців вищої ланки – десятки тисяч гривень заробітної плати за місяць. А з урахуванням величезних додаткових виплат «на оздоровлення, на житло, підйомних, вихідних і т.п.», різниця оплати праці в сотні разів! І на мінімальну зарплату фактично неможливо прожити. Така сама ситуація з пенсіями. А приватний капітал бере приклад з влади. І найбільше страждає село, яке просто вимирає. Подібних співвідношень немає в жодній цивілізованій країні, і не було в Україні з часів голодомору. Чому це відбувається і до чого призведе? В бідній державі, яка виробляє на душу населення менше сусідів і розрив цей зростає? Воістину пір за чуми…

Мені довелося на собі пізнати різну роботу. Під час шкільних канікул працював в колгоспі, пас корів. Закінчив машинобудівний технікум, працював робітником, майстром, матросом. Закінчив, з відзнакою, стаціонар Харківського юридичного інституту. Більше 20-ти років розслідував кримінальні справи як слідчий, керівник слідчого підрозділу обласної прокуратури, УМВС. Старший радник юстиції, полковник міліції у відставці. Зараз викладаю в юридичному вузі. Маю публікації в фахових юридичних виданнях, в тому числі й за кордоном.

Так, складність, відповідальність і навантаження у різних робіт не однакова і об’єктивно оплата повинна бути різною. Але ж з не в десятки, сотні разів!

Праця медсестри, секретаря, кур’єра, водія, будь-яка інша робота теж є тяжкою, важливою, відповідальною і значимою для загального кінцевого результату. Жодна організація не. зможе працювати без електрика, прибиральниці. І виконання владних повноважень не є звершенням титанів, які прославили Україну в віках.

А діти? Яке ставлення до держави, яка національна самоповага формулюється у сотень тисяч напівголодних дітей, у молоді, що спостерігає життя «синів богів»? Адже все оцінюється у порівнянні.

Єдиний озвучений аргумент запровадження нечуваних зарплат зводиться до того, що вони викорінять корупцію. Проте ця теза по суті є виправданням хабарництва і не може не призводити тільки до протилежного результату. Будь-яка зарплата не зробить хабарника порядною людиною, Потреби нескінчені… Ще краще авто, хатинка, дітям, онукам ...

Критерієм істини є лише практика. Тільки в останній час за хабарі заарештовані, для прикладу, заступник оборони ФРН, двоє росіян — високопосадовців ООН, які мали відповідну платню. Диво-зарплати існують у нас більше року і хабарів менше не стало. Крім того, чиновник дійсно може «добирати» зарплату хабарами. Але ж і у інших громадян є варіант кримінальної відповіді на недоплату – крадіжки, грабежі, розбої – теж страшні злочини. Від хабарів утримує тільки совість. А тих у кого вона з ганжем – чекає реальна невідворотність буцегарні.

До речі, частка хабарників в загальній кількості засуджених до позбавлення волі в останні роки постійно падає і в 2003р. вона склала аж 0,055. За останні два роки ці данні, вперше в історії України, взагалі не опубліковані, але відомо, що ситуація по суті не змінилася. Думка про те, що позбавлення волі призводить тільки до негативних наслідків, реалізується, знову ж таки вибірково, тільки щодо хабарників.

Існуючі співвідношення у встановлених державою оплатах праці суперечать природним вимогам совісті – основному, що робить людину людиною. Вони є головним чинником руйнації української держави та деградації народу і повинні бути негайно припинені.

Змінити їх шляхом підвищення мінімальних зарплат економічно явно нереально, необхідна і корекція наддоходів. Рішення Конституційного суду про незаконність зменшення надзарплат в країні, де інваліди війни не отримують належні авто – аморально. Зараз законодавчо призупинені визначені попередніми законами пільги чорнобильцям, доплати вчителям, не повернуті заощадження. Крім того, це Рішення КС є юридично помилковим — по суті Конституції України, положення про неможливість зменшення обсягу оплат стосується тільки мінімальних стандартів і за наявності економічних можливостей.

Основними параметрами життя є обсяг виробництва і справедливість розподілу ВВП, бюджет є спільним результатом праці кожного і розподілятися вони повинні справедливо. Необхідно невідкладно прийняти перший після Конституції закон – Національний закон про заробітну плату. В якому визначити співвідношення заробітної платні і інші пільги всіх без винятку осіб, працюючих в Україні – від Президента до прибиральниці сільської школи, взявши за основу європейську практику, з урахуванням різниці в рівнях ВВП. При цьому мінімальна зарплата повинна бути не нижче реального рівня прожиткового мінімуму. Аналогічно відносно пенсій. Ми всі в одному човні і ділити треба по совісті.

Затягувати неможливо. Цього року в Україні знову зросла смертність, зменшилась народжуваність, падає рівень росту ВВП. Народ відповідає на несправедливість еліт вкрай негативними настроями, глобальним розчаруванням, апатією... І ці процеси набувають незворотного для держави характеру
Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори