пошук  
версія для друку
10.07.2006

Звіт Одеської обласної організації ВГО “Комітет виборців України” по результатам моніторингу дотримання права на свободу слова, свободу мирних зібрань та політичних переконань в Одеський, Миколаївський, Херсонський, Чернівецькій та Рівненський областях в 2005р.

   

Вступ

Протягом 2005 року Одеська обласна організація Всеукраїнської громадської організації “Комітет виборців України” провела моніторинг дотримання прав на свободу вираження поглядів, права на інформацію, свободи слова і мирних зібрань в Одеській, Миколаївській, Чернівецькій, Херсонській областях. Моніторинг здійснювався в рамках програми “Демократичні моніторинги” за фінансовою підтримкою Фундації сприяння демократії при Посольстві Сполучених Штатів Америки в Україні. Нагляд проводився за наступною методикою:

  • моніторинг публікацій в ЗМІ

  • моніторинг звернень в приймальню Комітету виборців

  • анкетування працівників ЗМІ і представників політичних партій

  • напрям офіційних запитів до органів державної влади і місцевого самоврядування

За наслідками спостереження Одеська обласна організація Комітету виборців КОНСТАТУЄ:

А) На початку 2005 року у порівнянні з 2004-м у вказаних областях спостерігалося поліпшення ситуації з дотриманням політичних прав громадян України;

Б) Тим часом, відзначені випадки переслідування і дискримінації за політичною ознакою. Масового характеру ця практика не прийняла, хоча і викликала певний резонанс в мас-медіа і серед політичних партій.

В) Зростання числа порушень прав людини і громадянина відзначено напередодні і на першому етапі виборчої кампанії, що стартувала 26 листопаду 2005 року.

Г) Частіше за все право громадян порушували співробітники комунальних служб і органів правопорядку, суди.

Ж) Органи внутрішніх справ, прокуратури, установи охорони здоров’я і суди також є самими закритими для моніторингу.

З) Після виборів Президента істотних змін в позитивну сторону України у сфері дотримання прав людини не відзначено.

Все це дозволяє зробити висновок про недостатню увагу органів виконавчої влади і місцевого самоврядування до проблеми дотримання політичних прав людини і громадянина в Одеській, Миколаївській, Чернівецькій і Закарпатській областях.

У зв’язку з цим, Одеська обласна організація Комітету виборців України РЕКОМЕНДУЄ:

А) Органам влади і місцевого самоврядування в цілому: посилити контроль над діями своїх співробітників, провести додатковий інструктаж про необхідність дотримання політичних прав людини і громадянина, застосовувати до порушників жорсткі санкції, аж до звільнення з посади, залучення до дисциплінарної, адміністративної і кримінальної відповідальності.

Б) Правоохоронним органам: розробити комплекс заходів для профілактики і припинення випадків систематичного ігнорування політичних прав людини і громадянина у вказаних областях

Д) Засобам масової інформації: частіше реагувати на випадки порушення політичних прав людини і громадянина, інформувати громадян відносно існуючого положення в цій сфері, пропагувати дотримання норм чинного законодавства.

Е) Громадянам: активніше захищати власні права, у тому числі і в судовому порядку.

Право на політичні переконання. Свобода вираження поглядів.

У порівнянні з минулим рокам ситуація із дотриманням цього ключового політичного права, закріпленого ст. 34 Конституції України, дещо покращилася: в усякому разі, Організацією не було зафіксовано масової практики грубого порушення даної норми.

Тим часом, серйозне оновлення кадрового складу органів державної влади і місцевого самоврядування (в деяких структурах “чищення” торкнулося ступенів ієрархії аж до посад начальників відділів управлінь), що мало місце на початку року, а також досить низький професійний рівень новопризначенців дозволяє зробити висновок про те, що основним мотивом кадрових перестановок була політична неблагонадійність звільнених. Крім того, порушенням духу закону слід визнати і квотний принцип розподілу посад в органах державної влади.

Втім, підсумком подібної політики нової влади стала фактична багатопартійність виконавчих структур на місцях і коаліційність уряду. Яскравим прикладом тут може служити Овідіопольськая районна державна адміністрація Одеській області, де заступники голови РДА Наталії Чегодар є лідерами районних парторганізацій НСНУ, СПУ, БЮТа і Народної партії. Втім, аналогічна ситуація спостерігалася і раніше, коли посади у владних структурах розподілялися між представниками Партії регіонів, СДПУ(о), НДП і т.ін.

Що характерне, чищення органів влади в областях, що піддалися моніторингу КВУ, відбулося в два етапи. Якщо на першому була проведена заміна керівного апарату обласних, районних адміністрацій і територіальних держструктур, то на другому (орієнтовно – весна-літо 2005 року) переможці президентських виборів розвернули широкомасштабне настання на муніципалітети. До завершення каденції були усунені з посад міські голови і впливові урядовці цілого ряду обласних центрів і міст обласного підкорення, якось: мер Одеси Руслан Боделан (в квітні 2005 року рішенням Приморського районного суду міста, фактично, замінений на члена НСНУ Едуарда Гурвіца), перший заступник і заступник по ЖКХ мера Миколаєва Володимир Бушин і Іркин Балтаєв, багато інших. В Первомайську Миколаївській області обидві впливові і протиборчі бізнес-групи міськради спробували ініціювати відставку пана Пшенішнюка, відбулися невдалі спроби змінити керівників Южноукраїнська і Вознесенська Миколаївської області.

В 2005 році зафіксована низка випадків переслідування і дискримінації за політичною ознакою. Втім, ця практика не прийняла систематичного характеру.

20 жовтня 2005 року прес-служба Чернівецького обкому СДПУ(о) розповсюдила заяву з приводу погрому партійного офісу в ніч з 13 на 14 жовтня. Парторганізація звернула увагу на системність подібних і інших неправомірних дій щодо партії, громадян, що розділяють її ідеологію, зокрема, вказала на численні факти тиску на членів СДПУ(о), які працюють в органах державного управління, в установах і організаціях. Пригадали есдеки і про недавній напад на офіс вінницької організації СДПУ(о).

Одним з найбільш волаючих фактів переслідувань за політичною ознакою став арешт активістів "Братства" в місті Ізмаїл. Ось версія Інформаційного агентства "Репортер": "Співробітники правоохоронних органів звільнили з-під варти лідерів ізмаїльских міської й районної організацій партії "Братство", які підозрювалися у вбивстві мешканки міста і трьох її дочок. Про це агентству "Репортер" повідомив керівник Одеської міської організації партії "Братство" Юрій Прокопенко. Він відзначив, що активісти "Братства" обурені самим фактом затримання голови міської ізмаїльської парторганізації Івана Короневського і голови районної організації Артура Конькова за підозрою у здійсненні кривавого злочину на тому лише підставі, що один з родичів убитих раніше знаходився у лавах партії.

Не менш резонансним був наступний випадок, зафіксований чернівецьким обласним відділенням КВУ. Голова державної адміністрації Чернівецької області М. Ткач призначив службове розслідування щодо діяльності керівника управління промисловості і розвитку інфраструктури ОДА С. Данілюка. Останній, як виявилося, дав грунтовне інтерв’ю газеті “Свобода слова”, де виказав власну думку щодо роботи деяких керівників облдержадміністрації. Данілюку інкримінують порушення етики державного службовця. Одночасно дії урядовця засудила газета “Час”, редактором якої є радник голови облдержадміністрації П. Кобевко.

Часто політичні переконання посадовців, депутатів служать приводом для образи їх з боку представників нової влади. Ось декілька яскравих прикладів.

25 листопада 2005 року (під час святкування роковин “помаранчової революції”) заступник голови Чернівецької облдержадміністрації Борис Баглей дозволив собі назвати “волохатими рилами” (цитуємо дослівно) депутатів обласної поради, які не затвердили рішення про залучення до кримінальної відповідальності деяких членів депутатського корпусу.

Практично аналогічне порушення ще на початку року припустився тодішній голова Секретаріату Президента України Олександр Зінченко, що відвідав з офіційним візитом Одеську область. Не маючи на те достатніх підстав, Держсекретар звинуватив мера Одеси Руслана Боделана, голову обласної ради Сергія Гриневецького у здійсненні ними тяжких злочинів, додавши до оних підтримку на виборах Президента пана Януковича.

Низку порушень права на свободу політичних переконань допускали і представники органів місцевого самоврядування. Зокрема, 23.11.2005 роки управління внутрішньої політики Одеської міської ради презентувало інформаційний довідник “Хто є хто: політичні організації міста Одеси”, в якому містилися відомості про оголошення у всеукраїнський розшук члена політради Партії регіонів Руслана Боделана. Цікаво, що відомості, які були розміщені в збірці, надавали самі парторганізації, так що, в спотворенні інформації, судячи з усього, повинне управління.

Право на свободу слова

Моніторингу дотримання даного права традиційно надається велика увага, особливо представниками міжнародних НУО. І це далеко не випадково, бо наявність/відсутність свободи слова є одним з найважливіших критеріїв класифікації політичного режиму як демократичного/недемократичного. Тим часом, вживання категорії “свобода слова” в морально-етичному контексті, а також як абсолютної категорії (яка може або бути присутною, або ні) не можна визнати за доцільне: точного критерію наявності “свободи слова” в суспільних науках не існує. Отже, ми можемо говорити виключно про конкретні порушення (або тенденції) конкретної статті Конституции– 34-ї.

Загальну ситуацію з дотриманням свободи слова в областях, які були піддані моніторингу, слід визнати за цілком задовільну: нами не зафіксовано масової практики грубого тиску на представників ЗМІ, пов’язаного з їх професійної діяльності.

Втім, Організацією зареєстровано декілька одиничних фактів такого тиску (найбільша кількість була зафіксована в Чернівецькій області, трохи менше – в Ммиколаївській і Херсонській, Одеській областях).

Одеське обласне відділення Незалежної профспілки журналістів неодноразово звертало увагу на конфліктні ситуації, що виникли в районах області між головами районних адміністрацій і редакторами місцевих видань (переважно офіційних). Так, повідомлялося, що такі конфлікти мали місце у Великомихайловському і Беляївському районах області.

12 жителів Кельменецького району Чернівецької області– учасників “помаранчової революції” - публічно, на сторінках газети “Буковинське віче” затаврували журналіста районної газети Василя Твердохліба і місцевого фермера Олександра Мельнічука за розміщення інтерв’ю в газеті “Рідне слово” (19.11.2005 – “Нас на Майдані використали, а потім забули”). В інтерв’ю автор виказав свою оцінку сучасним суспільно-політичним процесам в Україні, на Буковині і в Кельменецком районі.

Тележурналіст Черновіцької ОДТРК Ігор Савчин виступив проти дій генерального директора ОДТРК Аркадія Казимірського, який заборонив вихід в ефір 27 листопада 2005 року щотижневої програми “Голос села” (в якій містилися негативні вислови щодо політики облдержадміністрації).

В грудні 2005 року власник газети “Версії” (Чернівці) заявив, що під час повернення у місто з відпустки в Новоселіцькому районі за його автомобілем стежив невідомий транспортний засіб (за словами потерпілого, - світлі “Жигулі” з держномером (43-07). Колектив редакції “Версій” публічно звернувся до відповідних органів з проханням дати оцінку цьому факту.

Не дивлячись на дані факти, частіше всього в подібних ситуаціях йшлося про суперечності фінансового або організаційного характеру.

Так, за останні місяці зафіксовано декілька випадків насильного припинення роботи ЗМІ. Лідером тут виявилася одеська область:

Так, за останні місяці зафіксовано декілька випадків насильного припинення роботи ЗМІ:

  1. Ситуація навкруги ТК "ТВ-точка". 9.09.2005, після усунення директора Ігоря Яковльова (нині - голова міської організації партії "Третя сила") і призначення на цю посаду Н. Кустової телеканал якийсь час не працював, від нього відійшла частина колективу. В листопаді Ігор Яковльов спробував поновитися через суд.

  1. Увечері 28 жовтня в Одесі було припинено віщання ТРК "ГЛАС". Програми телекомпанії одесити могли побачити лише в деяких кабельних телевізійних мережах, окрім телемереж "Чорне море" і „АРС". ТРК "ГЛАС", "ПЛЮС", "Страна совєтов", "ТЕТ" і деякі інші підконтрольні (через пакети акцій і лояльних акціонерів) відразу двом політичним суперникам – лідеру обласного НСНУ О. Козаченко і голові АМКУ О. Костусєву. Після відновлення в судовому порядку колишнього директора "ГЛАСу" Ігоря Горюхіна О. Козаченко спробував узяти канал під свій контроль. Зараз "ГЛАС" вже працює, проте, конфлікт продовжується.

  2. За заявою Одеської обласної організації Партії “Реформи і порядок”, в ніч з 30 на 31 грудня 2005 року колишнім головою організації (нині – голова обласного штабу БЮТ), заступником Одеського міського голови Володимиром Курінним був захоплений сервер офіційної сторінки партії (nu-odessa.org.ua; дзеркало – prp.od.ua). Зараз на цих адресах розміщується особиста сторінка Володимира Курінного

Щодо спроб тиску (кримінального або адміністративного) на ЗМІ слід згадати "перевірку" міліцією приміщення ТРК "АРТ" (1 серпня 2005 р.) і тимчасове припинення трансляції ТРК "ГЛАС" (28 жовтня). Більшість аналітиків схильна бачити в ситуації навкруги "АРТу" свідому провокацію самого телеканалу.

31.07.2005 р., в другій половині дня, у приміщення, що було займане телерадіокомпанією "АРТ", увійшло кілька десятків представників правоохоронних органів і наказали журналістам і співробітникам телерадіокомпанії покинути робочі місця. Свою вимогу вони мотивували дзвінком, який нібито мав місце, про загрозу вибуху. Безконтрольне перебування сторонніх людей в приміщеннях продовжувалося півтори години. За словами співробітників ТРК, пізніше з’ясувалося, що зникли запам’ятовуючі, пристрої (флеш-карти пам’яті й дискети з інформацією). Був також пошкоджений один з комп’ютерів, з якого спробували вилучити дані. Керував операцією "розмінування" телерадіокомпанії "АРТ" якийсь підполковник. Пізніше його прізвище вдалося з’ясувати – це був Микола Хмарський, керівник штабу Приморського РВ УМВС м. Одеси.

Широко поширеної слід визнати й незаконну практику перешкоджанню журналісту в його професійній діяльності. Найхарактернішими прикладами такої є:

    1. Обмеження допуску на заходи, організовані органами державної влади і місцевого самоврядування

      Так, 16.12.2005 роки, під час прес-конференції обласного прокурора Олександра Галкина, допуск журналістів здійснювався за "спеціальними списками", в які було внесене до десятка прізвищ. У результаті, на захід не потрапили представники Радіо "Свобода", інформаційного агентства "Репортер" та ін. мас-медіа. За спостереженнями Незалежної профспілки журналістів, замість працівників ЗМІ, що залишилися за дверима, в залі, де проводилася прес-конференція, були присутні співробітники прокуратури.

      Аналогічний випадок мав місце і в червні 2005 року, під час зустрічі Президента України Віктора Ющенко з своїм молдавським колегою Володимиром Вороніним.

      В прес-службі Одеської обласної державної адміністрації кореспонденту радіо "Свобода" в Одесі та іншим місцевим журналістам відмовили в можливості акредитуватися на зустріч президентів України і Молдови.

      Як повідомив "Інформаційний сайт Одеси", "в прес-центрі навіть не знали або тримали в жорсткій таємниці інформацію, в якому саме населеному пункті відбувається міждержавна зустріч на найвищому рівні".

      За словами заступника керівника прес-центру Одеської обласної держадміністрації Віктора Бріка, "це державний візит, який висвітлюватимуть декілька журналістів центральних київських видань".

      Редактор Чернівецької газети “Час” Кобевко звернувся до прокурора області з вимогою порушити за фактом незаконного перешкоджання журналістській діяльності кримінальну справу проти заступника Чернівецького міського голови Євгенія Прокопця, який 21 грудня 2005 року не допустив журналіста газета на засідання робочої групи, що вивчає ситуацію на МТК “Каліновський ринок”. Питання про можливу присутність журналіста було поставлене на голосування, і більшість членів групи проголосували проти.

    2. обмеження допуску працівників ЗМІ на об’єкти, що знаходяться в державній або муніципальній власності, а також порушення права на вуличну видео- або фотозйомку приватних підприємств.

Так, безперечним порушенням норм чинного законодавства, зокрема ст. 34 Конституції України, а також ст. 26 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) та ін. була практика дозволяючої реєстрації (акредитації) представників ЗМІ в Одеській міській раді, яка існувала в 2005 році.

Не менш резонансний випадок відбувся 28.12.2005 із співробітниками ТРК "Круг" і "ГЛАС" на Одеській кіностудії. Мабуть, у відповідь на розміщення в ефірі цих телекомпаній сюжетів про незаконну приватизацію Одеської кіностудії, журналісти "Круга" й "ГЛАСу" не були допущені презентацію для ЗМІ нинішнього стану об’єкту. І лише після втручання керівництва Одеської обласної організації Національної спілки кінематографістів України вільний доступ преси на територію кіностудії був забезпечений. На питання про причини зневаги чинного законодавства директор Одеської кіностудії Ольга Неверко заявила буквально наступне: "Ми запросили тільки "наші" мас-медіа, "Круг" до таких не відноситься". Іншими словами, пані Неверко було допущено найгрубіше порушення ст. 34 Конституції України.

В 2005 році зафіксовано і декілька випадків вживання фізичної сили при створенні перешкод професійної діяльності журналістів.

Так, 13.09.2005 роки на “Інформаційному сайті Одеси” з’явилася інформація про напад на журналіста газети “Правое дел” Ларису Ільіну. За словами потерпілої, правопорушення було здійснено співробітниками служби безпеки фірми “Томатекс” при підготовці нею матеріалу про незаконну забудову одеського узбережжя .

Вже 23.09.2005 роки в “Рівненській газеті” (№235) з’явилася публікація “Загрожували журналісту”, в якій містилися подробиці “наїзду” якогось підприємця Рівненської області Марії Джум на журналіста видання. Підприємець загрожувала кореспонденту фізичною розправою у разі публікації матеріалу, що характеризує її з негативної сторони.

8.11.2005 роки фізична сила була застосована охороною ВАТ “Чернівцим’ясопромсервіс” до журналіста Косивчука, що спробував пройти на територію підприємства під час акції протесту трудового колективу.

Право на захист від дискримінації

Не рідкістю в 2005 році були і випадки дискримінації громадян за політичною ознакою. Причому, що характерне, порушення цього конституційного права відбувалися в основному на початку і під кінець року. Мабуть, в першому випадку свою роль зіграла політична реструктуризація, що відбулася в області після "помаранчової революції", в другому ж – стартуюча виборча кампанія.

Так, негативним явищем слід визнати різкий відтік з державних структур і органів місцевого самоврядування області посадових і службових осіб, що належать до нових опозиційних політичних партій або підтримали на виборах 2004 року одного з кандидатів у Президенти України. Однією з причин такого відтоку став, очевидно, квотний принцип перерозподілу посад в адміністраціях. Як відомо, про його існування неодноразово заявляли як різні політичні сили (ПРП, Народний Союз "Наша Україна", СПУ, БЮТ), так і офіційні особи, зокрема, Голова Одеської обласної державної адміністрації Василь Цушко, Державний Секретар України Олександр Зінченко та ін. Формально він торкався тільки керівництва обласної й районних державних адміністрацій, проте, на ділі втілення принципу в життя призвело до тотальної зміни адміністративного апарату аж до рівня керівників відділів РДА. До речі, різка зміна партійності призначеними по квоті БЮТу головами райдержадміністрацій у вересні 2005-го цілком підтверджує наш висновок. На жаль, фактів саме "насильного" (тобто, із порушенням Кодексу законів про працю України) звільнення урядовців нами не зафіксовано, хоча самі пертурбації з партійним складом органів державної влади не можуть не викликати тривоги. На нашу думку, всі ці негативні тенденції пов’язані із надмірним політизуванням і партизацією державного апарату, що практикується вже давно (з кінця 90-х), і яке, у свою чергу, створює загрозу зрощення партійних і державних структур – одна з ознак тоталітаризму.

Втім, в кінці року подібних перестановок в середовищі органів виконавчої влади не спостерігалося. Інша справа – органи місцевого самоврядування. Показові в цьому плані зміни в партійному складі виконавчих структур Одеської міської ради. Протягом буквально одного-двох місяців (листопад-грудень) з них або були витиснені, або обміняли партквитки представники ПРП (Володимир Курінний, Ірина Яроцька, Микола Рубля, Володимир Дрямов, Сергій Козицький, Наталія Чайчук). Що характерне, урядовці, що змінили партійність, перейшли до "опозиційних помаранчових" партій – БЮТу або Партії патріотичних сил Олександра Зінченко.

З інших фактів порушень певний резонанс викликало сприяння, надане одним з урядовців обласного управління фізкультури і спорту, передвиборчому спортивному заходу, що проводився активістами Народної партії; затримання по "липовому звинуваченню" активістів "Братства" в Ізмаїлі і ін.

Ознаки дискримінації за політичною ознакою спостерігалися в звітний період і в Миколаївській облдержадміністрації. Зокрема, в області тільки однієї громадській організації – “Асоціації громадян на підтримку програми Миколаївської ОДА “Нова влада – нові можливості громадян”, - надані преференції при проведенні громадських форумів, опитування жителів від імені ОДА, виборі представників області на Президентські слухання “Виклики, породжені свободою”, створенні громадської колегії і т.ін.

Свобода мирних зібрань

Свобода мирних зборів – одне з ключових політичних прав людини і громадянина, забезпечуюче нормальне функціонування громадянського суспільства і переважно мирний характер політичної боротьби. Воно закріплено як в основоположних міжнародних документах, на зразок Загальної Декларації прав людини, так і в Конституції України. Соціальна небезпека правопорушення, що полягає в обмеженні конституційного права громадян на свободу мирних зборів, багато разів зростає, коли порушення закріплюється в нормативному порядку – відповідними наказами, ухвалами або рішеннями органів виконавчої влади і місцевого самоврядування. При цьому часто виникають парадоксальні ситуації, коли нова влада застосовує до своїх опонентів ті ж санкції, що ще недавно застосовувалися по відношенню до неї, тим самим, провокуючи падіння власного авторитета.

Подібний випадок зафіксований в Одесі, де дотепер діє рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.02.1999. №68 "Про встановлення місць для проведення зборів, мітингів і демонстрацій в м. Одесі", затверджене рішенням сесії Одеської міської ради від 10.03.1999 р. №123-III, яке обмежує перелік місць проведення мирних зборів Куликовим полем. Спираючись на цей явно неконституційний акт, юридичне управління міської ради регулярно забороняло проведення масових заходів політичним партіям і суспільним організаціям.

Наприклад, 24 серпня юридичне управління заборонило урочисте покладення квітів до пам’ятника Т.Г. Шевченко активу Партії "Реформи і порядок", 7 листопаду аналогічній санкції піддалася Прогресивно-соціалістична партія. І таких прикладів множина.

На щастя, далі за формальні заборони справа не дійшла: і партії, і мерія діють за принципом "італійського страйку", - одні забороняють, інші не виконують. Така ситуація вигідна всім, окрім команди нинішнього міського голови, яка бездіяльністю своєю ллє воду на млини опонентів.

Проблема була знята тільки 21.12.2005 роки рішенням виконкому, що відмінило горезвісний документ №68 від 20.02.1999.

Окрім нормативного обмеження свободи мирних зборів, Одеська обласна організація Комітету виборців України зафіксувала і випадки насильного розгону політичних акцій. Так, 1 грудня 2005 року невідомими був зірваний пікет Громадянської партії "ПОРА". За свідченням активістів партії, на їх адресу звучали загрози фізичної розправи.

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори