MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Вступне слово при відкритті "круглого столу" 27.07.06

28.07.2006   
Віктор Ющенко
Круглий стіл 27.07 відкрився о 16-00 і був присвячений обговоренню шляхам виходу з політичної кризи і прийняттю Універсалу національної єдності
Дорогий Український народе,

Дорогі співвітчизники,

Шановні колеги,

Пані і панове!

Зі щирим серцем і думкою я прийняв рішення ініціювати нашу зустріч, щоб у відвертий і глибокий спосіб обговорити найбільш значимі політичні проблеми країни.

Розпочинаємо загальнонаціональний круглий стіл, як точку відліку нового часу у політичному і суспільному житті України.

Учасники сьогоднішнього круглого столу, можливо, мають різні погляди, часто протилежні погляди з тих чи інших питань українського розвитку. Але я переконаний, це не є основою для розколу країни, нації. Нація ніколи не розколює державу – її розколюють політики.

Так вийшло, що сьогодні перед нами є великі виклики, на які ми повинні дати відповідь. Одні виклики сформовані на успадкованій основі, вони мають свою історію. Інші набуті в рамках останніх баталій. І перші, й другі не додають нам розуміння, толерантності, утвердження принципів співжиття, врешті-решт порозуміння. І тому я надіюся, що сьогоднішній круглий стіл стане точкою відліку нового часу в політичному й суспільному житті.

Форма нашого діалогу ґрунтується на світовому досвіді. Я щасливий, що сьогодні український круглий стіл можна проводити в Києві, Україні, не їхати до Варшави, не закликати до круглого столу політичних лідерів сусідніх країн, Заходу. Настав час, коли ми можемо ініціювати і в національному колі провести цю відкриту, чесну полеміку.

Втім, її зміст визначає природа українського народу, чия філософія і вдача є прихильною до пошуку зважених, мудрих рішень навіть у найскладніших ситуаціях. Я вдячний учасникам круглого столу за готовність до цієї розмови. І політичним колегам, що сидять справа. Я знаю, що, можливо, для когось ця дорога була нелегкою, але я високо ціную те, що ви розумієте, як важливо сьогодні бути за одним круглим столом.

Особливі слова подяки і поваги скажу представникам громадськості, які в хвилини потреби знайшли можливість прийти, приїхати, прилетіти. Я знаю, що багато з них було за межами Києва і Київської області. Я дуже вам вдячний за це. Ваша присутність, переконаний, вивищує приземленість будь-яких політичних дискусій, які можуть вестися в цьому залі, оскільки на вагу слів і вчинків поставлені такі визначальні поняття як незалежність, соборність українська демократія, свобода, справедливість.

Я наводжу саме цей смисловий ряд, аби підкреслити виняткову важливість предмету і перспективи нашого діалогу.

Переконаний, у політичному житті країни настає момент істини. Нам треба приймати рішення.

Ми постали перед конфліктом – але не імен чи особистостей, а явищ. Ці явища стоять у такому ряду.

Перш за все, це курс державності чи курс державної роздрібленості? Куди ми йдемо? Які наші цілі? Це принципи демократії і принципи маніпулювання народом, засади нової європейської політичної культури і рецидиви минулого, реванш, моральна ураженість і білокрів’я честі.

На п’ятнадцятий рік незалежності народові продовжують нав’язувати ідеологію рівновіддаленості – на Схід, на Захід, на Північ і Південь. Ми вже там були – це тупик.

Від цих проблем неможливо сховатися, незалежно від того, ким ви є за партійною приналежністю, під яким прапором ви ходите.

У центрі цих викликів сьогодні перебуває Верховна Рада. Ситуація, яка досі триває у парламенті, має однозначну характеристику – це пастка і глухий кут.

На мій погляд, вийти з нього можна двома шляхами. Причому ми сьогодні стоїмо на порозі обох і маємо неминучий вибір – або піти дорогою конфронтації і зволікання у вирішенні життєво важливих проблем нації, країни, або – чи не вперше в нашій історії – прокласти шлях до реального згуртування нації.

Другий шлях набагато складніший, ніж перший. Дуже часто певним політичним силам буде важко його пояснювати своєму електорату. Але можливо. Так трапилося, що вибори до українського парламенту закінчилися з рахунком «1:1». Коли за політичну партію чи блок політичних партій з однієї сторони проголосували 8 мільйонів громадян, за інший блок чи політичну силу проголосували 8 з лишнім мільйонів громадян. Істинний вибір стратегії нації сьогодні в руках політиків. Або вони є мужніми, стоять на основі консолідації і формують національні перспективи, або живуть принципом нетолерантності, політичної боротьби до останнього солдата, несприйняття навіть принципів співіснування. І це мене лякає, як Президента. Так не може бути в політиці. Питання стоїть не про відносини певних персон. Питання стоїть про здатність політичної еліти сформувати національний курс і чітко його дотримуватися.

Мені боляче від того, що, на жаль, виборча риторика не забута й привнесена до залу Верховної Ради. Вона стосується питань, які ніколи не можуть розколювати європейську націю. Чи то дискусія по мовній політиці, чи то по нашому європейському вибору, чи по темі інтеграції, СОТ, церковній консолідації, нашої історії. Я переконаний: відповідальний політик ніколи не буде спекулювати темою, яка формує напруженість у нації. Вибори закінчено.

Це дійсно винятково непростий момент. І я звертаюся до всіх політичних сил України розпочати процес об’єднання навколо принципів єдності країни, незалежно від того, яку географію і політичну силу ви представляєте. Ми повинні об’єднатися довкола забезпечення її національного суверенітету, втілення економічних перетворень – ринкових, відкритих, конкурентних, ясних, безумовного гарантування всіх демократичних прав і свобод людини. Ми не повинні допустити «відкату» по жодній демократичній позиції і свободі.

Сьогодні наша міць полягає не в гаслах, а в рішучості мудрих, зважених і консолідуючих дій. Цим кашу ніколи не зіпсуєш. Усвідомити це повинен кожен, хто прагне бачити соборну Україну, а не руїну з обох берегів Дніпра. З усією внутрішньою чесністю і жорсткістю національної правди маємо нарешті усвідомити справжню Україну і спільною волею – і влади, і опозиції – розпочати її новий день.

Безумовно, єдність України є категорією безальтернативною. Однак вона не може бути ані штучною, ані лукавою, ані напівправдивою. Єдність буде досяжною лише тоді, коли завдяки нашим спільним зусиллям набуде гранично чіткого значення.

Її принципи – такі.

Це соборність земель. Непорушність кордонів. Тісний діалог регіонів. Безумовне гарантування державності української мови. Цивілізоване ставлення до мов і культур національних меншин. Дотримання свободи слова, усіх засадничих прав і свобод людини. Створення ліберальних умов для економічного поступу країни. Реалізація європейської перспективи нації.

У моєму розумінні, це суть нашої єдності. Я думаю, що це ті категорії, ті принципи, які нас можуть об’єднати в ім’я майбутнього.

У кожної нації були вибори аналогічні нашим. І особливо в країнах Східної Європи. Кожна нація знаходила національну відповідь на ці виклики. Нам треба вийти з курсу хитання. Нам треба зайняти чітку позицію в цих занадто важливих для долі країни перспективах.

І нарешті, до цих засадничих речей єдності я хотів би добавити ще ряд думок. На мій погляд, єдність означає додержання духу суспільної толерантності і терпимості.

Усвідомлюючи винятковість нинішньої політичної ситуації, я сприймаю сучасний політичний стан, як істинно історичну можливість для досягнення і забезпечення політичної, економічної і духовної єдності нашої країни. Мені здається, це добрі обставини, щоб у цей час говорити про соборну Україну, її єдність, забути атмосферу виборів, бути мудрими.

Ми зобов’язані зважено і відповідально вирішити виклик політичних проблем – і в першу чергу тих, що постали у Парламенті України, – і через істину національної консолідації створити нездоланну основу для об’єднання суспільства.

За цим круглим столом ми повинні раз і назавжди відмовитись від політики реваншу і протистояння. Маємо підтвердити незмінність і незворотність внутрішнього і зовнішнього курсу країни, який здобув підтримку на виборах Президента 2004 року. І в своїх діях та вчинках відійти від найменших особистісних амбіцій та неухильно керуватися засадничими національними інтересами України.

На мій погляд, це – головне.

Ставши на цей шлях, ми зуміємо відкрити нову перспективу для України і для нашого народу. Не дослухавшись голосу мудрості і зваженості та ставши на іншу дорогу, програємо всі.

Шановні колеги, я ще раз запрошую Вас до діалогу. Переконаний, ми досягнемо тих рішень, які можуть стати оптимальними для сьогоднішньої ситуації. Упевнений, що ці рішення стануть основою для нашого спільного схвалення консолідуючого документа – Універсалу національної єдності.

Дякую за увагу!


 Поділитися