Слово до земляків за океаном під час прощання з Надією Світличною
Формуляр заяви та Нотатка для заповнення формуляру заяви (укр., рос.)
Завдання, функції, права і принципи діяльності правозахисних організацій
Національні механізми забезпечення прав людини в Україні
Право на доступ до інформації в Україні
Конституційні зміни та їх скасування як віддзеркалення роздоріжжя української демократії
Дорогі земляки! Вельмишановна українська громадо!
Український звичай велить під час похорону сказати те слово прощання, яке, як можна припускати, сказала б сама покійниця. Вочевидь, ніхто з нас не відтворить тих особливих слів любові, якими обдаровувала нас Надійка, – чар її голосу неповторний. Неповторним є і той слід, який залишила вона в серці й у житті кожного з нас. Проте, перш ніж тіло Надійки на вічний спочинок прийме земля українська – земля зболена й скривджена і водночас терниста і потолочена, – я хотів би сказати слово до землі американської і до тих прекрасних людей, що на ній живуть.
Вітер історії періодично стає буревієм для ніжного українського цвіту й жене його або на Схід, аж до Сибіру й Зеленого Клину, або на Захід, до далеких просторів Америки та Канади. Надійку вітер прибив до того другого берега, і великою ласкою Бога було те, що цей берег став для неї новою гостинною домівкою. Ми всі знаємо, що життя її тут складалося непросто. Однак налагодити потужну, я б сказав, місійну працю для України вона змогла лише тому, що в неї були ви – її велика й надійна опора. Уста Надійки вже замовкли навіки, але ми, її друзі, можемо засвідчити, якою вдячністю повнилося її серце до всіх вас. Це ви зцілили її рани, нагодували вигнанницю і прихистили. Це ви знаходили для неї притулок і ділили з нею свій тяжко зароблений гріш. У вас вона знайшла ту жертовність, якої так бракувало їй в Україні серед її духовно занапащеного народу.
Майже з кожним із вас Надійка встигла попрощатися під час свого мужнього збирання в свій останній на світі етап. Мало хто з людей спроможний піти з життя так гідно і так по-християнськи, як вона! Сьогодні пагінець славного роду Світличних, що всій українській діаспорі був знаний близьким і родинним імям «Надійка», прощається з усіма вами востаннє. Хай же відступлять у тінь усі земні справи, які вас ділили. Хай забудуться ті хвилини, у які голосніше, ніж треба було, промовляла людська природа. Хай прийме Господь її душу вибіленою й омитою нашою любовю і доброю памяттю, бо всі ми свідчитимемо перед Богом про її воістину гідне й жертовне життя.
Прошу вас: не гнівайтеся, що ми відбираємо у вас Надійку. Вона справді була культурним аташе України, а такого роду дипломати зобовязані повернутися на рідну землю. Але докладіть до її домовини і грудочку американської землі. Хай буде вона благословенною за те, що прихистила нашу незабутню Надійку!
Мирослав Маринович
Формуляр заяви та Нотатка для заповнення формуляру заяви (укр., рос.)
Завдання, функції, права і принципи діяльності правозахисних організацій
Національні механізми забезпечення прав людини в Україні
Право на доступ до інформації в Україні
Конституційні зміни та їх скасування як віддзеркалення роздоріжжя української демократії