Рішення суду про визнання незаконними дій міліції
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРА╞НИ
10 серпня 2006року м.Севсродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі
головуючого судді Макаренко І.Г.
при секретарі Колядинцсвій П.В.
за участю позивача Щеглова І.М.
представника позивача Метьолкіной Н.М.
представників Сєвєродонецького МВ УМВС Чсрних С.І., Козлова М.Б., розглянувши у приміщенні Сєвєродонецького міського суду адміністративну справу за позовом Щеглова Ігора Миколайовича до Сєвєродонецького МВ УМВС України у Луганській області, Відділення Державного казначейства у м.Сєвєродонецьку про визнання дій незаконними, стягнення моральної шкоди, суд –
ВСТАНОВИВ:
Щеглов І.М. звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовною заявою до Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області, відділення Державного казначейства у м.Ссверодонецьку про визнання дій незаконними, відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 3.07.2000р. братами Рибаковими йому задано тілесних ушкоджень. У той же день він звернувся до Сєвєродонецького МВ УМВС з заявою про притягнення до відповідальності осіб, які його побили. У своїх поясненнях, наданих 3.07.2000р. позивач вказував на осіб, які спричинили йому ушкодження,
але у порушенні кримінальної справи було відмовлено. Щеглов І.М. був вимушений неодноразово звертатися до прокуратури м.Сєверодонецька зі скаргами на відмову у порушенні справи І вказаним наглядовим органом такі постанови тричІ скасовувались. Кримінальна справа за фактом заподіяння тілесних ушкоджень позивачу була порушена тільки 11.03.2001 року, а потерпілим позивач визнаний тільки 19.04.2002 року. Під час досудового слідства, яке тривало 3 роки, 1 місяць, воно дванадцять разів призупинялося з підстави настановлення особи, яка завдала тілесних ушкоджень позивачу, хоча він з першого дня вказував на цих осіб. Неодноразово постанови про зупинення досудового слідства скасовувались прокуратурою м.Сєверодонцька, куди Щеглов вимушений був звертатися зі скаргами на незаконні дії міліції. 18.08.2003р. досудове слідство у справі було закінчено І з обвинувальним висновком відносно Рибакова С.О., справа була направлена до суду.
Вироком Сєвєродонецького міського суду від 8.07.2004р. Рибаков С.О. визнаний винним у заподіянні Щеглову І.М. тілесних ушкоджені, середньої важкості. Вирок залишений без змін апеляційним судом Луганської області та Верховним Судом України. Крім того, Сєвєродонецьким
міським судом винесена окрема постанова на адресу начальника УМВС України у Луганській області щодо порушень під час досудового слідства норм КПК України. Вказаними діями Сєвєродонецького МВ УМВС позивачу задано моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормального ритму життя – він вимушений був добиватися порушення кримінальної справи, її розслідування, шляхом неодноразових звернень до різних інстанцій, почував себе незахищеним від правоохоронних органів, тривалий час особа, яка визнана судом винною у заподіянні тілесних ушкоджень позивачу, сміялася над ним, почуваючи свою безкарність, крім того, погіршився його стан здоров’я. Моральну шкоду він оцінює у сумі 20 000грн., вважає, що така сума зможе відновити його моральний стан.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представники Сєвєродонецького МВ УМВС ПОЗОВ не визнали, суду пояснили, що дійсно 3.07.00р. надійшла заява від Щеглова про притягнення до відповідальності осіб, які заподіяли йому тілесних ушкоджень.
Кримінальна справа не порушувалась тривалий час, т.я. не були встановлені тілесні ушкодження середньої важкості. Після порушення справи під мас досудового слідства приймалися заходи щодо встановлення осіб, яки спричинили Щеглову тілесні ушкодження, але вони тривалий час не були встановлені І у зв’язку з цим досудове слідство зупинялося.
Дійсно під час розслідування справи Щегловим посилалося багато скарг у різні органи, постанови про зупинення скасовувались, давалися вказівки щодо розслідування справи, але вони не вважають, що цим позивачу завдано моральної шкоди. Просили суд відмовити у задоволенні позову.
Представник відділу Державною казначейства у м.Сєвєродонецьку до суду не з’явився, був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив суд. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника другого відповідача.
Свідок Скрипник під час розгляду справи пояснювала суду, що у її провадженні деякий час знаходилась кримінальна справа по факту заподіяння Щеглову тілесних ушкоджень. Вона виконувала всі необхідні
слідчі дії але не було підстав пред’явити Рибаковим обвинувачення.
Крім того, справа тривалий час знаходилась по скаргам Щеглова у інших інстанціях. Крім того, коли вона приймала справу до свого провадження, керівництво їй казало, що її необхідно закрити.
Вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Щоглова І.М. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.З Конституції України людина. її життя І здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою Соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Згідно ст.56 Конституції України кожен мас право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, заданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їх посадових І службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Судом встановлено, що 3.07.2000р. позивачеві була заподіяні тілесні ушкодження І у той же день він звернувся до Сєвєродонецького МВ УМВС України у Луганській областІ з заявою про притягнення осіб, які це спричинили, до кримінальної відповідальності. У отой же день позивач надавав у своїх поясненнях працівнику міліції, де називав осіб, які його побили. Але кримінальна справа була порушена тільки 11.03.2001 р. За цей час прокуратурою м. Ссверодонецька на підставі скарг Щеглова І.М., двічі скасувались незаконні постанови міліції про вІдмову у порушенні кримінальної справи. Не зважаючи на те, що тілесні ушкодження позивача були встановлені 5.10.2000 р. потерпілим та цивільним позивачем його було визнано тільки 19.04.2002р. Крім того, досудове слідство у справі тривало 3 роки 1 місяць, неодноразово
незаконно призупинялося на підставі того, що не можливо встановити осіб, які спричинили тілесні ушкодження позивачу, хоча останній з першого дня вказував на цих осіб. Незаконність таких постанов, шляхом їх скасування, була підтверджена неодноразово наглядовим органом – прокуратурою. ЦІ обставини судом визнаються як навмисна тяганина під час досудового слідства. Весь час слідства позивач вимушений був звертатися зі скаргами до різних компетентних органів щоб призупинити порушення закону з боку міліції.
Вироком Сєвєродонецького міського суду від 8.07.2004 р. Рибаков був визнаний винним у заподіянні Щеглову тілесних ушкоджень середньої важкості. Крім того, судом винесене окрема ухвала про встановлені порушення вимог КПК України при розслідуванні справи, на які позивач і посилається у своєму позові, як на підстави завдання моральної шкоди.
Тому з огляду на вищевикладене суд вважає, що Сєвєродонецьким МВ позивачу дійсно задана моральна шкода, але суд враховує характер і тривалІсть моральних страждань на які посилається позивач, всі обставини справи суд вважає, що сума моральної шкоди підлягає зменшенню до 1500 грн. Згідно п. 10.1 Постанови Пленуму Верховного суду України – 4 від 31.03.1995 р. зі змінами «Про практику в справах про відшкодування моральної шкоди» 10-1. При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції (254к/96-вр) судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади вона підлягає відшкодуванню. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено
відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи Іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним
державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Відповідно до Закону України «Про міліцію» відшкодування моральної шкоди не передбачено тому на підставі вищевикладеного у якості відповідача притягнутий відділ Державного казначейства України, з
якого встановлена судом сума матеріальної шкоди підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 6-12, 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги Щеглова Ігора Миколайовича до Сєвєродонецького МВ УМВС України у Луганській області про визнання дій незаконними, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
2. Визнати дії Сєвєродонецького МВ УМВС України у Луганській області, які виразилися у неодноразовій відмові у порушенні кримінальної справи за заявою Щеглова І.М., неодноразовому безпідставному призупиненні досудового слідства, тяганині досудового слідства, незаконними.
3. Стягнути з відділення Державного казначейства у м.Сєвєродонецьку на користь Щеглова Ігора Миколайовича 1500грн. у якості відшкодування моральної шкоди.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі. Апеляційна скарга па
постанову може бути подана до . апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне осудження.
СУДДЯ І.Г МАКАРЕНКО
Матеріал надісланий Луганським обласним відділенням ВГО «Комитет избирателей Украины»