MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Росіяни викрали з Енергодара двох братів, що працювали на ЗАЕС, — їх шукають рідніХронологія подій у Харкові та Харківській області під час російсько-української війни. 16 січня 2022 рокуХронологія подій у Харкові та Харківській області під час російсько-української війни. 4 жовтня 2022 рокуДо 90-річчя Михайлини Коцюбинської18 Мандрівний Docudays UA у Харкові: програма заходівЗ початку року зафіксовано 15 випадків агресії проти журналістівМистецько-науково-практичний проєкт «Довічно важливо»Свобода віросповідання на окупованих Росією територіях під загрозоюКрим: Володимира Балуха етапували до російського КраснодараКрим останніми днями (26.03–02.04.2018)Короткий опис справ, що розглядалися Центром стратегічного захисту (ЦСЗ) ХПГ у 2017 роціКороткий опис справ, що розглядалися Центром стратегічного захисту (ЦСЗ) ХПГ у першій половині 2017 рокуКороткий опис справ, що розглядалися Центром стратегічного захисту (ЦСЗ) ХПГ у 2016 р.Мы не согласны вас «пущать» на согласительный совет!Короткий опис справ, що розглядалися Центром стратегічних справ ХПГ в першій половині 2016 р.Російські та міжнародні некомерційні організації виступили на підтримку Валентини ЧереватенкоГромадськість дізналася: міліціянтам інкримінується вчинення насилля щодо іноземцяПравоохоронці зухвало ігнорують злочини на ґрунті ненавистіЧи є бездіяльність міліції «відповідним висновком» за фактом знущань?I. Право на життя, захист від катувань

Бий малих, щоб більші боялися

05.12.2006   
Юрій Чумак, ХПГ
Двоє хлопців, 14 та 16 років, «розбиралися» поміж собою біля селищного клубу. Двоє міліціонерів, щоб запобігти бійки, розняли бешкетників. Щоправда, як скаржиться один із хлопчаків, його при цьому добряче відгамселили, навіть щелепу зламали. Мати побитого звернулася до прокуратури. Остання в діях міліціонерів не знайшла ознак перевищення влади та службових повноважень і у порушенні кримінальної справи відмовила.

На жаль, як для нашої країни – досить банальна історія. Ми вже звикли до того, що наші правоохоронці іноді настільки завзято використовують силу для наведення порядку, що наслідки таких силових заходів подекуди бувають тяжчими від тих «порушень громадського порядку», на припинення яких, власне, й були застосовані.

Незвичайним у даній ситуації є те, що мати постраждалого від рук (а, можливо, й ніг) міліціонерів 14-річного хлопця вирішила не миритись із такою жорстокістю і звернулась до прокуратури.

Отже, нагадаю суть справи. 16 вересня 2006 р., близько 23 години 30 хвилин, Олександр Скрипник, 1992 р.н. та Олексій Шматько, 1990 р.н. вирішили з’ясувати поміж собою стосунки біля селищного клубу у с. Білий Колодязь Вовчанського району. Між ними виникла сварка. В ході якої «останні висловлювались нецензурною лайкою, штовхались, таким чином порушуючи громадський порядок».

Отримавши від сторонніх осіб повідомлення про хуліганські дії неповнолітніх, дільничний інспектор Вовчанського РВ ГУМВСУ капітан міліції Слєпцов О.О. та оперуповноважений того ж райвідділу лейтенант міліції Тимофєєв О.І., що знаходилися у приміщенні опорного пункту під час проведення дискотеки, вирішили припинити порушення громадського порядку. В ході затримання та доставки до опорного пункту міліції Олександру Скрипнику «були спричинені тілесні ушкодження у вигляді ссадин на правій руці та в правій поясничній області, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, в результаті яких останній знаходився на лікуванні у Вовчанській ЦРЛ» (за версією Вовчанської прокуратури, згідно акту судово-медичного освідчення № 3519 від 12.10.2006 р.). Щоправда, в історії хвороби О. Скрипника у хірургічному відділенні Вовчанській ЦРЛ були й інші дані: про гостру закриту черепно-мозкову травму голови, струс головного мозку, перелом скулового відростка верхньої щелепи зліва, синці і гематоми в поясничному відділі хребта, нирках, гематому в області лівого ока та щелепи. За словами самого Скрипника, всі ці фізичні ушкодження є наслідком його затримання та проведеної з ним міліціонерами так званої «профілактичної бесіди». Проте, в ході вказаного вище судово-медичного дослідження ці дані «не знайшли свого підтвердження». Як на мене, це й не дивно, бо дослідження проводилось майже через місяць після описуваного інциденту, які ж синці та гематоми будуть стільки чекати на підтвердження?

18 вересня до прокуратури Вовчанського району надійшло звернення громадянки Скрипник Ірини Олексіївни про перевищення влади та службових повноважень працівниками Вовчанського РВ ГУМВСУ Тимофєєвим О.І. та Слєпцовим О.О., яке супроводжувалось насильством відносно її неповнолітнього сина. Вовчанська прокуратура у діях міліціонерів складу злочину не знайшла (або не захотіла шукати?).

Зрозуміло, що мати побитого (чи то затриманого з «легкими тілесними ушкодженнями») хлопця не погодилася з такими результатами проведеної перевірки. Вона звернулася до громадської приймальні ХПГ, де їй надали правову консультацію та допомогли написати скаргу в порядку ст. 99-1 КПК України щодо скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. В зв’язку з цим, 12.10.2006 р. прокурором Вовчанського району матеріали справи було спрямовано для проведення додаткової перевірки.

Як зазначено у висновках посадових осіб ГУ МВС України в Харківській області від 16.10.2006 р. та 24.10.2006 р. за результатами перевірки встановлено, що на порушення вимог закону працівниками міліції за фактом події, що відбулася 16 вересня 2006 р. матеріали не зібрано, чергову частину райвідділу не сповіщено, про доставку до дільничного пункту міліції неповнолітніх їх батькам не повідомлено. Втім, лейтенанта Тимофєєва О.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише за фактом порушення відомчих нормативів щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно Олександра Скрипника.

А Вовчанська прокуратура знову не знаходить підстав для того, щоб покарати «доблесних правоохоронців». Слідчий прокуратури вдруге відмовляє в порушенні кримінальної справи.

Мати Олександра Скрипника в пошуках справедливості пішла по новому колу. Знов-таки, за допомогою громадської приймальні ХПГ, було складено заяву до Вовчанського суду за ст. 236-1 КПК з вимогою скасувати вказану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Суд як незалежний спостерігач, уважно розглянувши всі обставини, 17.11.2006 р. виніс постанову, якою скасував відмову в порушенні кримінальної справи, а матеріали повернув для проведення додаткової перевірки. Слід зауважити, що при розгляді справи, Вовчанський суд спирався не тільки на показання міліціонерів та хлопців – учасників сварки, які були затримані (звісно, що показання ці протилежні за змістом), але й на свідчення неповнолітніх Бондар, Юлдашевої, Шкрьогал і Кулакова про те, що «спочатку до Скрипника підбіг Тимофєєв, заламав йому руку, вдарив кулаком в обличчя, наносив удари ногами по туловищу, а коли той вирвався, потім його наздогнав Слєпцов і наніс удар палкою по спині».

Гадаєте, що після постанови суду працівники Вовчанської прокурати наполегливо взялися за справу, та швидко з’ясували всі обставини й дали справедливу оцінку діям міліціонерів? – Як би не так! Старший помічник прокурора Вовчанського району молодший радник юстиції Т.В. Горонескуль подала до Апеляційного суду Харківської області апеляцію, в якій «прохає» скасувати постанову Вовчанського районного суду та «скаргу Скрипник І.О. залишити без задоволення».

«От такоє от». Вовчанська прокуратура виявила невтомність не у відстоюванні права, а в упертому небажанні відмовлятися від своїх попередніх висновків.

Дивною є й позиція, яку зайняв у цій ситуації начальник Вовчанського РВ ГУМВСУ пан О.М. Топорков. У своєму інтерв’ю для місцевої газети «Хлібороб» від 11.11.2006 р. (тобто, коли ще не було винесено постанови суду), він безапеляційно заявив: «Розслідування проводилося по лінії і нашого райвідділу, і районної прокуратури, вини працівників міліції там не виявлено». Цікаво, де це – «там»? Далі він зазначає, що «дільничний інспектор з роботи звільнився за власним бажанням, іншого працівника міліції, учасника цих подій, переведено на інше місце служби... Подальші події стануть своєрідним лакмусовим папірцем в оцінці ситуації, і звинувачення щодо перевищення повноважень міліціонерами відпаде само собою». Завідуюча громадською приймальнею ХПГ Людмила Клочко, навпаки, вважає таке поводження керівництва Вовчанського райвідділу МВС лакмусовим папірцем, який свідчить, що, замість того, щоб визнати провину своїх колишніх підлеглих та зробити все можливе, аби у подальшому унеможливити подібні жорстокі дії з боку працівників міліції, її керманич покриває їх. «Цим самим, він фактично розписується у тому, що законними методами місцева міліція виконати свої обов’язки з підтримання громадського порядку не в змозі», – убачає Л. Клочко.

Міліціонерів, які били малих, щоб більші боялися й до правопорушень не припускалися, зрозуміти можна – вони по-іншому працювати не вміють, вони так звикли. Втім, чи потрібний нашому суспільству такий ПОРЯДОК, який базується на застосуванні немотивованої грубої сили? І чим тоді цей порядок відрізняється від «понятій», розповсюджених у «блатному світі», який тримається на правилі «хто сильніший – той і правий»?!

 

PS: завдяки юридичній підтримці, наданій громадською приймальнею ХПГ, Ірина Скрипник подала до Апеляційного суду Харківської області свої заперечення, текст яких наводимо нижче:

До судової колегії судової палати

по кримінальних справах

апеляційного суду Харківської області

 

Скрипник Ірини Олексіївни,

що мешкає за адресою: пров. Леніна, 10,

с. Білий Колодязь

Вовчанського району

Харківської області

  

Заперечення

 

на апеляцію ст. помічника прокурора Вовчанського р-ну Харківської області

 

17 листопада 2006 року Вовчанський районний суд Харківської області своєю постановою скасував постанову слідчого прокуратури Вовчанського району Харківської області від 27.10.2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо перевищення влади й службових повноважень працівниками Вовчанського РВ ГУ МВС України в Харківській області Тимофєєвим О.І. та Слєпцовим О.О. за ст. 365 КК України, як винесену передчасно, без повного і всебічного дослідження всіх обставин події й повернув матеріали для проведення додаткової перевірки.

На Постанову Вовчанського районного суду від 17.11.06 внесено апеляційне подання ст. помічником прокурора Вовчанського району мол. радником юстиції Т.В. Горонескуль, в якому вона просить постанову Вовчанського суду скасувати, а мою скаргу залишити без задоволення.

При цьому представник прокуратури посилається на матеріали перевірки, якими достеменно встановлено, що працівники міліції дійсно нанесли моєму чотирнадцятирічному сину Скрипнику Олександру тілесні ушкодження під час затримання його працівниками міліції. Ступень тяжкості тілесних ушкоджень не встановлено, саме через відсутність провадження по кримінальній справі. Тому посилання представника прокуратури на те, що ушкодження мають «легкий ступінь» є неправомірними, бо для встановлення тяжкості тілесних ушкоджень ст. 76 КПК передбачає обов’язкове призначення судово-медичної експертизи.

Зовсім безпідставним вважаю посилання прокуратури на норми ст. 38 КК України. В своїй апеляції мол. радник юстиції Горонескуль зазначає: «так згідно диспозиції ст. 38 КК України, якщо особи, що затримують правопорушника чи злочинця». Але ст. 38 КК України не містить жодного згадування про «правопорушника», а стосується тільки  «затримання особи, що вчинила злочин». Тому таке вільне тлумачення кримінального закону з боку прокуратури Вовчанського району викликає здивування, щоб не сказати занепокоєння.  До того ж ст. 38 стосується дій «потерпілого та інших осіб».  Працівники міліції при застосуванні сили повинні були керуватися нормами спеціального закону України «Про міліцію», а саме ст.ст. 12, 13 цього закону. Ст. 12 закону України «Про міліцію» надає працівникам право застосовувати силу  без попередження, якщо  виникла  безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції. Ч. 4 ст. 12 закону «Про міліцію» наголошує:

«У  разі  неможливості  уникнути  застосування  сили  вона  не

повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених  на

міліцію обов’язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання

шкоди здоров’ю правопорушників та  інших  громадян.  При  завданні

шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим  в

найкоротший строк

Ані з постанови слідчого прокуратури, ані з апеляції ст. помічника прокурора Вовчанського району не вбачається, що прокуратурою проводилась перевірка правомірності застосування норм закону України «Про міліцію» до дій Тимофєєва О.І. та Слєпцова О.О. Не досліджувалися взагалі «необхідність затримання», «зведення до мінімуму можливості завдання шкоди» та інших норм ст.ст. 12, 13 закону України «Про міліцію».

В своїй апеляції мол. радник юстиції Горонескуль зазначає: «Скрипник чинив опір працівнику міліції», але не досліджено, чи це був опір «законним вимогам міліції».

Як встановлено прокурорською перевіркою, мій син та інший хлопець, Шматько О.О. «бігали друг за другом, розмахували руками та вигукували різні слова». Коли вони побачили міліціонерів, то припинили сварку й почали утікати. Таким чином, сама присутність працівників міліції попередила подальший розвиток подій, що міг би спричинити правопорушення з боку мого сина та Шматька О.О. Тому подальші дії працівників міліції по затриманню з застосуванням сили й утриманню впродовж 2-х годин у приміщенні опорного пункту двох хлопців повинні стати предметом ретельного дослідження прокуратури.

Посилання апеляції на те, що порушення громадського порядку з боку мого сина підтверджується  рапортом Тимофєєва О.І. від 17.09.06, не може бути взято до уваги. Про вчинене правопорушення повинен складатися «Протокол про адміністративне правопорушення», згідно зі ст.ст. 254-258 КУпАП. А доставляння правопорушника з метою складення протоколу регулюється ст. 259 КУпАП. Ст. 260 КУпАП прямо вказує, що «доставляння» застосовується у разі «коли вичерпано інші заходи впливу».

Вже двічі прокуратурою Вовчанського району виносяться постанови про відмову у порушенні кримінальної справи щодо неправомірних дій працівників міліції по відношенню до мого сина Скрипника Олександра. Двічі, у порядку ст.ст. 99-1, 236-1 КПК України, ці постанови скасовуються. Тому викликає здивування подача апеляції прокуратурою Вовчанського району на законне рішення суду, замість проведення ретельної перевірки всіх доводів як моєї заяви, так постанов прокуратури і суду для винесення законного рішення, яке не викликало б сумнівів.

 Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за ст.ст. 3, «Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» (далі Конвенції) від держави-учасника Конвенції вимагають проведення ефективного розслідування небезпідставних заяв про  катування та жорстоке поводження. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини судами України»  передбачає використання  прецедентних рішень Європейського суду з прав людини судами України. У справі Ассенов проти Болгарії та багатьох інших, що розглядалися Європейським судом з прав людини, відсутність належного ефективного розслідування у справах про побиття міліцією громадян була визнана порушенням Європейської конвенції. Тому небажання прокуратури провести ефективне розслідування, затягування часу розслідування можуть привести до визнання Україною порушення ст. 3 Конвенції.

Вважаю постанову Вовчанського районного суду  від 17.11.06 законною й обґрунтованою.  

 

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 236-2, 366 КПК України

 

Прошу:

 

1.Винести ухвалу про залишення постанови  Вовчанського районного суду від 17.11.2006 року без зміни, а апеляцію ст. помічника прокурора Вовчанського р-ну Харківської області залишити без задоволення.

2. Розглядати апеляцію за моєї присутності, а також у присутності мого представника, тому прошу повідомити мене про дату й час розгляду. 

 

 Поділитися