Закон і практика судочинства
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи громадянина захищаються судом. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права зобов’язує державу забезпечити всякій особі ефективний засіб правового захисту у випадку порушення її прав і свобод. Право на захист для будь-якої особи, яка його потребує, забезпечується державою, її компетентними судовими, адміністративними чи законодавчими органами. Серед цих засобів захисту суб’єктивних прав і свобод людини і громадянина особливо відповідальна роль належить суду. Але чи завжди суди є ефективним засобом захисту?
Якби охорона прав та законних інтересів громадян, повне розкриття злочинів та забезпечення правильного застосування Закону виконувалось на практиці, то в громадян були б законні підстави гордитися своєю правовою країною. На жаль, суди практично завалені скаргами громадян, саме у зв’язку з порушенням їх законних прав в судах.
Щоб не бути голослівним, я наведу декілька конкретних прикладів з практики роботи Зачепилівського районного суду Харківської області.
Гр-ка Кононихіна Л.О. з с. Залінійне Зачепилівського району вирішила оскаржити в суді дії працівників районної прокуратури, які, на її думку, віднеслися безвідповідально до розгляду її заяви від 10.02.06 р. Кононихіна Л.О. просила відкрити карну справу відносно бувшого судді Зачепилівського місцевого суду Ковальова М.Д., який, на думку заявниці, виніс завідомо неправосудне рішення.
Скаргу на дії працівників Зачепилівської районної прокуратури було доручено розглядати судді Яценко Є.І. За свідченням гр.-ки Кононихіної Л.О. судового засідання фактично не було, але постанова суду про відмову в її вимогах, викладених в скарзі та клопотанні, з’явилася в стінах Зачепилівського суду. До речі, я особисто мав намір побувати в суді при слуханні даної справи, але мені також не вдалося цього зробити.
Суд був призначений на дев’яту годину ранку. О 815 Кононихіна Л.О. була вже в суді, зайшла в кабінет судді Яценко Є.І. і той, без всяких процесуальних тонкощів задав заявниці, яка стояла на порозі, декілька питань. Потім сказав їй: «Ви їдьте додому, а рішення суду я вам пришлю поштою». І через п’ять хвилин, вже у мене в квартирі гр.-ка Кононихіна Л.О., не розуміючи, що її просто обманули, все це розповіла мені. Вона була впевнена, що суд вже скінчився. О 845 год. я вже був в кабінеті судді Яценко Є.І. і попросив його пояснити, що і як відбувається? Чи запрошували в суд прокурора, чому він не з’явився і т. і.? Яценко Є.І. пояснив, що прокурор сам вирішує, чи з’являтися йому до суду чи ні, і що все вже вирішено. Півгодини я почекав біля суду і переконався, що ніхто з працівників прокуратури в суд не прийшов (працівників районної прокуратури я знаю всіх особисто) і о 920 год. зателефонував до районної прокуратури. Трубку взяв помічник прокурора Мандич А.В., який пояснив, що нікого з працівників прокуратури в суд не запрошували. То як можна було розглядати в суді скаргу на дії працівників прокуратури, не запрошуючи їх до суду?
Заявниця перед цим познайомилася з протоколом судового засідання в Зачепилівському суді і переконалася в повній фальсифікації подій та фактів у своїй справі. Відповідна заява нею була відразу ж подана до апеляційного суду. Суд розглянув матеріали та задовольнив вимоги Кононихіної Л.О. Адже, розгляд судової справи, і це було відмічено під час слухання справи в суді, відбувся з грубими порушеннями вимог процесуального законодавства, а сама дата слухання справи взагалі була вихідним днем. Потім справа слухалася в сусідньому Красноградському районі, потім в Верховнім Суді, але все це безрезультатно для заявниці. Ось таке наше правосуддя. Справа Кононихіної Л.О. набула в районі певного резонансу. Все це не може не впливати на авторитет самого суду.
Гр.-ка Кононихіна Л.О., одинока жінка, мати двох дітей намагається з допомогою суду довести наявність права на володіння земельним паєм, але все безрезультатно. Всьому причина – наявність судового рішення, яке, до речі, спочатку було підтримане і обласною прокуратурою і апеляційним судом.
Доказом того, що Кононихіна Л.О. відстоює своє законне право на право володіння земельним паєм є сам факт того, що Зачепилівська прокуратура під тиском Генеральної прокуратури вже тричі зверталася до районного суду з вимогою відновити право власності на землю заявниці. Два рази розгляд справи в суді уже відбувся, але в суді знаходили підстави, щоб відмовити прокуратурі. За словами помічника прокурора Мандича А.В., суддя Гришин П.В., який розглядав подання прокуратури, після суду йому пояснив так: скільки разів ви будете приходити в суд з цим питанням, стільки ж разів будете одержувати відмову. Право заявниці на володіння земельним паєм розглядалось також на сесії сільської ради, на засіданні районної земельної комісії і всі одноголосно підтвердили законність такого права, але через наявність несправедливого судового рішення справа залишається не вирішеною.
Всі ці факти я привожу для того, щоб читач зрозумів наскільки «тяжко» Зачепилівському районному суду визнати судову «помилку», а тому аналогічні помилки повторюються і далі. Скарга до Києва також нічого не вирішила.
Відповідь голови ради суддів Харківської області на скаргу заявниці, за дорученням з Києва, виявилась формальною відпискою, намаганням зкрити злочин, скоєний суддею Яценком Є.І., розрахованою на юридичну безграмотність заявників. Така відповідь є відвертою «лапшею на вуха», адже вказівка, щодо розгляду даної скарги, практично проігнорована в раді суддів Харківської області.
Звертаючись до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Кононихіна Л.О. сподівалася, що за цим фактом буде проведене об’єктивне службове розслідування, буде доведений факт службового підлогу та вирішиться питання про недовіру судді Яценко Є.І. за порушення ним присяги. В державі не повинно так бути, щоб окремі, випадкові посадові особи компрометували всю державну владу. Але все марно.
Аналогічна історія вийшла також і з моїм клопотанням про притягнення до кримінальної відповідальності бувшого судді Зачепилівського місцевого суду Ковальова М. Д. В результаті злочинних дій судді і прокурора я був незаконно осуджений, але вирок суду був справедливо відмінений постановою апеляційного суду 16.11.01 р. Всі мої доводи підтверджуються документами. Поряд з цим новий прокурор району та помічник прокурора, пани Комар Р.В. та Мандич А.В., не знайшли порушень в діях своїх попередників і мені було відмовлено у відкритті карної справи. Ця постанова прокурора родилася через 148 днів, замість десяти, як того вимогає КПК України. Справу доручили розглядати судді Яценко Є.І., якому я заявив відвід, посилаючись на його здатність фальшувати судові документи. Голова суду мої доводи оцінив, як неаргументовані, що надало право судді Яценко Є.І. проігнорувати всі існуючі морально-етичні норми поведінки «незалежного» судді і завершити розгляд справи без моєї участі. Під час апеляційного розгляду справи виявилося, що у справі немає навіть протоколу судового засідання, а це є грубим порушенням вимог КПК України. Це також свідчить про те, що постанова суду прийнята, як кажуть, без суду і слідства. Хіба це не кримінал, не порушення присяги судді?
Далі подальший розгляд справи голова суду доручає судді Гришину П.В. Довіритись йому, я вважаю, було б самогубством. Знову заява про недовіру, відмова в недовірі і справа пішла по старій колії. Моя заява залишена без задоволення, але, я вважаю, це було зроблено не по-людськи. Перед самим судом прокурор району підсунув судді свою постанову, якою скасував постанову свого помічника. Про це я дізнався під час судового засідання від судді. Навіщо в такому випадку було проводити судове засідання зрозуміти важко.
Крім цього, на мій погляд, що випадково в Зачепилівському суді нічого не відбувається. Порушуючи вимоги ст.375 КПК України голова суду Бойко Г.В. незаконно закрив мою кримінальну справу без розгляду її по суті в 2001 році. Я намагався довести, що були надзвичайно грубо порушенні в суді мої конституційні права. Та цього було замало голові суду і він 28.07.03 р. розпочав, таємно від мене, розгляд та аналіз моєї карної справи. В результаті цього дійства я був по одній статті КК України виправданий, а по одній звинувачений. Про це я дізнався випадково з листа від Генеральної прокуратури. Ось так виконують присягу судді в Зачепилівці, в практично приватизованому суді.
29.03.06 р. о 9 годині ранку я зайшов в приміщення суду, щоб ознайомитися зі змістом дошки об’яв, що знаходиться в коридорі біля виходу. В цей час до мене підійшов голова суду, який, знаючи моє ставлення до нього, почав задавати провокуючі запитання. Я довго мовчав, тому що вважав - ця розмова ні до чого доброго не приведе. На четверте його питання я надав відповідь, яка вочевидь йому не сподобалась і він схопив мене за рукав куртки і почав мене тормошити, тягти по коридору. Я вимушений був кричати на весь суд і вимагати, щоб він мене відпустив. Коли він мене відпустив, то погрожуючи мовив, що ми можемо з тобою поступати і по другому. Всю цю картину спокійно спостерігав помічник прокурора району Мандич А.В. Так голова суду дозволив собі ставитися до мене, який є не тільки громадянином України, але й пенсіонером, державним службовцем з тридцятирічним стажем, головою районної організації «Партія правозахисту».
Мешканці Зачепілівки бояться оприлюднювати інформацію стосовно суддівського беспределу, тому що вони займаються бізнесом і проблема тут звичайно є - і не мала. Адже ці керівники суду та прокуратури вже багато років поводять себе так, щоб всі розуміли, хто в районі є господарем. Тепер я розумію, чому навіть Президент Ющенко В.А. в своєму виступі на урочистому відкритті сесії нового парламенту сказав про те, що судова влада в країні уже перейшла критичну межу своєї корумпованості. Я особисто сприймаю таку характеристику саме стосовно нашого району.
Моя кримінальна справа не розглядається роками. Мені особисто голова суду заявив, що я нічого не зможу зробити, так як він призначений довічно. Я не можу в суді довести факт мого незаконного притягнення до кримінальної відповідальності прокурором району. Підсумовуючи викладене зауважу, що я не тікаю від суду, а навпаки вимагаю проведення судового слідства. Адже я звинувачений судом, а за що не знаю. Я маю вищу освіту, маю досвідченого адвоката, маю сина з вищою юридичною освітою і нічого практично вдіяти не можу. Голова суду не виконує вказівок з Верховного Суду, з апеляційного суду. Про яку систему судочинства в нашій державі можна говорити? А чого може добитися рядовий громадянин в такому суді?
Безумовно, своїми незаконними діями керівники правоохоронних організацій, перш за все, компрометують всю державну владу країни. Ми маємо практично приватизовані державні служби. В такій ситуації про яку демократію можна вести мову?
Наведені мною факти дають мені підстави стверджувати, що така діяльність Зачепилівських суду та прокуратури - це суцільний кримінал, це шарлатанство, це кощунство над правами людей. Справа честі судової гілки влади покласти край цьому безладу шляхом висловлення недовіри цим пройдисвітам через порушення ними присяги.
Мої особисті листи до Вищої ради юстиції, до Міністерства юстиції, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо стану справ з судочинства в районі залишились без належної уваги. У них не знаходяться підстави для відповідного реагування. Тому мій висновок такий, що нам потрібна не правова реформа, а правова революція.