MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

ООН: за три місяці росіяни стратили 32 українських військовополонених‘Я сказав росіянам на блокпосту, що їду на Азовсталь’ Жодної толерантності до путінського режиму! Звернення вчених світу‘Один брат погиб, второго едва спасли’, — история жительницы Загальцев Омбудсмани Турецької Республіки зустрілися з рідними бранців РФНацгвардійця РФ судитимуть за сексуальне насильство щодо викраденого чоловіка Похований курган: росіяни знищують унікальну пам’ятку в Маріуполі‘Один брат загинув, другого ледве врятували’, — історія мешканки Загальців‘Россияне убивали со звериной жестокостью’Війна з темрявою. Підсумки тижняРосія створила ‘всепроникну атмосферу страху’ на ТОТ‘Росіяни вбивали зі звірячою жорстокістю’ ‘Росія воює проти звичайного життя людей’, — Президент України‘Суди’ над полоненими: у ‘ДНР’ до тривалого ув’язнення засудили десятьох ‘азовців’Права осіб, що повернулися з російського полонуНавіщо?Зруйновані села Дібрівне та Курулька з повітряВже отримали дані щодо 170 постраждалих від воєнних злочинів Мілітариzовані: Росія посилює діяльність ‘Юнармії’ у КримуВідновлення і реабілітація після полону — Уряд ухвалив постанову

Заява Тараса Гаталяка

12.12.2006   
Тарас Гаталяк,активіст Громадянської мережі ОПОРА, оголосив триденне сухе голодування на знак протесту проти порушення своїх прав при розслідуванні сфальсифікованої кримінальної справи.

Сьогодні, 11 грудня 2006 року, я, Тарас Гаталяк, оголошую триденне сухе голодування на знак протесту проти порушення моїх прав при розслідуванні сфальсифікованої кримінальної справи про «друкування фальшивих молдавських лей з метою дестабілізації економічної та політичної ситуації в Республіці Молдова» та проти порушення прав людини в Україні. До таких різких дій я вдався саме у той день, коли світова спільнота відзначає День захисту прав людини, а в Україні стан справ із дотриманням прав людини, на жаль, значною мірою не покращився, а в багатьох ситуаціях досяг критичного рівня.

Кримінальна справа про фальшиві молдавські леї, яка була сфабрикована проти української держави, є свідченням цього. Мене звинувачено в організації друкування 19 млн молдавських лей та 21 травня 2004 року заарештовано співробітниками Одеського СБУ. Згідно з матеріалами справи, замовниками лей були Голова Християнської Народно-Демократичної партії Молдови, на той час – кандидата в президенти Молдови, Юріє Рошко, відомі особистості у Придністров’ї. Після виходу із СІЗО, 9 листопада 2004 року, я розслідував справу щодо виявлення фальсифікацій. Я розшукав 8 осіб, які були безпідставно звинувачені у скоєнні злочину. Ними виявилися громадяни України, Молдови, Канади та Придністров’я. Зараз із них обвинувачення абсолютно законно зняті. Оскільки я як директор львівської друкарні «Дизайн-студія „Папуга”» друкував чимало продукції до 2004 року для «помаранчевих» сил, то вважаю, що моє ім’я було долучено до цієї справи з метою дискредитації мене, а також дискредитації демократичних рухів в Україні. Крім того, ця справа мала на меті ще декілька цілей. Серед них — вплив на політичну ситуацію у Молдові, загострення придністровського конфлікту, дискредитація України на євросаміті в Софії навесні 2005 року.

Під час розслідування кримінальної справи слідчими Одеського СБУ та прокуратури було порушено низку моїх прав та свобод. Так, Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав і основних свобод людини гарантується одне з основних прав людини, а саме: кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. На мою думку, це право правоохоронними органами було брутально зігноровано.

При затриманні мені не було надано адвоката, я був примусово перевезений зі Львова до Одеси співробітниками Одеського СБУ та спецпідрозділу «Альфа», причому моїх рідних не було повідомлено про моє місцеперебування. Мене утримували в Одеському ІТТ, де на мене брутально чинився тиск, принижували мою честь та гідність. Протягом 3 місяців мені не було надано права спілкуватись і зустрічатись із рідними. На мою дружину та батьків з боку співробітників Одеського СБУ постійно чинився психологічний тиск з погрозами посадити їх за грати. У підвалах Одеського СБУ мене приковували кайданками до стільців, причому дати неправдиві свідчення змушували співробітники спецслужб Молдови. У процесі слідства постійно залякувалися свідки з метою надання неправдивих свідчень. Під час слідства і в судовому процесі не було проведено додаткових експертиз, покази свідків до уваги не бралися, в результаті мене було позбавлено права на справедливий суд. Мене змушували змінити адвоката, а моїх адвокатів обмежували у їх праві на захист та спілкування зі своїм підзахисним. Мене неодноразово змушували відмовитися від фірми та майна, чинилися спроби заволодіти майном з боку людини, підісланої до мене співробітниками Одеського СБУ. У мене вимагали дати хабара слідчим Одеського СБУ у розмірі 30 000 доларів США за вихід із СІЗО. Список порушень моїх прав можна було б продовжувати ще довго.

На сьогодні я є засудженим до 3 років умовного терміну із випробувальним терміном 1 рік за ч. 2 ст. 367 КПК України згідно з вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2005 року, тобто випробувальний термін закінчується у середу 13 грудня 2006 року. Вирок набрав чинності 1 серпня 2006 року після Ухвали Апеляційного суду Одеської області. Але по сьогоднішній день не знято арешт із мого майна, не повернено мій закордонний паспорт та кошти у сумі 2000 грн, вилучені під час обшуку. Мені неодноразово погрожували, і результатом цього було викрадення мого 10-річного сина 1 березня 2006 року, а справу із викраденням не розслідувано по сьогодні.

На жаль, на всі листи-скарги до керівництва СБУ, Генпрокуратури, МВС, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, депутатів Верховної Ради я отримав формальні відписки. Останній формальний лист-відписку я отримав із Генпрокуратури 4 грудня 2006 року у відповідь на звернення, вручене особисто Президенту України 30 вересня 2006 року у Львові, остаточно переповнив моє терпіння.

Тому небезпечна тенденція у правоохоронних органах, які перетворились на комерційні структури із вимагання грошей із громадян, прикриття справжніх злочинців, незаконні затримання та фальсифікації справ, потурання основних прав та свобод людини, наводить на думку про необхідність негайного втручання та кардинальних змін стану справ у силових структурах.

У мене є всі підстави вважати, що кримінальну справу було сфабриковано слідчими Одеського СБУ та прокуратурою. Тому я оголошую сухе голодування до 13 грудня 2006 року та вимагаю:

1. Негайно припинити незаконне кримінальне переслідування проти мене.

2. Негайно переглянути вирок Малиновського суду м. Одеси та скасувати його.

3. Створити спеціальну слідчу комісію з представників центрального апарату СБУ, Генпрокуратури, РНБО та представників громадськості, зокрема правозахисних організацій, для всебічного та об’єктивного розслідування справи із провокацією про фальшиві молдавські леї проти держава Україна.

 

Гаталяк Тарас Іванович,

активіст Громадянської мережі ОПОРА,

відповідальний секретар Громадської Ради при УМВСУ у Львівській області  

 

11 грудня 2006 року

 

Контактний телефон: 8 (032)  241 01 97

 


 

Відкритий лист Президенту України Ющенку В. А.

 

Президенту України

пану Віктору Андрійовичу Ющенку

Гаталяка Тараса Івановича,

який проживає за адресою:

вул. Патона, 19, кв.158,

 м. Львів, 79040,

тел. 8 (0322) 626005,

моб. 8 (050) 317 0197

 

Шановний Вікторе Андрійовичу!

 

Звернутися до Вас з відкритим листом через засоби масової інформації мене змушує ситуація, що складається у судочинстві України, наслідком якої стала повна дискредитація правоохоронних органів і погіршення ставлення населення до влади. Сьогодні люди, що залишилися працювати у правоохоронних органах, роблять усе для того, щоб «підчистити» своє темне минуле. Вони продовжують приховувати від громадськості злочини, вчинені ними раніше, здійснюють все нові й нові правопорушення.

Так, 1 березня 2006 р. у Львові в районі вул. Патона, 19 було здійснено спробу викрадення мого сина, в результаті чого дитина отримала тілесні ушкодження та психічний шок. Цю подію як засіб шантажу я пов’язую із кримінальною справою, порушеною Одеським СБУ проти мене і яка є повністю сфальсифікованою.

Хочу заявити, що проти держави УКРАЇНА здійснено провокацію із справою про «фальшиві молдавської леї», зокрема була зроблена спроба втягнути Україну у молдавсько-придністровський міжнародний конфлікт, що мало значною мірою підірвати імідж нашої держави на євросаміті у Софії, що мав відбутись навесні 2005 року.

Хочу пояснити, чому саме я та моя фірма втягнуті у цю провокацію.

Я є співзасновником і директором поліграфічного підприємства ТзОВ «Папуга» з 1998 р. Протягом більш ніж шести років наше підприємство займалося виготовленням друкованої продукції за різними замовленнями, зараз на підприємстві працює близько 40 працівників.

Значну частку роботи складали замовлення на поліграфічну продукцію для опозиційних на той час політичних партій, а також друковані матеріали національного та релігійного змісту.

15–20 травня 2004 р. до мене звертались активісти Громадянської кампанії «ПОРА!» з пропозицією надрукувати наклейки антикучмівського характеру.

Наступного дня, 21 травня 2004 р., мене було затримано співробітниками Одеського та Львівського СБУ, у мене вдома та на фірмі відбулись обшуки, а мене звинуватили в організації друкування фальшивих молдавських лей в особливо великих розмірах. Півроку мене протримали в Одеському СІЗО. Хочу заявити, що на мене у СІЗО постійно чинився тиск з боку оперативних слідчих органів СБ як України, так і Молдови, які погрожували мені вбивством або ж вивезенням у Молдову. У камері завжди знаходилася людина, яка здійснювала психологічний тиск, при цьому наголошували на тому, що мені покажуть, що таке «Наша Україна», забороняючи при цьому розмовляти українською мовою.

Після виходу із СІЗО 9 листопада 2004 р. я разом із сім’єю та друзями займався розслідуванням цієї справи, зокрема мені вдалося розшукати і зняти обвинувачення із 8 громадян України, Молдови, Придністров’я та Канади, які входили до сценарію, розробленого, очевидно, антиукраїнськими спецслужбами. Всіх цих людей було включено до матеріалів справи для того, щоб роздмухати міжнародний скандал навколо Придністров’я і зробити опозиційного кандидата в президенти Молдови Юріє Рошка основним замовником фальшивих лей. Слідчі Одеського СБУ (які вели це розслідування), замість розшукування цих громадян (у разі реального існування події та складу злочину), навпаки, приховували від слідства ці дані.

У ході розслідування справи мені вдалося повністю розкрити задуми та ключових фігур цієї провокації. Ними виявилися житель Одеси Михайлик С. А. та друкарі ТзОВ «Папуга» Гаврилов В. Н., Кавецький А. Я., які раніше були добре знайомі, дуже тісно співпрацювали із офіцерами Одеського та Львівського СБУ і в 2000–2002 рр. займалися в Одесі виготовленням акцизних марок та підроблених одногривневих купюр. На основі показів свідків слідчим СБУ факти незаконного друку були відомі, але вони не були взяті до уваги.

Крім цього, мною було встановлено ряд осіб, проти яких теж бепідставно було порушено кримінальну справу. Зокрема, ними виявились Соболь Євген Миколайович, який проживав у Білорусі з 2004–2005 рр. До цього він проживав у Львові, займався активною громадською діяльністю, мав друзів серед працівників Львівського СБУ. Саме він заявив про багато порушень у СБУ на особистому прийомі у заступника Генерального прокурора Голомші Я. М. та заступника голови Секретаріату Президента п. Васюника І. В. Під час розслідування справи мені випадково вдалося встановити, що до фальсифікації справи щодо фальшивих лей причетні працівники спецслужб України, які у 2002 р. готували замах на Ющенка Віктора Андрійовича у Львові біля оперного театру, були названі конкретні прізвища. Я одразу ж подав заяви до СБУ та Генпрокуратури. На жаль, пройшло вже більше року, а щодо моєї інформації жодних зрушень не було, ці працівники преспокійно працюють і нікого не було покарано.

Мною було встановлено особу тепер вже громадянина Канади Барби В. І., який нібито перевозив фальшиві леї зі Львова в Одесу, проти нього теж знято всі обвинувачення.

Мною встановлено особу псевдозамовника – громадянина Молдови Рейха Петра Олександровича, який ніяк до цієї справи не причетний, немає жодних доказів щодо відкриття кримінальної справи щодо нього. Адвоката Рейха П. О. та свідків, які прибули на судове засідання 23 червня 2005 р., не було допущено на засідання. Було зачитано тільки заяву Рейха П. О. вже 14 липня 2005 р. і, наскільки стало відомо, він направив скарги на імя Генерального прокурора України щодо фальсифікації справи.

Справа була резонансною, і під час президентських виборів в Україні використовувалась як засіб тиску на опозиційні сили як України, так і Молдови. Багато директорів поліграфічних фірм Львова було попереджено компетентними органами про заборону друкування продукції для «Нашої України».

Крім того, в речових доказах немає жодної купюри високоякісних фальшивих грошей, як і не виявлено їх на території Молдови. Не добуто жодних доказів моєї причетності до цієї справи, як і не знайшли підтвердження більшість матеріалів досудового слідства.

За деякий час було вчинено ще одну спробу провокації. Під час Помаранчевої революції 29 листопада 2004 р. у Львові підрозділи молдавських спецслужб вчинили спробу вкинути фальшиві молдавські леї (виготовлені невідомо де) у машину із придністровськими монетами. Але завдяки слідчим залізничного райвідділу міліції Львова та підрозділу «Беркут» цю акцію було зірвано.

Пізніше, навесні 2005 р., антиукраїнські сили намагались роздмухати скандал на євросаміті в Софії, звинувативши Україну (зокрема Львів) у виготовленні підробних іноземних грошей. Лише події Помаранчевої революції зупинили подальший розвиток цієї провокації.

 

Акти терору та насилля, які супроводжуються повною безкарністю,
слід зупинити!

Мною неодноразово подавалися заяви на ім’я голови СБУ, генпрокурора, міністра внутрішніх справ про злочини, які стали відомі в ході власного розслідування. Було названо прізвища співробітників Одеської прокуратури та офіцерів СБУ, причетних до фальсифікації справи. На сьогоднішній день не вжито жодних заходів щодо цього, а провокатори справи спокійно працюють на посадах.

Найближчим часом мною буде подано касаційну скаргу на вирок Одеського апеляційного суду, за яким 1 серпня 2006 р. мені пред’явлено обвинувачення – 3 роки умовного терміну покарання, у звязку із чим на мене чиниться тиск, щоб я відмовився від скарг, зокрема не були повернуті гроші, конфісковані у мене (які, до речі, були зібрані на благодійному марафоні у лютому 2004 р. для дитячої операційної), не знято арешт із мого майна.

Звертаюся до Вас, пане Президент, як до гаранта Конституції, втрутитися у ситуацію, що склалась, та

 

П Р О Ш У:

 

провести повне та всебічне розслідування цієї справи із залученням правоохоронних органів, СБУ, Генпрокуратури, МВС, РНБО, покарати винних у здійсненні провокації, яка є національною небезпекою України, і сприяти припиненню незаконного кримінального переслідування проти мене.

 

 

З повагою,

директор поліграфічного

підприємства «Папуга»,

активіст Громадянської мережі «ОПОРА»,

член Громадської Ради при УМВС

у Львівській області        Тарас Гаталяк

 

29 вересня 2006 року

 Поділитися