пошук  
версія для друку
12.12.2006 | Олександр Степаненко

Ремарки з “Ташлицького туру”, або енергонезалежність – ціною зневажених національних святинь та громадянських прав?

   

16-17 жовтня 2006 року в рамках проекту "Моніторинг дотримання екологічних прав в Україні" відбувся еколого-інформаційний тур до регіонального ландшафтного парку (РЛП) "Гранітно-степове Побужжя" та на будівництво Ташлицької ГАЕС. Тур було організовано ЕГО "Зелений світ" (м. Чортків Тернопольської обл.) та Національним екологічним центром України.

Проведення туру саме до РЛП "Гранітно-степове Побужжя" було заплановано з метою ознайомлення з унікальними природними та історичними ландшафтами каньйону Південного Бугу. Над заповідними землями вже не перший рік нависає загроза затоплення водами Олександрівського водосховища. Рівень води у водосховищі вже розпочали піднімати при підготовці до пуску першого агрегату Ташлицької ГАЕС. Роботи на ГАЕС активізувалися після прийняття відомої “Енергетичної стратегії України на період до 2030 року”, якою передбачено пріоритетний розвиток ядерної енергетики. Для того, аби компентувати надлишки атомних генеруючих потужностей, вирішено прискорити добудову ГАЕС.

Учасники туру мали на меті з’ясувати реальні наслідки затоплення заповідних земель, ставлення до цього місцевого населення, органів державної влади та місцевого самоврядування, точку зору адміністрації та будівельників Ташлицької ГАЕС.

Згідно із Законом України "Про розбудову Національної екологічної мережі до 2015 р.", особливо цінні - з точки зору збереження історичної та природної спадщини, з огляду на можливості розвитку туристичної сфери - території мали увійти до складу національного природного парку. Ці ладшафти є унікальними за походженням, своєю мальовничістю, їхня біота налічує понад 100 видів рослин та тварин, внесених до "Червоної Книги України”. Чимало з цих видів є локальними ендеміками і трапляються тільки в Україні, велика кількість видів є реліктовими. Каньйон річки Південний Буг у межах смт. Костянтинівка Арбузинського р-ну, с. Богданівка Доманівського р-ну та м. Южноукраїнськ є останнім автентичним ландшафтом, повязаним з історією запорізького козацтва. Тут в урочищі Гард у середньовіччі було засновано Бого-Гардівську паланку Війська Запорізького. Тут, на острові Гардовому, стояла козацька церква Святої Покрови. Із Гарду козаки не відступили навіть тоді, коли царські війська зруйнували Запоріжжя 1775 року. Отже, урочище Ґард, що дало назву адміністративному центру Вольностей Війська Запорозького на Південному Бузі, найбільшій козацькій паланці XVIII ст., було одним з найвидатніших об’єктів культурної спадщини в історії України.

 

Навесні 2006 року, не зважаючи на 18-річні протести історико-культурологічних, природоохоронних, туристичних організацій, на  звернення представників української наукової та культурної еліти, всупереч забороні Мінприроди та Мінкультури України, рівень водосховища було протиправно піднято до позначки 14,7 метри. 17 березня Миколаївська обласна рада дала дозвіл на виведення зі складу РЛП "Гранітно-Степове Побужжя" першої частини земель у долині Південного Бугу площею 27,7 гектарів, у тому числі острова Гардового, де стояла козацька церква. Даним рішенням Миколаївська обласна рада перевищила свої повноваження щодо розпорядження особливо цінними землями державної власності, які має виключно Верховна Рада України, незаконно вилучивши їх з ландшафтного парку. В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 841 від 20.06.06 року щодо надання у постійне користування ДП НАЕК „Енергоатом" із зміною цільового призначення заповідних земель.

 

16 жовтня учасники еколого-інформаційного туру відвідали адміністрацію РЛП "Гранітно-степове Побужжя", оглянули історичну Мигійську ГЕС, долину Південного Бугу біля села Мигія. На цьому рівні - а це більше 200 км уверх  по течії від греблі Олександрівської ГЕС - ше не відчуваються екологічні наслідки недавнього штучного підняття рівня води. Мальовничі пороги у околицях Мигії все ще шумлять. Греблю Мигійської ГЕС, збудовану більш ніж 100 років тому представниками шляхетського роду Скаржинських, певною мірою можна вважати прикладом екологічно дружньої  господарської діяльності. Русло Бугу у цьому випадку не зазнало суцільного перекриття, підняття рівня води та підтоплення заплавних берегів, островів, порогів та скель не відбулося. Звісно, ГЕС, яка прослужила  такий вік, потребує реконструкції приміщення та агрегатів, але сам принцип її діяльності заслуговує на наслідування.

Проблематику затоплення частини земель РЛП "Гранітно-степове Побужжя" прокоментували директор парку Владислав Артамонов та Голова Національного екоцентру України С. Таращук. Формальною підставою для підняття рівня до відмітки 14,7 м є рішення Міжвідомчої  комісії при Держводгоспі про встановлення режиму роботи водосховищ басейну Південного Бугу. Мотивації головного водного відомства щодо даного рішення про паводкову загрозу виглядають «притягнутими за вуха» та елементарно спростовуються весняними сводками Укргідромету. Зрозуміло, що у даному випадку Держводгосп погодився на затоплення земель долини Південого Бугу, не встоявши перед ведмежим тиском енергетиків та Уряду.  Проти підняття рівня у водосховищі протестували  у Міжвідомчої  комісії представники Мінприроди, але їхню позицію було грубо проігноровано.

Порушувалося питання про багаточисельні порушення Конституції, законів України, процедур прийняття рішень, про нехтування позицією природоохоронного відомства та громадськості, яких припустилися Миколаївська обласна рада та Кабмін при ухваленні своїх одіозних рішень про відведення 27,7 гектарів заповідних земель і передачу їх НАЕК “Енергоатом” під затоплення.  По цих рішеннях виносилися протести прокуратури, до останнього часу триває кілька судових процесів. Як то часто у нас буває, ее обійшлося без кількох “гримас правосуддя”. Приміром, Господарський суд Миколаєвської області 25 вересня 2006 року відхилив позов по горезвісному рішенню обласної ради лише на тій підставі – увага! - що його задоволення зробить неможливим наповнення Олександрівськоо водосховища та реалізацію проекту будівництва Ташлицької ГАЕС. Яких коментарів тут потрібно ?

 

У другій поливині дня 16 жовтня, не зважаючи на дощ та пронизливий вітер, учасники туру все ж провели виїзд у район Южноуркаїнська та урочища Гард. Власне від рівня Южноукраїнська на річці  розпочинаєься зона впливу Олександрівської греблі: окремі пороги, острови, прибережні ділянки підтоплено,  різко сповільнюється течія. Вже тут рівень води від весни 2006 року піднявся на 1 – 2 метри (у наступні роки планується підняття рівня ще на 10 м.). Відразу нижче острова Гардового вздовж лівого берега Бугу височать потворні бетонні конструкції  недобудованої Костянтинівської ГЕС. Нижче них – штучний насипний мис та забірні споруди Ташлицької ГАЕС. На 80 - 90  метровому плато - дамба водосховища ТГАЕС, розділена від ставка охолоджувача АЕС тонким парешийком. У місцях техногенної діяльності порушено природний рослинний та грунтовий покрив, на куртосхильних ділянках річкової долини швидко прогресує ерозія грунту. Роботи по перенесенню червонокнижних видів із затоплених ділянок не ведуться.

Острів Ґардовий (Клепаний), де в часи Запорозької Січі (XVII – XVIII ст.) розташовувались козацьке поселення, Покровська церква, у більшій своїй частині затоплено, внаслідок чого він розпався на кілька малих острівців і скель та перестав існувати у цілісному вигляді, як об’єкт культурної спадщини "Історичного ландшафту центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького". Перестав існувати Гардовий поріг у тій своїй нижній частині навпроти о-ва Ґардового, де стояв Старий (Козацький) ґард, котрий дав назву історичному урочищу. Частково зникли під водою та змінили свої обриси історичні пороги та гранітні брили вище острова Гардового. Спорудами Ташлицької ГАЕС цілковито знищено без належного археологічного дослідження частину історичного ландшафту у балці Паланка, де було виявлено поселення доби енеоліту, а в часи Запорозької Січі знаходився козацький військовий табір та цвинтар. Комунікаціями Ташлицької ГАЕС зруйновано значну частину верхнього плато скелі Пугач, де у ХVII-ХVIII ст. розташовувавсь базар. Затоплено значну частину заплавної тераси та нижньої частини скель на ділянці від гирла р. Сухого Ташлика до скелі Брама, що сильно змінило вигляд одного з найвідоміших пам’ятних місць - краєвиду скель Пугач та Брама. Частково підтоплені археологічні об’єкти культурної спадщини різних епох, розташовані у нижній частині Сокурової балки. Внаслідок виявлених змін історичного ландшафту було великою мірою втрачено властивості, які визначали його історико-культурну цінність…

Підіймаємося на плато – вкритий парою ставок-охолоджувач та верхню водойму ТГАЕС охоплює довкола кволенька на вигляд дамба, насипана з уламків породи. Як поведе себе ця водойма, коли двічі на добу у ній буде коливатися рівень води, ніхто наразі не прогнозує. А вона ж височить над Бузькою долиною на висоті 107 метрів !

 

Учасники моніторингової групи та журналісти під кінець робочого дня мали зустріч із Володимиром Соловйовим, заступником директора підприємства «Атоменергобуд» НАЕК «Энергоатом». З цієї розмови учасники туру зробили висновок, що енергетики проігнорували усі вимоги екологів щодо розробки альтернативного варіанту проекту ТГАЕС, тобто такого, який не супроводжувався б підняттям рівня води у Південному Бугу. Станом на сьогодні жодної буферної дамби між руслом річки та низовою водоймою ТГАЕС не споруджується, отже і після пуску першого та другого гідроагрегатів станції рівень 14,7 метри будуть утримувати (первинно цей показник складав 8 метрів). По мірі спорудження та запусу нових агрегатів не уникнути подальших підвищень рівня – Олександрівське водосховище повзтиме все вище по долині Південного Бугу та  поглинатиме все нові заповідні землі ! 

П. Соловйовим без долі вагання було підтверджено реальну перспективу використання для охолодження реакторів Півднноукраїнської АЕС води Південного Бугу, яка підніматиметься до верхньої водойми ТГАЕС. Отже ставок-охолоджувач атомної станції працюватиме у відкритому проточному режимі - скидання у Буг дедалі більших обсягів води із залишковим радіоактивним забрудненням не минути! 1997 року Мінприроди погодило проект будівництва ТГАЕС в складі двох агрегатів та за умови утримання рівня Олександрівського водосховища на 8 метрів та збереження закритого режиму експлуатації ставка-охолоджувача. Сьогодні ж, як бачимо, вже йдеться про проточний режим, про три, а згодом - шість агрегатів !

 

 

17 жовтня учасники туру оглянули  Олександрівську греблю та низову частну водосховища, побували у Доманівському районі, сільськогосподарські землі якого зазнали підтоплення внаслідок першого підняття рівня води. Було організовано зустріч з посадовцями Доманівської районної ради на чолі з її Головою Власюком В.Д.

Кілька років тому керівництво цього небагатого, стовідсотково аграрного району всерйоз вело мову про “другий шлях”, пов’язаний з розвитком  долині Бугу туризму та рекреації. Писалися плани дій, видавалися рекламні буклети, знімалися кінофільми про принади сільськоо “зеленого туризму”, запрошувалися потенційні інвестори... Тепер, коли мальовничим ландшафтам долини Бугу загрожує затоплення, а у сільських криницях погіршується якість води, кількість відпочиваючих та туристів-водників стрімко зменшується, ці проекти доводиться згортати. Керівники аграрних підприємств та фермери Доманівського району занепокоєні підняттям рівня грунтових вод та вимоканням посівів на прирічкових ділянках. 27 липня 2006 року сесія Доманівської районної ради розглянула питання “Про екологічну ситуацію у районі у зв’язку з завершенням будівництва пускового комплексу Ташлицької ГАЕС”. Екологічну ситуацію було визнано критичною та вирішено звернутися до Кабміну і НАЕК “Енергоатом” з пропозицію компенсувати господарствам району понесені збитки та призначити бюджетні субсидії на розвиток соціальної інфрастурктури.

Керівники Доманівської ради щиро обурювалися диспропорціями державної політики та несправедливим розподілом при розподілі бюджетних коштів. Чому , власне у розвиток аграрного виробництва та відновлення родючості земель Уряд не інвестує ані копійки з Держбюджету, а потужні підприємства “Енергоатому” розбудовуютья за кошти бюджетних спецфондів ? Чому у розвиток нашої економіки, найменш енергоефективної у Європі, знову ж закладається програмний принцип – виробляти ще більше енергії, натомість нічого не роблячи для її збереження ?

На запитання, чи  сподіваються  доманівські хлібороби бути почутими і чи дасть добудова Ташлицької ГАЕС  імпульс економічному розвиткові краю, впевнених та оптимістичних відповідей не було, - “електрику продадуть за кордон, прибутки переведуть у офшорні зони, а у нас як було, так і буде темно”...

 

У кожній з розмов та інтерв’ю на Миколаївщині ми так чи інакше намагалися вийти на проблематику порушень екологічнх прав громадян та їхню спроможність цим порушенням протистояти. Майже 20-річний досвід громадської протидії чиновницькій сваволі у протисканні проекту будівництва на заповідних землях “Ташлицького монстра” доводить, що навіть малими силами нечисельних груп громадських ентузиастів така протидія можлива.

Та якщо бути відвертим, тема “ права та вартості” не завжди усвідомлюєтьсся людьми та знаходить відгук у розмовах, особливо, якщо порушення не торкаються конкретно того чи іншого співрозмовника. Ризикну зауважити, що інтелектуали та люди, які працюють на землі, все ж краще її розуміють, аніж інші.

Наш найбільш велемовний за дні туру візаві, “сильний господарник” Володимир Соловйов, також не надто бажав вести мову на оту дражливу правову та світоглядну тематику: «Да, есть нарушения, но ведь вы, экологи, когда создавали свой заповедник, тоже наверное нарушали что-то… Сначала создали, а потом уже начали изучать!»

Нелегко вести мову з людьми, які недостатньо розуміють, що, як, для чого і для кого необхідно заповідати. І – майже неможливо з тими, для кого цілком не існує поняття про право, про національні святині, про природну та культурну спадщину… Для яких однаково легко обминати закони держави і закони природи. Для них головне – були б кошти, які треба «освоювати» (надзвичайно місткий термін, чи не так?), а там – трава не рости - «течет вода Кубань-реки, куда велят большевики!»

Запитання нашого колеги Вадима Негоди: «Чи заєте Ви хоч одну націю, яка так наполегливо та винахідливо руйнує власні національні святині і чому це з нами відбувається?», пан Соловйов загалом проїгнорував, як чисто риторичне. Звісно, власний нігілізм можна камуфлювати репліками про те, що «нам же програму розвитку енергетики треба виконувати, а ви тут!..», або «ви що, проти енергонезалежності України?». 

Та чи вартує чогось ота «національна енергонезалежність», яку , зрештою також можна розуміти по-різному,  без сформованого у нас почуття національної єдності ?

І чи не втратили ми чогось надзвичайно важливого в усвідомленні своїє єдності з цією землею та з усім на ній сущим  відтоді, коли на Бузькому Гарді жили вільні сміливці , які називали цю річку «БОГ»?

 

Керівник проекту,

голова ЕГО “Зелений Світ”

Олександр Степаненко.

 

 

 

 

 

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори