пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200702
29.01.2007 | Зиновій Антонюк
джерело: www.maidan.org.ua

Щоб справді “по-українськи” не скотитися в дикунство...

Схожі повідомлення

Районна газета “Край”. Городенка, Івано-Франківська область — проблеми роздержавлення преси

Конституційне подання народних депутатів України до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення частини 1 статті 7, частини 2 статті 8 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”

Рекомендація ПАРЄ стосовно Інституції омбудсмена (Рекомендація № 1615 (2003)

Что может омбудсмен?

Газета „Вікна“, м.Калуш, питає: чи належить інформація про комунальні борги людини до персональної інформації, яку не мають права розголошувати органи державної влади? Відповідає юрист ХПГ Олег Целуйко.

«Необходимо моральное сопротивление наступающему социальному злу»

Адмінпротоколи про порушення права на доступ до інформації складатиме Омбудсмен

Правовая помощь крымчанам и вынужденным переселенцам

Як домогтися того, щоб суд почав судити?

Про політичну складову омбудсмена

   

“Газета по-українськи” була в числі нормальних, нових, сучасних ЗМІ. І це втішало. Втішало донедавна. До відомих, вочевидь кимось скоординованих, антисемітських публікацій у кількох ЗМІ з приводу чисто спонтанного, громадського, і то по усіх регіонах України, висунення Євгена Захарова на посаду уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Публікацій цілком у стилі дикунських на російських антисемітських сайтах.
Зопалу мені здалося, що “gpu” теж може піддатися впливові цього сповзання в антисемітизм. Це й зумовило мою першу недостатньо коректну реакцію. Саме через боязнь можливого сповзання.
Сьогодні я уважніше переглянув матеріали з “gpu” і побачив, що наявні факти ще не означають такого її сповзання в антисемітське русло, хоч суспільна небезпека такого залишається, коли бачиш, як навіть старих твоїх знайомих вражає той вірус. Тому і виникає запитання: чому за останнє десятиріччя так активізувався цей вірус людиноненависництва?
Вочевидь, що від нашого легковаження факторами зниження моральнісного тонусу в суспільстві. Від безкарності проваджених упродовж кількох років цинічно-відвертих огидних антисемітських провокацій злопам’ятного “триликого, клонованого “по-українськи”, Януса”(“Персонал”-“МАУП”- “українська консервативна партія”). І не без підтримки певних персоналій у владі, що досі для продовження владного панування принаймні потурають розпалюванню ксенофобії в Україні для гальмування процесів творення громадянського суспільства. Сьогодні цей “Янус” працює формально в режимі антимемітизму “по-українськи”. Хоч розпочинав він на початку української незалежності з відвертого україножерства. Коли відверте україножерство стало малоефективним, - а нова-стара влада зуміла підмінити вітчизну-суспільство-державу на державу-владу і себе в якості єдиного репрезентанта нової держави, - тоді і відбувся камуфляж старого проімперського україножерства під фальшивий “український патріотизм”, зокрема у вигляді антисемітизму.
Всяка ксенофобія неминуче руйнує моральнісні підвалини суспільства. Але особливо - антисемітизм, - бо з євреями пов’язана сама доленосна Моральнісна Угода Авраама “як батька множини народів” з Богом, яка заклала ті духовні основи, на яких виросла нинішня могутня європейська цивілізація. Антисемітизм руйнує моральні підвалини кожного суспільства, яке дозволяє йому в ньому розвинутися. Руйнує моральнісно-правові підвалини кожної держави навіть тоді, коли вона антисемітизмові лише потурає. І скільки б не намагалася колись радянська влада свій антисемітизм прив’язувати переважно до українства, він у першу чергу ударяв по підвалинах самої радянської держави, ставши одним з вирішальних факторів її руйнування.
Дивно, що так “по-простяцьки” легковажно приєднуються до полку антисемітів молоді журналісти навіть у нових ЗМІ. І часто це робиться під облудним гаслом “думати по-українськи!”. Не по-європейськи, по-сучасному, морально-віповідально, у здоровому глузді, а саме “по-українськи”. А насправді це означає, що можна як-небудь, чи й просто погано...
Колись, сорок, тридцять чи двадцять років тому, і не лише у політичних зонах, чинити “по-українськи” означало щось зовсім інше. Тоді імперська влада теж постійно провокувала ксенофобські настрої. Але тоді бути свідомим українцем і чинити по-українськи означало солідарно всебічно підтримувати інших, відчуваючи відповідальність за всіх, що поруч. Зокрема і євреїв, - як тих, що хотіли виїхати з України, так і тих, що хотіли залишитися на місці рівноправними громадянами. Бо було глибоке усвідомлення непроминальної сили та актуальності історичного гасла: “За вашу і нашу свободу!”
Тоді діяти по-українськи означало солідаризуватися з усіма в Україні: з росіянами, євреями, поляками, вірменами, грузинами чи кримськими татарами. Саме завдяки тому, що ці солідарні флюїди панували тоді в українському суспільстві, і вдалося у Верховній Раді України прийняти епохальну для постімперського менталітету ухвалу про скасування злопам’ятної, притаманної лише радянському імперському лукавству, так званої 5 графи.

Відчуття громадянської солідарності тоді справді було панівним. У суспільстві воно є й сьогодні, але ті “нові українці”, що нав’язують суспільству “модель пахана”, мало чутливі до моральнісного феномена, вважаючи достатнім задекларувати себе і свої вчинки у власному розумінні “по-українськи”. Не усвідомлюючи, що їхнє розуміння всього “по-українськи” стає розумінням “по-дикунськи”. Не помічаючи, як кожне антисемітське “по-українськи” з неминучістю перетворюється на - “по-антиукраїнськи”?
ЗМІ, що втягнулися у цю антисемітську кампанію, будуть заперечувати наявність у тих своїх матеріалах щодо Євгена Захарова не лише наміру антиукраїнського, але навіть антисемітського, бо мовляв, мають право на “інший погляд”, саме такий погляд, щодо цієї кандидатури на омбудсмена. Але якщо у персоналій таких виправдань є хоч крапля інтелігентності, то вони не можуть не усвідомлювати якщо не дикунства, то принаймні браку розуму у таких підходах до Захарова, до будь-якого суспільно важливого питання. Навіть якщо справді їм дуже чомусь не подобається чийсь “занадто рельєфний ніс”.

Євгена Захарова я особисто знаю давно, з 1992 року, з часу, коли активно обговорювалася дуже актуальна для пострадянського суспільства проблема створення ефективних громадських правозахисних структур, їх поєднання “знизу” у демократично скоординовану між собою та тісно пов’язану із суспільством мережу.

Добре пам’ятаю, з перших кроків, увесь важкий шлях дивовижно самовідданої реалізації того дуже амбітного і справді чисто громадського задуму. І виключної ролі Євгена Захарова в успішному втіленні його в життя навіть професійний антисеміт заперечити не зможе. Як і набутого ним за ці роки справді величезного практичного досвіду правозахисної діяльності. Не згубивши й крихти неймовірної особистої толерантності і доброзичливості до людей. До друзів і супротивників. Не згубивши вродженої здатності аналітично та відповідально мислити. Величезний досвід правозахисної діяльності Євгена Захарова і глибоке розуміння специфіки проблем правозахисту в Україні по-справжньому цінується не лише в громадських структурах правозахисту в Україні, але також і в Європі, Росії та Північній Америці. Дуже цінують це і міждержавні європейські структури у цій галузі.
Загалом, як на мене, ситуація довкола чисто громадського висунення Євгена Захарова в кандидати на омбудсмена України гранично випукла.

Насправді суть не в тому, що якісь завірусовані антисемітизмом ЗМІ не хочуть бачити його на посаді уповноваженого Верховної Ради України, уповноваженого, висунутого не політичною силою чи партією, а тим реальним, що вже є після Майдану, як моральнісно-світоглядного феномена, громадянського суспільства.

Його насправді не хочуть бачити на цій посаді саме в ролі представника української громадськості. Коли б він був представником якоїсь політичної сили, то все було б нормально: бо він залишався б так чи так чутливим на впливи чи тиск політичної сили. Не хочуть Євгена Захарова бачити в ролі незалежного, саме громадського(а не партійного!), представника на цій посаді ті персоналії старої-нової влади, що хочуть зберегти монополію виступати від імені народу. А ЗМІ, що причетні до брудної кампанії з маячними випадами проти Євгена Захарова, - хто свідомо, хто неусвідомлено, - дали себе використати тим силам, можливо навіть не розуміючи, що це занурення у антисемітське багно їм так просто не минеться. Славу примітивного антисеміта кожен ЗМІ, кожен журналіст сам собі завжди забезпечує.

Головне, щоб свободи вибору було дотримано... Щоб не було чого євреїв у тому дурному власному виборі звинувачувати. Бо “дурь каждого должна быть видна”, - як казав колись відомий всім нам Петро Перший.

Зиновій Антонюк, Товариство політв’язнів і репресованих.

Схожі повідомлення

Районна газета “Край”. Городенка, Івано-Франківська область — проблеми роздержавлення преси

Конституційне подання народних депутатів України до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення частини 1 статті 7, частини 2 статті 8 Закону України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”

Рекомендація ПАРЄ стосовно Інституції омбудсмена (Рекомендація № 1615 (2003)

Что может омбудсмен?

Газета „Вікна“, м.Калуш, питає: чи належить інформація про комунальні борги людини до персональної інформації, яку не мають права розголошувати органи державної влади? Відповідає юрист ХПГ Олег Целуйко.

«Необходимо моральное сопротивление наступающему социальному злу»

Адмінпротоколи про порушення права на доступ до інформації складатиме Омбудсмен

Правовая помощь крымчанам и вынужденным переселенцам

Як домогтися того, щоб суд почав судити?

Про політичну складову омбудсмена

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори