пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200704
05.02.2007 | Інна Сухорукова

До подій в Іраку

   

У новинах відомості про чергові страшні теракти в Іраку.

Страта Саддама Хусейна та його наближених, на мій погляд, остаточно довела, що Захід, в даному випадку США, зовсім не розуміють, з яким історичним явищем вони мають справу. Хвиля терактів в Іраку, хвиля самогубств серед сунітів, які побачили жахливе видовище страти одновірця – це тільки початок.

Безумовно, вирок Саддаму винесли іракські судді, безумовно, за тяжкі злочини. Але хто з мусульман вірить у свободне волевиявлення сусідів в умовах окупації? Отже, ця страшна подія тільки поглибила прірву між Сходом і Заходом. А це «більше ніж злочин – це помилка» – так сказав про політичні події свого часу видатна людина ХХ сторіччя Уїнстон Черчилль.

США і Європа вкотре показали мусульманам право сили, а не силу права, хоча у власних країнах все відбувається навпаки – діє сила права. Чому ж протягом всього ХХ сторіччя в політиці західних країн так впевнено працювали подвійні стандарти? Я не можу вибачити союзникам СРСР у Другій світовій війні  ані видачі людожеру Сталіну власівців, ані видачі на муки і смерть білокозаків, вояків УПА. І от подвійні стандарти перейшли у наші часи.

Чому США шукає такі примітивні схеми боротьби з тероризмом і диктатурою? Чому, якщо Саддам Хусейн  скоїв злочини проти людства, його не судив Гаазький трибунал? Найвищою мірою покарання в Гаазькому суді є довічне ув’язнення – і це перемога цивілізації.

Відмова від смертної кари – одне з найбільших надбань людства. І можна тільки вітати ініціативу італійців, які під впливом Ватикану ініціювали рух за загальносвітову заборону смертної кари через інституції ООН.

Папа Бенедикт XVI найбільш адекватно висловив своє відношення до страти багдадського лідера і його чиновників. Він назвав цю страту трагедією. І це справді трагедія людства, яке знов, як на початку і в середині ХХ сторіччя заганяє себе в глухий кут цивілізаційного протистояння. Реакція країн світу і інституцій ООН на ініціативу італійців щодо всесвітньої заборони смертної кари – лакмусовий папір, який має виявити ступінь життєздатності ООН як гаранта міжнародної стабільності і міжнародного права.

Це змусить і США позбавитись від страшного анахронізму, яким є в цій розвинутій демократії збереження інституції смертної кари. Це нарешті зробить вбивць і вбивства аномалією, а не правом сильного: держави, терориста, злочинця – в кожному випадку це – цивілізаційний нонсенс.

Західні демократії не зможуть довести свою щирість світу, якщо не почнуть кропітку роботу над тим, щоб світове право було гуманнішим. Інакше світ чекають тільки хвилі терору і війни. Не можна одночасно співчувати людожерській політиці Росії в Чечні, Хамазу, що веде війну з Ізраїлем, не можна поділяти людожерів на своїх і чужих. Чому не відповів за свої  злочини проти людства Піночет? Тому що наслідком його правління була прозахідна політика? Але злочини проти людства не залежать від політичного вектора. Отже, і підхід до тих, хто коїв ці злочини має бути єдиним. Всі диктатори повинні відповідати згідно з міжнародним правом. Але це право не повинно включати в себе смертну кару.

Світ зараз стоїть перед прірвою, ім’я якої – цивілізаційна війна.

На мій погляд, ісламський світ знаходиться сьогодні у пошуку своєрідної сучасної системи, як політичної, так і суспільної. Не може традиційне суспільство мавпувати західний взірець побудови демократії. Скоріше, ісламським країнам був би в нагоді досвід Японії, де демократія і традиція переплітаються в унікальний державний устрій.

Але Японія пройшла великий і трагічний шлях побудови своєї держави. Кожне суспільство має це зробити самотужки.

А світова спільнота у вигляді ООН має бути реформованою і готовою для залагодження цивілізаційних конфліктів. ООН має відробити і втілити механізми захисту і Людини, ким би вона не була, і суспільства, традиційне воно чи модернізоване.

Модернізація традиційних  країн має низку ризиків, які світова спільнота повинна усвідомлювати і не віддавати історико-культурологічні і економічні проблеми на розсуд політикам. В процесі  розробки єдиної стратегії світової спільноти для подолання цивілізаційних загроз, повинні брати найактивнішу участь фахівці з історії, геополітики, економіки, релігієзнавства.

Нагальною потребою стає створення при ООН всесвітнього науково-дослідного інституту по вивченню і прогнозуванню цивілізаційних ризиків, а, також по розробці стратегії їх подолання. Бо справжній фахівець з історії, культурології, геополітики чи релігієзнавства, і кожний окремо, і разом, протестували би проти введення американських військових до Іраку, і, особливо, проти страти Хусейна і його чиновників.

Ірак – країна складна. Конфлікт між сунітами, шиїтами і курдами, який не мав вирішення протягом десятиріч, не здолати силою, особливо силою, що сприймається як чужорідна усіма сторонами конфлікту. Отже, та спільнота країни, яка спирається на цю силу, стає чужинцями і зрадниками  для всіх сторін конфлікту. Тому конфлікт, і, як наслідки, теракти, вбивства і жорстка політична нестабільність буде тривати при будь-якій кількості американських військових. Ситуацію може врятувати тільки компромісний варіант виборів з рівним представництвом  усіх конфліктуючих сторін і пошуку компромісної фігури, якій би довіряли всі. Це дуже важко, але прості рішення в складному геополітичному просторі не діють.

Страта Саддама Хусейна і двох його чиновників – черговий крок у прірву. Будь-яка страта людини – це злочин проти людства, яке вже стало досить свідомим, щоб дозволяти собі нелюдяні вчинки.

Страта, яка є черговим шоком для великої частини тієї цивілізаційної групи, яка не має досить потужного, політичного впливу і військової сили, щоб опиратися напряму – буде вдаватися до терористичних дій, бо нічого іншого вона запропонувати не може. І лише гуманітарні зусилля  всього людства можуть виправити вже зроблені помилки (або злочини?)

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори