пошук  
версія для друку
06.02.2007

Відкритий лист Сергія Кириченка

   

Президенту України Ющенку В. А

Прем’єр-Міністру України Януковичу В. Ф.

Голові Верховної Ради України Морозу О.О.

Голові Верховного Суду України Онопенку В.В.

Відкритий лист

Шановні: Вікторе Андрійовичу!

Вікторе Федоровичу!

Олександре Олександровичу!

Василю Васильовичу!

Звернутись до Вас у такій формі змусила мене ситуація, яка виникла в нашому суспільстві в зв’язку з ігноруванням представниками судової гілки влади положень Конституції України, ЗУ "Про судоустрій в Україні", а також норм Цивільно-Процесуального Кодексу України стосовно здійснення правосуддя народними засідателями та присяжними. Метою звернення є намагання привернути увагу суспільства до зазначеної вище проблеми. В мене немає бажання шукати винних та зацікавлених осіб, немає надії, що це питання буде вирішено найближчим часом, відсутня віра у те, що особи, винні у гальмуванні виконання Конституції України і ії законів будуть покарані, але в мене є відчуття неминучості краху такої судової системи, яка існує зараз в Україні. Своїм листом я також хочу привернути увагу керманичів країни на те, що така проблема в Україні існує і ії потрібно вирішувати. Мовчати більше не можна, так як наше мовчання призводить до поглиблення кризи правосуддя і влади, та породжує безвідповідальність, а безвідповідальність в свою чергу принижує нас в очах світової спільноти і ставить нас в дуже незручне становище. Як наслідок, ми виглядаємо у світі дуже непристойно, а це, шановні, наші з вами обличчя, обличчя держави, яку ви, я сподіваюсь, дуже шануєте і любите. Неможливо проголошувати намагання, наводити приклади стандартів Європи і самим нічого не робити для їх втілення в наше життя. Постійні розмови, нескінченні обіцянки залишаються пустим звуком, нездійсненими мріями, обманом власного народу, а Конституцію України як не виконували здебільшого ті, хто повинен контролювати ії виконання, так і не виконують по сьогодні. Кожен суддя в Україні отримавши статус безстрокового (взагалі парадоксальна ситуація - безстроковий суддя) стає сам собі і суддею, і прокурором, і президентом, і урядом, і верховною радою разом взятими, при цьому важелів впливу і контролю на нього майже немає. Суддю, який порушив закон, притягнути до відповідальності майже неможливо, але як відомо, безкарність породжує безвідповідальність — такі реалії українського сьогодення. Приклади недовіри громадян України до судової гілки влади —яскравий показник якості роботи суддів України, і балачками про судову реформу тут не обійтись, тут потрібні дієві, негайні, рішучі заходи, а саме головне— потрібна велика кваліфікаційна чистка суддівського корпусу. Але, я наголошую, це моя особиста думка.

Мені, як громадянину України, взагалі незрозуміла ситуація, коли Конституція країни містить норму участі народу у здійсненні правосуддя, численні кодекси і закони цю норму також закріплюють, а народних засідателів і присяжних в наших вітчизняних судах не побільшало. Натомість в Росії, яку багато хто з наших політиків називає країною з диктатурою ії президента, вже давно і досить успішно діють як народні засідателі, так і присяжні, а ми все ведемо розмови про ЄС, НАТО, європейську демократію і верховенство права. Соромно за себе, за державу, за наше з вами спільне майбутнє. З цього приводу мною були направлені численні звернення до всіх інституцій нашої країни, які можуть вирішити дану проблему, але отримані відповіді містили банальні побажання, вдячність і обіцянки в майбутньому вирішити дану проблему. І все це на тлі суддівського свавілля і небажання, що-небудь з існуючої системи змінювати.

Україна опинилась в ситуації, яка потребує змін у судовій системі країни, створення механізму судочинства, який буде відповідати системі Європейського судоустрою та віддзеркалювати найкращі приклади судової практики світу. Дуже загрозливою є ситуація нехтування представниками судової гілки влади положень Конституції і законів України. Ці процеси нагадують мені середньовіччя і обов’язково призведуть до соціальних потрясінь, втрати Україною міжнародного іміджу, глибокої зовнішньої ізоляції і вкінці- кінців погіршення економічної ситуації в країні. Моє розуміння майбутнього країни—це припинення постійної балаканини, проголошення принципів; час розмов закінчився, настав час дій.

Шановний Вікторе Андрійовичу! Згадайте Ваше передвиборче гасло: «Не словом, а ділом", припиніть збирати всілякі "круглі столи", які нікому не потрібні, а зробіть рішучий крок— розпочніть та доведіть до кінця судову реформу! Виконайте те, що ви обіцяли на Майдані, повірте, більшість людей Вас підтримає, ця проблема об’єднує мешканців всієї України. Неможливо постійно жити в темряві, постійно балакати і фантазувати, наші діти нам цього не пробачать. Вічна дилема: Хто винен? і Що робити? повинна перестати роз’єднувати всіх нас, навпаки, вона повинна консолідувати суспільство, мобілізувати і об’єднати всіх українців.

Питання, запропоновані суспільству в цьому листі є дуже актуальними і потребують всебічного і широкого обговорення, тому я залишаю право останнього ходу всім нам, тим хто любить свій народ, свою країну, своїх дітей і онуків, а також тим, від кого залежить виконання Конституції і законів України.

Шановні українці, об’єднаймо зусилля і разом спробуємо побудувати власний дім. Народ сприйматиме початок здійснення вами судової реформи, коли най скоріше буде виконано ст. 124 Конституції України і в судах правосуддя почнуть відправляти разом із народними засідателями та судом присяжних.

Необхідність змін та дій вже на часі! Хай Бог освятить ваші помисли і милістю Своєю дасть вам благословення на скоріші дії.

З повагою.

Народний депутат України ІІ-го і ІІІ-го скликань,

Заслужений юрист України, депутат Херсонської міської ради V скликання Сергій Кириченко

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори