пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200704
13.02.2007 | Марина Говорухіна
джерело: helsinki.org.ua

Кожного з нас можуть незаконно утримувати в СІЗО по вказівці робітника прокуратури і без санкції суду

   

Уявіть собі звичайний день з життя українського громадянина. Ось він виходить з дому поспішаючи на роботу, аж раптом біля під’їзду його зустрічає наряд міліції, який відвозить людину до відділку. Працівники ПРОКУРАТУРИ розміщують затриманого у звичайному сирому льоху. Далі, без жодних правових підстав, громадянина тримають під вартою більше 14-и місяців. Приплюсуйте до цього катування та витончені знущання, які призводять до того, що він підписуєте незаповнені листи паперу. Додайте заборону зустрітись з адвокатом. В результаті людина у відчаї намагається покінчити життя самогубством і лише щасливий випадок врятував її від смерті.


Що це? – запитуєте ви, читаючи ці рядки. Новий детектив Марініної, чи ужастик Стівена Кінга? Ні. Історія, про яку піде мова, дійсно сталася в Києві. І може трапитись з кожним. Про неї розповіли на прес-конференції «Колапс правоохоронної системи України» правозахисники, а також сам потерпілий.

Головним героєм справи (звичайно без його на це згоди) став Юрій Мосєєнков, якого затримали по звинуваченню у вбивстві. При затриманні 7 травня 2005 року йому не була надана можливість скористатися послугами адвоката чи іншого захисника. Вся процедура затримання та допиту пройшла без участі адвоката. Після 72 годин, замість призначених 48-ми і при явному порушенні вимог ст. 165-2 КПК України йому була пред’явлена постанова про притягнення в якості звинуваченого.

Перші три доби Юрій провів в офісі Дніпровської прокуратури м. Києва під арештом, де слідчий Тітор Д.П. та трійка оперуповноважених Дніпровського РОВД проводили з затриманим «роз’яснювальну роботу».
Після тривалого і жорстокого побиття, яке проходило по вказівці вищевказаного слідчого і здійснювалось трійкою оперуповноважених, Юрій неодноразово втрачав свідомість. Після цього його кидали в земляний льох, що знаходиться в будівлі Дніпровської прокуратури. Це тривало троє діб. Юрій, кінець-кінцем, «зламався», тобто «визнав свою провину». За проханням слідчих прокуратури він підписав пачку чистих листів, а також «добровільно» написав явку з повинною, де «повністю» і беззастережно визнав свою вину в скоєнні злочину.

В кишені у Юрія була монета, яку він, знаходячись у льосі, намагався заточити об камінь, аби розрізати собі вени. Оскільки більше не міг витримати катування та знущання, які застосовували проти нього прокуратура та міліція Дніпровського району Києва. Дивом цю монетку під час чергового допиту забрав слідчий Скотський В.В., який став свідком того, що відбувалось.

Були і інші факти процесуальних порушень. Зокрема:
– незаконний обшук в квартирі Мосєєнкова;
– справа чотири рази відправлялась районним судом на дослідування, замість того, щоб її закрити (після того як помилка слідства стала очевидною);
– слідчі Дніпровської прокуратури жодного разу не продовжували строки досудового слідства в вищестоящій прокуратурі згідно ст.120 КПК
– слідчий Скотський В.В. протягом більш ніж 50 календарних днів незаконно та безпідставно не допускав захисника до справи;
– захисникам до січня 2007 року не було дозволено жодного побачення з підзахисним;
– захисникам не давали можливість ознайомитись з матеріалами кримінальної справи аж до лютого 2007 року;
– незаконне утримання під вартою обвинуваченого Мосєєнкова більше 14 місяців в Київському слідчому ізоляторі № 13 без санкції суду.

Лише 2 лютого 2007 року Юрій Мосєєнков був нарешті звільнений з-під варти (тобто Апеляційним судом м. Києва щодо нього був змінений запобіжний захід) у зв’язку з закінченням максимальних строків утримання під вартою згідно ст. 165-2 КПК України.

Про те, що Ю. Мосієнко є невинним, свідчить низка фактів, на яких не можна не зупинитися.

По-перше, крім «явки з повинною», що була написана в результаті катувань, у слідчих Дніпровської прокуратури немає інших доказів, що підтверджували б винність Юрія Мосєєнкова у вчиненні вбивства. По-друге – знаряддя вчинення злочину досі не знайдено. Немає в справі і жодних свідків злочину.
Таким чином захисники Мосєєнкова прийшли до висновку про наявні ознаки незаконності порушення кримінальної справи, та утримання Юрія Мосєєнкова в Київському СІЗО № 13 протягом 14 місяців, не рахуючи інших грубих порушень прав підзахисного, і будуть доводити це у суді.


Здавалось би історія дійшла до логічного Happy end-у. Але! На прес-конференції Юрій Мосєєнков заявив, що його свобода та життя все ще під загрозою. «Я боюся виходити на вулицю без матері чи дівчини, – зазначає Юрій. – А в моїй поштовій скриньці я знаходжу вже розкриті кимось листи».

Володимир Чимерис, член Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, запевнив, що справа знаходиться під контролем правозахисних організації, які зроблять все можливе, аби попередити подальше порушення прав Юрія Мосєєнкова. Також він зазначив, що подібних справ на Україні є надзвичайно багато. І щоб змінити ситуацію необхідні перш за все системні зміни в роботі Генеральної прокуратури та в роботі правоохоронних органів України

Див. також:   Правозащитники готовы бороться с произволом

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори