Суд вирішив: рішення українських судів виконувати не обов’язково?

Рубіжанський міський та Луганський апеляційний суди відмовили депутату Сергію Гуленко в позові про визнання незаконним рішення Сєверодонецької міської ради від 15 серпня 2005 року.

Спірне рішення стосувалося передачі земельних ділянок, що перебували у власності держпідприємства СДВПО «Азот», в оренду приватному підприємству ЗАТ СО «Азот». Відповідно до земельного кодексу України, який передбачає подібне у випадку відчуження майна, розташованого на ділянці.

Нагадаємо, що в грудні 2004 року Фонд держмайна України передав до статутного фонду ЗАТ СО «Азот» майно розташованого в Сєверодонецьку хімкомбінату загальною вартістю 1106 млн. грн. (згідно акту прийому-передачі від 23.12.05) і ринковою вартістю (на серпень 2005 року – за оцінкою Кабміну) в 2 млрд. грн. за акції номінальною вартістю 422,68 млн. грн.

Однак 5 серпня 2005 року міському голові Сєверодонецька було вручено виконавчий лист про примусове виконання рішення Печерського суду про визнання зазначених дій ФДМ незаконними та про повернення майна державі. Сєверодонецька міськрада виконала рішення суду й виконавчий лист із точністю до навпаки – вилучила у держави (державного підприємства) і передала приватній конторі землю, на якій розташовано майновий комплекс.

Рубіжанський суд вирішив, що подібне ігнорування рішення українського суду не є незаконним. Апеляційний суд Луганської області таке судове рішення скасував і ... закрив провадження. Оскільки, мовляв, Сергій Гуленко взагалі не мав права звертатися з таким позовом до міської ради.

Щоб з’ясувати, чи є подібний судовий мазохізм регіональним або національним явищем, подано касаційну скаргу.

Луганське відділення КВУ надає Сергію Гуленко юридичну допомогу в цій судовій справі.