пошук  
версія для друку
24.02.2007
джерело: www.civicua.org

Інтернати не повинні бути єдиною можливістю реабілітації неповносправних дітей

   

Про це говорить здоровий глузд і цього прагнуть їхні батьки. Наразі ж єдиною альтернативою інтернатам в Україні для багатьох мам стає безвідривний догляд за дитиною-інвалідом, позбавлення дитини спілкування з однолітками, відірваність від суспільного життя. Про перспективи вирішення болючих для дітей з особливими потребами та їхніх батьків питань журналісти дізнавалися 22 лютого під час засідання Рівненського прес-клубу.
„Усі різні - усі рівні” - гасло Всеукраїнської громадської організації „Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю”, до котрої входять понад півсотні подібних організацій з усієї України. Рівненщину у цій коаліції представляє Асоціація захисту прав інвалідів з дитинства „Надія” (Кузнецовськ). На жаль, це гасло часто не знаходить відгуку в українському законодавстві, і значна частина неповносправних дітей та їхніх батьків залишаються наодинці зі своїми проблемами. Як наслідок, батьки, котрі не хочуть віддавати дитину в інтернат і обділяти її сімейною турботою, змушені жертвувати своєю реалізацією, не маючи змоги працювати, відводити дитину до садочку чи школи.
- Після кількох років безвідривного догляду за дитиною вже маємо двох пацієнтів - маму й дитину, - ділиться наболілим голова Асоціація інвалідів „Надія” Зоя Матвієнко. - Вирішити цю проблему могло би створення в різних районах області відповідних реабілітаційних центрів, куди батьки вранці могли б відвести дитину, а за кілька годин забрати. Також необхідним є створення для інвалідів безбар’єрного середовища: пандусів та інших умов у навчальних закладах, щоб там могли перебувати і діти на візках. Не менш важливим є створення умов для самореалізації неповносправних дітей після досягнення ними 18-річного віку.
В Рівному є позитивний досвід вирішення цих проблем. Тут діють Центр ранньої педагогічної реабілітації та соціальної адаптації дітей з особливими потребами „Пагінець” (для дітей дошкільного віку) та навчально-виховний центр "Особлива дитина", в якому навчаються діти різного віку. Зокрема в „Пагінці” діти з синдромом Дауна, дитячим церебральним паралічем та іншими хворобами введені до загальних груп. Батьки приводять чи привозять дитину, залишають на кілька годин, а після занять забирають. Результати подальшого тестування дітей показують чудові результати. Здорові вихованці повністю виконують свою програму і вчаться співчуттю, діти ж особливими потребами значною мірою покращують свої можливості та мають змогу реалізовувати себе.
- Один з наших колишніх вихованців невдовзі закінчить навчання в Центрі „Особлива дитина”, а після цього ми хочемо взяти його до себе на роботу, щоб він допомагав навчати таких діток, з якими раніше йому доводилося гратися. - розповідає директор центру „Пагінець” Тамара Савчук. - Обмежені можливості дітей не повинні означати обмеження їхніх прав. Адже кожен з нас у чомусь обмежений: хтось не вміє співати, хтось танцювати, а хтось має слабший розумовий розвиток.
Створення подібних закладів в області, на жаль, зіштовхується з реаліями українського законодавства, яке не передбачає на це державного фінансування, визначаючи пріоритетними для реабілітації дітей-інвалідів саме інтернати. Тож Зоя Матвієнко разом з іншими організаціями, що входять до „Коаліції”, закликає батьків неповносправних дітей та усіх небайдужих співвітчизників об’єднуватися, знайомити з цими проблемами громадськість і просувати в законодавство необхідні зміни.
Рівненський прес-клуб
Антоніна Торбіч

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори