В Україні виростають бомжі у другому поколінні

Вони знають смак води з Дніпра, а чи не єдине тепло в їхньому житті – теплотраса. Вони їдять те, що недоїли ми, вдягають те, що ми більше не хочемо носити, а картон для них – життєво необхідний матеріал – на ньому сплять..

За приблизними підрахунками, кількість безпритульних дітей в Україні становить 100 тисяч і з кожним роком збільшується. Представники громадських організацій, що взяли участь у круглому столі “Безпритульні означає безправні?”, констатують неефективність нині діючого законодавства у цій сфері.

До того, для догляду за дітьми бракує досвідчених кадрів, а в комітеті сприяння захисту прав дитини наголошують на тому, що цього року спеціальність “соціальний працівник” в українських ВУЗах відсутня.

Переважно такі діти мають батьків: наркоманів, алкоголіків, чи просто злидарів, які продають власні квартири, і таким чином їхні діти опиняються на вулиці. Київська влада каже, що нині незаконний продаж житла вже зупинено, а проблема з безпритульними дітьми невдовзі зовсім вирішиться за рахунок притулків та дитбудинків.

Але, фахівці кажуть, що притаманна владі гігантоманія, тобто прагнення збудувати якомога більші притулки і навіть цілі дитячі містечка, не вирішує проблеми, а навпаки, іноді навіть ускладнює її. Діти, кажуть експерти, не хочуть жити в тих умовах, які для них створюють.

За словами голови комітету сприяння захисту прав дитини Наталії Максимової, замкнене середовище не йде дітям на користь. "Нічого доброго тут немає, тому що вони навпаки - повинні бути вплетеними у звичайне середовище. Треба звичайна квартира, де житимуть ті самі п’ятеро дітей і буде три зміни вихователів. Зараз держава витрачає на одну дитину в інтернаті приблизно 10 тисяч гривень на рік. Це пристойні гроші і, якщо таку заробітну плату буде отримувати той вихователь, то справді це буде людина, яка може віддати дітям всі свої сили, знання, підвищувати кваліфікацію і так далі."

Але поки що все навпаки. Приміром, не так давно неподалік Рівного відкрили велике дитяче містечко з будинками сімейного типу, школами, інтернатами та реабілітаційними центрами.

Наталія Максимова також розповідає, що через зміни у ліцензуванні, запроваджені Міністерством освіти, цього року на спеціальність «соціальний працівник» до українських вузів не поступить жоден абітурієнт, а таких працівників і без того бракує.

Також, учасники круглого столу наголошують на тому, що зараз почали з’являтися так звані «бомжі у другому поколінні», тобто діти, що народилися в безпритульних батьків. Іноді матері віддають їх до притулків, а часом експлуатують, змушуючи жебракувати.

Влада вже має наміри змінити законодавство і запровадити кримінальну відповідальність за такі дії. Поки що, кажуть фахівці, українське законодавство у сфері захисту прав дитини часто є більш декларативним, ніж дієвим.