пошук  
версія для друку
06.04.2007 | Юрий Чумак

Обрані місця із листування з чиновниками – 2

   

Харківська правозахисна група другий рік поспіль приймає участь у проекті моніторингу стану дотримання права громадян на доступ до інформації. З метою з’ясування того, як чиновники у своїй діяльності дотримуються конституційних та законодавчих норм реалізації права на інформацію, до всіх державних адміністрацій та ряду установ Харківської області було спрямовано інформаційні запити щодо надання певної письмової інформації, а до виконавчих комітетів міст обласного значення – відповідні письмові звернення.

Всього до виконкомів міст обласного значення Харківської області мною було надіслано 7 звернень (заяв) з проханням надати інформацію, до РДА та облдержадміністрації – 28 запитів (за кількістю адміністрацій), до державних установ, правоохоронних органів – 14 запитів.

Про кількість і якість відповідей, отриманих від держадміністрацій, установ та правоохоронних органів, я вже писав. Дивись:

http://www.khpg.org/index.php?id=1175773238

Характерним є реагування (або частіше – не реагування) на звернення від чиновників місцевого самоврядування.

Оскільки, згідно з Законом «Про інформацію» (частина друга ст.32) громадянам надається право звертатися з інформаційними запитами до «державних органів», і при цьому не згадуються органи місцевого самоврядування (цілковита помилка законодавця, адже на підставі комплексного аналізу законодавства можна констатувати, що це мусить поширюватись і на органи місцевого самоврядування), я вирішив звернутися до виконкомів найбільших міст Харківської області, спрямувавши відповідні звернення (заяви) щодо сприяння реалізації права на інформацію, тобто на підставі Закону України «Про звернення громадян».

Такі заяви були спрямовані на ім’я міських голів Харкова, Ізюму, Куп’янська, Лозової, Люботина, Первомайського та Чугуєва.

Відповіді були надані лише з виконкомів Ізюму та Чугуєва.

Із Куп’янська, замість відповіді, мені надійшов… дублікат листа, адресованого Куп’янському міському голові М.І. Римському начальником юридичного відділу місцевого виконкому. У цьому листі міститься лише копія документу під назвою «Умови акредитації засобів масової інформації при Куп’янській міській раді», що, вірогідно, є відповіддю на одне з запитань мого звернення. Решта питань залишились поза увагою місцевих чиновників, які відписалися, що «відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про інформацію» кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто».

При цьому вони навмисно чи від своєї необізнаності «забули» процитувати й ч. 1 ст. 9 вищезгаданого Закону України «Про інформацію», якою закріплено, що «всі (підкреслено мною) громадяни України мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.»

З Лозової мені надіслали листа, в якому не міститься жодного слова відповіді на питання, що мною задавалися, натомість зневажливо написано, що моє звернення «не підлягає розгляду в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Проте, згідно зі ст. 8 Закону «України «Про звернення громадян», не підлягає розгляду лише «письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство». А ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», визначає, що «заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів.» У своєму зверненні я зазначив усі необхідні реквізити, й зауважив, що прошу у Лозівського міського голови сприяння у реалізації мого закріпленого Конституцією (ст.34) та Законом України «Про інформацію» громадянського права на отримання інформації.

Втім, поки що виходить – так і не допросився.

Однак, «найцікавіший» лист мені надійшов з Люботина. Цей, з дозволу сказати, документ може бути прикладом натхненної творчості посадових осіб місцевого самоврядування, що здатні вигадати будь-які, навіть безглузді відписки, аби тільки не переобтяжувати себе «зайвою», з їх точки зору, працею: «на сьогодні в зв’язку з дуже напруженим графіком роботи виконкому підготувати зазначену інформацію не видається можливим».

Отакої! Значить, виконувати свої, Конституцією та законом визначені обов’язки, для люботинських бюрократів часу немає. Гадаю, що за зарплатнею, незважаючи на «дуже напружений графік», вони таки не забувають до бухгалтерії забігати?!

А Первомайський міськвиконком відмовив мені у наданні запрошуваної інформації,  оскільки його чиновникам «цілком незрозумілий причинно-слідчий зв’язок між інформацією», яку я запитував та моєю діяльністю, а також яке відношення я маю «до Первомайської територіальної громади».

Відверто кажучи, мені теж цілком незрозуміло, чому Первомайський міськвиконком так і не спромігся відшукати вищезгаданий «причинно-слідчий зв’язок», оскільки у своєму зверненні до Первомайського міського голови я чітко зазначив, що його надіслано у рамках здійснюваного правозахисниками моніторингу стану дотримання права громадян на інформацію, і що цю інформацію буде використано для підготовки звіту про дотримання прав людини в Україні, котрий буде оприлюднено в Україні та за кордоном.

Зауважу, що ані в Конституції, ані в Законі України «Про інформацію», ані в жодному іншому нормативно-правовому акті України (так само, як і в міжнародних документах), ніде не міститься норми, яка б зумовлювала здійснення права на інформацію відношенням до Первомайської територіальної громади.

З огляду на всі вищезгадані  непорозуміння, я дуже зрадів, коли з Харківської міської ради мені надійшов лист, підписаний заступником директора Юридичного департаменту, в якому зазначено, що мій «запит задоволений» та на мою адресу «у термін, встановлений ст. 33 Закону України «Про інформацію», буде направлена відповідна інформація».

Втім, ані протягом місяця (саме такий термін визначено у ст. 33 Закону України «Про інформацію» та у ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»), ані пізніше я запитувану інформацію так і не отримав.

Можливо, це така нова «технологія» у кмітливих чиновників – написати будь-якого листа, аби зняти з себе обов’язок надання своєчасної відповіді, отримати свої премії та надбавки й… забути про звернення.

Проте, я не дав ні харківським посадовим особам «місцевого самоправства», ні їх хитруватим колегам з інших міст області забути про необхідність у своїй роботі дотримуватись вимог закону.

З огляду на те, що у даних випадках в мене не було можливості оскаржити відмову або відстрочку у наданні інформації до органу вищого рівня, оскількі у відношенні мерів немає органів місцевого самоврядування вищого рівня (міські голови є такими собі «місцевими президентами»), я вимушений був звернутися до них з повторними зверненнями, оформленими у вигляді заяв чи скарг.

У цих зверненнях я виклав зміст справи та, «про всяк випадок», нагадав місцевим можновладцям, що стаття 212-3 «Порушення права на інформацію» «Кодексу України про адміністративні правопорушення» містить такий припис:

«Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію» (2657-12) або «Про звернення громадян» (393/96-ВР), – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Посадові особи, на яких поширюється дія Закону України «Про боротьбу з корупцією», притягаються до відповідальності за такі діяння відповідно до Закону України «Про боротьбу з корупцією».

І, на підставі ряду статей Закону України «Про зверенення громадян» попросив поновити моє порушене право на інформацію та надати запитувану письмову інформацію.

А наприкінці зазначив, що у випадку нереагування на моє звернення буду змушений звернутися до правоохоронних органів щодо притягнення винних осіб до відповідальності згідно з Законом України «Про боротьбу з корупцією» та «Кодексом України про адміністративні правопорушення».

Сподіваюсь, що тепер і місцеві самоуправлінці з відповідним реагуванням не забаряться.

 

ДАЛІ БУДЕ

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори