MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Правозахисники домоглися скасування з 5 червня Положення про масові заходи у ДніпропетровськуСоборність України: через спротив, піт і кров…Польща-Україна: будувати мости, а не бар’єри‘Джавеліни’ в Україні: передісторія‘Членові Гельсінської групи на волі бути не можна було: якщо закінчувався термін — йому робили нову справу’, — Василь ОвсієнкоВикрадені старшокласники, обстріли житлових районів, обмін полоненими — підсумки тижняЕкспрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України ІХ скликання. Огляд № 58-59/ Найважливіші законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 01.01.2021 ‒ 31.01.2021 Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України ІХ скликання. Огляд № 55 Найважливіші законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 01.12.2020 ‒ 31.12.2020. Ч. І Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України ІХ скликання. Огляд № 53-54. Найважливіші законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 01.11.2020 ‒ 30.11.2020 Як туга за радянською котлетою штовхає українців до московських «скрєпів»Короткий опис справ, що розглядалися Центром стратегічного захисту (ЦСЗ) ХПГ у другій половині 2020 рокуПрактика застосування статті 111 Кримінального кодексу України100 днів білоруської революції. 20 висновківКороткий опис справ, що розглядалися Центром стратегічного захисту (ЦСЗ) ХПГ у першій половині 2020 рокуЕкспрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України ІХ скликання Огляд № 20 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 09.12.2019–13.12.2019Державна зрада полоненогоКороткий опис справ, що розглядалися Центром стратегічного захисту (ЦСЗ) ХПГ у другій половині 2019 рокуІмператив толерантності – витоки і становленняПРАВО ВЕТО. Частина 1. Розвиток та природа інститутуПро вигнання з Росії організації «Людина в біді»

Положення про проведення масових заходів у м. Дніпропетровську визнано незаконним

06.04.2007   

30 березня 2007року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська визнав рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 2207 від 21.08.2003 р., яким затверджено Положення про проведення масових заходів у м. Дніпропетровську – незаконним.

Це відбулося за підсумками розгляду в рамках адміністративного судочинства позову громадянина Шуляка А.І. до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

Адміністративний позов був підтриманий громадською організацією «Інститут економіко-соціальних досліджень «Республіка», яка займається моніторингом дотримання свободи зібрань в Україні.

Наводимо текст судового рішення повністю:

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 2а-146/2007 р.

30 березня 2007року

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді;  Семененка Я.В.

при секретарі  Грабовської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом Шуляка Андрія Ігоровича до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради «Про визнання рішення незаконним», –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому посилався на те, що 21 серпня 2003 року рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за № 2207 було затверджено Положення про проведення масових заходів у м. Дніпропетровську. Позивач вважає, що зазначене Рішення виконавчого органу місцевого самоврядування не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а саме Конституції України, Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод. Такі висновки зроблено позивачем у зв’язку з тим, що Рішенням порушуються права громадян на мирні зібрання» які задекларовані Конституцією України, а саме Рішення обмежує громадян у виборі місць проведення масових заходів, встановлює строки, у які громадяни повинні попередити органи місцевого самоврядування про проведення таких заходів та покладає на громадян не передбачені законодавством України обов’язки щодо погодження проведення масових заходів. Таким Рішенням звужено права громадян на мирні зібрання та штучно створюються перешкоди у проведені масових заходів. У зв’язку з чим позивач просить суд визнати незаконним та невідповідним актам вищої юридичної сили Положення про проведення масових заходів у м. Дніпропетровську, яке затверджене рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 21.08.2003 р.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, пославшись на обставини, які викладено в позові.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КAC України справу розглянуто у відсутність представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 серпня 2003 року рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за № 2207 було затверджено Положення про проведення масових заходів у м. Дніпропетровську.

Зазначеним Положенням встановлено місця проведення масових заходів у м. Дніпропетровську, строки повідомлення органів місцевої влади про намір проведення таких заходів та покладено на організаторів масових заходів обов’язки щодо організації та погодження проведення масових заходів.

Позивач є громадянином України, мешканцем м. Дніпропетровська, якому відповідно до ст. 39 Конституції України гарантовано право на мирні зібрання, тобто є суб’єктом правовідносин, до яких буде (може бути) застосовано норми оскаржуваного Рішення, яким затверджено Положення про проведення масових заходів у м. Дніпропетровську, а тому відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України має право оскаржити нормативно-правовий акт, яким затверджено зазначене Положення.

Відповідно до ст.39 Конституції України право громадян на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких вони завчасно сповіщають органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, може бути обмежене судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено свободу мирних зборів та обов’язок держави забезпечити ефективне використання особою цього права, допускаючи встановлення законом обмежень, необхідних у демократичному суспільстві і в інтересах національної або громадської безпеки, з метою запобігання заворушенням і злочинам. для захисту здоров’я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

Виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України про те, що виключно законами визначаються права і свободи людини й громадянина та гарантії цих прав і свобод. Конституційний Суд України в рішенні від 19 квітня 2001 p. № 4-рп/2001 визнав, що лише суд відповідно до закону може встановлювати обмеження щодо реалізації права громадян на проведення масових зібрань.

Конституційний Суд України у вищеназваному рішенні дійшов висновку, що визначення строків завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з урахуванням особливостей мирних зібрань, їх форм, масовості, місця і час проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.

Оскільки порядок здійснення права на свободу мітингів, демонстрацій і мирних зборів та порядок і підстави обмеження цього права законами України не врегульовано, у виконкому не було передбачених 4.2 ст.39 Конституції України та ч. 2 ст. 11 Конвенції підстав для встановлення місць проведення масових заходів, строків щодо повідомлення про проведення таких заходів і, відповідно, підстав для втручання в права громадян, які гарантовано Конституцією України та міжнародними нормативними актами.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 22, 39 Конституції, обмеження прав і свобод людини є нічим іншим як звуження змісту та обсягу прав і свобод, головним елементом яких є можливість особи діяти певним чином або утримуватися від певних дій задля задоволення певних потреб та інтересів, застосовуючи з цією метою певні форми і засоби діяльності.

З огляду на наведене звуження змісту прав і свобод, зокрема шляхом зменшення часу чи місця реалізації гарантованих прав у розумінні ст. 22 Конституції, є обмеженням прав і свобод, гарантованих Конституцією України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що Рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2207 від 21.08.2003 р., яким затверджено Положення про проведення масових заходів у м .Дніпропетровську незаконне, оскільки не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 11,71, 160, 163,171 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2207 від 21.08.2003 р., яким затверджено Положення про проведення масових заходів у м. Дніпропетровську – незаконним. Зобов’язати Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, після набрання постановою законної сили, опублікувати резолютивну частину постанови суду у виданні, в якому було оприлюднене Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2207 від 21.08.2003 р., яким затверджено Положення про проведення масових заходів у м. Дніпропетровську.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення постанови і подальшої подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів із дня проголошення постанови суду. Заява про апеляційне оскарження подасться апеляційному судові Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Голова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська   О.І. Максименко

 

Коментар «ПЛ»:

Завдяки документам, подібним до визнаного у судовому порядку незаконним «Положення про проведення масових заходів у м. Дніпропетровську», чиновники від місцевого самоврядування, керуючись власними уподобаннями, ще подекуди волюнтаристські вирішують, де, кому і коли дозволяти (або не дозволяти) публічно висловлювати свою громадську позицію.

Вважаємо, що вищенаведене рішення суду стане певним прецедентом для подальшого скасування абсолютно незаконних «положень», «тимчасових правил», що регулюють проведення мирних зборів, похапцем прийнятих у багатьох містах України.

 

 Поділитися