пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200713
25.04.2007 | Інна Сухорукова

Сучасне дикунство чи не сприйняття всього нового в медицині (оновлено)

   

За повідомлення Медіа групи «Объектив» (http://www.objectiv.tv/140407/1685.html) Ленінський суд Харкова виніс вирок у безпрецедентній для України справі: незаконної трансплантації людських тканин. Операцію із вживляння плаценти людині, харківський медик провів менше, ніж за півгодини в кімнаті для маніпуляцій п’ятого родильного будинку

За його словами, – це процедура нескладна. Але результати можуть бути дуже корисними для пацієнта: оздоровлення організму, омолодження й навіть зниження рівня цукру в крові. Правоохоронці затримали медика, який провів незаконну операцію. Прокуратура порушила кримінальну справу. Ленінський районний суд визнав лікаря винним. Подібні справи ще не розглядалися в нашій країні.

Інформацію про незаконні операції з використанням людських тканин співробітники Управління СБУ в Харківській області одержали в середині минулого долі. Разом з міліцією встановили, що один з працівників кафедри акушерства й гінекології  Харківського медичного університету робить незаконні операції по трансплантації препаратів плаценти.

Безпрецедентне для України справа закінчилася обвинувачувальним вироком. Згідно з частиною першої сто сорок третьої статті кримінального кодексу України – порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини. (http://www.objectiv.tv/140407/1685.html)

Повідомлення засобів масової інформації про вирок Ленінського районного суду м.Харкова в цій справі, м’яко кажучи, є дивними. Недарма журналісти називають і сам процес, і вирок безпрецедентним. Харківський лікар отримав три роки умовно, і тільки враховуючи його пенсійний вік, перебування в місцях позбавлення  волі йому замінили на штраф. І всі це за нібито не законну трансплантацію людських тканин.

До того ж, лікаря ще й звинуватили в проведенні незаконного експерименту над людиною.

Дуже хотілося б побачити заяву потерпілого. Адже, зазвичай ті 25-30 років, протягом яких харківські науковці НДІ кріомедицини й кріобіології роблять такі підсадження плаценти, ця процедура вже давно втратила ознаки експерименту, як і ознаки інновації.

Вирок безпрецедентний ще й тому, що багато років працюючи в галузі захисту пацієнтів і лікарів, мі ще не бачили суднового розгляду з відповідним покаранням за найбрутальніші помилки лікарів, навіть, у тому випадку, коли внаслідок цих помилок пацієнт помер. А вже випадки неуважності лікарів, відмови оказати медичну допомогу безкоштовно взагалі не привертають уваги правоохоронних органів. Найсуворіша міра, яка може бути застосована до недбалих медиків – це звільнення з роботи. А зазвичай їх після бурхливих суперечок правозахисників, юристів, родичів загиблого пацієнта з медичним начальством всі завершується суворою (або не дуже) доганою

Дуже рідко після довгих судових позовів, родичам постраждалих пацієнтів, суд може призначити невеличку грошову компенсацію. Але доказати, що пацієнта заразили, наприклад, гепатитом під година операції, або застосували невідповідний наркоз дуже важко, а найчастіше – неможливо.

Наша медицина – найбезвідповідальніша державна система, про що ми пишемо, звертаємося до всіх і вся – але марно. І внаслідок неуваги до проблем пацієнтів, як зворотній бік цієї проблеми, зросла хвиля насильств проти лікарів. Тепер вже волають медики, вимагаючи додаткового захисту лікарів з допомогою міліції.

І ось такий вирок… Всі живі, маніпуляція (бо назвати операцією підсадку плаценти не назвеш) – доволі часто зустрічається в практиці лікарів різних спеціальностей: і ендокринологів, і психіатрів, і офтальмологів. Декому з хворих допомагає, декому – ні, але відмовлятися від цього методу лікування не варто.

На наших очах відомо, що співробітники НДІ кріобіології, разом з нейрохірургами обласної клінічної лікарні врятували життя військовослужбовцю, який був важко поранений при виконанні службових обов’язків, зробивши йому підсадку стовбурових клітин

Харківська медицина, як і взагалі медицина всієї України, потерпає від нестачі коштів, від мізерної зарплатні лікарів. За останніми даними міського управління охорони здоров’я на відвідування поліклініки одного хворого виділяється 7 копійок! Високотехнологічні розробки інституту кріобіології чи не єдине, що залишилося від могутньої науково-дослідної бази медичних інститутів та харківської наукової медичної школи. Можливо, ще медико-генетичний центр та інститут мікробіології ім. Мечникова.

І ось останнім часом, навколо кріобіологічних досліджень почалася дуже підозріла метушня, яка, на превеликий жаль, наводить на думку, що хтось з високих медичних чиновників бажає «прибрати до рук» не тільки високотехнологічну галузь медицини, а й високодохідну галузь. От і відбувається дивні події: то академіка Української академії наук, високошанованого В.І.Грищенка – організатора і директора НДІ кріобіології і кріомедицини звинувачують в злочинах, пов’язаних із використанням стовбурових клітин, то некомпетентні особи, але з неймовірною пробивною силою, повідомляють всю Європу про крадіжки новонароджених, навмисному убивстві малюків, щоб забрати у цих новонароджених якісь органи і тканини. На думку цих осіб, для використання в дослідах над людьми! І, на жаль, журналісти з радістю друкують і передруковують цю «інформацію», ні на хвилину не замислюючись, що органи немовлят не можуть бути пересадженими дорослій людині, або навіть, дітям певного віку. Ми що живемо серед племені Мумбу-Юмбу, ми віримо шаманам, які виють в наших засобах масової інформації?

І хіба наші журналісти не знають, що вихідного (тобто абортивного) матеріалу, на жаль, в нашій країні більш ніж достатньо для виготовлення препаратів для біологічної стимуляції. І, до речі, для багатьох пацієнтів ці препарати просто необхідні.

Що стосується даного випадку, то згідно з Законом України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» плацента взагалі не є органом( ст.19) і не підпадає під дію статей 22, 23 цього закону. Так, стаття 19 цього закону встановлює, що «Фетальні матеріали для трансплантації можуть надавати акредитовані  в установленому порядку заклади охорони здоров’я, які проводять операції штучного переривання вагітності (аборти) з дотриманням умов і порядку проведення таких операцій, встановлених законодавством України.

Фетальні матеріали надаються за згодою жінки, яка прийняла остаточне рішення щодо штучного переривання вагітності (аборту), та за умови збереження конфіденційної інформації про неї.

На осіб, фетальні матеріали яких надані для трансплантації, не поширюються норми частини другої та третьої ст.22 і ст.23 цього Закону».

За ст. 22 цього закону донор, який надає згоду на взяття гомотрансплантанту має засвідчити це в письмовому вигляді і може відмовитися від своєї згоди у будь-який час. А ст.23 передбачає соціальний захист донора чи членів його сім’ї, але ці норми також не розповсюджуються на випадки використання плаценти.

Отже, до історії засудження харківського лікаря не можна застосувати ні одної із норм Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини».

Якщо в нашому суспільстві переможе саме таке ставлення до нових методик використання досягнень біологічної науки в медицині, до розробки передових методів лікування і взагалі розвитку медичної науки, то Україна ризикує повторити помилки Радянського Союзу, коли кібернетика і генетика вважалися лженауками. От і відстали всі держави колишнього Союзу від всього цивілізованого світу на десятиріччя, а може і століття…

Коментар "ПЛ":  Попри серйозний опір консерваторів, Європарламент дозволив використовувати людський матеріал у галузі охорони здоров‘я. При цьому депутати відхилили так звані "етичні поправки", згідно з якими, видавати дозвіл на лікування методами біоінженерії мав би єдиний для всієї Європи орган. Втім, парламент урахував побажання правозахисників і заборонив лікарям використовувати ембріони. Натомість дозволено отримувати стовбурові клітини з навколоплідної рідини вагітних жінок. Методи біоінженерії можуть допомогти при лікуванні опіків шкіри, хвороби Альцгеймера, раку, діабету та травм спинного мозку. Проте етичний аспект використання зародкових клітин у медицині створив цій науці скандальну репутацію. У багатьох країнах такі розробки перетворилися на предмет політичних дискусій.

 

Ольга Гончарова

26.04.2007

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори