пошук  
версія для друку
27.04.2007
джерело: www.radiosvoboda.org

В Івано-Франківську поховали художника, лауреата Шевченківської премії, багаторічного політв’язня Опанаса Заливаху

   

Сьогодні в обласному центрі Прикарпаття поховали видатного художника, лауреата Шевченківської премії, політв’язня-шістдесятника Опанаса Заливаху.

Опанас Заливаха народився 1925 року на Харківщині. Коли йому було 8 років, рятуючись від голодної смерті, родина переїхала на Далекий Схід. Пам’ять про голод усе життя супроводжувала митця. Він вважав харчем фізичним та духовним хліб і був переконаний, що щодня треба з’їдати бодай невеликий шматочок цього Божого продукту.

Опанас Заливаха 1946 року став студентом Ленінградської академії мистецтв. Уже через кілька років його відрахували з вузу за антирадянську громадську позицію. Так почався справжній хресний шлях цієї просвітленої людини, митця, який лише в 90-их роках минулого століття, коли йому вже було більше 70-ти років, вдруге в житті влаштував персональну виставку.

Його творчість упродовж десятиліть перебувала під забороною. Опанас Заливаха став однією з найвизначніших постатей у середовищі українських шістдесятників – людей, які творили фундамент національної незалежності. Його близькими друзями були Василь Стус, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Алла Горська та багато інших.

Козак-запорожець у мистецтві та житті

Покарання в мордовських таборах він відбував разом із відомим політичним та громадським діячем Богданом Горинем.

Пан Горинь на похороні Опанаса Заливахи сказав: “Для України втрата Опанаса Заливахи є подвійною. Він був великим художником і великим громадянином, великим українцем та патріотом, людиною, яка увесь свій свідомий час, усі роки жила Україною”.

Його слова підтверджує близький івано-франківський приятель, багаторічний політичний в’язень Орест Дейчаківський: “За Опанаса Заливаху можу сказати те, що сказав Шевченко до своєї долі:

“Ми не лукавили з тобою,
У нас нема зерна неправди за собою.
Ми прямо йшли...”

І ці слова проніс у 20 столітті й Опанас Заливаха. Вони повністю підходять до його життя, до його долі”.

Опанас Заливаха впродовж свого творчого життя створив тисячі мистецьких робіт. Його за мужність та просвітленість недаремно називали козаком-запорожцем у мистецтві та житті. Він був митцем, який випромінював світло на всіх довколишніх. Заливаху надзвичайно любила молодь. Він натомість віддавав юнакам та дівчатам своє мистецтво, знання та тепло.

Взірець для наслідування

Про долю Заливахи можна розповідати безконечно довго, у ній відображена доля України, драматична, якщо не трагічна, доля українського митця. Мистецтвознавці вже зараз говорять про те, що значення творчості цього унікального художника можна буде оцінити з погляду часу. Його ж громадянська позиція – взірець для наслідування.

Він любив повторювати словами Василя Стуса: “Нас лише невелика шопта” . Але ця жменька людей, на думку Опанаса Заливахи, здатна була змінити долю свого народу. Задля цього він жив, творив, відбував покарання і залишився у своїй творчості для нащадків.

Попрощатися з художником до Івано-Франківська приїхало чимало громадських та політичних діячів, друзі Опанаса Заливахи по ув’язненню. Його могила – на околиці Івано-Франківська на цвинтарі у Дем’яновому Лазі поруч із церквою, спорудженою в пам’ять закатованих енкаведистами галичан.

 

Створений в 1998 році в урочищі Дем’янів Лаз одноіменний меморіальний комплекс з побудованою каплицею, присвячений українцям, замордованим НКВС на початку 1941 року.

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори