пошук  
версія для друку
31.05.2007

Рішення суду про відшкодування моральної шкоди за неналежну медичну допомогу затриманому

   

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 04 2007 року Центральний районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого судді  Гулевича Ю.Г.

при секретарі Бережній В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом Мжачих Володимира Володимировича до Державного казначейства України в особі управління Державного казначейства України в АР Крим, Міністерства охорони здоров’я

України, Держдепартаменту України з питань виконання покарань, Ради Міністрів АР Крим, Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АРК, Сімферопольського слідчого ізолятора про відшкодування моральної шкоди, заподіяної нелюдським поводженням, бездіяльністю державних органів щодо лікування туберкульозу, спричинення шкоди здоров’ю

ВСТАНОВИВ

Позивач просить стягнути з належного відповідача на свою користь за рахунок державного бюджету України через Державне казначейство України в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю відповідачів державних органів, ненаданням необхідної медичної допомоги, нелюдськими умовами утримання в ІВС, незворотнім погіршенням стану здоров’я, що наступило, у розмірі 300000 грн, мотивуючи наступним.

3 2001 р. Мжачих В.В. страждає інфільтративним туберкульозом, у відкритій формі стадії розпаду. У 2002 році позивачеві через хворобу оперативно видалена 1/3 частина, а у листопаді 2002 року Мжачих В.В. визнаний інвалідом 2 групи через захворювання туберкульозом. У листопаді 2003 р. у зв’язку з поліпшенням   здоров’я Мжачих В.В. визнаний інвалідом 3 групи із захворювання туберкульозом. З 2001 року позивач постійно перебуває на обліку в установах охорони здоров’я.

21.11.2003 р Мжачих В.В. був затриманий, а потім заарештований у зв’язку із звинуваченням в скоєнні кримінального злочину, постійно містився під арештом в ІТТ Євпаторійського міського управління ГУ МВД в АРК, а також в Сімферопольському слідчому ізоляторі Держдепартаменту України з питань виконання покарань.

Посадовцям ІТТ і ССІ-15, а також посадовцям органів охорони здоров’я було відомо про важке захворювання Мжачих В.В. туберкульозом, протягом всього часу арешту до30.04.2004 року позивач не отримував необхідного медичного спостереження і лікування.

В результаті тривалої бездіяльності відповідачів, ненадання постійної необхідної медичної допомоги хворому, неприйняття заходів до лікування туберкульозу відносно особи, що міститься під вартою тому позбавленої можливості самій піклуватися про своє здоров’я, настало важке незворотне погіршення здоров’я позивача. Захворювання туберкульозом при відсутності лікування прогресувало, привело згодом до встановлення йому в 2004 році інвалідності, наслідки погіршення здоров’я не усунені до цих пір, вимагаючи складного лікування.

Бездіяльність відповідачів, крім того, створила реальну загрозу життю Мжачих, що могла наступити, якби 28.04.2004 р. в його інтересах не виступив Європейський Суд з прав людини, що зажадав від Уряду України вживання невідкладних заходів до лікування заарештованого позивача.

Тільки 30.04.2004 р. в результат вимоги Президента Палати, Європейського Суду з прав людини ( Страсбург, Франція), куди 27.04.2004 р. поступила скарга позивача. Мжачих був доставлений в спеціалізований протитуберкульозний диспансер (с. Піонерське Сімферопольського району), де через 5 місяців і 9 днів після позбавлення його волі йому вперше стали надавати необхідну медичну допомогу.

Відповідачі є державними органами, зобов’язаними приймати заходи до своєчасного належного надання необхідної медичної допомоги хворому на туберкульоз, що знаходиться під арештом. Але своїх обов’язків, передбачених законом, протягом тривалого часу не виконували. Мжачих В.В. не було надане спеціальне протитуберкульозне лікування з допомогою спеціалізованої медичної установи.

Крім того, під час знаходження під арештом в камерах №1 і №4 Євпаторійського ГО ГУ МВС в АРК Мжачих В.В. піддавався нелюдському поводженню через неналежні, нестерпні умови утримання в ІТТ, постійно відчував фізичні страждання, знаходячись в стані відчаю, відчуваючи постійне погіршення здоров’я.

У камері №4 було б місць для сну — «нар». але в камері завжди містили одночасно не менш 8 заарештованих. У камері №1 були З місця для сну — «нар», але в камері завжди було одночасно не менш 4-5 заарештованих. Всі заарештовані були хворими на туберкульоз, хвороба мала різні форми і це створювало великий ризик для Мжачих В.В. додатково через вірус нової форми туберкульозу. Вікна камери №4 і камери №1 не мали умов проникнення денного світла і для вентиляції, оскільки закриті металевими листами з

дрібними отворами — «горохом». Камери освітлюються 1 лампочкою потужністю 60 вт, що недостатньо для нормального освітлення, але вночі світло не вимикається і це заважає

сну. У камерах немає необхідної вентиляції, діюча вентиляція є загальною для всіх камер і не забезпечує достатнього доступу повітря. У камерах постійно палили заарештовані, що робило перебування в камері особливо важким. Під час арешту в ІТТ Мжачих В.В. мав прогулянку на вулиці тільки протягом 20 хвилин в день, тоді як для хворих тривалість прогулянки встановлено не менш 2 годин. У камерах туалет не був відгороджений від основного приміщення, і відправляти природні потреби доводилося щодня на очах у інших людей.

Під час арешту в ІТТ харчування було непридатним і недостатнім. Годували З рази на день. 1/8 частина хліба з чаєм на сніданок, перловий суп і перлова каша на обід, 1/8 частина хліба на вечерю. Під час арешту в ІТТ Мжачих В.В. не забезпечувався білизною і гігієнічними засобами. Під час арешту в ІТТ Мжачих ВВ. протягом 5 місяців не був забезпечений душем, теплою водою для дотримання особистої гігієни, постійно був брудним, побоювався виникнення через це інфекційних шкіряних захворювань.

Моральну шкоду — страждання і переживання — заподіювались позивачеві через перенесення відчуттів безнадійності і безвихідності, не дивлячись на численні звернення до держустанов МВС і охорони здоров’я з питань надання невідкладної допомоги важко хворому. Моральну шкоду заподіювали позивачеві особливі фізичні і психічні муки і страждання при утриманні Мжачих в.В. в камерах №1 і №4 ІТТ Євпаторійського управління міліції.

12.04.2004 р. Через важкий напад хвороби до заарештованого Мжачих В.В. була викликана „швидка медична допомога”, яка встановила діагноз „посттравматична енцефалопатія” і призначила лікування.

Представник відповідача — Державного казначейства України пояснив, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ЗУ “Про Державний бюджет України на 2006 рік” асигнування на відшкодування завданої незаконними діями органів державної влади на відшкодування моральної шкоди в результаті нелюдського поводження, бездіяльності державних органів відносно лікування туберкульозу з відповідних рахунків, з яких би здійснювалось відшкодування такої шкоди, у Державному казначействі України відсутні.

Відповідно до статті 11 3У „Про попереднє ув’язнення” .медичне обслуговування, лікувально-профілактична робота в місцях попереднього ув’язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я. Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання лікувальних закладів органів охорони здоров’я, залучення з цією метою медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань, Міністерством оборони України і Міністерством охорони здоров’я України.

Відповідно до Правил утримання осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих закладах Державного департаменту України з питань виконання покарань, затверджених наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань 20 вересня 2000 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 р. за №751/4972, щодо тих хто утримуються у слідчих ізоляторах, адміністрація слідчих ізоляторів забезпечує: охорону і утримання взятих під варту осіб і виконання вироків. які набрали законної сили, ухвал та постанов суду; створення належних умов медичного обслуговування (пункт 1.5.4.).

У слідчому ізоляторі здійснюється: медичний контроль за станом здоров’я ув’язнених і засуджених шляхом проведення оглядів та обстежень; виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів із збереження здоров’я і працездатності; амбулаторне і стаціонарне лікування методами і засобами, які рекомендовані вказівками Міністерства охорони здоров’я України(пункт 9.1.2.). Відповідальність за своєчасний виклик медпрацівника, термінове вивезення хворого та його надійну охорону несе начальник установи (9.2.7.).

Зважаючи на це, за наявності правових підстав. стягнення коштів має проводитись безпосередньо з працівника (органу), діями якого завдана шкода. Правові підстави для проведення такого стягнення наступні:

Відповідно до статті 2 Закону України „Про джерела фінансування органів державної влади” органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Державне казначейство, виконуючи свої повноваження, не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача.

Представник відповідача Ради Міністрів АР Крим проти позову заперечує і пропонує визнати Раду Міністрів АР Крим неналежним відповідачем у вказаній справі.

Відповідно до статті 35 Конституції АР Крим Рада Міністрів АР Крим як орган виконавчої влади АР Крим самостійно здійснює виконавчі функції і повноваження з питань, віднесених до відання АР Крим Конституцією України, Конституцією АР Крим і законами України.

До повноважень Ради Міністрів АР Крим не віднесені питання, невирішення яких, на думку позивача, стали причиною нанесення йому моральної шкоди. Рада Міністрів АР Крим не може втручатися в діяльність органів МВС України, а також органів Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Посилання позивача на статті ЗУ „Про боротьбу із захворюванням туберкульозом” безпідставні, оскільки із змісту позовних вимог не вбачається причинно-наслідковий зв’язок з діяльністю Ради Міністрів АР Крим і що наступив у Мжачих В.В. наслідками.

Представник відповідача Державного департаменту України з питань виконання покарань проти позову заперечує, пояснив, що тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, здійснюють слідчі ізолятори Департаменту. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового утримання МВС України. Порядок і терміни тримання зазначених осіб визначається законодавством України, у тому числі ЗУ “Про попереднє ув’язнення”. Забезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях попереднього ув’язнення, відповідно до статті 5 цього закону, покладається ва адміністрацію місць попереднього ув’язнення.

Департамент є центральним органом виконавчої влади, який реалізовус єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Згідно з чинним законодавством Департамент безпосередньо не здійснює надання медичної допомоги особам, що взяті під варту.

Ці функції виконують ізолятори тимчасового утримання чи слідчі ізолятори, які є юридичними особами, що мають відповідні права та несуть обов’язки. На даний час позивач має претензії до ізолятора тимчасового утримання, який підпорядковується МВС України.

Представник МОЗ України проти позову заперечує, пояснив, що повноваженнями Міністерства охорони здоров’я України визначено Положенням про Міністерство охорони здоров’я України, яке затверджено Указом Президента України від 24 липня 2000 року №918.

У відповідності з Положенням МОЗ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення основ державної політики сферах охорони здоров’я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів в установах медичного призначення. 

Жодного доказу заподіяння шкоди позивачу з боку Міністерства охорони здоров’я у позовній заяві або у матеріалах справи не існує та суду не надано. Відсутній причинно-наслідковий зв’язок між діями Міністерства та заподіянням будь-якої шкоди позивачу.

Представник Сімферопольського слідчого ізолятору проти позову заперечує, мотивуючи тим, що згідно ч.4 ст.11 Закону України «Про попереднє ув’язнення» порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання лікувальних закладів органів охорони здоров’я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Держдепартаментом і Міністерством охорони здоров’я.

Пунктом 6.1.4 спільного наказу ДДУПВП та МОЗ від 18.01.2000 року затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, що утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань не дозволяється приймати до слідчих ізоляторів осіб, які страждають на активний туберкульоз. Ця норма дублюється п. 2.З.6 Наказу ДДУПВП від 20.09.2000 №192 «Про затвердження нормативно-правових актів з цитань тримання і поведінки осіб, взятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань (не дозволяється приймати до слідчих ізоляторів осіб, що страждають на інфекційні захворювання).

Враховуючи те, що Мжачих В.В. на момент арешту був хворим на туберкульоз, у цьому випадку обов’язок по забезпеченню лікування осіб, хворих на туберкульоз, згідно Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз на 2002-2005 роки, [затвердженої Указом Президента України від 20.08.2001 року №643/2001, п.2.4 Наказу ІМВС та МОЗ від 12.03.2002 року №104/224 „Про проведення спільних протитуберкульозних заходів серед тимчасово затриманих і взятих під варту осіб, які утримуються у спеціальних установах органів внутрішніх справ” покладається на Головне управління МВС України в АРК в особі ізолятора тимчасового утримання Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АРК. 

11.12.2003 року на підставі постанови слідчого СВ Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АРК від 09.12.2003 року Мжачих В.В. був доставлений до СІЗО для проведення амбулаторної психіатричної експертизи. По прибуттю в особовій справі останнього був висновок Євпаторійського протитуберкульозного диспансеру від 24.11.2003 року ,,Діагноз: Стан після полісегментарної резекції 81-82-86 правої легені з приводу множинних туберкулом (операція 16.10.2002 року) I А гр. ДО МБТ (+). Дихальна недостатність 1 ст. інвалід II групи”. 11.12.2003 року на підставі рентгенологічних знімків, які є у особовій справі, даних анамнезу і об’єктивного огляду був поставлений діагноз: інфільтративний туберкульоз оперованої правої легені. У той же час Мжачих В.В. був поміщений до туберкульозного блоку СІЗО, де згідно Медичної карти лікування хворого па туберкульоз одержував повний курс лікування відповідно до діагнозу — ізоніазід, рифампіцин, піразінамід, етамбутол, стрептоміцин. Після проведення 17.12.2003 року амбулаторної   психіатричної  експертизи  у  Сімферопольській психіатричній лікарні 18.12.2003 року Мжачих В.В. був етапований до ІТТ Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АРК. 

29.12.2003 року на підставі постанови слідчого СВ Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АРК від 23.12.2003 року МжачихВ.В. був доставлений до СІЗО для проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У СІЗО Мжачих В.В. був додатково обстежений, так 31.12.2003 року у останнього були взяті аналізи крові, сечі. Аналіз мокроти на МБТ від 31.12.2003 року, 05.01.2004 року, 06.01.2004 року (не знайдено). Також 09.01.2004 року була зроблена рентгенограма органів грудної клітки №6. Однак стаціонарна психіатрична експертиза не була проведена у зв’язку із тим, що кримінальна справа не надійшла до Сімферопольської психіатричної лікарні і 12.01.2004 року Мжачих В.В. був етапований до ІТТ Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АРК. В період з 29.12.2003 по 12.01.2004 року Мжачих В.В. знаходився у туберкульозному блоці СІЗО та одержував повний курс лікування відповідно до діагнозу: ізоніазід, рифампіцин, піразінамід, етамбутол, стрептоміцин.

Для проведення зазначеної експертизи 19.01 .2004 року Мжачих В.В. повторно прибув до СІЗО. З 22.01.2004 по 05.02.2004 року останній перебував у Сімферопольській психіатричній лікарні, де проводилась стаціонарна психіатрична експертиза. Після проходження вказаної експертизи прибув до С1ЗО, де перебував до 12.02.2004 року, після чого був етапований до Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АРК. За період перебування у С1ЗО з 19-22 січня до 12 лютого 2004 року був поміщений до туберкульозного блоку та одержував повний курс лікування відповідно до діагнозу: ізоніазід, рифампіцин, піразінамід, етамбутол, стрептоміцин.

29.04.2004 року на підставі письмової вимоги в.о. прокурора м. Євпаторія Мжачих ВВ. прибув до С13О для подальшого етапування останнього до Апеляційного суду АРК.

По прибутті був поміщений до туберкульозного блоку та одержував повний курс лікування відповідно до діагнозу: ізоніазід, рифампіцин, піразінамід, етамбутол, стрептоміцин.

В С13О Мжачих В.В. був додатково обстежений 30.04.2004 року (взяті аналізи крові, сечі, мокроти на МБТ (не знайдені). Температура тіла — 36,8. Загальний стан здоров’я стабільний.

30.04.2004 року з С1ЗО Мжачих В.В. був госпіталізований до Кримського республіканського протитуберкульозного диспансеру №1 для проведення незалежного медичного обстеження, лікування та уточнення діагнозу з приводу — інфільтративний туберкульоз правої оперованої легені (операція 16.10.2002 р — полісенменітарна резекція правої легені 81-82-86 з приводу множинних туберкулом), 1-А ГДО, де пробув до 17.05.2004 року. Згідно витягу з історії хвороби №77/361 до КРПД №1 Мжачих В.В. надійшов з наступними документами: рентгенограма від 22.09.2003 року, 27.02.2004 року, аналізом МБТ (не знайдені) від 30.04.2004 року. У КРІД №1 також у Мжачих В.В. були взяті аналізи мокроти від 05.06, 06.05, 07.06, 13.05.2004 року — МБТ не знайдені. По прибутті Мжачих В.В. до КРПД №1 та виписці діагноз той самий. ДО С1ЗО Мжачих В.В. прибув 18.05.2004 року, у той же день він був звільнений з-під варти на підставі ухвали Апеляційного суду АРК. Також Мжачих письмово категорично відмовився від стаціонарного лікування в РІІТД №1 с. Піонерське і був направлений для подальшого лікування за місцем мешкання.

Таким чином, за весь період знаходження Мжачих В.В. у С13О, його стан здоров’я був стабільний, йому вчасно надавалась медична допомога, він отримував відповідно до діагнозу весь перелік ліків, необхідних для лікування туберкульозу.

Євпаторійський міський відділ ГУ МВС України в АР Крим належно сповіщався про слухання справи, свого представника до суду не направив, про причини нез’явлення суду не повідомив і суд розглядає справу в відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши сторони, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

3 2001 р. Мжачих В.В. страждає інфільтративним туберкульозом, у відкритій формі в стадії розпаду. У 2002 р. позивачеві через хворобу оперативно видалена 1/3 частина легені. У листопаді 2002 року Мжачих В.В. визнаний інвалідом 2 групи через захворювання туберкульозом. У листопаді 2003 р. у зв’язку з поліпшенням здоров’я Мжачих В.В. визнаний інвалідом З групи через захворювання туберкульозом. 3 2001 р. позивач постійно перебуває на обліку в установах охорони здоров’я.

21.11.2003 р. Мжачих В.В. був затриманий, а потім заарештований у зв’язку із звинуваченням в скоєнні кримінального злочину, постійно містився під арештом в ІТТ Євпаторійського міського управління ГУ МВД в АРК. а також в Сімферопольському слідчому ізоляторі Держдепартаменту України з питань виконання покарань.

11.12.2003 року на підставі постанови слідчого СВ Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АРК від 09.12.2003 року Мжачих В.В. був доставлений до СІ3О для проведення амбулаторної психіатричної експертизи. По прибутті в особовій справі останнього був висновок Євпаторійського протитуберкульозного диспансеру від 24.11.2003 року ,,Діагноз: Стан полісегментарної резекції 81-82-86 правої легені з приводу множинних туберкулом (операція 16.10.2002 р.) 1 А гр.ДО, МБТ (+). Дихальна недостатність 1 ст. інвалід II групи”. 11.12.2003 року на підставі рентгенологічних знімків, які є у особовій справі, даних анамнезу і об’єктивного обстеження був поставлений діагноз: інфільтративний туберкульоз оперованої правої легені. У той же час Мжачих В.В. був поміщений до туберкульозного блоку СІ3О. Після гіроведення 17.12.2003 року амбулаторної   психіатричної   експертизи   у   Сімферопольській психіатричній лікарні 18.12.2003 року Мжачих В.В. був етапований до ІТТ Євпаторійського МВ ГУ МСВ України в АРК.

29.12.2003 року на підставі постанови слідчого СВ Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АРК від 23.12.2003 року Мжачих В.В. був доставлений до СІЗО для проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У СІ3О Мжачих В.В. був додатково обстежений, так 31.12.2003 року у останнього були взяті аналізи крові, сечі. Аналіз мокроти на МБТ від 31.12.2003 року, 5.01.2004 року, 06.01.2004 року. Також 09.01.2004 ОК була зроблена рентгенограма органів грудної клітки №б. Однак стаціонарна психіатрична експертиза не була проведена у зв’язку з тим, що кримінальна справа не надійшла до Сімферопольської психіатричної лікарні та 12.01.2004 року Мжачих В.В. був етапований до ІТТ Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АРК. В період з 29.12.2003 по 12.01.2004 року Мжачих В.В. знаходився у туберкульозному блоці СІЗО.

Для проведення зазначеної експертизи 19.01.2004 року Мжачих В.В. повторно прибув до СІЗО. З 22.01.2004 по 05.02.2004 року останній перебував у Сімферопольській психіатричній .лікарні, де проводилась стаціонарна психіатрична експертиза. Після проходження вказаної експертизи прибув до С1ЗО, де перебував до 12.02.2004 року, після чого був етапований до ІТТ Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АРК. За період перебування у СІЗО з 19-22 січня, 05-12 лютого 2004 року був поміщений до туберкульозного блоку.

29.04.2004 року па підставі письмової вимоги в.о. прокурора м. Євпаторія Мжачих В.В. прибув до СІЗО для подальшого етапування останнього до Апеляційного суду АРК. По прибуттю був поміщений до туберкульозного блоку. У С13О Мжачих В.В. був додатково обстежений 30.04.2004 року (взяті аналізи крові, сечі, мокроти МБТ (не знайдені). Температура тіла — 36.8. Загальний стан здоров’я стабільний.

30,04.2004 року з СІЗО Мжачих В.В. був госпіталізований до Кримського республіканського протитуберкульозного диспансеру №1 для проведення незалежного медичного обстеження, лікування та уточнення діагнозу з приводу — інфільтративний туберкульоз правої оперованої легені (операція 16.10.2002 р — полісегментарна резекція 81-82-86 правої легені з приводу множинних туберкулом), 1-А ГДО, де пробув до 17.05.2004 року. Згідно витягу з історії хвороби №77/361 до КРПД №1 Мжачих В.В. надійшов з наступними документами: рентгенограма від 22.09.2003 року, 27.02.2004 року,  аналізом МБТ від 30.04.2004 року. У КРПД №1 також у Мжачих В.В. були взяті аналізи мокроти від 05.06, 06.05, 07.05, 12.05, 13.05.2004 року. По прибутті Мжачих В.В. до КРПД №1 та виписці діагноз — той самий. До СІЗО Мжачих В.В. прибув 18.05.2004 року, у той же день він був звільнений з-під варти на підставі Ухвали Апеляційного суду АРК.

Посадовцям ІТТ і ССИ-15. а також посадовцям органів охорони здоров’я було відомо про тяжке захворювання Мжачих В. В. туберкульозом, протягом всього часу арешту до 30.04.2004 року позивач не отримував необхідного медичного спостереження і лікування.

Тільки 30.04.2004 р. в результаті вимоги Президента Палати Європейського Суду з прав людини (Страсбург, Франція ), куди 27.04.2004 р. поступила скарга позивача, МжачихВ.В. був доставлений в спеціалізований протитуберкульозний диспансер (с. Піонерське Сімферопольського району), де через 5 місяців і 9 днів після позбавлення його волі йому вперше стали надавати необхідну медичну допомогу.

В результаті тривалої бездіяльності відповідачів, ненадання постійної необхідної медичної допомоги хворому, неприйняття заходів до лікування туберкульозу відносно особи, що міститься під вартою і тому позбавленої можливості самій піклуватися про своє здоров’я, настало погіршення здоров’я позивача. Захворювання туберкульозом у позивача за відсутності лікування прогресувало, привело згодом до встановлення йому в 2004 р. 2-ї групи інвалідності.

Відповідачі є державними органами, зобов’язаними приймати заходи до своєчасного і належного надання необхідної медичної допомоги хворому туберкульозом, що знаходиться під арештом. Але своїх обов’язків, передбачених законом, протягом тривалого часу не виконували. Мжачих В.В. не було надане спеціальне протитуберкульозне лікування в стаціонарній спеціалізованій медичній установі.

Мало місце порушення вимог статей 2,12,15 Закону України №2596 «Про боротьбу із захворюванням туберкульозом» у зв’язку з тим, що хворий знаходився в ІТТ, ССИ в частині забезпечення його безкоштовним, доступним .лікуванням, надання хворому своєчасної медичної допомоги, лікування в спеціалізованій протитуберкульозній установі.

Надання допомоги хворим туберкульозом в ізоляторах тимчасового утримання регламентується сумісним наказом МОЗ і МВС України від 06.07.04 р №331/645 „Про проведення сумісних протитуберкульозних заходів серед тимчасово затриманих і узятих під варту осіб, які містяться в спеціальних установах органів внутрішніх справ, в терміни, встановлені законодавством України.

Згідно п.п.1.1, 1.2, 1.3, 2.4 цього наказу обстеження і лікування тимчасово затриманих і взятих під варту осіб, хворих туберкульозом, проводиться по зверненню органів внутрішніх справ в стаціонарі протитуберкульозного закладу МОЗ України під охороною працівників органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст.155 КПК України — «В місцях тримання затриманих особи, узятих під варту, можуть знаходитися не більш ніж З діб. Якщо доставка заарештованих в слідчий ізолятор у цей термін неможлива через віддаленість або відсутність необхідних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях утримання затриманих до 10 діб”.

Відповідно до ст.1 Закону України №3352-ХII від 30.06.1993 р, „Про попереднє ув’язнення” — „Тримання осіб, узятих під варту, здійснюється на принципах неухильного дотримання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження із заарештованими ...”.

Відповідно до ст.2 ЗУ №565- ХII від 20.12.1990 р. «Про міліцію» — «Міліція відповідно до своїх завдань зобов’язана: 1) забезпечувати безпеку громадян; 20) охороняти, конвоювати, містити затриманих і узятих під варту осіб; 24) надавати в межах наявних можливостей невідкладну, зокрема медичну, допомогу особам, які знаходяться в безпорадному і небезпечному для життя і здоров’я стані” .

Працівники ІТТ Євпаторійського міського відділу ГУ МВС України в АРК, ССІ .№15 не виконали обов’язки, покладені на них вищезгаданими законами, допустили протиправну бездіяльність не надавши своєчасної, необхідної і ефективної медичної допомоги, спостереження і .лікування Мжачих В.В., важко хворому туберкульозом і що знаходився під арештом.

Відповідно до ст.56 Конституції України — «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави морального збитку, заподіяного незаконною бездіяльністю органів державної влади‚ їх посадових і службових осіб при здійсненні своїх повноважень».

Відповідно до ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України — шкода, заподіяна незаконними діями або бездіяльністю органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, або їх посадовців при здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від провини цих органів, незалежно від провини їх посадовців.

Моральна шкода спричинена позивачу важкими, глибокими і тривалими моральними стражданнями, які він переносив весь час тримання під арештом з 21.11.2003 року, не отримуючи необхідної медичної допомоги до поміщення в спеціалізований протитуберкульозний диспансер 30.04.2004 року. Під час знаходження під арештом в ІТТ Євпаторійського ГО ГУ МВС України він піддавався нелюдському поводженню, яке полягало в самих умовах утримання хворої людини в камері ІТТ, оскільки через неналежні, нестерпні умови утримання в ІТТ постійно відчував фізичні і моральні страждання, знаходячись в стані відчаю, відчуваючи постійне погіршення здоров’я, розуміючи відсутність необхідної допомоги, враховуючи переповненість камери, відсутність умов для гігієни, для сну, для відпочинку, для читання, недотримання санітарних умов, відсутність нормального харчування.

Суд вважає можливим стягнути на користь Мжачих В.В. в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн.

Керуючись ст.ст.27,28,49,5б Конституції України, ст.ст.11,1173,1174 ЦК України, ст.ст.10,11,209,212-215 ЦПК України, суд с

ВИРІШИВ

Стягнути на користь Мжачих Володимира Володимировича в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн. шляхом списання Державним казначейством України суми відшкодованої шкоди з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України.

У решті частини позовні вимоги залишити без задоволення.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя _______________________Гулевич Ю.Г.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори