пошук  
версія для друку

Лещенко проти України

   

П’ЯТА СЕКЦІЯ

УХВАЛА

Заява № 7209/04
Романа Миколайовича Лещенка
проти України

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою 11 грудня 2006 року, до складу якої увійшли:

  п.  П. Лоренцен (P. Lorenzen), Голова,

  п.  К. Юнгвірт (К. Jungwiert),

  п.  В. Буткевич (V. Butkevych),

  пані  М. Цаца-Ніколовська (М. Tsatsa-Nikolovska),

  п.  Р. Маруст (R. Maruste),

  п.  Дж. Боррего Боррего (J. Borrego Borrego),

  пані  Р. Ягер (R. Jaeger), судді,

та пані К. Вестердік (С. Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 13 січня 2004 року,

беручи до уваги рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. 3 ст. 29 Конвенції,

беручи до уваги декларації щодо досягнення угоди дружнього врегулювання спору у цій справі,

беручи до уваги рішення надати заяві статусу пріоритетної, відповідно до правила 41 Реґламенту Суду,

після обговорення виносить таку ухвалу:

ФАКТИ

Заявник, п. Роман Миколайович Лещенко, є громадянином України, який народився у 1963 році та проживає у м. Кіровограді. Він є суддею Апеляційного суду Кіровоградської області. Уряд України був представлений Уповноваженим – п. Юрієм Зайцевим.

16 грудня 2002 року Печерський районний суд м. Києва зобов’язав Державне казначейство України сплатити заявнику 5027,06 грн[1] у якості заборгованості із заробітної плати у вигляді надбавок за інтенсивність праці та за вислугу років і премій, а також по матеріальній допомозі. 9 липня 2003 року Апеляційний суд м. Києва залишив рішення без змін, і рішення вступило в законну силу.

11 серпня 2003 року відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва відмовив у відкритті виконавчого провадження у справі і повідомив заявника про те, що він повинен подати виконавчі листи до Державного казначейства.

5 листопада 2003 року Державне казначейство відмовилось виконувати рішення у зв’язку з відсутністю коштів та зазначило, що відповідальність за виконання покладена на Державну судову адміністрацію.

У листопаді 2004 року заявник отримав суму, належну йому за рішенням суду від 16 грудня 2002 року, у повному обсязі.

СКАРГИ

Заявник скаржився на невиконання рішення суду, винесеного на його користь. Він посилався на п. 1 ст. 6 Конвенції і на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

ПРАВО

8 листопада 2006 року Суд отримав декларацію від Уряду:

«Я, Юрій Зайцев, Урядовий Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити Роману Миколайовичу Лещенку ex gratia суму у розмірі 3000 ЄВРО (три тисячі ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 3000 ЄВРО (три тисячі ЄВРО), яка покриває будь-яку моральну і матеріальну шкоду та судові витрати, буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи».

31 жовтня 2006 року Суд отримав декларацію, підписану заявником:

«Я, Роман Миколайович Лещенко, зазначаю, що Уряд України готовий сплатити мені ex gratia суму у розмірі 3000 ЄВРО (три тисячі ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 3000 ЄВРО (три тисячі ЄВРО), яка покриває будь-яку моральну і матеріальну шкоду та судові витрати, буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на названу суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи».

Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (in fine п. 1 стаття 37 Конвенції). Відповідно, п. 3 статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи, і справа має бути викреслена із реєстру справ.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.

Клаудія ВЕСТЕРДІК  Пеер ЛОРЕНЦЕН
Секретар секції  Голова секції



[1] 952 ЄВРО

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори