пошук  
версія для друку

Рінгіс проти України

   

П’ЯТА СЕКЦІЯ

РІШЕННЯ

Заява № 43025/04
яку подав Олександр Францевич Рінгіс
проти України

Європейський суд з прав людини (п’ята секція) 25 вересня 2006 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

  п.  П. Лоренцен (P. Lorenzen), Голова,

  пані  С. Ботучарова (S. Botoucharova),

  п.  В. Буткевич (V. Butkevych),

  пані  M. Цаца-Ніколовська (M. Tsatsa-Nikolovska),

  п.  Р. Маруст (R. Maruste),

  п.  Дж. Боррего Боррего (J. Borrego Borrego),

  пані  Р. Єгер (R. Jaeger), судді,

та пані К. Вестердік (C. Westerdiek), Секретар секції,

беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 21 лютого 2004 року,

враховуючи рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. 3 статті 29 Конвенції,

враховуючи надані декларації щодо досягнення мирного врегулювання у справі,

враховуючи зауваження, надані Урядом-відповідачем, та відповідь заявника,

після обговорення виносить таке рішення:

ФАКТИ

Заявник, п. Олександр Францевич Рінгіс, є громадянином України, який проживає в м. Красний Луч Луганської області, Україна. Його представляв п. Бичковський Владислав Миколайович з Міусінська. Уряд України (далі — Уряд) був представлений Уповноваженим, п. Ю. Зайцевим.

Факти у цій справі, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

У 2002 році заявник звернувся до Краснолуцького міського суду Луганської області з позовом проти ДП шахта «Алмазна» щодо належного йому вугілля. 24 липня 2002 року рішенням суду заявнику було присуджено 12 500 кг вугілля. 10 вересня 2002 року відділ державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції відкрив виконавче провадження.

Заявник повідомив, що рішення суду, винесене на його користь, не було виконано.

9 лютого 2005 року відділ державної виконавчої служби повідомив заявника про ліквідацію боржника відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 24 липня 2001 року. Пізніше відділ державної виконавчої служби повідомив заявника, що 29 жовтня 2002 року виконавчий лист був направлений до ліквідаційної комісії боржника для подальшого виконання. Сторони не надали інформацію щодо наступних дій у виконавчому провадженні.

СКАРГА

Заявник скаржився на порушення п. 1 статті 6 Конвенції з огляду на тривале виконання рішення, винесеного на його користь. Наступні скарги заявника стосувались порушення права власності, передбаченого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

ПРАВО

3 травня 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію від Уряду:

«Я, Юрій ЗАЙЦЕВ, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити Олександру Францевичу Рінгісу суму у розмірі 2000 ЄВРО (дві тисячі ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Ця сума покриває будь-яку матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати, та буде виплачена протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення [рішення винесено Судом відповідно до п. 1 ст. 37] Європейським судом з прав людини рішення відповідно до статті 39 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку пеню у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи. []»

21 червня 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану заявником:

«Я, Олександр Францевич РІНГІС, зазначаю, що Уряд України готовий сплатити мені суму у розмірі 2000 ЄВРО (дві тисячі ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на даний час розглядається Європейським судом з прав людини.

Ця сума покриває будь-яку матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати, та буде виплачена протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку пеню (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсотки.

Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи. []»

Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (in fine пункт 1 стаття 37 Конвенції). Відповідно п. 3 статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи і справа має бути вилучена із реєстру справ.

За цих підстав суд одноголосно

Постановляє вилучити заяву з реєстру справ.

Клаудія ВЕСТЕРДІК    Пеер ЛОРЕНЦЕН
(Claudia Westerdiek)   (Peer Lorenzen)
Секретар секції    Голова секції

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори