пошук  
версія для друку

Воронько проти України

   

Європейський Суд з прав людини

П’ЯТА СЕКЦІЯ

УХВАЛА

Заява № 42474/04
Ольги Миколаївни Воронько
проти України

Європейський суд з прав людини (п’ята секція) 6 червня 2006 року, засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

  Пан  П. Лорензен /P. Lorenzen/, Голова,
  Пан   К. Юнгвірт /K. Jungwiert/,
  Пан  В. Буткевич /V. Butkevych/,
  Пані  М. Цаца-Ніколовська /M. Tsatsa-Nikolovska/,
  Пан   Р. Марюст /R. Maruste/,

  Пан   Х. Борего Борего /J. Borrego Borrego/,
  Пані  Р. Йегер /R. Jaeger/, судді,

та пані  К. Вестердік /C. Westerdiek/, секретар секції,

беручи до уваги вищезгадану заяву, подану 19 липня 2004 року,

беручи до уваги рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. 3 статті 29 Конвенції,

беручи до уваги надані декларації щодо досягнення дружнього врегулювання у справі,

беручи до уваги зауваження, надані Державою-відповідачем,

після обговорення, виносить таку ухвалу:

ФАКТИ

Заявниця, пані Ольга Миколаївна Воронько, громадянка України, яка народилася 1968 року і проживає у с. Большоє, Белгородської області, Россія. Заявниця була представлена у Суді паном В. Бичковським. Уряд України (далі – “Уряд”) був представлений своїми Уповноваженими – пані В. Лутковською, паном Ю. Зайцевим та пані І. Шевчук – Директором Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Факти у цій справі, надані сторонами, можуть бути узагальнені таким чином.

У 2003 році заявниця звернулась з позовом до Чевронолуцького міського суду з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації моральної шкоди проти свого колишнього роботодавця, Шахти «Княгинівська» ДХК «Донбасантрацит». 5 червня 2003 року рішенням Червонолуцького міського суду Луганської області заявниці було присуджено 3 622, 45 грн.[1]

У липні 2003 року міській відділ державної виконавчої служби Червонолуцького управління юстиції відкрив виконавче провадження. Але рішення не було виконане, ймовірно через бездіяльність виконавчої служби щодо реалізації майна шахти.

У листі від 2 червня 2004 року виконавча служба поінформувала заявницю про те, що на рахунки боржника було накладено арешт, але неможливо накласти стягнення на майно боржника, оскільки боржник є державним підприємством.

СКАРГИ

Заявниця скаржиться на тривале невиконання судового рішення, винесеного на її користь, відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції. Заявниця також скаржиться на порушення її майнових прав, гарантованих статтею 1 Протоколу № 1.

ПРАВО

14 лютого 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію, підписану представником заявниці:

«Я, Владислав Миколайович БИЧКОВСЬКИЙ, зазначаю, що Уряд України готовий сплатити заборгованість за рішенням суду, яка досі належить пані Ользі Миколаївні Воронько, а також сплатити їй еx gratia суму в розмірі 1 240 ЄВРО (тисячу двісті сорок ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 1 240 ЄВРО (тисяча двісті сорок ЄВРО) буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до частини 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на названу суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти.

Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи.

Ця декларація укладена в рамках дружнього врегулювання, яке було досягнуто між Урядом та мною.»

8 лютого 2006 року Суд отримав зазначену нижче декларацію від Уряду:

«Я, Ірина ШЕВЧУК, Директор Національного бюро у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити пані Ользі Миколаївні Воронько залишок заборгованості за рішенням суду, який досі їй належить, а також виплатити їй ex gratia суму у розмірі 1 240 ЄВРО (тисяча двісті сорок ЄВРО) з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.

Сума в розмірі 1 240 ЄВРО (тисяча двісті сорок ЄВРО) буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до частини 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В разі неспроможності сплатити цю суму протягом трьохмісячного строку Уряд зобов’язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти. Виплата становитиме остаточне вирішення справи.»

Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду скарги (in fine частина 1 стаття 37 Конвенції). Відповідно, частина 3 статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи і справа має бути вилучена із реєстру справ.

З цих підстав, Суд одноголосно

Вирішує вилучити заяву з реєстру справ.

  Клаудія Вестердік    Пеер Лоренцен

/Claudia Westerdiek/  /Peer Lorenzen/,

Секретар секції  Голова секції


[1]. На той час 600,41 ЄВРО

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори