пошук  
версія для друку
02.07.2007

«Великий терор»: 1937–1938. Коротка хроніка

   

Події «Великого терору» тільки в невеликій своїй частині виходили на поверхню громадського життя: в радянській пресі з’являлася інформація лише про великі та – на місцевому рівні – про малі показові процеси, що супроводжувалися погромною пропагандою. Особистий досвід людини, яка потрапила в жорна репресій, також не міг розкрити загальної картини того, що відбувається. Тим самим масштаб, структура і механізми репресій залишалися прихованими як для більшості сучасників (за винятком, зрозуміло, «авторів» і головних виконавців терору), так і для декількох поколінь істориків. Зараз сукупність доступних джерел дає можливість роздивитися креслення «Великого терору» більш-менш виразно. Проте в даній хроніці ми не прагнули представити це креслення як зв’язне ціле, – наше завдання було значно простішим: дати уявлення про послідовність репресивних подій, супроводжуючи головні з них мінімальним коментарем. Переважно хроніка базується на документах ЦК ВКП(б) і НКВС СРСР – перш за все на директивах, що регламентували динаміку репресій, їх ідеологічні, кількісні та процесуальні параметри. Персональний аспект репресій ми не підкреслювали цілком свідомо: у кожної сім’ї, у кожного співтовариства – своя хроніка трагічних дат, свій мартиролог, і не наша справа вирішувати, хто з сотень тисяч безневинних жертв заслуговує, а хто не заслуговує згадки (ми згадуємо лише імена «архітекторів» терору, а також фігурантів «показових процесів» – акцій, що мали явне політичне значення і відігравали роль символічного залякування).

Тут же, мабуть, слід зазначити, що хід репресій в описуваний період не був рівномірний – перебіг «Великого терору» найгрубішим чином можна розділити на чотири періоди:

Ø  жовтень 1936 – 1937 лютого (перебудова каральних органів, установка на чищення партійної, військової й адміністративної еліти від потенційно опозиційних елементів в умовах загрози «імперіалістичної агресії»);

Ø  березень 1937 – 1937 червня (декретування тотальної боротьби з «дворушниками» та «агентами іноземних розвідок», продовження чищення еліти, планування і розробка масових репресивних операцій проти «соціальної бази» потенційних агресорів – куркулів, «колишніх людей», представників національної діаспори і т.п.);

Ø  липень 1937 – 1938 жовтня (декретування і реалізація масових репресивних операцій – «куркульської», «національних», проти ЧСИР; інтенсифікація боротьби з «військово-фашистською змовою» в РККА, з «шкідництвом» у сільському господарстві та ін. галузях);

Ø  листопад 1938 – 1939 (так звана «берієвська відлига»: припинення масових операцій, скасування більшості надзвичайних механізмів позасудової розправи, часткове звільнення арештованих, ротація і знищення «єжовських кадрів» у НКВС).

 

На жаль, у даній хроніці наведено не дуже багато фонових подій, що розкривають політичний і соціальний контекст репресій. Причиною тому – обмежений обсяг публікації. Сподіваємося, що в майбутньому ми зможемо доповнити й деталізувати цю коротку історичну канву.

 

1936

(основні події, що передують розгортанню репресій в 1937—1938 рр.)

 

9 березня

Постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про заходи, що захищають СРСР від проникнення шпигунських, терористичних і диверсійних елементів».  Декларується, що в СРСР «накопичилася велика кількість політемігрантів, частина з яких є прямими агентами розвідувальних і поліцейських органів капіталістичних держав», у зв’язку з цим посилюється процедура отримання дозволів на в’їзд в СРСР зарубіжним комуністам, закриваються «переправи» («вікна» на кордоні) Комінтерну, проводиться повний переоблік політемігрантів, створюється комісія (під головуванням секретаря ЦК Н.І.Єжова) для «очищення від шпигунських і антирадянських елементів» апаратів Профінтерну, МОДРу (Міжнародної організації допомоги борцям революції) та ін. міжнародних організацій на території СРСР.

 

25 березня

Нарком внутрішніх справ СРСР Г.Г.Ягода вносить пропозицію до Політбюро ЦК ВКП(б) «усіх троцькістів, які знаходяться на засланні й ведуть активну роботу, арештувати та відправити до дальніх таборів, троцькістів, виключених з ВКП(б) при останній перевірці партійних документів, виключити й рішенням Особливої наради при НКВС направити в дальні табори строком на 5 років», а «викритих у причетності до терору» розстріляти. 31.03 свій позитивний відгук на записку Ягоди представляє Прокурор СРСР А.Я.Вишинський.

 

28 квітня

Постанова РНК СРСР «Про виселення з УРСР і господарське влаштування в Карагандинській обл. Казахської АССР 15  000 польських і німецьких господарств». Мотивація примусового переселення: очищення прикордонних районів від неблагонадійних елементів. Усього було переселено 69  283 осіб.

 

20 травня

Постанова Політбюро ЦК про репресування троцькістів (за запискою Ягоди від 25.03 і Вишинського від 31.03).

 

19 червня

Нарком внутрішніх справ СРСР Ягода і Прокурор СРСР Вишинський представили в Політбюро ЦК ВКП(б) список 82-х «учасників контрреволюційної троцькістської  організації, причетної до терору» з пропозицією притягнути їх до суду. В списку – Зінов’єв, Каменєв та ін.

 

29 липня

Закритий лист ЦК ВКП(б) «Про терористичну діяльність троцькістсько-зінов’євського контрреволюційного блоку» (звинувачення у вбивстві Кірова, підготовці замахів на членів Політбюро; педалюється зв’язок троцькістських агентів з «гестапо»), різке посилення широкої пропагандистський кампанії проти колишніх троцькістів.

 

19–24 серпня

У Москві відбувається відкритий судовий процес (засідання Військової колегії Верховного суду СРСР) у справі «Антирадянського з’єднаного троцькістсько-зінов’євського центру». Голова суду – В.В.Ульріх, держ. обвинувач А.Я.Вишинський. Обвинувачені: Г.Є.Зінов’єв, Л.Б.Каменєв, Г.Е.Євдокимов, І.Н.Смірнов, С.В.Мрачковський та ін. Серед звинувачень: убивство С.М.Кірова, підготовка замахів на Сталіна, Ворошилова, Жданова, Кагановича, Орджонікідзе. Усі 16 обвинувачених засуджено до вищої міри соціального захисту і розстріляно 25.08.1936 р. У різних регіонах країни пройшли «дочірні» процеси, на яких засуджено більше 160 осіб.

 

14 вересня

Арешт Ю.Л.П’ятакова, через два дні К.Б.Радека, – майбутніх головних обвинувачених на процесі у справі «Паралельного антирадянського троцькістського центру» (січень 1937).

25 вересня

Телеграма в Політбюро від Сталіна і Жданова з Сочі: «Вважаємо абсолютно необхідною і терміновою справою призначення тов. Єжова на пост наркомвнусправ. Ягода явним чином виявився не на висоті свого завдання у справі викриття троцькістсько-зінов’євського блоку. ОГПУ спізнилося в цій справі на чотири роки».

 

26 вересня

 

Г.Г.Ягода звільнений з посади наркома внутрішніх справ СРСР і призначений наркомом зв’язку СРСР. Н.І.Єжов призначений наркомом внутрішніх справ СРСР, із збереженням посад секретаря ЦК ВКП(б) і голови КПК при ЦК ВКП(б).

 

29 вересня

Політбюро приймає Постанову ЦК ВКП(б) «Про ставлення до контрреволюційних троцькістсько-зінов’євських елементів», в якому міститься важлива ідеологічна новація: «а) До останнього часу ЦК ВКП(б) розглядав троцькістсько-зінов’євських мерзотників як передовий політичний і організаційний загін міжнародної буржуазії. Останні факти говорять, що ці пани скотилися ще більше вниз і їх доводиться тепер розглядати як розвідників, шпигунів, диверсантів і шкідників фашистської буржуазії в Європі». З цієї передумови робиться висновок: «б) у зв’язку з цим необхідна розправа з троцькістсько-зінов’євськими мерзотниками, що охоплює не тільки останніх <···>, справи яких ще не закінчені, але і тих, які раніше були вислані».

 

4 жовтня

Політбюро розглядає прохання Єжова і Вишинського санкціонувати засудження 585 чоловік за списком і приймає («опитуванням») ухвалу: «Погодитися з пропозицією т.т. Єжова і Вишинського про заходи судової розправи з активними учасниками троцькістсько-зінов’євської контрреволюційної терористичної організації за першим списком в кількості 585 чоловік» (створення прецеденту спискових засуджень).

 

19–22 жовтня

У Новосибірську проходить  «кемеровський процес» у справі про вибух 23.09.1936 на кузбаській шахті «Центральна». На суді «з’ясувалося», що диверсію організувала підпільна троцькістська група в змові з інженерами з числа старих «спеців», що нитки змови тяглися до Москви. Всі 9 підсудних засуджені до розстрілу, ряд фігурантів справи виведені на процес «Антирадянського паралельного троцькістського центру» в січні 1937.

 

13 листопада

Циркуляр НКВС СРСР про виявлення і розгром «есерівського підпілля» (початок повсюдних арештів колишніх есерів на волі й на засланні).

 

13 листопада

Наказ НКВС «Про посилення боротьби з аваріями на залізничному транспорті» (кожна аварія повинна розглядатися як можлива диверсія).

 

29 листопада

Прокурор СРСР видає розпорядження перевірити закінчені справи минулих літ про пожежі, аварії, випуски недоброякісної продукції і т. п. «з метою виявлення контрреволюційної шкідницької підоснови цих справ і притягнення винних до більш строгої відповідальності».

 

4 і 7 грудня

Пленум ЦК ВКП(б). Звіт Єжова про розкриті троцькістські групи, вчинені ними диверсії, про кількість арештів за «троцькістськими справами» (декілька тисяч чоловік); зокрема, названі підсудні підготовлюваного процесу: П’ятаков, Радек та ін., висунуті нові звинувачення на адресу Бухаріна і Рикова, заявлено про існування «антирадянського правого центру». На підставі доповіді Єжова проведено обговорення питання про причетність Бухаріна і Рикова до «злочинів троцькістів» і до терору (резолюція: «Прийняти пропозицію т.  Сталіна: вважати питання про Рикове і Бухаріна незакінченим. Продовжити подальшу перевірку і відкласти справу рішенням до наступного пленуму ЦК»).

 

17 грудня

Постанова РНК СРСР «Про виселення к.-р. елементів з Азербайджану до Ірану і віддалених районів СРСР». Мотивація: очищення прикордонних і режимних місцевостей від неблагонадійних елементів.

 

 

1937

 

6 січня

Всесоюзний перепис населення. Отримана чисельність населення країни виявилася  набагато меншою, ніж очікувалася. Результати перепису оголошені недостовірними (верес. 1937) і засекречені. Розробники й організатори перепису – репресовані.

 

8 січня

Циркуляр Нарком’юсту і Прокурора СРСР: військовим трибуналам наказується розглядати справи, «за якими може бути розголошена військова, дипломатична або державна таємниця», як правило, без участі звинувачення і захисту. В цю категорію потрапляли, зокрема, справи щодо звинувачення в зраді батьківщини, шпигунства, диверсії і терору.

 

9 січня

Директива НКВС СРСР про виселення к.-р. елементів з Азербайджану до Ірану і віддалених районів СРСР згідно з Постановою РНК від 17.12.1936. Намічено виселити з Баку і прикордонних р-нів АзСРР до Ірану 2500 іранських підданих (виключених з партії, які не займаються громадсько-корисною працею, мають судимість за кримінальні й політичні злочини, колиш. перебіжчиків), а також 700 сімей «к.-р. елемента» (куркулі, беки, мулли, раніше засуджені і які повернулися додому).

 

23–30 січня

Другий відкритий процес у Москві у справі «Паралельного антирадянського троцькістського центру». Голова суду В.В.Ульріх, держ. обвинувач А.Я.Вишинський. Підсудні Г.Л.П’ятаков, К.Б.Радек, Л.П.Серебряков, Г.Я.Сокольников та інші звинувачувалися в організації саботажу, диверсій і шпигунства на користь Німеччини і Японії, у змові з метою розчленовування СРСР і реставрації капіталізму. 13 чоловік засуджено до  смертної кари; розстріляні 1 лютого 1937. В газетах розгорнена пропагандистська кампанія, що демонструє масовий ентузіазм і ненависть до «ворогів народу».

 

27 січня

Політбюро затверджує проект Постанови ЦІК СРСР про присвоєння Н.І.Єжову звання Генерального комісара державної безпеки (одночасно виходить Постанова ЦІК про переведення в запас Ген. комісара держ. безпеки Г.Г.Ягоди).

 

9 лютого

Циркуляр НКВС про посилення оперативної роботи щодо «есерівської лінії».

 

18 лютого

Смерть члена Політбюро ЦК ВКП(б), Наркома важкої промисловості Г.К.Орджоникідзе. Є дані, що Орджонікідзе з 1936 чинив певний опір репресивній політиці Сталіна, в усякому разі, прагнув захистити співробітників свого відомства. Згідно з офіційним повідомленням, він «раптово помер від паралічу серця під час денного сну». Існує стійка версія, що смерть Орджонікідзе настала в результаті самогубства; деякі сучасники вважали, що Орджонікідзе був убитий за завданням Сталіна.

 

21 лютого

Директива ГУДБ [Головного управління держ. безпеки] НКВС СРСР про прискорення заходів щодо розгрому троцькістських диверсійних і шпигунських організацій.

 

23 лютого — 5 березня

Пленум ЦК ВКП(б), майже цілком присвячений політичному обгрунтуванню масових репресій, які розгорталися, перш за все, в середовищі партійної і господарської еліти. Значна частина Пленуму (23-27.02) була присвячена «справі Бухаріна-Рикова» (основний доповідач Н.І.Єжов); 27 лютого обидва вони були виключені з партії й арештовані. Установчі доповіді В.М.Молотова і Л.М.Кагановича (28.02) торкалися «уроків шкідництва, диверсії і шпигунства японо-німецько-троцькістських агентів» в промисловості і на транспорті, доповідь Єжова (01.03) – ворожої діяльності в НКВС . У доповіді Сталіна «Про недоліки партійної роботи і заходи ліквідації троцькістських і інших дворушників» (03.03) нещадна боротьба з ворогами постулювалася як найважливіший пріоритет партійної роботи на сучасному етапі. За логікою Сталіна, оскільки троцькісти й інші політичні суперники перетворилися «на оскаженілу і безпринципну банду шкідників, диверсантів, шпигунів і вбивць, яка діє за завданнями розвідувальних органів іноземних держав», в боротьбі з ними потрібні  не «старі методи, не методи дискусій, а нові методи, методи викорчовування і розгрому». На Пленумі виступили 73 особи. 56 із них в 1937-1940 рр. були розстріляні, 2 кінчили життя самогубством.

 

27 лютого

Єжов подає на затвердження членам Політбюро перший «список осіб, які підлягають суду Військової колегії Верховного суду СРСР», що включає прізвища 479 осіб, мірою покарання для яких був визначений розстріл. Протягом наступних півтора років такі списки регулярно подавалися з НКВС на затвердження Сталіну і його найближчим сподвижникам – тільки після їх візи справи надходили на судовий розгляд Військової колегії. Всього в цих 383 списках більше 40 тис. осіб. Переважна більшість з них була засуджена до розстрілу.

 

11 березня

Директива НКВС СРСР про розкриття японо-троцькістських диверсійних груп у нафтовій промисловості.

 

15 березня

Наказ НКВС СРСР, що посилює режим у в’язницях особливого призначення НКВС. Остаточне скасування існуючого з початку 1920-х рр. спеціального режиму для утримання ув’язнених, які визнавалися владою «політичними».

 

17 березня

Закон СРСР про заборону селянам залишати колгоспи без згоди адміністрації і підписаної трудової угоди з майбутнім роботодавцем. Законодавче оформлення позбавлення селян права на свободу пересування.

 

23 березня

Розпорядження НКВС СРСР про припинення звільнення із заслань колишніх опозиціонерів (троцькістів, зінов’ївців, правих, децистів, м’ясниківців і шляпниківців), у яких закінчується термін заслання.

 

27 березня

Циркуляр НКВС СРСР про посилення агентурно-оперативної роботи щодо «церковників і сектантів». Стверджується, що «церковники і сектанти» активізувалися у зв’язку з прийняттям нової Конституції і ведуть підготовку до виборів у ради, «ставлячи своїм завданням проникнення до низових радянських органів». Наказуються заходи, спрямовані на «виявлення і швидкий розгром організуючих вогнищ нелегальної роботи церковників і сектантів»: внесення розколу в церковні общини, ослаблення матеріальної бази церкви, утруднення участі у виборах і т.п.

 

29 березня

Політбюро ухвалює «запропонувати Наркомату Оборони звільнити з лав РККА всіх осіб командно-начальницького складу, виключених з ВКП(б) за політичними мотивами».

 

2 квітня

Директивний лист ГУДБ НКВС СРСР про зростаючу активність німецьких розвідорганів, про організацію ними в СРСР актів терору і диверсії, а також «масової фашистської роботи в середовищі німецького населення» з метою створення «повстанської бази»; про посилення боротьби з агентами німецької розвідки.

 

3 квітня

Циркуляр ГУДБ НКВС про розкриті антирадянські організації троцькістів і правих у військово-хімічній промисловості та про необхідне очищення галузі від ворожих елементів.

 

7 квітня

Політбюро за поданням Вишинського ухвалює рішення «Вказати НКВС на триваючі випадки самогубства ув’язнених у слідчих в’язницях».

 

8 квітня

Політбюро затверджує нове Положення про Особливу Нараду (Особое совещание) при НКВС СРСР . ОСО отримує право ув’язнювати на термін від 5 до 8 років осіб, підозрюваних у шпигунстві, диверсії, терорі, шкідництві (раніше могло засуджувати до заслання або табору на строк до 5 років).

 

14 квітня

Директива НКВС СРСР про арешти осіб, підозрюваних в терористично-диверсійних намірах, посиленні агентурного спостереження й охороні партійних та радянських керівників до святкування 1 травня.

 

15 квітня

Начальником ГУДБ НКВС СРСР замість Я.С.Агранова стає М.П.Фріновський (із збереженням поста заступника наркома внутрішніх справ).

 

21 квітня

Директива НКВС і Прокурора СРСР про заборону проводити зарахування робочих днів в’язням-троцькістам (тим самим вони позбавлялися права на дострокове звільнення).

 

28 квітня

Постанова Політбюро «Про засудження практики огульного звинувачення господарників і інженерів у вугільній промисловості Донбасу», що мало припис припинити масові звільнення робітників і службовців у галузі.

 

29 квітня

Директива ГУДБ НКВС СРСР про колишніх меншовиків, які переважно знаходяться на засланні і підозрюються в «нелегальній роботі, спрямованій на відтворення меншовицької партії», в диверсійно-терористичних намірах і прагненні укласти блок з есерами, троцькістами і правими з метою збройного повалення радвлади. Наказується «негайно розпочати швидкий і повний розгром меншовицького підпілля».

 

7 травня

Директива ГУДБ НКВС СРСР про посилення агентурно-оперативної роботи серед фізкультурників. Оголошується про ліквідацію ряду груп серед фізкультурників, які «вели активну роботу для підготовки терористичних актів проти керівників ВКП(б)».

 

14–29 травня

Арешти воєначальників – основних обвинувачених у справі про  «військово-фашистську змову в РККА».

 

23 травня

Постанова Політбюро про виселення з Москви, Ленінграда, Києва «всіх виключених з ВКП(б) за належність до троцькістів, зінов’ївців, правих, шляпниківців та ін. антирадянських формувань». Також наказано вислати всі сім’ї опозиціонерів, засуджених до розстрілу або на строк понад 5 років.

 

8 червня

Директива ГУДБ НКВС СРСР «Про агентурно-оперативну роботу щодо антирадянських тюрко-татарських націоналістичних організацій». Наголошується на активізації «націоналістичних елементів» в Азербайджані, Криму, Татарії, Узбекистані, Таджикистані, Казахстані, захопленні ними керівних постів, «блокуванні з троцькістами і правими та прямій орієнтації на фашизм», «організації повстанських кадрів для збройного виступу у момент війни проти СРСР», «здійсненні місцевих терористичних актів і підготовці центрального терору». Наказано «у всіх східних національних республіках і областях роботу щодо розгрому націоналістичного підпілля розглядати як роботу першорядного значення».

 

11 червня

Справа про військово-фашистську змову в Червоній армії розглянута Спеціальною судовою присутністю Верховного суду СРСР під головуванням В.В.Ульріха (держ. обвинувач А.Я.Вишинський). Вісім воєначальників – М.Н.Тухачевський, І.Е.Якір, І.П.Уборевич, В.М.Примаков, В.К.Путна, А.І.Корк, Р.П.Ейдеман, Б.М.Фельдман засуджені до смертної кари (розстріляні в ніч на 12 червня). Початок масових арештів в армії. Всього протягом 1937–1938 рр. репресовано не менше 32 тисяч військовослужбовців РККА – від маршалів до рядових.

 

15 червня

Інструкція НКВС СРСР про проведення (відповідно до рішення Політбюро від 23 травня) операції щодо виселення з Москви, Ленінграда, Києва, Ростова, Таганрога, Сочі осіб, вичищених із ВКП(б), і членів сімей репресованих. Початок операції – 25 червня.

 

21 червня

Спільний наказ Наркома оборони і Наркома внутрішніх справ з обіцянкою звільнення від кримінальної відповідальності осіб командного і рядового складу РККА, причетних до контрреволюційної діяльності, і які добровільно з’явилися з повинною.

 

23–29 червня

Пленум ЦК ВКП(б); доповідь наркома внутрішніх справ СРСР Н.І.Єжова про змову, що існує у всіх ланках партії і держави.

 

26 червня

Циркуляр НКВС СРСР про посилення агентурно-оперативної роботи серед виключених із ВКП(б). За відомостями НКВС, «у цілому ряді випадків виключені з ВКП(б) йдуть на пряме змикання з японо-німецько-троцькістською бандою, поповнюючи собою ряди шпигунів, шкідників, диверсантів і терористів».

 

28 червня

За запискою секретаря Західно-Сибірського крайкому ВКП(б) Р.І.Ейхе про розкриту в краї контрреволюційну повстанську організацію серед висланих куркулів Політбюро приймає постанову про створення «для прискореного розгляду справ» в ЗСК «трійки». До складу трійки входять начальник Управління НКВС Миронов (голова), секретар крайкому Ейхе і крайовий прокурор Барков. Трійка по ЗСК – перший з позасудових органів 1937-1938 рр., що мав право засуджувати до розстрілу.

 

2 липня

Політбюро приймає Постанову «Про антирадянські елементи» і 3 липня направляє його телеграмами секретарям регіональних парторганізацій. В директиві, підписаній Сталіним і Молотовим, йшлося: «ЦК ВКП(б) пропонує всім секретарям обласних і крайових організацій і всім обласним, крайовим і республіканським представникам НКВС узяти на облік всіх куркулів і карних злочинців, які повернулися на батьківщину, з тим, щоб найбільш ворожі з них були негайно арештовані й були розстріляні в порядку адміністративного проведення їхніх справ через трійки, а інші менш активні, але все-таки ворожі елементи були б переписані й вислані в райони за вказівкою НКВС. ЦК ВКП(б) пропонує в п’ятиденний термін представити в ЦК склад трійок, а також кількість підлягаючих розстрілу, рівно як і кількість підлягаючих висилці». Цією телеграмою почалася підготовка так званої «куркульської операції».

 

5 липня

Постанова Політбюро «Про дружин засуджених зрадників батьківщини», згідно з якою «всі дружини викритих зрадників батьківщини право-троцькістських шпигунів підлягають ув’язненню в табори не менше, як на 5–8 років», а діти – поміщенню в дитячі будинки та закриті інтернати.

 

7 липня

Прокуратура СРСР спеціальним циркуляром наказує «забезпечити, щоб хуліганські дії, що супроводилися або конкретно виражені в контрреволюційних чи шовіністичних випадах» кваліфікувалися за ст. 58-10 (антирадянська пропаганда), або за ст. 59-7 (пропаганда, спрямована «до збудження національної чи релігійної ворожнечі») КК РРФСР (тобто були прирівняні до державних злочинів).

 

14 липня

Відкриття каналу Москва — Волга (нині — канал ім.  Москви) завдовжки 128 км, побудованого силами ув’язнених. До цього моменту були арештовані декілька сотень ув’язнених і вільнонайманих, які працювали на будівництві, 218 з них були розстріляні за звинуваченням у змові з метою замаху на Сталіна і Єжова в момент їхнього приїзду на урочисте відкриття каналу.

 

16–20 липня

Єжов і Фріновський проводять нараду керівників центральних і регіональних органів НКВС, присвячену плануванню і здійсненню «куркульської операції».

 

20 липня

Постанова Політбюро з вимогою негайного видання наказу НКВС «про арешт усіх німців, які працюють на оборонних заводах, і висилку частини арештованих за кордон».

 

20 липня

НКВС видає вказівку «приступити до організації детального обліку працюючих на залізн. транспорті поляків, перебіжчиків, політемігрантів і політобміняних з Польщі, військовополонених польської армії, колишніх польських легіонерів, колишніх членів польських антирадянських партій як ППС та інших, незалежно від того, є на них компрматеріали чи ні». Початок інтенсивної підготовки «польської операції».

 

24 липня

Директива НКВС СРСР про заходи запобігання бактеріологічних диверсій. «Разом із підготовкою бактеріологічної війни, за допомогою скидання з літаків бактерійних бомб, розпиленості бактерій з літаків, поширення епідемічних захворювань за допомогою спеціальних літальних приладів і т.п. розвідувальні органи генеральних штабів головну увагу звертають на організацію актів бактерійних диверсій і масовий терор, частково через спеціально заслану агентуру і особливо через агентуру, що вербується на місці в СРСР». Наказано розпочати арешти осіб «з числа іноземних підданих, колишніх іноземців, які прийняли радянське громадянство, осіб, пов’язаних із закордоном», і активних антирадянських елементів, які працювали на водопровідних і бактеріологічних станціях, в науково-дослідних інститутах і лабораторіях, що займаються мікробіологією.

 

25 липня

Оперативний наказ НКВС СРСР №  00439 «Про операцію щодо репресування німецьких підданих, які підозрювалися в шпигунстві проти СРСР» (у першу чергу малися на увазі працюючі на оборонних заводах і на транспорті). Арешти розпочалися 29 липня. З осені операція поступово стала поширюватися на деякі категорії радянських німців та інших громадян, звинувачених у зв’язках з Німеччиною і шпигунстві в її користь. Тоді ж для засудження став використовуватися «альбомний порядок» (див. 11 серпня). За «німецькою операцією» протягом 1937–1938 рр. було засуджено 55 005 осіб., з яких 41 898 засуджені до розстрілу.

 

27 липня

Директива ГУДБ НКВС про виявлення і арешт учасників військової змови в розвідорганах РККА.

 

29 липня

Наказ ГУРСМ [Головного управління робітничо-селянської міліції] НКВС про очищення залізниць від «соціально-шкідливих елементів».

 

31 липня

Оперативний наказ НКВС № 00447 «Про операцію щодо репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» затверджується в Політбюро ЦК ВКП(б). Одночасно затверджуються терміни «куркульської операції» та асигнування на її проведення, а також ухвалюється рішення про організацію шести нових лісозаготівельних ВТТ, куди повинні направлятися засуджені за цією операцією. Наказ визначав контингенти, що підлягають репресії: колишн. куркулі, які залишилися в селі або які осіли в містах, колишн. члени соц. партій, священство, «колишні білі» і т.п., а також карні «злочинці», тобто люди, раніше судимі за загальнокримінальними статтями КК. Стосовно «найактивніших а/р елементів» операція мала проводитися також у в’язницях, таборах, трудпоселеннях. Наказ встановлював кількісні «ліміти» по першій (розстріл) і другій (виселення в табір) категоріях для кожного регіону СРСР, а також фіксував персональний склад «трійок», що ухвалюють вироки (нач. УНКВС, секретар обкому, обл. прокурор). Вироки виносилися заочно, тобто без виклику звинуваченого, а також без участі захисту і звинувачення, оскарженню вироки не підлягали. Спеціально вказувалося, що вироки до розстрілу повинні виконуватися «з обов’язковим повним збереженням у таємниці часу і місця виконання». Згідно з наказом, операція мала продовжуватися 4 місяці, за цей час було намічено засудити до розстрілу 75 950 чоловік, ув’язнити в табір – 193 000 чол. (усього 268  950 чол.). Терміни операції неодноразово подовжувалися, регіонам надавалися нові додаткові «ліміти». Усього в ході «куркульської операції», в основному завершеної до весни-літа 1938 р., було засуджено не менше 818 тисяч чол., з яких розстріляно не менше 436 тис. чол.

 

Липень

Вказівка Політбюро, що дозволяє застосовувати фізичні методи дії при допитах в ході слідства по к.-р. злочинах. В офіційному порядку директива про застосування катувань, мабуть, не розсилалася, і в архівах не знайдена. Зміст її відновлюється за телеграмою ЦК  ВКП(б) від 10.01.1939, що обмежувала застосування катувань, і за дискусією на червневому пленумі ЦК  КПРС 1957 р. Можливо, Сталін усно повідомив зміст директиви Єжову, який передав його керівному складу НКВС–УНКВС у ході наради 16–20 липня (практично поголовне  побиття на допитах фіксується з кінця липня – початку серпня 1937).

 

1 серпня

Постанова РНК і ЦК ВКП(б) про боротьбу з шкідництвом у сфері хлібозаготівель.

 

3 серпня

Директива ЦК ВКП(б) про організацію «в кожній області по районах 2-3 відкритих судових процесів над ворогами народу – шкідниками сільського господарства». Наказується «широко висвітлювати хід судових процесів у місцевій пресі».

 

5 серпня

Початок «куркульської операції». Масові арешти тих, хто був намічений до засудження за 1-ою категорією.

 

5 серпня

Директива НКВС про проведення операції за наказом № 00447 в ГУЛАГу: встановлення лімітів (тільки за 1-ою категорією) для таборів. Засудження ув’язнених не припускало нового слідства, вироки ухвалювалися трійками на підставі довідок табірної адміністрації.

 

7 серпня

Вказівка Вишинського прокурорам республік, країв, областей, що в ході реалізації наказу № 00447 попередньої санкції прокурора на арешт не вимагається.

 

11 серпня

Оперативний наказ НКВС СРСР № 00485 «Про ліквідацію польських диверсійно-шпигунських груп і організацій ПОВ [Польської військової організації]» (його проект затверджений Політбюро 9 серпня). Репресуванню підлягали зокрема «колиш. військовополонені польської армії, перебіжчики з Польщі, політемігранти та політобміняні з Польщі, колишні члени ППС [Польської соціалістичної партії] та інших польських політичних партій». Одночасно наказувалося припинити звільнення за кінцем строку з таборів усіх, підозрюваних у шпигунстві на користь Польщі, справи їх передавати на Особливу нараду. Найжорсткіших репресій зазнали представники польської діаспори, які працювали у військово-стратегічних галузях (транспорт, зв’язок, оборонна промисловість, армія, органи безпеки, і т.п.), а також польські культурні співтовариства. Наказ створював  особливий позасудовий орган – «двійку» (Комісію Наркома внутрішніх справ СРСР і Прокурора СРСР) та «альбомний порядок» оформлення справ (розгляд справ проводився заочно, за списками, зшитими в «альбоми»). Цей механізм застосовувався при проведенні всіх «національних операцій». За «польською операцією» протягом 1937–1938 рр. було засуджено 139 815 чол., з яких 111 071 засуджені до розстрілу.

 

15 серпня

Оперативний наказ НКВС СРСР № 00486 про репресування «дружин зрадників Батьківщини, членів правотроцькістських шпигунсько-диверсійних організацій, засуджених Військовою колегією і військовими трибуналами за першою і другою категорією, починаючи з 1-го серпня 1936 року». Встановлювався порядок арешту і засудження Особливою нарадою при НКВС на 5-8 років жінок – ЧСЗБ («членів сімей зрадників батьківщини») і поміщення їхніх дітей у дитячі будинки і ясла. Діти старші 15 років, визнані «соціально-небезпечними», підлягали арешту. Всього за цією операцією було арештовано більше 18 тисяч дружин і «вилучено» більше 25 тисяч дітей.

 

16 серпня

Організовані нові лісові табори ГУЛАГу НКВС: Івдельський, Каргопольський, Кулойський, Локчимський, Тайшетський, Томсько-Асинський і Устьвимський ВТТ, куди повинні направлятися, в основному,  ув’язнені, засуджені за наказом 00447 (2-а категорія).

 

17 серпня

Директива НКВС про поширення дії наказу № 00485 від 11 серпня про «польське шпигунство» на Молдавську АСРР стосовно «румунських шпигунів». Арешту підлягали, в першу чергу, перебіжчики й емігранти з Румунії. Незабаром «румунська операція» була поширена на всю територію України, а потім і на інші регіони СРСР. Усього в рамках операції було засуджено 8 292 чоловік, із них до ВМП (вищої міри покарання) – 5439 чоловік.

 

21 серпня

Постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про виселення корейського населення прикордонних районів Далекосхідного краю».

 

22 серпня

Циркуляр НКВС СРСР «Про іноземців». Виходячи з твердження, що «переважна кількість іноземців, які живуть у СРСР, є організуючим початком шпигунства і диверсії», наказується припинити продовження посвідок на проживання громадянам Німеччини, Польщі, Японії та ряду ін. країн.

 

29 серпня

Циркуляр ГУДБ НКВС СРСР «Про оперативні заходи щодо боротьби з отруєннями і бактеріологічною диверсією в частинах РККА». Наказується справи про отруєння червоноармійців вести «в особливо ударному порядку, домагаючись обов’язкового викриття організаторів й активних учасників отруєнь – змовників, шпигунів, диверсантів», а також «рішуче очистити і зміцнити агентуру в усіх ланках харчового блоку та санітарної служби (продскладах, їдальнях, кухнях, пекарнях, лабораторіях, аптеках, водокачках і т.п.)».

 

31 серпня

Телеграма РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про боротьбу з кліщем та ліквідацію наслідків шкідництва у справі зберігання зерна».

 

4 вересня

В Україні та в ряді інших регіонів СРСР почалася друга стадія «куркульської операції» – арешти за 2-ою категорією (які підлягають ув’язненню в табори).

 

5 вересня

Політбюро розширює права Особливої наради при НКВС СРСР, дозволивши засуджувати перебіжчиків з Польщі, членів Польської соціалістичної партії та ін. у справах про антирадянську діяльність до 10 років в’язниці.

 

10 вересня

Телеграма РНК СРСР і ЦК ВКП(б) (на розвиток телеграми від 31 серпня) у всі регіони Союзу, що зобов’язала «влаштувати по області, краю від двох до трьох показових судів над шкідниками щодо зберігання зерна, засудити винних до розстрілу, розстріляти їх і опублікувати про це в місцевій пресі».

 

14 вересня

Постанова ЦВК СРСР (що повторювала рішення Політбюро від 11 вересня, прийнята за пропозицією Вишинського) «Про внесення змін до діючих карно-процесуальних кодексів союзних республік»: «1. У справах про контрреволюційне шкідництво і диверсії обвинувальний висновок вручати обвинуваченим за одну добу до розгляду справ у суді. 2. Касаційного оскарження у справах про злочини, передбачені ст.ст.58-7 КК РРФСР (шкідництво) і 58-9 КК РРФСР (диверсія) і відповідними ст.ст. КК інших союзних республік — не допускати. 3. Вироки про вищу міру покарання (розстріл) виконувати негайно після відхилення клопотань про помилування».

 

17 вересня

Циркуляр НКВС СРСР і Прокурора СРСР, що посилює заборони на мешкання колишніх засуджених в режимних місцевостях (у тому числі в столицях).

 

20 вересня

Оперативний наказ НКВС № 00593 «Про заходи у зв’язку з терористичною, диверсійною і шпигунською діяльністю японської агентури з так званих харбінців» (проект затверджений Політбюро 19.09). Репресувалися «колишні службовці Китайсько-східної залізн. і реемігранти з Манчжоу-го, які осіли на залізничному транспорті і в промисловості Союзу». У проведенні «харбінської операції» використовувалися ті ж механізми, що й при проведенні польської та інших національних операцій. За «харбінською лінією» упродовж 1937–1938 рр. було засуджено 46 317 чол., з яких 30 992 засуджені до розстрілу.

 

28 вересня

Постанова РНК СРСР «Про виселення корейців з території Далекосхідного краю». Депортації підлягали корейці зі всієї території ДСК (а не тільки з прикордонних районів, як передбачалося постановою від 21 серпня). Формальна мета переселення – «припинення проникнення японського шпигунства в Далекосхідний край». На підставі цієї постанови також піддавалися арештам і депортації корейці, які проживали в інших регіонах СРСР. До кінця жовтня з ДСК до Середньої Азії і Казахстану було вивезено 36 442 сім’ї, що нараховували 171 781 чол. Разом із ними були вивезені з ДСК ще близько 10 тис. осіб – китайців, поляків, німців, харбінських репатріантів та ін.

 

2 жовтня

Постанова ЦВК СРСР, що вводила як міру покарання у справах про шпигунство, шкідництво і диверсійні акти позбавлення волі на строк до 25 років (раніше граничний строк ув’язнення за КК – 10 років).

 

2 жовтня

Постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про заходи боротьби з шкідництвом у тваринництві». Пропонується «організувати по кожній республіці, краю і області від 3 до 6 відкритих показових процесів з широким залученням селянських мас», «викритих у шкідництві засуджувати до розстрілу». Шкідниками називалися «як викриті ветеринари, зоотехніки, лаборанти біофабрик, так і працівники місцевих земельних і радгоспних органів».

 

4 жовтня

Циркуляр ГУДБ НКВС про більш жорсткий нагляд за арештованими в слідчих в’язницях з метою запобігання самогубств. «Деякі працівники ГУДБ забувають, що ворог не припиняє своєї боротьби і після арешту, вдаючись нерідко, з метою приховування своєї злочинної діяльності, до самогубства». «Мали місце випадки самозадушення і самоповішення арештованих <···> і особливо викидання з вікон під час допиту – результат відсутності елементарних запобіжних заходів з боку багатьох НКВС-УНКВС». Встановлювалися більш строгі правила проведення обшуків, окуляри і пенсне видавалися тільки на вимогу слідчого, заборонялося мати власні (з волі) ліки, затягувалися сітками прольоти сходів і т.п.

 

8 жовтня

Наказ Прокурора СРСР Вишинського, що посилює покарання за «розмови»: запропоновано «кваліфікувати контрреволюційні виступи, що містять схвалення терористичних актів, а також висловлювання терористичних намірів стосовно вождів партії і Радянського уряду за ст. 17–58-8 КК РРФСР» (тобто як пособництво терору). Раніше такі висловлювання кваліфікувалися за ст. 58-10 (контрреволюційна агітація).

 

10 жовтня

Директива НКВС СРСР про висвітлення у пресі фактів прояву пильності трудящих.

 

11 жовтня

Директива НКВС СРСР про виселення курдів і членів сімей репресованих з прикордонного Азербайджану до Казахстану.

 

12 жовтня

На Пленумі ЦК ВКП(б) за пропозицією Сталіна Н.І.Єжов обраний кандидатом в члени Політбюро.

 

23 жовтня

Наказ НКВС СРСР №00693 «Про операцію щодо репресування перебіжчиків – порушників держкордону СРСР». Наказується арешт усіх перебіжчиків, «незалежно від мотивів і обставин переходу на нашу територію», засудження їх (у тому числі й тих, хто «залишилися не викритими як агенти іноземних розвідок») до ув’язнення в тюрми або табори.

 

28 жовтня

Наказ НКВС СРСР № 00698 «Про припинення к.-р. шпигунської, терористичної, диверсійної діяльності особовим складом посольств і консульств Німеччини, Японії, Італії і Польщі». Наказувалося негайно арештувати всіх радянських громадян, які мають постійні зв’язки з іноземними консульствами і посольствами, обмежити контакти рад. громадян з іноземними представництвами.

 

[1 жовтня – 5 листопада]

Директива НКВС, що наказує «в найближчі дні забезпечити оперативний розгром церковного і сектантського контрреволюційного активу, піддавши арешту всіх учасників шпигунських, повстанських і терористичних формувань, у тому числі тих, хто намагається вести підривну роботу у зв’язку з виборами [у Верховну Раду СРСР]».

 

3 листопада

Директива НКВС СРСР про форсування масових операцій («куркульської», «національних», проти ЧСИР). Строком їх завершення визначено 10 грудня 1937 р.

 

4 листопада

Директива ГУРСМ НКВС СРСР про підготовку операції щодо злочинних елементів серед кочівних циганів.

 

4 листопада

Циркуляр ГУДБ НКВС «Про боротьбу з диверсією на військових складах РККА».

 

22 листопада

Директива ГУДБ НКВС СРСР про посилення роботи щодо виявлення німецьких шпигунсько-диверсійних груп в енергетичному господарстві.

 

30 листопада

Директива НКВС СРСР про проведення масової репресивної операції по лінії «латвійського шпигунства». Операція проводилася в рамках «національних операцій». Репресувалися, у першу чергу, політемігранти і перебіжчики з Латвії, активісти латиських клубів і товариств (у тому числі просвітницьких, латиських стрільців та ін.) і т.п. За «латиською лінією» протягом 1937–1938 рр. було засуджено 21 300 чол., з яких 16  575 засуджені до розстрілу.

 

11 грудня

Директива НКВС СРСР про продовження всіх масових операцій («куркульської» і «національних») до 01.01.1938.

 

11 грудня

Директива НКВС СРСР про проведення масової репресивної операції серед греків. Арештовані звинувачувалися в шпигунстві та націоналістичній діяльності. Операція проводилася в рамках і методами «національних операцій». Основному удару піддалися грецькі колонії на Півдні Росії, в Закавказзі та в Криму. За «грецькою лінією» протягом 1937–1938 рр. було засуджено 12 557 чол., з яких 10 545 чол. засуджені до розстрілу.

 

14 грудня

Директива НКВС СРСР про репресії по «латвійській лінії» (30.11) поширена на «перебіжчиків фінів, естонців, литовців, болгар». Фактично арешти по естонській і фінській «лініях» почалися  ще у вересні. У 1937-1938 рр. по «естонській лінії» було засуджено 9 735 чол., із них до розстрілу 7 998 чол.,  по «фінській лінії» засуджено 11 066 чол., із них до розстрілу 9 078 чол.

 

17 грудня

Директива НКВС про розгляд справ про втечі ув’язнених з таборів на «трійках», про розстріл усіх утікачів і про оголошення вироків наказами по таборах.

 

20 грудня

Урочисте засідання Московського активу на честь 20-річчя ВЧК–НКВС у Великому театрі. Від Політбюро з вітанням виступив А.І.Мікоян («У нас каждый трудящий – наркомвнутделец», «Славно поработал НКВД за это время» і т.п.). Єжов у ювілейному спеціальному наказі по НКВС запевнив партію і Сталіна, що «наркомвнудел завдаватиме ворогам радянського народу ще більш влучних, ще більш нищівних ударів».

 

22 грудня

Директива НКВС про репресії серед китайців на Далекому Сході. Наказано негайно арештувати всіх китайців, які «проявляють провокаційні дії або терористичні наміри».

 

26 грудня

Директива НКВС з вимогою «рішучості та нещадності» в проведенні «національних операцій». Вказівка проводити додаткові арешти незалежно від оголошених термінів закінчення операцій.

 

1938

 

7 січня

Вказівка ГУДБ про контроль листування військовослужбовців: «За останній час на адреси військовослужбовців РККА йде значна кількість документів, що мають масовий характер, у яких повідомляється про репресії (арешти, висилки, і т.ін.), що застосовуються до ворогів народу. <...> Усі військові документи такого змісту затримувати і направляти в розпорядження 5 відділів УДБ». 

 

9 січня

Циркуляр НКВС про посилення масових операцій на транспорті («вилучити весь куркульський і антирадянський елемент, що залишився на транспорті»; «повною мірою виконати вимоги наказів про операції щодо поляків, німців, харбінців, латишів, фінів, румунів та ін.», «за термін роботи трійок, який залишається, в першу чергу розглядати справи щодо залізничного транспорту»).

 

11, 14, 18, 20 січня

Пленум ЦК ВКП(б). Питання «Про помилки парторганізацій при виключенні комуністів з партії» (доповідач Г.М.Маленков). Пленуму передувало рішення Політбюро від 9 січня, де розпуск П.П.Постишевим в Куйбишевській області 30 райкомів партії, керівництво яких було оголошено ворогами народу, був визнаний «політично шкідливим» і «провокаційним». Пленум ухвалив «рішуче покінчити з масовими, огульними виключеннями з партії». Постишев був виведений із кандидатів у члени Політбюро (незабаром арештований і розстріляний), на його місце обраний М.С.Хрущов.

 

14 січня

Директива НКВС СРСР про продовження роботи «трійок» до особливого розпорядження.

 

14 січня

Директива Прокурора СРСР (відповідно до рішення Політбюро від 9 січня) про факти неправильного звільнення з роботи родичів репресованих «лише за мотивами родинних  зв’язків з арештованими». Заборона записувати в трудові книжки як причину звільнення «за зв’язок з ворогом народу» і т.п.

 

15 січня

Вказівка ГУЛАГ НКВС СРСР про позбавлення заліків робочих днів і заборону проводити заліки надалі майже всім категоріям засуджених за політичними звинуваченнями (25.08.1938 на засіданні Президії Верховної Ради СРСР Сталін запропонував взагалі відмінити практику умовно-дострокового звільнення ув’язнених; 19.04.1939 ця пропозиція була оформлена наказом НКВС).

 

18 січня

Директиви НКВС СРСР про «вичерпну ліквідацію есерівського підпілля» (особливо колишніх есерів, які вступили в компартію) і про чищення есерів в армії. На виконання цих розпоряджень протягом одного тижня (до 25.01.1938)  по Союзу було арештовано близько 12 тис. чол.

 

19 січня

Директива НКВС про репресування в Азербайджані  іранців: іранських підданих або таких, що не мають ні радянських, ні іноземних паспортів.

 

19 січня

Постанова Політбюро про виселення іранців з прикордонних районів Азербайджану  (примусове переселення до Казахстану, висилка до Ірану, арешти).

 

21 січня

Циркуляр ГУДБ НКВС із забороною адміністрації в’язниць ГУДБ дозволяти побачення і передачі ув’язненим, видавати довідки про знаходження ув’язненого в даній в’язниці, вступати в переговори і листування з родичами засуджених.

 

24–25 січня

Єжов і Фріновський проводять в Москві нараду керівників регіональних органів НКВС, присвячену підведенню підсумків репресивних кампаній 1937 року.

 

29 січня

Директива НКВС СРСР про проведення «іранської операції» на всій території СРСР. Арешту підлягали перебіжчики і політемігранти з Ірану, вожді племен, які перейшли в СРСР з Ірану, керівники «реемігрантських відкочовувань» і «релігійних сект», старости іранських колоній, службовці «існуючих раніше фірм із змішаним англо-іранським капіталом» і т. ін. Арештовані звинувачувалися в націоналістичній, диверсійно-повстанській і шпигунській діяльності. Репресивна кампанія проводилася в рамках «національних операцій». Основного удару зазнали іранські колонії в Середній Азії і Закавказзі. За «іранською лінією» в 1938 рр. було засуджено 13 297 чол., з яких 2 046 засуджені до розстрілу.

 

31 січня

Постанова Політбюро про продовження «куркульської операції» і додаткові ліміти для 22 регіонів (57 200 чол., із них 48 000 по 1-й категорії). Термін закінчення операції в цих регіонах – 15.03 – 01.04.1938. Решта регіонів повинна закінчити операцію 15.02.1938. 1 лютого відповідні директиви видає НКВС.

 

31 січня

Постанова Політбюро про продовження до 15.04.1938 операції «по розгрому шпигунсько-диверсійних контингентів з поляків, латишів, німців, естонців, фінів, греків, іранців, харбінців, китайців і румун» із залишенням «існуючого позасудового порядку розгляду справ»; вказівка провести «аналогічну операцію» відносно болгар і македонців. 1 лютого видана відповідна директива НКВС.

 

31 січня

Постанова Політбюро «Про перебіжчиків» з більш жорстокими каральними санкціями щодо них. Для тих перебіжчиків на територію СРСР, чиї «злочинні наміри» будуть встановлені – розстріли за вироками військових трибуналів, для інших – 10 років в’язниці за рішенням ОСО.

 

1 лютого

Постанова Політбюро про додатковий ліміт для таборів Далекого Сходу – 12  тис. чол. за 1-ою категорією.

 

5 лютого

Відкрита друга черга лісових таборів ГУЛАГу НКВС СРСР: Вятський, Красноярський, Онезький, Сєвєро-Уральський, Унженський і Усольський ВТТ.

 

11 лютого

Наказ НКВС СРСР №0051 з повторною (див. 11 серпень 1937 р.) забороною звільняти з таборів засуджених «за ознаками польського шпигунства» і перебіжчиків з Польщі, які відбули строк. За два місяці до звільнення подавати на них матеріали в Особливу нараду при НКВС.

 

14 лютого

Директива НКВС СРСР про посилення роботи щодо меншовиків і анархістів. «Слідство у цих справах проводити із завданням встановити організаційні зв’язки <...> з правими і троцькістами та іноземними розвідками». Особливу увагу наказано звернути на меншовиків і анархістів, які вступили у ВКП(б).

 

16 лютого

Директива НКВС СРСР про проведення масової операції по «афганській лінії». Арешту підлягали політемігранти, перебіжчики, старости афганських колоній, керівники «релігійних сект» і «реемігрантських відкочовувань», усі особи, пов’язані з афганськими дипломатичними установами і т.п. Основні арешти були проведені в Туркменській і Узбецькій РСР. Репресивна кампанія проводилася в рамках «національних операцій». Було засуджено 1 557 чол., з них 366 – до розстрілу.

 

17 лютого

Постанова Політбюро про додатковий ліміт за «куркульською операцією» для України – 30 тис. чол.

 

23 лютого

Директива НКВС СРСР про використовування наклейки фото на паспортах для виявлення осіб, що підлягають репресії (фотокартки на паспортах були введені 23.10.1937 р. Постановою ЦВК СРСР і РНК СРСР). Як приклад для наслідування фігурувала Білорусь: «Спеціально проінструктувавши працівників міліції, які проводять наклейку фотографій на паспорти, і прикріпивши працівників УДБ для конкретної допомоги апарату міліції, НКВС БССР тільки по 20 промпідприємствах м. Мінська виявив перебіжчиків, які переховувалися, – 122, т.зв. політемігрантів – 17, осіб іноземного походження (німців, румун, харбінців та ін.) – 644».

 

2–13 березня

Третій відкритий політичний процес в Москві у справі про «Антирадянський правотроцькістський блок». М.І.Бухарін, А.І.Риков, Н.Н.Крестинській, Г.X.Раковский, А.І.Ікрамов, Г.Г.Ягода та інші звинувачувалися у вбивстві С.М.Кірова, отруєнні В.В.Куйбишева і М.Горького, змові проти В.І.Леніна і Й.В.Сталіна, в організації промислового саботажу, диверсій, у змові з метою розчленування СРСР і т.п. Голова суду В.В.Ульріх, держ. обвинувач А.Я.Вишинський. 17 обвинуваченим винесений смертний вирок (розстріляні 15 березня).

 

23 березня

Постанова Політбюро про очищення оборонної промисловості від тих «національних контингентів», проти яких проводяться репресивні операції (поляки, латиші, греки і т.п.).

 

8 квітня

Н.І.Єжов призначений за сумісництвом наркомом водного транспорту.

 

23 квітня

Директива ГУДБ НКВС із забороною звільнення із заслань «колишніх людей», які закінчують строк і які були вислані з Ленінграда, Москви та ін. міст (в основному після вбивства Кірова). Вимога прислати списки засланців «на предмет продовження їм строку заслання».

 

24 квітня

Директива НКВС СРСР про арешти осіб, підозрюваних в терористично-диверсійних намірах, посилення агентурного спостереження за родичами репресованих (перш за все, за дітьми старше 15 років), і охорону партійних та радянських керівників у зв’язку з першотравневими урочистостями.

 

21 травня

Наказ НКВС СРСР «Про роботу трійок з оголошенням інструкції трійкам НКВС щодо розгляду справ про кримінальні й декласовані елементи та про злісних порушників положення про паспорти». Наказ регламентував діяльність так званих «міліцейських трійок» (не плутати з «особливими» або «судовими» трійками за наказом 00447), які з 1935 р. мали право в адміністративному порядку засуджувати до висилки або до 3-5-річних строків ув’язнення в табір осіб, які належали до «соціально-шкідливих» або «соціально-небезпечних» елементів (тобто людей, не зайнятих «громадсько-корисною працею», порушників паспортного режиму, і т.п.). Згідно з наказом від 21.05.37 до відання «міліцейських трійок» потрапляли й інші категорії правопорушників – напр., скупники краденого, хулігани і злодії-рецидивісти, конкретну вину яких уже не треба було доводити в суді. За період 1937–1938 рр. ці трійки, що діяли в кожному регіоні, засудили до різної міри покарання не менше 400 тисяч чоловік.

 

26 травня

Постанова Політбюро про продовження до 01.08.1938 колишнього («альбомного») порядку розгляду справ по всіх «національних операціях». 28.05 відповідну директиву видає НКВС, наказуючи зосередити зусилля на чищенні оборонної промисловості й транспорту.

 

4 червня

Директива ГУДБ НКВС Особливим відділам про аварійність у повітряних силах РККА. «Аварії є результатом діяльності невикритих ворогів», «надалі жодної аварії без вичерпного агентурно-оперативного розслідування не залишати».

 

10 червня

Постанова Політбюро про те, що переселення китайців з Далекого Сходу в Синьцзян може бути тільки добровільним. Одночасно з цим наказувалося «арештованих китайців, за винятком засуджених і обвинувачених у шпигунстві, активній диверсії і терорі, з-під варти звільнити і виселити в Синьцзян, разом із їхніми сім’ями і майном. Надалі масові арешти китайців припинити».

 

13 червня

Втеча до Японії Г.С.Люшкова – нач. УНКВС по Далекосхідному краю. Частково внаслідок цього в ДСК незабаром починається новий виток репресій.

 

16 червня

Циркуляр ГУДБ НКВС СРСР про посилення агентурно-оперативної роботи на об’єктах вугільної промисловості у зв’язку з розкриттям право-троцькістських організацій у вугільних басейнах країни.

 

24  червня

Директива Наркомату Оборони про звільнення з армії військовослужбовців «німців, латишів, поляків, естонців, литовців, фінів, румун, корейців та інших національностей, які не належать до народів СРСР» (у першу чергу звільненню підлягали всі, хто народилися або проживали за кордоном, а також ті, хто має там родичів). Усі звільнені перевірялися органами безпеки і багато хто з них зазнав репресій.

 

28 червня

Директива НКВС про облік і арешт учасників так званої «толмачовсько-білоруської опозиції» в РККА (відкрита внутрішньоармійська опозиція, що виникла у зв’язку з введенням єдиноначальності в РККА в 1927–1928 рр.; у 1938 р. колишня належність до опозиції тлумачилася як участь в «антирадянській троцькістській організації»).

 

6–12 липня

Серія директив ГУДБ НКВС про посилення репресій в Далекосхідному краї. Наказано «В 7-ми денний термін підготувати масову операцію по вилученню учасників білогвардійського повстанського підпілля, колишніх білих офіцерів, колишніх активних учасників білих армій і різних антирадянських банд <···> антирадянських елементів з колишніх партизан, антирадянського активу, церковників і сектантів, усіх шпигунів і підозрюваних у шпигунстві німців, поляків, корейців, латишів, фінів, естонців, греків, іранців, харбінців». Для прискорення процедур засудження Єжов дає дозвіл Фріновському, який відряджається в ДСК, розглядати разом з прокурором краю «альбоми» по «національних операціях», ухвалювати вироки на правах ОСО у справах про арештованих дружин «ворогів народу» і іншому «антирадянському елементу», ініціює  роботу в ДСК Виїзної сесії Військової колегії Верховного суду СРСР.

 

21 липня

Директива НКВС про прискорення розгляду справ арештованих з метою розвантаження в’язниць і найшвидшого вивезення ув’язнених у табори.

 

31 липня

Політбюро затверджує додатковий «ліміт» за «куркульською операцією» для Далекого Сходу (15 тис. чол. по 1-й категорії і 5 тис. чол. по 2-й).

 

10 серпня

Директива НКВС СРСР про найстрогіші заходи боротьби з втечами в таборах і про припинення можливості спілкування ув’язнених з місцевим населенням.

 

22 серпня

Першим заступником Наркому внутрішніх справ СРСР замість М.П.Фріновського призначений Л.П.Берія (Фріновський призначений наркомом ВМФ СРСР).

 

27 серпня

Циркуляр НКВС «Про порядок реєстрації односторонніх розлучень між подружжям, з якого одна сторона знаходиться в ув’язненні» (дозволено одностороннє розірвання шлюбу за бажанням подружжя, хто залишився на волі).

 

29 серпня

Політбюро виділяє останній «ліміт» за «куркульською операцією» – 3 тис. чол. для Читинської області. Термін виконання – 1 листопада.

 

9–19 вересня

Публікація в «Правді» «Короткого курсу історії ВКП(б)», написаного під редакцією і при участі Й. В. Сталіна. 1 жовтня — виданий окремою книгою.

 

15 вересня

Постанова Політбюро про передачу «нерозглянутих слідчих справ, що залишилися, на арештованих по к.-р. національних контингентах» «на розгляд Особливих трійок на місцях»; про надання права особливим трійкам ухвалювати вироки по 1-й, 2-й категоріях, «а також повертати справи на дослідування і виносити рішення про звільнення обвинувачених»; про приведення рішень «особливих трійок по першій категорії... у виконання негайно». До складу особливих трійок входять за посадою нач. УНКВС, 1-й секретар обкому/крайкому, прокурор. Персональний склад трійок Політбюро не затверджувало. Трійки розглядають справи на арештованих до 1 серпня 1938 р. по «національних лініях» і повинні закінчити свою роботу в двомісячний термін.

 

17 вересня

Наказ НКВС СРСР № 00606 про утворення Особливих Трійок для розгляду справ на арештованих в порядку наказів НКВС СРСР № 00485 та ін. («національні контингенти»). Розгляд справ на Особливих трійках замінив «альбомний порядок», встановлений у серпні 1937 р.

 

20 вересня

Постанова Політбюро про облік, перевірку і затвердження в ЦК ВКП(б) відповідальних працівників наркоматів внутрішніх справ, військово-морського флоту, закордонних справ, оборонної промисловості, а також відповідальних працівників комісій партійного і радянського контролю.

 

29 вересня

Директива НКВС СРСР про зміцнення режиму в трудпоселеннях, які «перетворилися на вогнища контрреволюції». Наказано провести «необхідні заходи щодо розгрому контрреволюційного підпілля в трудпоселеннях».

 

8 жовтня

Рішення Політбюро про створення комісії (Єжов, Вишинський, Берія та ін.) для розробки проекту «постанови ЦК, РНК і НКВС про нову настанову з питання про арешти, прокурорський нагляд і ведення слідства» (симптом близького припинення масових операцій).

 

14 листопада

Директива ЦК ВКП(б) про облік і перевірку в партійних органах відповідальних співробітників НКВС СРСР. «В результаті цієї перевірки органи НКВС повинні бути очищені від усіх ворожих людей, які обманним шляхом проникли до органів НКВС, від осіб, які не заслуговують політичної довіри».

 

17 листопада

Постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про арешти, прокурорський нагляд і ведення слідства» (затверджено Політбюро 15 листопада). Припиняється діяльність усіх надзвичайних судових органів, забороняється проведення масових операцій, арешти дозволяється проводити тільки з санкції суду або прокурора. Відновлюється раніше існуючий  порядок узгодження арештів із зацікавленими відомствами і партійними органами.

 

25 листопада

Н.І.Єжова на посаді наркома внутрішніх справ СРСР зміняє Л.П.Берія.

 

26 листопада

Наказ НКВС СРСР №00762 у розвиток Постанови від 17 листопада. Скасовуються всі оперативні накази і директиви про проведення масових операцій; всі слідчі справи, що знаходяться у провадженні, передаються до судових органів і Особливої наради; декларується повернення «до норм соціалістичної законності».

 

1 грудня

Постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про порядок узгодження арештів», що замінює колишнє. 8 грудня відповідна директива розіслана по органах НКВС.

 

22 грудня

Директива НКВС СРСР: вважати такими, що втратили чинність, усі вироки позасудових органів (трійки, двійка, Особлива нарада), якщо вони не були виконані або не були оголошені засудженим до 17 листопада.

 

28 грудня

Постанова РНК СРСР, ЦК ВКП(б) і ВЦСПС «Про заходи щодо впорядкування трудової дисципліни, поліпшення практики державного страхування і боротьби із зловживаннями в цій справі» встановило адміністративні стягнення за спізнення на роботу і прогули.

 

10 січня 1939 р.

Телеграма Сталіна всім регіональним керівникам ВКП(б)  і НКВС про застосування тортур: «ЦК ВКП стало відомо, що секретарі обкомів — крайкомів, перевіряючи працівників УНКВС, ставлять їм у вину застосування фізичної дії до арештованих, як щось злочинне. ЦК ВКП роз’яснює, що застосування фізичної дії в практиці НКВС було допущено з 1937 року з дозволу ЦК ВКП. <...> ЦК ВКП вважає, що метод фізичної дії повинен обов’язково застосовуватися і надалі, як виняток, стосовно явних і таких, що ще не роззброїлися, ворогів народу, як цілком правильний і доцільний метод».

 

Статистичні підсумки «Великого терору»
Жовтень 1936 – листопад 1938

 

У справах, які вели органи держбезпеки (органи ГУДБ НКВС)

Арештовано  – не менше 1 710 тис. чол.

Засуджено  – не менше 1 440 тис. чол.

У тому числі засуджено до розстрілу – не менше 725 тис. чол.

Із них:

·  «Трійками» за «куркульською операцією» – не менше 436 тис. чол.

·  Комісією Наркома Внутрішніх справ СРСР і Прокурора СРСР («двійками») до вересня 1938 р. і «особливими трійками» у вересні-листопаді 1938 р. за «національними операціями»  –  не  менше 247 тис. чол.

·  Військовою колегією Верховного суду СРСР, Спецколегіями обласних судів,  військовими трибуналами –  не  менше 41 тисячі чоловік.

 

Крім того за той же період:

§  Засуджено «міліцейськими трійками» як «соціально шкідливий елемент» (СШЕ) – не  менше 400 тис. чол.

§  Піддано висланням і депортаціям в адміністративному порядку – не менше 200 тис. чол.

§  Засуджено судами загальної юрисдикції за загальнокримінальними звинуваченнями – не менше 2 мільйонів чоловік, із них у табори відправлено не менше 800 тис. чол.

 

Склали Н.  Р.  Охотін, А.  Б.  Рогинський

 

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори