пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200720
05.07.2007 | Інна Бойко, Вікторія Бондар

Хто заважає боротьбі з ВІЛ/СНІДом в Україні?... Міліція?!

   

На сьогоднішній день ще не існує препаратів, які виліковують від ВІЛ-інфекції, але у 2004 році в Україну з’явилася антиретровірусна терапія (далі АРТ), яка дає можливість прожити більш довге і здорове життя людям, які зіткнулися з проблемою ВІЛ/СНІДу. В Україні основна частина коштів на закупівлю антиретровірусних препаратів надається за рахунок міжнародної допомоги. ВІЛ-позитивні особи отримують таке лікування безкоштовно через  всеукраїнську мережу центрів по боротьбі з ВІЛ/СНІДом.

Особливістю АРТ є те, що це лікування призначається на все життя, і вимагає строгого дотримання режиму прийому препаратів, призначених лікарем. Тільки у такому разі можна сподіватися на позитивний ефект від препаратів. Лікування пригнічує вірус в організмі і він втрачає здатність розмножуватися далі. Пропуск прийому препаратів більше двох разів спричиняє нечутливість вірусу до дії ліків. Ця проблема може вирішитися тільки через заміну схеми прийому препаратів, що у свою чергу може призвести до появи різних побічних ефектів у ослабленому організмі.

Як відомо, існує три основні шляхи передачі ВІЛ: статевий, ін’єкційне споживання наркотиків та передача від матері до дитини. В Україні офіційно зареєстровано 85 006 хворих на розлад психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин, на обліку Державного департаменту по боротьбі з незаконним обігом наркотиків МВС України перебувають 124 805 споживачів наркотиків (станом на 01.01.2005)[1]. Ці офіційні дані показують лише розмір лише тієї частити зазначеної групи, яка виходить на контакт з певними офіційними структурами, вони не є повними, не відбивають загальну картину. За нещодавно розрахованими оцінними даними (МОЗ України, Український центр профілактики та боротьби зі СНІДом, ЮНЕЙДС і ВООЗ, 2006 р.) в Україні налічується мінімум 325 000 СІН, із числа яких, за оцінками, 144 183 вже інфіковані ВІЛ[2].

Представники цієї соціальної групи часто контактують з працівниками міліції внаслідок свого способу життя. Затримуючи ВІЛ-позитивну особу, у якої терапія знаходиться з собою, міліція часто її вилучає за підозрою, що це наркотик. В результаті людина пропускає прийом ліків в призначений час, що украй негативно позначається на її здоров’ї та загрожує її життю. Перерви у прийомі тривають від кількох годин до декількох днів, залежно від тривалості затримання.

Нижче наведено історії ВІЛ-позитивних людей, у яких при затриманні АРВ-препарати або були вилучені, або доступ до них не був наданий. 

Олексій П., учасник лікування антиретровірусною терапією:

«Увечері стояв на зупинці. Під’їхали люди в штатському, не на службовій машині. Представилися, що вони з міліції, почали обшукувати мене. Потім заштовхнули в машину і привезли до Святошинського РВВС. Мене утримували сім діб і весь час знущалися. Довелося підписатися, що поширював наркотики. До цього моменту я у них ні по яких паперах не проходив, мені постійно про це говорили і таким чином залякували, що зроблять зі мною все, що завгодно, а доказів не буде. Коли виявили АРВ-препарати, їх просто забрали і все! Прийом препаратів перервався  на 7 днів. У мене четверта стадія раку. Після «розмов» з ментами почалося загострення, температура підскочила до сорока градусів. Лікуюся досьогодні».

Володимир Д., учасник лікування антиретровірусною терапією:

«...до мене підбігли. Збили з ніг, з криками і лайкою втоптали в багнюку. Били півтори години прямо на вулиці. Це був «Беркут», потім мене заштовхали в машину. Ніяких понятих не було. Особистий огляд був проведений прямо на вулиці. Препаратів АРТ на момент затримання у мене з собою не було. Я неодноразово говорив ментам, щоб подзвонили мамі, оскільки мені потрібно приймати ліки, щоб вона їх привезла.  Мене затримали в 9.30 ранку, а мамі подзвонили тільки пізно вночі. Привезені ліки відразу випити не дали. Тричі я пропустив прийом.»

Євгеній Д., учасник лікування антиретровірусною терапією:

«На наші запевнення, що у нас ВІЛ  і необхідні препарати, міліція не реагувала. Коли дозволили зв’язатися із соціальним працівником і той привіз нам  АРТ, вони не взяли у нього ліків. Друг сильно простудився і у нього загострився туберкульоз. Ми просили про меддопомогу, але ніхто нам її не надав. Після побоїв і простуди друг ліг в лікарню з туберкульозом. Ми 2 дні пропустили прийом АРТ.».

Це витяги з форм, у яких проводиться фіксація випадків вилучення антиретровірусних препаратів працівниками міліції у ВІЛ-позитивних осіб, що заповнюються співробітниками проекту  «Адвокація прав ВІЛ-позитивних осіб, які є учасниками програм лікування антиретровірусною терапією» Міжнародного благодійного фонду «Вертикаль». Імена клієнтів змінені з метою дотримання принципу конфіденційності. З початку реалізації проекту, а саме з січня 2007 року таких форм було заповнено чотири. Це реальні приклади не тільки жорстокої і аморальної поведінки міліції із затриманими, але і зниження ефективності лікування антиретровірусною терапією, що відбувається з вини державного органу. Невже міжнародні організації, які надають АРВ-препарати для українських громадян безкоштовно, більше зацікавлені у запобіганні епідемії ВІЛ/СНІДу в нашій країні, ніж представники української влади? 

Розібравшись в причинах проблеми більш предметно, доводиться констатувати низьку поінформованість працівників міліції щодо лікування і профілактики ВІЛ/СНІДу, а також недосконалість національного законодавства, де відсутній механізм забезпечення медичною допомогою тимчасово затриманих. Отже, логічним кроком є розробка відсутнього механізму забезпечення затриманих ВІЛ-позитивних людей АРТ, який раз і назавжди закриє питання про зниження ефективності лікування АРТ через дії працівників міліції. Міжнародний добродійний фонд «Вертикаль» на даний момент здійснює діяльність з розробки Інструкції, що регламентує порядок поведінки працівників міліції з ВІЛ-позитивними людьми, що приймають АРТ. На початку реалізації цього проекту було поставлено за мету об’єднати зусилля таких організацій, як: Український центр профілактики та боротьби зі СНІДом, ВООЗ, ЮНЕЙДС, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Всеукраїнської мережі ЛЖВ, Всеукраїнської організації зменшення шкоди, Коаліції ВІЛ-сервісних організацій для звернення до МВС України та МОЗ України щодо вирішення описаної проблеми. У результаті МОЗ України погодився на створення робочої групи з розробки Інструкції і вже підписав Наказ Про створення робочої групи з питань розробки Інструкції про порядок поводження з особами, які отримують АРТ, під час їх затримання та арешту (взяття під варту) № 169-Адм від 07.06.2007, а МВС України відгукнувся на дану ініціативу і надав експерта для участі у робочій групі з Департаменту по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. 

Ми сподіваємося, що наказ, який затвердить Інструкцію на рівні Міністерств допоможе звести проблему нанівець, оскільки буде обов’язковим до виконання по всій території України. Отже, це стане відчутним кроком до запобігання епідемії ВІЛ/СНІДу в нашій країні, оскільки ВІЛ-позитивний споживач наркотиків, який приймає АРВ-препарати і його лікування є ефективним, стає безпечнішим для суспільства, оскільки вірогідність інфікування від такої людини зводиться до мінімуму.

 

Коментарі експертів

Олександр Стрільців

Начальник наукової лабораторії

Київського національного університету внутрішніх справ

Дійсно проблема свавілля міліції не нова, тим більше в розрізі дотримання прав та свобод осіб, які є споживачами наркотиків і тим більше є ВІЛ інфікованих. Причини цього відсутність відповідної політики Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України (надалі – ДБНОН МВС України), яка б ґрунтувалась не на принципах караності наркоспоживачів тільки за те, що він допускає не медичне споживання наркотиків, а на толерантному ставленні до них та сприймання наркоспоживачів як хворих людей. Ситуація ускладнюється тим, що на превеликий жаль, після кількох зарубіжних відряджень керівництво ДБНОН МВС України не має політичної сили проголосити стандарти роботи поліцейських, які вони вивчали. Таким чином, страх перед побаченою правдою, яку необхідно доводити оперативному складу підрозділів БНОН, які навіть не знають яким стандартам вони повинні дотримуватись, робить свою негативну справу. Ті, хто хоче щось змінити на позитивне в структурі МВС України не знаходить відповідної підтримки вже серед керівництва МВС України.

Тому рушійною силою, яка здатна зрушити це повинні бути недержавні громадські організації, які повинні взяти ініціативу у свої руки та через себе ініціювати МВС розробляти відповідних нормативні акти, які сприяли б захисту прав і свобод ВІЛ інфікованих осіб.

Крім того, недержавним громадським організаціям необхідно приймати більш активну участь у створених при МВС, а також при ДБНОН МВС України спостережних громадських радах, під  час засідань яких лобіювати свої інтереси.

 

Павло Скала

Керівник програм з політики та адвокації

Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні

 

Сьогодні в Україні понад 5 тисяч пацієнтів  мають змогу отримувати високоактивну антиретровірусну терапію, яка  реально зберігає життя ВІЛ-позитивним людям. Лікування це досить коштовне, навіть  держава не бере  увесь цей тягар на себе. Три чверті усіх пацієнтів забезпечуються ліками за рахунок Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією.

Проблема незаконного відбору АРТ-препаратів дійсно існує. Особливо актуальна вона для наркозалежних ВІЛ-інфікованих.  Наведені приклади ілюструють ситуацію лише на рівні столиці. У віддалених регіонах більшість працівників міліції навіть гадки не мають про АРТ та її життєву цінність. Проте з кінофільмів усім відомо, що відбувається з людиною, хворою на діабет, коли вона позбавлена інсуліну.

Тобто мова йде про конституційно гарантоване невід’ємне право людини на життєве необхідне лікування, якої її позбавляють лише через те, що міліція не дуже освідчена у цих питаннях і немає відповідної інструкції.

Будемо сподіватися, що завдяки активності неурядових ВІЛ-сервісних організацій відповідний документ врешті буде розроблено і доведено до відома усіх правоохоронців і ми вже скоро ми позбавимося ганебних прикладів призупинення АРТ-лікування через  їх неадекватні дії.

 



[1] Оцінка чисельності груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ в Україні/ Балакірєва О. М. (гол.ред.), Гусак Л. М., Довбах Г. В., Лаврєнов О. О., Паніотто В. І., Петренко Т. В., Погоріла Н. Б., Салюк Т. О., Сидяк С. В., Хуткий Д. О., Шамота Т. С. – Київ: МБФ “Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”, 2006. – 48 с.

 

[2] Дорожня карта щодо розширення універсального доступу до профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки в Україні до 2010 року: квітень 2006 р. / Звіт підготовлено міжсекторальною робочою групою  з питань універсального доступу; документ ґрунтується на результатах трьох національних консультативних нарад і підготовлений за підтримки Об`єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС).

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори