пошук  
версія для друку
05.07.2007 | Юрій Чумак, Марина Федько

Амністія – шлях до виправлення

   

У червні Президент Віктор Ющенко підписав закон про амністію, відповідно до якого з місць ув’язнення по всій Україні звільнять дві тисячі засуджених. Яка мета амністії, та які заходи у зв’язку з цим будуть проведені на Чугуївщині, розповів начальник Чугуївського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції Харківської області підполковник внутрішньої служби В.А. Чоботок.

Володимир Анатолійович через засоби масової інформації попросив заспокоїти громадян, які у зв’язку з амністією остерігаються збільшення злочинності. Він запевнив, що люди, які підпадають під амністію, як свідчить багаторічна практика, рідко вчиняють повторні злочини. Відповідно до закону про амністію з місць позбавлення волі звільнять тільки осіб, уперше засуджених за здійснення неважких злочинів, наприклад, за дрібні крадіжки, легкої або середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У Чугуєві й Чугуївському районі будуть звільнені за амністією 44 чоловіка, що знаходяться на обліку в міжрайонному відділі кримінально-виконавчої інспекції, і засуджені до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Крім того, за словами Володимира Чобітка, очікується, що Чугуївський суд звільнить  ще кілька людей, які підпадають під чинність закону про амністію, чиї правопорушення є незначними.

Взагалі, амністія (від грец. amnestia – прощення) – звільнення від карного покарання або заміна призначеного судом покарання більше м’яким. Вона здійснюється за рішенням глави держави й може бути загальною (для всіх осіб, засуджених або притягнутих до кримінальної відповідальності за певними статтями) або особистою (помилування). Як вважає підполковник Чоботок, механізм амністії має позитивний ефект, тому що дозволяє тим, хто оступився, розпочати свій життєвий шлях із чистого аркуша. Особи, звільнені за амністією, будуть уважатися несудженими, стосовно них не буде ніяких обмежень. А головна мета амністії – допомогти людям, які вийшли на волю, відчути себе повноцінними членами суспільства.

Побоювання серед населення із приводу амністій мають своє історичне підґрунтя ще з радянських часів, а точніше, беруть початок у 1953 році, коли головою Президії Верховної Ради СРСР Ворошиловим був підписаний сумнозвісний указ про амністію, відповідно до якого випустили на волю рецидивістів, «злодіїв у законі» й інших небезпечних злочинців. Той період відомий у народі як «холодне літо 53-го». Слід зазначити, що це був єдиний такого роду інцидент.

У суверенній Україні амністія застосовується майже щороку, за останні часи її не використали лише в 2006 році. За роки незалежності було прийнято 13 актів про амністію, за якими загалом звільнено 151904 особи.

Зараз в установах державної кримінально-виконавчої служби утримуються майже 158 тисяч засуджених. Серед них майже 7,4 тисяч жінок, 2,1 тисяч неповнолітніх, 4,9 тисяч інвалідів I-III груп і осіб похилого віку, більше 10,2 тисяч чоловік, хворих на туберкульоз, і понад 24 тисяч чоловік, засуджених до 3 років за дрібні крадіжки, хуліганство, навмисне або необережне легкої або середньої тяжкості нанесення тілесних ушкоджень.

Володимир Чоботок відзначив, що цього року амністія не має потреби в додаткових витратах з державного бюджету. Навпаки, очікується, що застосування положень цього закону дозволить поліпшити комунально-побутові умови утримання засуджених, шляхом скорочення їхньої чисельності. Адже в’язниці зараз переповнені.

За законом дано певний термін на проведення амністії – 3 місяці, але людей необхідно звільнити якнайшвидше. Тому перед співробітниками Департаменту з виконання покарань і його Чугуївського міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції стоїть нагальне завдання: потрібно підготувати великий обсяг документації щодо осіб, які підпадають під дію амністії, і зробити це якісно та швидко.

Зрозуміло, крім роботи з реалізації положень закону про амністію, у співробітників кримінально-виконавчої служби є й інші постійні функції. Інспекція займається такими особами, як:

- засуджені до виправних робіт за місцем  основної роботи;

- засуджені до громадських робіт (у Чугуєві вони працюють у «зеленому господарстві» при Комбінаті комунальних підприємств);

- засуджені до покарання у вигляді заборони займати певні посади або займатися певною діяльністю;

- засуджені до покарання з іспитовим терміном;

- переміщувані в місця обмеження волі (у виправний центр).

Всі ці покарання не сполучені з позбавленням волі (навіть у виправному центрі умови утримання набагато більш м’які, ніж у колонії або в’язниці), що, на думку В.А. Чобітка, несе в собі безсумнівно позитивні фактори: 

- людина, що здійснила правопорушення й засуджена без застосування позбавлення волі, не поринає в злочинне середовище, не набуває від нього своєрідних «навичок» кримінальника;

- не піддається ризику заразитися туберкульозом, епідемія якого лютує у в’язницях;

- не губить можливості нормально спілкуватися із близькими й родичами;

- держава не витрачає величезні кошти на її утримання;

- має набагато більше шансів стати на шлях виправлення.

За словами підполковника Чобітка, дуже невелика кількість з тих, хто знаходиться у нього на обліку, вдаються до повторних злочинів, – близько 10% (навіть у благополучній Швеції таких майже 30%). А от ті, хто побував у в’язниці, на жаль, досить часто потрапляють туди знову.

У цей час на Чугуївщині налічується 370 чоловік, засуджених з іспитовим терміном. А в інспекції працюють усього 6 чоловік, які обслуговують Чугуїв і Чугуївський район. Розміщуються вони в 2-х невеликих кімнатах, тому практично ніде працювати із засудженими й проводити з ними заняття. Характерно, що в епоху інформації й масових комунікацій у Чугуївському міжрайонному відділі кримінально-виконавчої інспекції немає навіть телефону!

У таких умовах служба її співробітників, що і без того досить небезпечна й нелегка, стає ще більш важкою.

ФОТО Юрія Чумака 
Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори