пошук  
версія для друку
03.08.2007

ГРОМАДСЬКА ОЦІНКА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ПРАВ ЛЮДИНИ. Стан виконання рекомендацій правозахисних організації, наданих у Доповіді „Права людини в Україні – 2005”

   

 

Рекомендації правозахисних організації

Стан виконання протягом  2006 року

Право на життя

 

1. Змінити кримінально-процесуальне законодавство з метою надання більших прав потерпілим, у тому числі родині загиблих, та збільшення їхнього впливу на хід розслідування.

Не виконано. Слід зазначити, що даному питан-ню приділена увага в Концепції реформування кримінальної юстиції та правоохоронних органів, що протягом 2006 року готувала Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, та в проекті нового Кримінально-процесуального кодексу.

2. Запровадити ефективні незалежні механізми розслідування смертей, особливо тих, що були викликані діями представників правоохоронних органів і працівниками медичних закладів.

Не виконано

3. Щорічно оприлюднювати звіт щодо розслідування злочинів проти життя.

Не виконано, але результати розслідувань надаються за запитами

4. Забезпечити наявність незалежної судово-медичної експертизи для оцінки причин завдання смерті особі.

Не виконано

5. Прийняти закон України „Про права пацієнтів”, що буде забезпечувати правові гарантії дотримання прав пацієнтів на життя.

Не виконано

Свобода від катувань

 

1. Якомога скоріше ратифікувати Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань та розпочати створення національних превентивних механізмів, передбачених Протоколом.

Виконано, проте за рік після ратифікації Протоколу жодних національних превентивних механізмів не створено

2. Прийняти на законодавчому рівні концепцію створення системи попередження та захисту від катувань та жорстокого поводження, а також план дій, заснований на цій концепції, із чітким визначенням напрямків та етапів діяльності.

Не виконано

3.  Узгодити елементи складу злочину «катування» з визначенням у статті 1 Конвенції ООН проти катувань.

Не виконано

4. Запровадити збір статистичних даних у судах та правоохоронних органах щодо злочинів, які містять елементи « катувань» у значенні статті 1 Конвенції ООН проти катувань.

Не виконано

5. Унеможливити застосування амністії та дострокове звільнення до осіб, які вчинили діяння, що містять ознаки «катувань» у значенні статті 1 Конвенції ООН проти катувань.

Не виконано

6. Сприяти створенню ефективних механізмів громадського контролю за розслідуванням катувань та поганого поводження.

Не виконано

7. Законодавчо забезпечити діяльність недержавних експертів та експертних бюро.

Не виконано

8. Забезпечити доступ потерпілих до медичних документів, що мають значення для доказування катувань та жорстокого поводження.

Не виконано

9. Надати висновкам незалежних експертів, які здійснюють дослідження за зверненням особи, що заявляє про катування, чи її юридичного представника, доказове значення не менше, ніж мають висновки експертів, запрошених слідчим або судом.

Не виконано

10. Забезпечити особам, які ініціюють розслідування та інші юридичні процедури стосовно можливого застосування до них катувань та поганого поводження, доступ до безоплатної правової допомоги у разі неспроможності оплатити послуги адвоката.

Не виконано. Частково виконується громадськими організаціями за фінансування  західних благодійних фондів

11. Передбачити в законодавстві України положення про неприпустимість будь-яких свідчень обвинуваченого (підозрюваного), отриманих на досудових стадіях кримінального судочинства без участі адвоката.

Не виконано

12. Надати відповідні вказівки прокурорам та суддям уживати заходів для забезпечення безпеки осіб, які заявляють про застосування до них катувань, зокрема, якщо така особа знаходиться під вартою, забезпечувати переведення її до іншого місця тримання під вартою.

Не виконано

13. Виключити практику «продовження затримання» підозрюваних під вартою міліції, чи, щонайменше, внести відповідні зміни до законодавства з тією метою, щоб особи, затримання яких продовжено суддею, переводилися до слідчого ізолятора, а не залишалися під вартою міліції.

Не виконано

14. Передбачити в законі право та процедуру доступу до незалежного лікаря та незалежного експерта за власним вибором, особливо для осіб, що тримаються під вартою.

Не виконано

15. Переглянути положення чинного законодавства, щоб надати право на юридичне представництво особам, які звертаються із заявами про застосування катувань, незалежно від самого факту порушення кримінальної справи.

Не виконано

16. Надати чіткі вказівки прокурорам та суддям щодо невідкладного розгляду заяв та скарг, що стосуються розслідування катувань.

Не виконано

17. Забезпечити особам, яким загрожує передача до іншої держави, право на звернення до суду для оскарження відповідного рішення виконавчої влади та відповідну судову процедуру, здатну дослідити обставини, що мають суттєве значення для вирішення питання про видачу (висилку) особи до іншої держави.

Не виконано

Право на свободу і особисту недоторканність

 

1. Внести зміні до законодавства, які б перетворили затримання без рішення суду на виключення, що не виходять за обмеження, встановлені частиною 3 статті 29 Конституції.

Не виконано

2. Узгодити строк доставлення до судді, передбачений статтею 106 КПК, з вимогами статті 29 Конституції, врахувавши час, необхідний для судового розгляду й прийняття рішення.

Не виконано

3.   Визначити початок затримання у зв’язку з підозрою у вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення в залежності від фактичних обставин справи, а не від рішення посадової особи правоохоронного органу.

Не виконано

4. Визначити у законі самостійні критерії законності затримання та тримання  під вартою та скасувати положення пункту 2.5 Наказу МВС України й Державного департаменту України з питань виконання покарань № 300/73 від 23.04.2001 року, які звільнення затриманого з в зв’язку з непідтвердженням підозри або закінченням терміну затримання розглядають як порушення законності, та інші аналогічні вказівки.

Не виконано

5. Включити до предмету судового розгляду під час вирішення питання про  взяття під варту чи звільнення всі обставини, які стосуються обґрунтованості затримання, у тому числі:

Не виконано

– обґрунтованість підозри або звинувачення, у зв’язку з якими обвинувачення вимагає взяття під варту підозрюваного (обвинуваченого);

 

–  обґрунтованість строку перебування під вартою правоохоронного органу до доставлення до судді.

 

6. Встановити чітку презумпцію на користь звільнення особи та передбачити перекладення тягаря доведення обґрунтованості тримання під вартою на обвинувачення.

Не виконано

7. Передбачити положення, які б виключали взяття під варту або продовження строку тримання під вартою на підставі лише гіпотетичних припущень.

Не виконано

8. Сформулювати ризики, у зв’язку з якими припускається тримання під вартою, таким чином, щоб виключити тримання під вартою в залежності від позиції обвинуваченого у справі та тактики захисту.

Не виконано

9. Передбачити положення, які б виключали практику повторного затримання особи після відмови судді у взятті її під варту, на підставі «прихованих» обвинувачень.

Не виконано

10. Виключити із законодавства інститут «продовження затримання» суддею, або щонайменше внести відповідні зміни до законодавства, щоб виключити практику повернення особи до підрозділу міліції після рішення суду про продовження затримання.

Не виконано

11. Внести зміні до частини 4 статті 165-2 КПК, щоб виключити тримання під вартою без судового контролю понад термін, встановлений частиною 3 статті 29 Конституції.

Не виконано

12. Особам, що перебувають під вартою, надати право на періодичне оскарження обґрунтованості тримання під вартою.

Не виконано

13.   встановити чіткі й детальні правила процедури для судового розгляду питання про тримання під вартою або звільнення, зокрема, передбачити:

Не виконано

– обов’язкову участь особи, що позбавлена свободи, у будь-якому слуханні, де розглядається питання про його тримання під вартою або звільнення;

 

– обов’язкове надання особі, що позбавлена свободи, та її захиснику копії подання слідчого (прокурора) про взяття її під варту або продовження її тримання під вартою;

 

– право особи, що позбавлена свободи, та її захисника на ознайомлення з матеріалами, на що обґрунтовують подання про взяття її під варту або продовження її тримання під вартою.

 

14. Розробити процедури, які сприяли б використанню застави замість тримання під вартою.

Не виконано

15. Більш чітко визначити межі повноважень судді щодо взяття під варту, зокрема, встановити більш чіткі критерії для визначення тих виняткових випадків, коли суддя може застосувати взяття під варту поза межами звичайних повноважень.

Не виконано

16. Скоротити граничний термін перебування під вартою протягом досудового слідства.

Не виконано

17. Передбачити у законодавстві граничний термін перебування під вартою протягом судового розгляду.

Не виконано

18. Привести правила адміністративного затримання у відповідність до вимог статті 29 Кон­ституції.

Не виконано

19. Внести зміни до законодавства, які виключали б використання адміністративного затримання з метою кримінального переслідування, наприклад, передбачивши обов’язкове звільнення підозрюваного у вчиненні адміністративного правопорушення до розгляду справи судом.

Не виконано

20. Внести зміні до Кодексу України про адміністративні правопорушення (зокрема, до статті 263 КПК) та до інших законодавчих актів, які виключали б тримання особи під вартою без судового рішення понад 72 години.

Не виконано

21. Передбачити процедуру судового рішення щодо питання про затримання бродяг та жебраків, або принаймні надати їм право на оскарження такого затримання і передбачити правила судової процедури.

Не виконано

22. Передбачити обов’язковість рішення суду для затримання та тримання під вартою з метою екстрадиції, а також право на періодичне оскарження такого тримання під вартою для осіб, щодо яких здійснюються заходи з метою екстрадиції.

Не виконано

Право на приватність

 

1. Прийняти Закон України «Про захист персональних даних», який має відповідати сучасним європейським стандартам захисту приватності.

Проект закону прийнято у другому читанні. Декілька раз проект виносили на голосування. Двічі був прийнятий парламентом, двічі Президент накладав вето. Зараз знаходиться на доопрацюванні в профільному комітеті ВРУ.

2. Ратифікувати Конвенцію Ради Європи №108.

Не ратифіковано.

3. Прийняти Закон України «Про перехоплення телекомунікацій», який має передбачати незалежний контроль за діяльністю СБУ щодо зняття інформації з каналів зв’язку, оприлюднення щорічного звіту із знеособленими даними відносно зняття інформації з каналів зв’язку в порядку оперативно-розшукової діяльності.

Законопроект, який розглядав парламент 4-го скликання, не був прийнятий. У парламенті 5-го скликання робота над законопроектом не розпочиналась.

4. Єдина державна автоматизована паспортна система має запроваджуватися лише на законних підставах, із урахуванням положень Конвенції Ради Європи №108. Виробництвом документів, що підтверджують громадянство України, має опікуватися лише державна структура.

ЄДАПС запроваджується незаконно, а ця рекомендація не виконується.

5. Припинити практику протиправного використання ідентифікаційного коду- платника податків для інших цілей, не передбачених законом. Особа повинна мати можливість знати, які дані містить код картки, та мати можливість їх змінити. Різні коди (класифікатори баз персональних даних) мають використовуватися окремо, виключно для тих цілей, для яких вони були створені; їх використання має бути обумовлено Законом про захист персональних даних.

Ситуація погіршилася, а ця рекомендація не виконується.

6. МВС має припинити немотивований збір уразливих персональних даних про особу (інформація про політичні переконання, релігійні погляди, сексуальну орієнтацію, тощо).

Не виконано.

7. Скасувати Наказ Держкомзв’язку №122 від 17 червня 2002 року та припинити втручання органів державної влади у діяльність учасників ринку Інтернет-послуг шляхом примушування до встановлення обладнання для перехоплення телекомунікацій.

Наказ скасовано Міністерством юстиції України, проте Наказ діє явочним порядком

8. Скасувати ліцензування IP-телефонії.

Не виконано. Фактично відбувається відповідно до ЗУ „Про телекомунікації”.

Свобода релігій і віросповідання

 

1. Слід привести українське законодавство у відповідність до вимог статті 9 та 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод у світлі судової практики Європейського суду з прав людини, зокрема щодо забезпечення нейтралітету держави, можливості релігійній громаді отримати статус юридичної особи та вільно відправляти релігійні культи. При цьому доцільно використовувати Керівні принципи для аналізу законодавства стосовно релігії чи віри, схвалені Парламентською асамблеєю ОБСЄ та Венеціанською комісією у 2004 році.

Не виконано. Проект закону, що готується робочою групою Мін’юсту не відповідає багатьом стандартам ОБСЄ та Ради Європи.

2. При розробці нової редакції закону про релігійні організації перенести акцент з перевірки організації при реєстрації на моніторинг їхньої діяльності: відповідно скоротити та спростити реєстрацію релігійних організацій, прирівнявши їх процедуру принаймні до реєстрації об’єднань громадян.

Не виконано. Проект Мін’юсту повністю нехтує цією рекомендацією.

3. Усунути дискримінацію при реєстрації статутів релігійних громад та чітко визначити підстави відмови в реєстрації або скасування реєстрації статутів релігійних громад.

Не виконано. Проект Мін’юсту повністю нехтує цією рекомендацією.

4. Державні органи не повинні втручатися у внутрішньоцерковні справи, зокрема, щодо створення єдиної помісної православної церкви, нав’язуванні певної єдиної організаційної структури, захищати одну зі сторін у внутрішньоцерковному конфлікті тощо.

Не виконано.

5. Слід запровадити дієві механізми запобігання дискримінації за релігійною ознакою, особливо в кримінально-виконавчій системі, соціальній сфері та сфері трудових відносин. Також необхідно доопрацювати законодавство щодо оподаткування релігійних організацій з метою усунення дискримінації організацій, що не належать до християнського віровчення.

Не виконано.

6. Правоохоронні органи повинні належно реагувати на випадки розпалювання релігійної ворожнечі, вандалізму особливо з боку домінуючих релігійних організацій та суб’єктів, що здійснюють боротьбу з організаціями, які на їхню думку є сектами.

Не виконано.

7. З метою усунення дискримінаційної адміністративної практики та конфліктів між церквами прийняти чіткі правові норми щодо підстав, порядку та термінів повернення культового майна церков. Також доцільно розробити детальний план повернення культового майна з визначенням цих процедур у часі щодо кожного об’єкта. У разі неможливості повернення такого майна можна передбачити надання певної компенсації, зокрема, на будівлю нових культових споруд.

Не виконано. Проблема поглиблюється та загострюється.

8. Місцевим органам влади слід переглянути прийняті ними правові акти, що встановлюють дискримінаційні положення, а також додаткові, непередбачені законом обмеження права на свободу віросповідання при проведенні мирних зібрань, оренди приміщень, виділення земельних ділянок та поверненні культових споруд. Слід чітко законодавчо визначити загальні принципи виділення земельних ділянок під будівництво культових споруд.

Не виконано.

Право на доступ до інформації

 

1. Розкрити всі нормативно-правові акти з грифами «Не для друку» та «Опублікуванню не підлягає» та проаналізувати документи з грифом ДСК щодо обґрунтованості їх засекречування.

Не виконано

2. Прийняти новий закон про інформацію, який гарантував би доступ до інформації в органах державної влади та місцевого самоврядування на основі Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R 19 (1981), REC 2 (2002), 13 (2000), Конвенції ЄЕК ООН щодо доступу до інформації, участі громадськості у прийнятті рішень та доступу до правосуддя у сфері охорони навколишнього середовища (Оргуська Конвенція, прийнята 25 червня 1998 року, ратифікована Україною у 1999 році) та інших міжнародних стандартів щодо свободи інформації.

Не виконано

3. Переглянути норми ст.15 Закону України «Про державну таємницю», в якому передбачити засекречування лише текстів, що містять державну таємницю, а не документів в цілому.

Не виконано

4. Проаналізувати «Звід відомостей, що становлять державну таємницю» з точки зору обґрунтованості засекречення інформації, користуючись трискладовим тестом Європейського суду з прав людини на предмет наявності «шкоди» і впливу на «суспільні інтереси» та статтею 47-1 Закону «Про інформацію».

Не виконано

5. Скасувати Указ Президента України №493 від 21.05.1998 р. «Про внесення змін до деяких указів Президента України з питань державної реєстрації нормативно-правових актів».

Не виконано

6. Зареєструвати всі нормативно-правові акти прокуратури в Міністерстві юстиції України.

Не виконано

7. Створити відкритий реєстр усіх нормативних актів прокуратури та відкриту базу даних нормативних актів, що стосуються прав та обов’язків громадян.

Не виконано

8. Створити умови для ознайомлення членів територіальних громад із усіма рішеннями органів місцевого самоврядування (в залежності від умов найбільш ефективним способом). Там, де це можливо, створити веб-сайти органів місцевого самоврядування із обов’язковим розміщенням повного реєстру та текстів усіх ухвалених рішень.

Виконано частково лише в окремих містах.

9. Забезпечити опублікування і доступ у відкритому режимі до всіх рішень місцевих адміністрацій (на рівні областей та міст Києва і Севастополя).

Не виконано

10. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини і принципи законодавства щодо свободи інформації, розробити навчальний курс і провести навчання суддів місцевих і апеляційних судів усіх 27 регіонів України та державних службовців, які працюють у прес-службах і відділах зв’язків з громадськістю в органах державної влади та місцевого самоврядування, щодо міжнародних стандартів доступу до інформації та практики їх застосування в Україні.

Не виконано

11. Здійснити навчальні програми для державних службовців про положення Оргуської Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля.

Не виконано

12. Представникам ЗМІ, правозахисних та інших громадських організацій дослідити ефективність активного та пасивного доступу до інформації на центральному й місцевому рівнях та активніше оскаржувати в судовому порядку бездіяльність посадовців щодо надання інформації й відмови в наданні інформації.

Виконано. Результати викладені у відповідному розділі цієї доповіді.

Свобода вираження поглядів

 

1. Здійснити програму реформування державних ЗМІ через зміну їхньої системи управління та фінансування відповідно до рекомендацій Ради Європи та ОБСЄ. Найкращим прикладом такого реформування є запровадження суспільного телерадіомовлення на базі державного телеканалу УТ-1 та Першого національного радіоканалу.

Не виконано. Триває розробка законопроектів щодо реформування ЗМІ, проте гальмується.

2. Розробити та впровадити відповідне законодавство й програми саморегулювання для журналістів і ЗМІ з метою зменшення поширення оплачених інформаційних матеріалів або інфор­маційних матеріалів, здійснених на замовлення, з порушенням журналістських стандартів щодо об’єктивності та збалансованості подачі інформації.

Не виконано.

3. Скасувати Закони «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» та «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»; при цьому передбачити скасування окремих пільг журналістам державних ЗМІ та зрівняти їх у правах із журналістами недержавних ЗМІ.

Не виконано.

4. Внести зміни до Закону про телебачення та радіомовлення, щоб він відповідав стандартам Ради Європи, ОБСЄ та Європейського Союзу.

Не виконано.

5. Внести зміни до законодавства щодо можливості визначення справжнього власника ЗМІ, особливо телеканалів і радіостанцій, впровадження ефективного контролю за концентрацією ЗМІ в руках одного власника чи його родини, антимонопольними обмеженнями на інформаційному ринку відповідно до рекомендацій Ради Європи, ОБСЄ та Європейського Союзу, а також впровадження необхідних процедур щодо покарання порушників законодавства про концентрацію ЗМІ.

Не виконано. Хоча проект закону, спрямований на вирішення цієї проблеми розглядається в парламенті.

6. Забезпечити швидке та прозоре розслідування всіх минулих заяв щодо випадків насильства та смерті журналістів, а також випадків перешкоджання журналістській діяльності.

Практично не виконано.

7. Прискорити процедуру ратифікації Європейської конвенції про транскордонне телебачення, Додаткового протоколу до Конвенції про транскордонне телебачення, а також прийняти зміни до законодавства для імплементації її норм, а також положень Директив ЄС 85/552/ЕС, 97/36/ЕС «Телебачення без кордонів».

Не виконано. Процедура ратифікації заморожена.

8. Ліквідувати Державний комітет телебачення і радіомовлення під час розгляду проекту змін до Конституції України.

Не виконано.

Свобода мирних зібрань

 

1. Розробити інструкції для правоохоронних органів, які б регламентували їх поведінку під час проведення мирних зібрань.

Не виконано, хоча на початку 2007 року тривала розробка такого документу за участю Громадської ради при МВС.

2. Провести навчання працівників спеціальних підрозділів та патрульно-постової служби правоохоронних органів з метою забезпечення ними громадського порядку при проведенні мирних зібрань, охороні учасників мирних зібрань, а також підстав і умов використання ними спеціальних засобів і фізичної сили, а також забезпечити незалежний контроль за реалізацією їхніх повноважень під час проведення мирних зібрань.

Не виконано.

3. Перекласти українською мовою рішення Європейського суду з прав людини за статтею 11 Європейської конвенції захисту прав людини та основних свобод, що стосуються свободи мирних зібрань та передати ці переклади в усі місцеві та апеляційні суди.

Не виконано.

4. Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, розробити навчальний курс і провести навчання суддів місцевих і апеляційних судів усіх 27 регіонів України щодо практики застосування статті 11 Європейської конвенції про захист прав людини в судовій практиці щодо подань органів влади про заборону мирних зібрань.

Не виконано.

5. Верховному Суду України доцільно узагальнити практику рішень судів у справах про обмеження права на мирні збори та демонстрації.

Не виконано.

6. Прийняти законопроект про проведення мирних зібрань, розроблений українськими правозахисними організаціями, у якому враховується практика Європейського суду з прав людини та позитивна практика демократичних країн.

Не виконано. Зареєстровані проекти законів не відповідають міжнародним стандартам.

7. Органи місцевого самоврядування та державної влади повинні скасувати свої рішення щодо затвердження Положення про порядок проведення мирних зібрань та використання «малих архітектурних форм», привести інші свої рішення у відповідність до вимог Конституції України та статті 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод. Прокуратура України повинна опротестувати в судовому порядку такі рішення місцевих органів влади в разі відсутності реакції з їхнього боку.

Не виконано. Такі положення скасовується правозахисниками примусово через подання адміністративних позовів до суду.

8. Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини доцільно більше уваги звертати на порушення місцевими органами влади та правоохоронними органами права на мирні зібрання.

Не виконано.

9. Організаторам мирних зібрань рекомендуємо оскаржувати в судовому порядку рішення судів першої інстанції про обмеження права на мирні зібрання, а також незаконні дії правоохоронних органів. Інститут «Республіка» та Українська Гельсінська спілка з прав людина розглядають такі справи як пріоритетні при можливості надання правової допомоги.

Не виконано.

Свобода об’єднань (асоціацій)

 

1. Прийняти Закон «Про непідприємницькі організації» та нову редакцію Закону «Про об’єднання громадян», що визначили би чіткі єдині умови створення та припинення діяльності усіх видів НПО, у тому числі організацій, створення яких не передбачено українським законодавством, а також отримання ними відповідних податкових пільг через отримання статусу неприбуткової організації, в якому:

Не виконано. Протягом року Мін’юстом та представниками громадськості тривала розробка закону про громадські організації, що певною мірою відповідав міжнародним стандартам. Триває процедура погодження цього документу з міністерствами та відомствами.

–  Спростити процедуру реєстрації недержавних організацій через уніфікацію процедури реєстрації НПО з підприємствами.

Існує у проекті

–  Скасувати територіальний поділ діяльності НПО та обмеження їхньої діяльності територією адміністративно-територіальної одиниці, у якій вони зареєстровані.

Існує у проекті

–  Скасувати жорсткий поділ об’єднань, створених для власних членів та для інших осіб.

Існує у проекті

2. Скасувати практику ліцензування соціальних послуг, що надаються НПО не за рахунок державного чи місцевого бюджетів. Законодавчо визначити умови закупівлі соціальних послуг державою та надання державної допомоги недержавним неприбутковим організаціям.

Не виконано.

3. Створити можливості для сприяння благодійній та іншій неприбутковій діяльності через надання податкових пільг виключно за умовами здійснення благодійної чи іншої соціально-значимої діяльності, а не в залежності від створення того чи іншого виду організацій, що можуть і не надавати такі послуги.

Не виконано.

4. Зробити прозорим надання та використання державних коштів, що спрямовуються об’єднанням громадян на реалізацію державних програм.

Не виконано.

5. Виключити статтю 186-5 Кодексу про адміністративні правопорушення, що встановлює відповідальність за діяльність незареєстрованих громадських організацій.

Не виконано.

6. Підписати та ратифікувати Конвенцію про визнання правосуб’єктності міжнародних недержавних організацій (ETS № 124), що набула чинності 1 січня 1991 року.

Не виконано.

7. Посилити механізми співпраці та консультацій органів державної влади та місцевого самоврядування різних рівнів з об’єднаннями громадян при виробленні державної політики в тій чи іншій сфері, а також при її реалізації та створенні нормативних актів.

Виконується, але надто повільно та не часто не ефективно. При одному з найважливіших міністерств – юстиції – вже багато років не працює Громадська рада. Можна позитивно відзначити роботу громадських рад при МВС, Мінприроди, Міноборони.

Економічні та соціальні права

 

1. Реалізація соціальних функцій державою, іншими суб’єктами соціальної діяльності має містити в собі правові й економічні механізми:

 

а) Правові повинні бути реалізовані шляхом розробки й прийняття Соціального кодексу України, передбачивши при цьому забезпечення його збалансованості з Бюджетними, Сімейними, Цивільними кодексами.

Не виконано

б) Економічні механізми повинні стимулювати розвиток економіки країни, її соціальну спрямованість, зростання доходів населення, насамперед заробітної плати. Нам необхідно кардинальне реформування системи оплати праці, відновлення стимулюючої функції заробітної плати, визначення ціни робочої чинності, підвищення питомої ваги фонду оплати праці в собівартості продукції, у валовому внутрішньому продукті й грошових доходах населення.

Не виконано

2. Адаптація українського законодавства до вимог Європейського Союзу, і що важливіше забезпеченням розмірів виплат на рівні європейських стандартів.

Не виконано

3. Ратифікація Європейської соціальної хартії, як елементу гарантування економічних і соціальних прав в Україні, що дозволить підняти на вищий рівень захист цих прав.

Виконано

4. Створення сучасної системи соціального забезпечення і соціального страхування, оскільки стабільне зростання життєвого рівня і досягнення соціальної гармонії можливе лише в разі здійснення системних змін.

Не виконано

5. Призначення більшості видів допомоги потрібно прив’язати до рівня доходів родини. Сам механізм отримання соціальної допомоги також має бути впорядкований. Перший крок на цьому шляху запровадження єдиної заяви для отри­мання всіх видів допомоги. Найважливіше — узагальнити й зробити доступною для пра­цівників органів соціального захисту інформацію про статус та реальні доходи заявників. З цією метою потрібно використовувати не лише напрацювання Міністерства праці, а й дані, вже нако­пичені в Державній податковій адміністрації, органах юстиції та внутрішніх справ, страхових фондах.

Не виконано

6. Розвинення багатоканальної системи фінансування охорони здоров’я, що містить елементи як суспільного, так і приватного фінансування. Механізми фінансування потрібно зрозуміло роз’яснити громадськості для того, щоб всі зацікавлені особи уяснили можливі для них умови оплати. Розподіл відповідальності та повноважень у цій схемі такий: суспільство зобов’язане забезпечувати прийнятне субсидіювання необхідної медичної допомоги нужденним; лікарі зобов’язані в прийнятних межах брати участь у наданні таких субсидій, а уряд зобов’язаний керувати такою діяльністю.

Не виконано

7. Формування ефективної системи кредитування навчання у вищих навчальних закладах.

Не виконано

8. Удосконалення системи працевлаштування студентів вищих учбових закладів державної форми власності  після закінчення  навчання.

Не виконано

9. Розширення самостійності вузів, розвиток самоврядування.

Не виконано, хоча триває робота:

у Верховній Раді України розглядається законопроект направлений на розширення самостійності вузів і розвиток студентського самоврядування.

10. Розв’язання проблемних питань акредитації та сертифікації недержавних навчальних закладів.

Не виконано, але почалась робота по впорядкуванню діяльності недержавних навчальних закладів.

11. Удосконалення системи професійно-технічної освіти як одного із ключових елементів розвитку економіки України.

Не виконано

12. Створення системи моніторингу якості освіти, механізмів суспільного контролю за видатками, що виділяються на навчальні заклади на півні місцевих бюджетів; механізмів відповідності системи освіти сучасним потребам ринку праці; прозорої та ефективної системи мотивації педагогічних кадрів через стимулювання до підвищення кваліфікації.

Не виконано

Право власності

 

1. Для ефективного захисту різних об’єктів права власності необхідно розширити коло об’єктів, які підпадають під захист права власності.

Не виконано

2. Забезпечити ефективне функціонування виконавчої служби в Україні, яке має забезпечити належне виконання судових рішень. Введення в Україні інституту приватних виконавців.

Не виконано

3. Необхідно усунути дискримінаційні норми щодо захисту права власності фізичних та юридичних осіб, зокрема, через поступове скасування Господарського кодексу України чи уніфікацію його норм із Цивільним кодексом України. Внесення змін до Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, введення заборони змін норм щодо оподаткування заднім числом тощо.

Не виконано

4. З метою забезпечення гарантій права власності необхідно врегулювати правові прогалини в регулюванні націоналізації, реприватизації майна.

Не виконано

5. Урегулювати недоліки корпоративного законодавства в тому числі шляхом прийняття Закон України „Про акціонерні товариства”.

Не виконано

6. Зміна або суттєве удосконалення податкове законодавство в напрямку забезпечення рівності і захисту усіх форм права власності.

Не виконано

7. Забезпечення ефективного захисту права усіх форм власності, зокрема, нормами цивільного, адміністративного і кримінального законодавства.

Не виконано, і більше того, у 2006 році право власності стало менш захищеним, у тому числі через поширення „рейдерства” в Україні.

Свобода пересування та вільного вибору місця  проживання

 

1. Завершити створення автоматичної системи обліку реєстрації громадян із застосуванням кращих прикладів інших країн та дотриманням міжнародних стандартів захисту прав людини.

Не виконано.

2. Забезпечити захист персональних даних особи щодо її реєстрації та пересування з метою забезпечення таємниці пересування та усунення можливості незаконного контролю за пересуванням особи. Це особливо стосується бази даних Укрзалізниці щодо власників проїзних документів (квитків) на залізничному транспорті, доступ до якої не регламентований законодавством.

Не виконано.

3. Відповідно до Висновку Парламентської Асамблеї Ради Європи № 190 щодо вступу України до Ради Європи необхідно передати функції реєстрації громадян, іноземців та осіб без громадянства на території країни до Міністерства юстиції України.

Не виконано.

4. Завершити реформування законодавства у сфері реєстрації осіб з урахуванням позитивної міжнародної практики та закону України про свободу пересування й вільний вибір місця проживання.

Не виконано.

5. Доцільно розглянути питання про розширення підстав для реєстрації, а також переглянути законодавство з метою усунення залежності реалізації прав від місця реєстрації. Слід також спростити процедуру скасування реєстрації в приватних помешканнях, а також усунути взаємозалежність факту реєстрації з правом на дане помешкання в державному та комунальному житловому фондах.

Не виконано.

6. Удосконалити процедуру видачі посвідчення особи моряка з урахуванням положень Конституції України щодо свободи вільного пересування та чітко визначених підстав щодо обмежень виїзду за кордон.

Не виконано.

7. Скасувати практику обмеження виїзду за кордон осіб, які мають допуск до державної таємниці.

Не виконано.

8. Протягом 2006 року прийняти всі нормативні акти, передбачені Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» з метою його належного застосування. Зокрема, йдеться про окремі Положення «Про центр обліку громадян без визначеного місця проживання», «Про будинок нічного перебування», «Про реабілітаційний центр», а також штатний розклад та посадові інструкції для даних установ соціального захисту. Слід передбачити витрати на їхнє фінансування окремим рядком у державному бюджеті.

Виконано.

Дотримання екологічних прав громадян

 

1. Посилення контрольних функцій державних органів у сфері охорони довкілля, включаючи значне підвищення розмірів адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері захисту довкілля. Підтримання екологічної безпеки.

Не виконано

2. Розроблення інституційно-організаційних механізмів залучення громадян до участі в прийнятті рішень, що стосуються довкілля, на рівні як органів державної виконавчої влади, так і органів місцевого самоврядування, та поширення позитивного досвіду.

Не виконано

3. Широке систематичне інформування громадян про стан довкілля, про діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування та прийняті рішення, які будуть мати вплив на довкілля.

Не виконано

4. Обов’язковість оголошення Заяви про екологічні наслідки діяльності перед проведенням екологічної експертизи, залучення громадськості та врахування громадської думки у висновку екологічної експертизи й недопустимість відмови в отриманні доступу до матеріалів ОВНС та інших, які подаються на екологічну експертизу.

Не виконано

Права дитини

 

1. Має бути створена система спеціалізованих судів (ювенальної юстиції). Це сприятиме покращенню й практичній дієвості процедур захисту прав дитини та відповідальності за їх недотримання відповідальними особами.

Не виконано.

2. Введення в дію нормативних актів стосовно заборони тілесних (фізичних) покарань необхідно супроводжувати широкими просвітницькими та інформаційними заходами, тренінгами серед професійних груп, які працюють з дітьми й в інтересах дітей, батьків або осіб, які їх замінюють.

Виконується  частково. Переважно з ініціативи громадських організацій та представництв міжнародних міжурядових структур.

 

3. Потрібні зміни процедур ведення слідства і судового провадження. Дитина повинна спілкуватись з особами, які ведуть слідство, через психолога в безпечній обстановці. Умови мають бути максимальними до того, щоб дитина не брала безпосередньої участі в процесі судового провадження або слідства. Для цього, також, важливим є використання аудіо- та відеозасобів, «венеціанського дзеркала» під час допитів з метою запобігти багатократному повторенню показань.

Не виконано.

 

4. Мають бути розроблені або вдосконалені, а також уведені в дію реабілітаційні та лікувальні програми для жертв та винуватців насильства. Призначення умовного позбавлення волі має бути безпосередньо пов’язаним з участю обвинувачуваного в лікувальних заходах.

Не виконано.

 

5. Вирішення конфліктних ситуацій та методи виховання в закладах системи освіти мають відповідати стандартам дотримання прав дитини.

Не виконано.

Виконання рекомендації можливе за умови створення системи підготовки педагогічних працівників щодо стандартів прав людини, прав дитини. Однак, в системі підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів такої системи підготовки кадрів не існує.

Слід зауважити, що необхідною є саме створення системи підготовки кадрів, що передбачає розробку концепції, попередню підготовку спеціалістів, які будуть викладати такі теми, розробку методичних матеріалів і т.п.. 

6. «Статусні» покарання, тобто такі, за яких неповнолітні можуть бути покарані за проступок, скоєння якого дорослою людиною не тягне за собою юридичної відповідальності й, відповідно, покарання, не повинні існувати, як на рівні законодавчо закріплених норм, так і в практиці превентивного виховання.

Не виконано.

Питання «статусних» покарань, про які зазначено у цій рекомендації, до цього в Україні не піднімалось і потребує додаткового дослідження. Однак, наявним свідченням, принаймні «статусного» ставлення до неповнолітніх є існуючі підходи, зокрема у превентивному вихованні.

7. Дітям, які можуть орієнтуватись у своїй ситуації, необхідно гарантувати доступ до інформації, що їх стосується в школі, виховному закладі, у лікаря, у разі судового провадження.

Не виконано.

8. Більше уваги слід приділяти навчанню дітей правам людини та дитини. Навчання правам людини є важливою складовою дисциплін громадянської освіти. Необхідними є розробка програм для різного віку дітей, підготовка підручників та можливість їх вибору.

Виконується  частково. Переважно з ініціативи громадських організацій та представництв міжнародних міжурядових структур. Належної державної програми у цьому напрямку з відповідним фінансовим забезпеченням не існує.

9. Представники професійних груп, які працюють з дітьми і в інтересах дітей повинні проходити спеціальне навчання стосовно прав дитини.

Не виконано.

10. Приватне життя дітей, які перебувають в освітніх, медичних або інших закладах має бути захищеним. Представники персоналу цих закладів мають поважати особисте життя учнів, вихованців та дітей-пацієнтів, особливо це актуально в умовах колективного проживання.

Не виконано.

Ця проблема, поки що не викликає резонансу з боку держави. Зокрема, відсутня відповідна система підготовки та перепідготовки персоналу дитячих закладів. 

 

11. Шанси для отримання загальної середньої освіти мають бути рівними для кожної дитини. Рівність освітніх шансів має починатись із дошкільної освіти.

Не виконано.

Зокрема, діти із сільської місцевості мають менші шанси доступу до дошкільної освіти ніж діти, які мешкають у містах.

12. Держава має звернути особливу увагу на доступність освіти для дітей з вадами розвитку, максимальну можливість соціалізації таких дітей в умовах загальноосвітньої школи, забезпеченню індивідуального навчання для дітей, які цього потребують.

Виконується  частково. Переважно з ініціативи громадських організацій та представництв міжнародних міжурядових структур. Належної державної програми у цьому напрямку з відповідним фінансовим забезпеченням не існує.

13. Дитина, яка перебуває в лікувальному закладі, повинна мати можливість продовжувати навчання, якщо її стан здоров’я це дозволяє.

Не виконано.

14. Має здійснюватись належне фінансування навчальних закладів, оплата праці педагогічних працівників, забезпечення шкіл необхідною матеріальною базою.

Не виконано.

15. Органи державної влади мають розробити та впровадити окрему програму щодо дітей, котрі самостійно залишили школу та не бажають продовжувати навчання.

Не виконано.

16. Усунути протиріччя в законах щодо прав дітей-сиріт, а саме:

 

- За Законом «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років, а особи із числа таких дітей при продовженні навчання – до 23 років. Випуск здійснюється в зв’язку із закінченням навчання (а не за віком). У той же час згідно з Наказом МОН та МССДМ «Про затвердження Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 21 вересня 2004 року в загальноосвітніх школах-інтернатах зазначені діти перебувають до здобуття ними базової або повної загальної середньої освіти, а в разі необхідності – до повноліття (досягнення 18 років). Тобто, не визначено точно вік, до якого діти можуть перебувати в таких закладах.

Не виконано.

- У документах дитини визначаються лише особи, що відповідають за збереження майна, яке залишилось після смерті батьків. Відповідальні щодо збереження іншого майна не зазначаються.

Не виконано.

- Згідно із Законом «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року головна функція щодо захисту майнових прав та інтересів дитини покладається на органи, підпорядковані Міністерству у справах сім’ї, дітей та молоді, а за «Правилами опіки та піклування» від 26 травня 1999 року – на органи, підпорядковані Міністерству освіти та науки.

Не виконано.

- Згідно із Сімейним Кодексом від 10 січня 2002 року та Законом «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року, за дитиною зберігається право користування житлом, у якому вона проживала до влаштування в школу-інтернат. Тобто право на житло на правах сумісної або приватної власності. При цьому відповідно до Закону «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року саме житлове приміщення зберігається за дитиною протягом усього часу її перебування в закладі незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім’ї. У той же час у Житловому кодексі вказано, що жиле приміщення зберігається за дитиною, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім’ї. Тобто є протиріччя – не визначено, чи потрібна наявність проживання когось зі членів сім’ї дитини в житловому приміщенні, з якого дитину забрали в інтернат, для збереження цього житла за дитиною.

Не виконано.

- У Законі «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» говориться, що дитині надається житло «у разі відсутності в неї права на житло» – некоректне формулювання, оскільки за Конституцією (стаття 47) всі громадяни України мають право на житло. Може бути відсутність житла, а не права на житло.

Не виконано.

- За Цивільним Кодексом неповнолітньою вважається дитина від 14 до 18 років, а за Правилами опіки та піклування – від 15 до 18 років.

Не виконано.

17. Реформування системи опіки в Україні є вкрай необхідним і має відбуватись, наскільки це можливо, інтенсивними темпами. Втім, цей процес має бути поетапним і професійним. Необхідним є широке громадське обговорення реформи на етапі формування концепції майбутніх змін, використання існуючого досвіду неурядових організацій, що професійно працюють у цій сфері.

Не виконано.

18. Державою мають бути створені умови для раннього виявлення «кризових» сімей з метою організації вчасного соціального супроводу. Значна частина дітей могла б залишатись у сімейному середовищі, якщо б такі сім’ї отримували більшу фінансову та психологічну підтримку.

Не виконано.

19. Підготовка прийомних батьків має бути обов’язковою і відбуватись на професійному рівні. Відповідальні органи державної влади мають розробити відповідні програми такої підготовки. У процесі підготовки таких програм необхідно залучати експертів неурядових організацій з метою організації всебічного процесу підготовки та базування цього процесу на принципах прав дитини.

Виконується частково.

Права біженців та шукачів притулку

 

1. Створити підрозділи міграційної служби в кожному регіоні України.

Виконано

2. Забезпечити цілодобове чергування співробітників цивільної державної міграційної служби в усіх міжнародних пунктах пропуску на державному кордоні України. Обладнати спеціальні приміщення для інтерв’ювання потенційних шукачів притулку міграційними офіцерами.

Не виконано

3. Провести незалежний правовий аудит системи депортації та екстрадиції іноземців з території України, особливо в країни, які не є членами Ради Європи.

Не виконано

4. Негайно припинити протиправну дискримінаційну практику ухиляння від надання статусу біженця шукачам притулку з певних країн (переважно – країн СНД), притягти до відповідальності співробітників міграційної служби, які практикують такі дії.

Не виконано

5. Негайно припинити практику депортації/екстрадиції осіб, які є шукачами притулку до проходження ними усіх процедур оскарження.

Не виконано

6. Забезпечити надання державними органами кваліфікованих перекладачів та юристів для забезпечення прав шукачів притулку, які перебувають в процедурі надання статусу біженця.

Не виконано

7. Запровадити єдину форму Довідки про особу, яка перебуває у процедурі надання статусу біженця, замість чотирьох документів, які зараз використовуються.

Не виконано

8. Удосконалити систему отримання шукачами притулку ідентифікаційних кодів та дозволів на працевлаштування.

Не виконано

9. Збільшити кількість пунктів тимчасового проживання шукачів притулку та біженців, законодавчо передбачити можливість направлення в ці пункти шукачів притулку вже з моменту подання заяви про надання статусу біженця.

Не виконано

10. Організувати навчання основам міграційного права суддів адміністративних судів, охопивши таким навчанням принаймні трьох суддів кожного адміністративного суду.

Не виконано

11. На рівні закону запровадити додаткові форми захисту в Україні для осіб, які вимушено залишили країну громадянської належності або країну постійного проживання (гуманітарний захист, тимчасовий захист).

Не виконано

12. Ухвалити Закон України «Про притулок».

Не виконано

13. Законодавчо визначити повноваження державної міграційної служби (для скорочення терміну розгляду заяв органи міграційної служби на місцях повинні отримати повноваження приймати остаточне рішення за заявами про надання статусу біженця).

Не виконано

14. Створити незалежну від виконавчої влади систему імміграційних трибуналів (спеціалізованих органів, наділених судо­вою владою).

Не виконано

15. Усунути суперечності в законодавстві України, які стають на перешкоді реалізації прав біженців відповідно до міжнародних зобов’язань України.

Не виконано

16. Здійснювати заходи щодо сприяння адаптації біженців в українське суспільство: забезпечувати інформаційну підтримку біженців щодо забезпечення їхніх прав відповідно до законодавства України; роз’яснювати права біженців та механізми їх реалізації державним службовцям, які повинні забезпечувати права біженців; сприяти біженцям у вивченні української мови, вирішенні проблеми працевлаштування.

Не виконано

17. Удосконалити підготовку фахівців у сфері міграції. Запровадити обов’язкове вивчення прав біженців для всіх працівників правоохоронних органів, прикордонників. Розпочати цілеспрямовану підготовку чи перепідготовку фахівців із питань міграції в системі державної вищої освіти.

Не виконано

Дотримання прав ув’язнених в Україні

 

1. Виконати зобов’язання перед Радою Європи та вирішити питання підпорядкованості Департаменту Міністерству юстиції, як про це йдеться в черговій Резолюції ПАРЄ № 1466 (2005).

Не виконано

2. Змінити пріоритети в нормотворчій діяльності, віддаючи перевагу гуманітарним цінностям перед проблемами технічного функціонування відомства. Підвищити увагу до питань дотримання прав людини, поваги до гідності як осіб, які перебувають в ув’язненні, так і персоналу установ, та не обмежуватись тільки словами про це.

Не виконано

3. Широко впроваджувати моніторинги умов тримання ув’язнених та підготовку річних звітів щодо ситуації в системі силами неурядових організацій, у тому числі й за державні кошти, включаючи підготовку й альтернативних звітів, звітів з проблем або за напрямками діяльності установ.

Не виконано

4. Якісно підвищити інформування суспільства про стан та проблеми системи шляхом регулярного проведення широкого кола публічних заходів, таких як прес-конференції, «круглі столи», а також спрощення процедури доступу громадськості та журналістів до установ.

Не виконано. Навпаки, прийнятий наказ головою Департаменту виконання покарань, за яким допуск представників громадськості і журналістів може відбуватися не більше одного разу на тиждень у вихідний день за попереднім узгодженням з адміністрацією

5. Приділяти більше уваги соціальному захисту персоналу установ, підвищенню його кваліфікації, залучати до вирішення цих питань ресурси неурядових організацій.

Не виконано

6. Сприяти здійсненню комплексного аналізу норм Кримінально-виконавчого кодексу та нормативних актів Департаменту, а також практики їх застосування, сприяти їх поліпшенню, залучати до цієї роботи фахівців, у тому числі Пенітенціарного товариства України.

Не виконано

7. Сприяти впровадженню громадського контролю установ виконання покарань та не обмежувати його рамками діяльності спостережних комісій.

Не виконано

8. Прийняти Концепцію реформування кримінально-виконавчої системи тільки після проведення незалежної експертизи та її громадського обговорення.

Не виконано

Права засуджених, хворих на туберкульоз

 

1. Покращити умови утримання засуджених, які хворіють на туберкульоз, тобто:

Не виконано

– забезпечити розміщення хворих в палатах не більш ніж на 8 ліжок;

 

– забезпечити належне освітлення палат;

 

– забезпечити належний температурний режим в палатах;

 

– забезпечити хворим регулярну подачу холодної та гарячої води;

 

– збільшити кількість умивальників в палатах;

 

– зробити реконструкцію туалетів;

 

– зробити душові кімнати в кожному корпусі лікарні і створити там належні умови.

 

2. Покращити харчування хворих:

Не виконано

– зробити реконструкцію їдалень;

 

– забезпечити їдальні освітленням;

 

– забезпечити приготування їжі для хворих найманим працівником – поваром, аби їжа стала прийнятною до вжитку.

 

3. Покращити ефективність лікування:

Не виконано

– забезпечити хворих специфічними протитуберкульозними препаратами, в тому числі і препаратами «нового» покоління, в необхідному обсязі;

 

– забезпечити хворих препаратами імуностимулюючої та загальноукріплюючої дії.

 

4. Підготували і внести зміни до виборчого законодавства, що забезпечать реалізацію права засуджених на вільні і справедливі вибори і унеможливлять вплив адміністрації на волевиявлення виборців.

Не виконано

5. Забезпечити доступ представників правозахисних організацій до установ виконання покарань, для чого підготувати і ухвалити відповідний закон.

Не виконано

6. Забезпечити засудженим дотримання права на звернення до органів влади та місцевого самоврядування і права на освіту.

Не виконано

Дотримання прав людей з обмеженими фізичними можливостями

 

1. Формування позитивної думки та ставлення до людей з інвалідністю у громаді.

Не виконано

2. Сприяння активізації роботи існуючих державних та громадських служб соціального спрямування, відкритості та прозорості їх діяльності.

Не виконано

3. Поняття «пенсія по інвалідності» не повинно розглядатися як основний засіб існування людини з інвалідністю. Інваліди всіх категорій і груп не залежно від пенсійного забезпечення повинні мати можливість працевлаштування та реалізації особистості в суспільстві. А система пенсійного забезпечення має бути значно спрощена і не залежати від прийняття закону про державний бюджет.

Не виконано

4. Створення та всебічна підтримка громадських організацій та волонтерських служб.

Не виконано

5. Створення безбар’єрного доступу.

Не виконано

6. Внесення змін до законодавчих актів, що регламентують визнання групи інвалідності, – вона має встановлюватись залежно від стану здоров’я, дефекту фізичного або розумового розвитку і не залежати від рівня адаптації чи дезадаптації даної людини, і встановлюватись у багатьох випадках на все життя або принаймні на декілька років, а не переглядатися щороку.

Не виконано

7. Поступова зміна напрямку спеціальної освіти від інституалізації до навчання за місцем проживання через класи залучення та повну інклюзицію в навчальні заклади всіх рівнів.

Не виконано

8. Стимулювання ЗМІ випускати свою продукцію з урахуванням потреб людей з вадами зору та слуху.

Не виконано

9. Передбачення законом посади соціального працівника – адвоката чи офіційного представника, як ефективний засіб захисту осіб, які визнані недієздатними і над якими встановлено опіку чи піклування.

Не виконано

10. Органи державної та місцевої влади роботу щодо забезпечення потреб та дотримання прав людей з інвалідністю мають будуватися за принципом : «Не робіть для нас без нас». Слід активніше залучати осіб з інвалідністю до вирішення їхніх проблем на всіх рівнях влади.

Не виконано

Дотримання прав ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД та заходи щодо попередження епідемій

 

1. Варто вжити заходів для усунення суперечностей, що обумовлюють необґрунтовано жорсткий підхід до питання фактичного вживання наркотиків особами, які страждають наркотичною залежністю, що, хоча законодавчо й визнається не кримінальною дією, проте переслідується на практиці за об’єктивно супутні цьому процесові такі дії, як придбання і збереження для особистого вживання незначної кількості наркотичних засобів.

Не виконано

2. Варто впровадити в широку практику стратегію зменшення шкоди від уживання наркотиків, що є високоефективною, добре зарекомендованою міжнародною методикою.

Не виконано

3. Слід перенести акцент з існуючої в даний час фактичної боротьби з наркозалежними особами, що є, відповідно до підходу Європейського Союзу, жертвами організованої наркозлочинності, на боротьбу з реальним винуватцем наркотизації українського суспільства – самою організованою наркозлочинністю.

Не виконано

4. Варто почати негайні заходи, спрямовані на боротьбу з корупцією в правоохоронних органах, насамперед тих, які відносяться до системи МВС, що сприяє наркотизації українського суспільства й грубим порушенням прав наркозалежних громадян.

Не виконано

5. Варто створити ефективну модель виховання підростаючого покоління (дітей і молоді) у дусі здорового способу життя, що забезпечує можливість для їхнього фізичного, культурного і духовного розвитку, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття творчих можливостей, оскільки існуюча система виховання молоді малоефективна і не вирішує завдань, що стоять перед нею.

Не виконано

6. Варто оголосити здоровий спосіб життя державним пріоритетом і забезпечувати його підтримку державою.

Не виконано

7. Слід здійснювати широкий комплекс просвітницьких і інформаційних заходів щодо наркоманії й ВІЛ/СНІДу та супутніх до них проблем.

Не виконано

8. Прийняти Закон про внесення змін до ч. 1 ст. 309 КК України, якими вилучити із цієї статті санкцію у вигляді позбавлення волі, замінивши її на покарання у вигляді залучення до суспільно-корисних робіт на базі соціально-реабілітаційних центрів, а також доповнити ч. 2 ст. 309 КК України альтернативною санкцією, що передбачає залучення винних у здійсненні передбачених нею дій до альтернативної відповідальності у вигляді залучення до суспільно-корисних робіт на базі соціально-реабілітаційних центрів на термін більший, ніж буде передбачено ч. 1 ст. 309 КК України, та зобов’язання добровільного проходження лікувально-профілактичного курсу проти наркотичної залежності, визначивши як суб’єкта переважного застосування такої альтернативної санкції осіб, які страждають на наркотичну залежність.

Не виконано

9. Поетапно змінити систему оцінки ефективності діяльності органів міліції. На першому етапі виключити з показників ефективності діяльності органів міліції в галузі боротьби з незаконним обігом наркотиків такий індикатор, як порушення кримінальних справ за ст. 309 КК (за незаконні дії з ними без мети збуту). На другому етапі – розробити та впровадити таку систему оцінки, що відповідає сучасним вимогам.

Не виконано

10. Перенести акцент на виявлення злочинів у сфері обігу наркотиків, зокрема їх незаконним завезенням на територію держави, виробництвом і виготовленням для збуту, а також із залученням неповнолітніх до наркоспоживання. Таким чином, буде досягнуто перенесення зусиль органів міліції на боротьбу з організованою наркозлочинністю, безпосередньо винною в наркотизації українського суспільства, а не з пересічними споживачами наркотиків.

Не виконано

11. Внести зміни в таблиці невеликих, великих і особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що перебувають у незаконному обігу, затверджених Наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000, у частині визначення їх граничних розмірів, передусім дози індивідуального споживання наркозалежними, що має бути визначена компетентною наркологічною комісією.

Не виконано

12. Запровадження комплексної системи медичної та соціальної допомоги хворим на наркозалежність, що поєднує програми детоксикації, реабілітації, замінної терапії, психологічного та соціального супроводження.

Не виконано

13. Інформування наркозалежних про наявність і доступність медичних і соціальних послуг, надання послуг СІН і ЛЖВ із захисту їхніх прав і законних інтересів, створення прецедентів відповідальності винних у порушенні прав СІН і ЛЖВ.

Не виконано

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори