пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200722
06.08.2007 | Василь Овсієнко

Вшанування жертв політичного терору в урочищі Сандормох

   

70 років тому, 5 серпня 1937 року, на виконання постанови Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 “Про антирадянські елементи», за наказом НКВД СРСР № 00447 в СРСР розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху “чистка” суспільства від «антирадянських елементів». Її теоретично обґрунтував новий нарком НКВД Ніколай Єжов і зредаґував сам Сталін.

ЦК ВКП(б) запропонував подати в ЦК склади позасудових органів – «трійок», а також кількість осіб, що підлягають розстрілу та висланню.

У кожну республіку, область, район спускалися ліміти на репресування за І і ІІ категоріями (І – розстріл, ІІ – ув’язнення, співвідношення 3 до 1).

«Трійки” поєднували в собі слідство, обвинувачення, суд і виконавця вироків. На все “слідство” відводилося 10 діб. Участь захисника, прокурора, а часом і самого звинуваченого, оскарження вироку та клопотання про помилування не передбачалися, а вирок виконувався негайно після його винесення. Цілком у дусі настанови творця радянської держави В.І.Леніна, який учив: “Будьте зразково нещадними... Розстрілювати, нікого не питаючи і не допускаючи ідіотської тяганини” (В.И. Ленин, ПСС, Москва, Политиздат, 1981 г., т. 50, стор. 165). І відповідно до настанови «любимца партии и народа» Кірова, який учив «Карати по-справжньому, щоб на тому світі був помітний приріст населення, завдяки діяльності нашого ГПУ» (Промова з нагоди 15-річчя ГПУ, цит. за кн.: Сергій Шевченко. Архіпелаг особливого призначення. – К.: Фенікс, 2006. – С. 21.

Тридцять сьомий рік — це гігантський масштаб репресій, що охопили всі реґіони й усі без винятку верстви суспільства, від вищого керівництва країни до далеких від політики селян і робітників. Це колосальні фальсифікації звинувачень. Це безпрецедентна плановістьтерористичних «спецоперацій»: «чистки» не міг уникнути ніхто. За 15 місяців кампанії за політичними звинуваченнями в СРСР було заарештовано більше 1,7 млн. (одного мільйона семисот тисяч) осіб. А разом із жертвами депортацій і засудженими так званими «соціально шкідливими елементами» кількість репресованих перевищує два мільйони (Тези Міжнародного товариства „Меморіал”).

Усього під час Великого Терору до розстрілу з політичних мотивів були приречені 681.692 (шістсот вісімдесят одна тисяча шістсот дев`яносто дві) особи. (Борис Соколов. Наркомы страха. Ягода. Ежов. Берия. Абакумов. – М.: АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2001. – С. 130).

«Чистика» тривала понад 15 місяців і була офіційно припинена за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року, хоча репресії тривали й далі.

Її результат – девальвація цінності людського життя і свободи, повне зруйнування громадянського суспільства – громадських і політичних організацій, громад, церкви, навіть сім`ї. Кожна людина залишалася сам-на-сам з молохом терористичної держави.

Кількість жертв репресій, депортацій і голоду в Україні 30-х років не піддається підрахунку. Це приблизно третина українського народу. Американський дослідник української трагедії Джеймс Мейс писав, що нинішня Україна – це соціологічно випалена земля. Нинішній період історії України він визначав як “постгеноцидний”. Процесу інтелектуального і морального занепаду українського суспільства та подальшого російщення не змогло зупинити навіть проголошення незалежности.

Усі наші сучасні біди – це наслідок сатанинської селекції, під час якої була фізично знищена найкраща частина українського народу.

Сього року річниця Великого Терору вперше відзначається в Україні на державному рівні: 21 травня Президент України Віктор Ющенко підписав Указ № 431/2007 «Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937–1938 років».

4 серпня експедиція української громадськості з 32 осіб – нащадків репресованих, представників громадських організацій, науковців, журналістів – прибули у місто Медвежогорськ, що на півдні Карелії. Вони взяли участь у науковій конференції, організованій Міжнародним «Меморіалом», відвідали Біломорканал, на будівництві якого загинуло біля 100 тисяч в`язнів.

Сьогодні, 5 серпня, о 12-й годині на місці масових розстрілів в урочищі Сандармох, відбувся жалобний мітинг з участю громадськості країн пострадянського простору. Там виступили консули України, Польщі, Литви, Фінляндії. Біля пам`ятника «Убієнним синам України» протоієрей Володимир Черпак справив панахиду, пом`янувши майже 700 українців, у тому числі «Соловецький етап», розстріляний тут восени 1937 року, і всіх жертв репресій. Тут було зачитано послання Президента України, виступили голова Української Всесвітньої Координаційної Ради Дмитро Павличко, голова Товариства української культури Карелії Лариса Скрипникова, дочка репресованого Президента Української Головної Визвольної Ради Наталка Осьмак.

Сьогодні експедиція вирушить своїм автобусом далі на північ, щоб 7 серпня взяти участь у відзначенні Дня пам`яті на Соловецьких островах.

Цю експедицію спорядили Український Інститут національної пам`яті та Всеукраїнський «Меморіал» імені Василя Стуса.

5 серпня 2007

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори