В Україні немає цензури. Відтепер нема й «Без цензури»
В інтервю інформаційному агентству «УНІАН» 9 серпня Д. Дуцик повідомила, що на сьогодні «газета «Без цензури» припинила своє існування».
Після зустрічі переговорної групи від колективу газети «Без цензури», як зазначила вона, з керівником виборчого штабу блоку «Наша Україна – Народна самооборона», головою Секретаріату Президента Віктором Балогою, «була низка раундів переговорів із представниками засновників видання, у результаті яких заборгованість перед колективом погашена».
Водночас головний редактор тижневика заперечила звязок між фактичним закриттям газети та внутрішнім конфліктом у колективі. Причиною припинення виходу газети Д. Дуцик вважає, «відсутність у засновників бажання далі розвивати цей проект».
За інформацією «Української правди» (див. Сергій Лещенко, УП, 06.12.2006 «Орбіти політичних медіа»), газета «Без цензури» була створена у лютому 2003 року перед президентськими виборами, для того, щоб прорвати інформаційну блокаду навколо лідера тодішньої опозиції. Єдиним акціонером «Без цензури» значиться товариство з обмеженою відповідальністю «Українські медіа-ресурси», яке на 100% належить Всеукраїнській громадській організації «Наша Україна».
Згідно з базою даних податкової, засновниками ВГО «Наша Україна» є три особи – Віктор Ющенко, Роман Безсмертний і Анатолій Медвідь (до президентських виборів працював у штабі «Нашої України», потім – заступником міністра з надзвичайних ситуацій).
Останнім часом «Без цензури» виходила раз на тиждень, українською та російською мовою, загальним накладом у 162000 примірників.
Однак, протягом останніх 3-х місяців журналісти перестали отримувати зарплатню. 26 липня відбулися загальні збори трудового колективу, де було прийняте рішення сформувати переговорну групу з керівниками та власниками видання. У редакції було оголошено передстрайковий стан. 27 липня працівники редакції газети надіслали з цього приводу колективний лист Президенту України Віктору Ющенку, керівнику Секретаріату Президента Віктору Балозі, голові партії НСНУ Вячеславу Кириленку та заступнику голови Секретаріату Президента Роману Безсмертному.
1 серпня редакційний колектив вирішив висвітлити ситуацію, що склалася, на шпальтах газети, однак за наказом генерального директора ТОВ «Українські медіа-ресурси» Дениса Денисенка друк чергового видання було зупинено.
В інтервю УНІАНу Діана Дуцик зазначила: «Напруження в колективі наростало давно. Але вибухнув він після того, як минулого тижня генеральний директор заборонив друкувати черговий номер «Без цензури». У цьому номері колектив вирішив попередити своїх читачів про те, що існують фінансові проблеми, і наступні номери газети можуть не вийти. На жаль, ми так і не змогли донести до наших передплатників та постійних читачів цю інформацію. Після цього колектив спільно з Медіа-профспілкою почав переговори з видавцями газети щодо погашення заборгованості із зарплати й подальшої долі тижневика. Оскільки переговори йшли дуже важко, колектив вдався до публічних акцій протесту. У понеділок була проведена прес-конференція, на якій була оприлюднена відповідна інформація.»
Наступного дня, у вівторок, 7 серпня журналісти за підтримки «Київської незалежної Медіа-профспілки» пікетувати зїзд блоку «Нашої України – Народної самооборони». У результаті Віктор Балога нарешті зустрівся з переговорною групою.
І ось переговори закінчено, борг із зарплатні журналістам виплачено…
Одним із найбільших надбань Помаранчевої революції, глашатаєм якої була газета «Без цензури», стала свобода слова. Цензура, у тому вигляді, в якому вона існувала в «епоху Кучми», кінчилася. Але, чому під час виборчої кампанії – 2007 припинила існування «Без цензури» – незбагненно.
«Мавр» зробив свою справу – мавр мусить піти?