5 вересня – день пам’яті загиблих у комуністичних концтаборах

5 вересня 1918 року рада Народних Комісарів Росії ухвалила постанову, де було зазначено: «необхідно убезпечити Радянську Республіку від класових ворогів шляхом ізоляції їх в концентраційних таборах».

Ця постанова відгукнулася для українців мільйонами жертв. Політв’язні радянських концтаборів щороку відзначали 5 вересня голодуванням як День жертв червоного терору.

«Ми повинні карати на смерть не лише винних. Страта невинних вражає маси» – казав у вересні 1918 року Михайло Криленко, що згодом став прокурором та Міністром юстиції Радянської Росії.

Большевистська влада діяла саме за таким принципом. Мільйони, кажучи словами Василя Стуса, «розстріляних, замучених, забитих по Соловках, Сибірах, Магаданах» – ціна, яку заплатила Україна за російський експеримент по втіленню в життя вчення Маркса-Леніна.

До речі, сам Стус загинув у пермському концтаборі Кучино напередодні Дня жертв комуністичних концтаборів – у ніч з 3 на 4 вересня 1985 року. А роком раніше, немовби підтверджуючи фатальність дати, у тому ж таборі пішов з життя інший поет-політв’язень – Юрій Литвин.