Як висвітлювати виборчу кампанію?
На це питання намагалися знайти відповідь учасники семінару-тренінгу «Висвітлення виборчої кампанії: журналістські навички та правові аспекти», що проводився у Харкові 7 вересня.
Захід відбувався у приміщенні Харківського прес-клубу. Тренерами виступили: Вікторія Сюмар – директор «Інституту масової інформації», Сергій Гузь – голова «Незалежної медіа-профспілки України» та Роман Головенко – юрист Національної комісії з утвердження свободи слова при Президентові України.
Під час тренінгу були розглянуті наступні питання:
- Правове забезпечення роботи журналістів у виборчих умовах.
- Професійні навички: як писати про вибори, аби дати можливість суспільству зробити усвідомлений вибір
- Ефективний захист журналістом своїх професійних та соціальних прав.
Найбільш жвава дискусія виникла під час обговорення питання про те, що саме писати журналістам під час виборів, аби не перетворитися на знаряддя маніпулювання громадською думкою в руках власників медіа.
Зокрема, Вікторія Сюмар зазначила, що українська політика є занадто персоніфікованою, програми партій та блоків дуже схожі й виборці на них майже не звертають уваги. Тому директор «ІМІ» запропонувала акулам пера робити аналіз передвиборчих програм – сучасних і минулих – для того, щоб надати можливість читачам, глядачам порівняти: хто що обіцяв, і хто що зробив у дійсності.
Щоб запобігти використанню даних соцопитувань, «підкорегованих» під окремих суб’єктів виборчого процесу, пані Вікторія порадила надавати такі повідомлення з обов’язковим наведенням інформації про засновників фондів та соціологічних служб, щоб споживачі новин мали уяву про те, «звідкіля ноги ростуть» у певних соціологічних прогнозів.
У цьому сенсі корисною порадою прозвучала рекомендація В. Сюмар підняти результати виборів до парламенту – 2006 та порівняти їх з даними окремих соціологічних служб, щоб зрозуміти, хто давав об’єктивну оцінку, а хто відверто відпрацьовував різні замовлення.
Сергій Гузь зосередився у своєму виступі на захисті прав журналістів. Він відзначив, що працівники українських ЗМІ в середньому на тиждень працюють 48-52 години, при тому, що їх оплачуваний робочий час складає зазвичай – відповідно до законодавства – лише 40 годин. Виходить, що журналістам їх роботодавці банально не доплачують. Подолати таку ситуацію можна лише за умови об’єднання журналістів у профспілки та спільного відстоювання своїх прав, – переконаний С. Гузь.
Він підкреслив, що, наприклад, у Києві, якщо журналіст-«бунтар» буде звільнений з якої-небудь телестудії, всі інші телеканали про це будуть мовчати, і дуже важко такому журналістові буде знайти нову роботу. Тому що серед володарів телеканалів існує мовчазна угода – «хазяїн завжди правий». «Таким чином, у власників ЗМІ вже діє свого роду профспілка, до якої нам, журналістам, на жаль, ще далеко», – із сумом зазначив голова «Незалежної медіа-профспілки України».
Роман Головенко відповів присутнім на питання щодо порядку організації публічних заходів (наприклад, прес-конференцій), під час яких проводиться обговорення виборчого процесу. Юрист зазначив, що у випадку, коли захід проводиться не для агітації, але під час нього виникають питання, пов’язані з виборами, слід дотримуватись, щоб це відбувалося за умов об’єктивності та надання всім учасникам рівних можливостей щодо висловлення своєї точки зору. Крім того, журналіст завжди має право на власну думку, яка може бути оприлюднена й у вигляді припущення, алегорії тощо.
Як підсумувала Вікторія Сюмар, журналіст і під час виборів мусить залишатись журналістом, а не перетворюватись на механічний відтворювач матеріалів, наданих в рамках передвиборної агітації.
А наприкінці семінару всі його учасники отримали безкоштовні комплекти посібників для журналістів, розроблені «Інститутом масової інформації» та «Незалежною медіа-профспілкою України».
ФОТО Юрія Чумака