пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200722
10.09.2007 | Олександр Северин
джерело: maidan.org.ua

Коли розриваються лайномети

   

Якщо у вас удома є телевізор і ви все ще використовуєте його з метою отримання інформації чи то просто вмикаєте його для утворення звукового фону, то ви, напевно, вже неодноразово бачили та/чи чули передвиборчі «очорнялки». «Така-то політична сила напаскудила тут....», «Такі-то діячі рясно нагадили там....», «такий-то – ворог народу і просто повзучий гад....», а «така-то – літає на мітлі» тощо. Втім, даруйте, щодо мітли, кажуть, не все так просто. Кажуть, є свідки....Але то таке, окрема тема...

Навряд чи хтось візьметься аргументовано заперечувати, що взаємопоборюючі сили так званого українського політикуму, розігруючи перед нами «герць на дроті», роблять ставку не так як на власний креатив (прости, Господи) та донесення до виборця чітких та реальних планів задоволення інтересв виборця, як на просте, як собача буда, «гав-гав», де переможець той, хто бреше галасливіше і в кого слина летить далі.

Той, хто дав собі клопіт прочитати програми, наприклад, основних політичних гравців:

НУ – НС: http://razom.org.ua/ua/static/programme/

БЮТ: http://www.byut.com.ua/ukr/news-4342

ПР:http://www.partyofregions.org.ua/pr-east-west/46b4844cddc5c/ ,

– той мабуть не стане сперечатися, що з усіх трьох джерел тією чи іншою мірою ллє вода. «Море розливанне». Чи то є чисте джерело а чи каналізаційні стоки – про те наразі не будемо, бо то є, врешті, за великим рахунком, справа смаку.

На форумі сайту «Майдан» я був запропонував тамтешньому товариству проаналізувати на предмет «білих» чи то «сірих» плям програму політичної сили, за яку голосуватиму, з тим, щоби у подальшому офіційно звернутися за письмовими роз’ясненнями відповідних тез. Але, як виявилося, марні «надії живлять» не тільки юнаків, але і представників електорату середнього віку – після предметного аналізу того документу мені залишилося тільки вибачитися – пояснення вимагає майже все. Ознайомившись з двома іншими програмами «важковаговиків», я взагалі занудьгував. Туман. Смог.

Повна нездатність чи то красномовне небажання політиків, політиканів та політиканчиків викласти програму нормальною українською мовою і у чіткому вигляді: «проблема – дія – результат» (що тільки і може взагалі-то бути підставою проведення чесного і прозорого громадянського електорального тендеру як чинника суспільного і державного поступу) якраз і спричиняється до вибору політиками у якости основної зброї лайнометів великого калібру та килимового охоплення. Навіть попри те, що такі метальні пристрої є небезпечними для оточуючих, маючи здатність часом розриватися і пуляти у зворотньому до бажаного напрямку.

Тому, як казав спритник поміжкрапельного ходіння – маємо те, що маємо. Не запропонувати суспільству той шлях поступу, а влаштувати «шляк» своєму опоненту стає пріоритетним напрямком передвиборчої агітації. Воно б і нехай, але ж амбре...

Відтак я приготував для майстрів гавканини невеличку жахалочку.

Жила-була така собі Політична Сила. Не якась там трансцедентна, а вельми матеріяльна, юридично оформлена, а також розпальцьована, говірка і на язик не стримана. І повела вона передвиборчу агітацію через різні ЗМІ, друковані, яко же й електронні, саме у чарівному стилі «гав-гав», до чого мала і хист і кошти.

Але сталася з Силою халепа – раптом в останні дні перед виборами усі ЗМІ, через які вона встигла вербально нагидити, почали чи не безперервно транслювати меседжі опонентів, причому такі, що тую Політсилу розривали «на британський прапор» достеменно як

а) Тарзан – куфайку,

б) Бобік – ганчірку,

в) мавпа – газету.

А Політсила навіть гавкнути у відповідь не змогла.

І при підбитті підсумків сіла ця Сила у велику і брудну калюжу. А все тому, що хотіла не чесно працювати «за Україну, її волю, за честь, за славу, за народ», а прагнула залякати опонентів тим, чим якраз у калюжу і сіла. І думала теж тим самим. І не читала пункту 12 ст.71 Закону України «Про вибори народних [так у тексті – О.С.] депутатів України»:

«Партія (блок) – суб’єкт виборчого процесу, кандидат у депутати мають право звернутися до засобу масової інформації, що оприлюднив інформацію, яку партія (блок) або кандидат вважають недостовірною, з вимогою опублікувати їх відповідь.

Засіб масової інформації, що оприлюднив відповідний матеріал, не пізніш як через три дні після дня звернення з вимогою про відповідь, але не пізніш останнього дня перед днем виборів зобов’язаний надати партії (блоку), кандидату у депутати, щодо яких поширено недостовірну інформацію, можливість оприлюднити відповідь: надати такий самий ефірний час відповідно на телебаченні чи радіо або опублікувати в друкованому засобі масової інформації наданий партією (блоком) чи кандидатом матеріал, який повинен бути набраний таким самим шрифтом і розміщений під рубрикою «відповідь» на тому ж місці шпальти в обсязі не меншому, ніж обсяг повідомлення, що спростовується.

Відповідь повинна містити посилання на відповідну публікацію в друкованому засобі масової інформації, передачу на телебаченні, радіо та на інформацію, що спростовуються. Відповідь, опублікована в останній день перед днем виборів, не повинна містити прямих закликів до голосування за або проти певної партії (блоку). Відповідь має бути оприлюднена без додатків, коментарів та скорочень і здійснюватися за рахунок засобу масової інформації. Відповідь на відповідь не надається».

Звичайно, газета чи то телеканал можуть спробувати попручатися і відмовити. Але хто дасть гарантію, що тоді відома тітка, що полюбляє з зав’язаними (часто-густо – про око людське) очиськами махати мечем і щось там вимірювати на вагах, мечем таки не вцілить?

Тому, дорогі (для бюджету) політики, краще «дайте си на стриманнє», як радять іноді розумні люди. Shut up! Пишіть розумні програми, працюйте з людьми. Не здіймайте гівнохвиль і не будете у них же втоплені.

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори