MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

День політв’язня в СРСРДень бабака замість години суду. Дайджест російських протестівДень українського політв’язня: 52 роки тому КДБ розпочав операцію ‘Блок’Уникнути призову за $300: Служба в армії під час Громадянської війни у СШАПролежав 30 годин без тями, а потім дійшов до бази ЗСУ Звіт за результатами моніторингового візиту до Конотопського виправного центра №130Court in Ukraine jails ex-Berkut officers for savage attack on Euromaidan activists‘Нас бомбили каждый день’Замінована Харківщина: за тиждень постраждало семеро цивільних‘Майже тиждень тримали з мішком на голові’Лежати на ліжку можна не більше двох годин на деньОптимізуйте свій робочий день через запитання до себе23 серпня — Загальноєвропейський День пам’яті жертв усіх тоталітарних та авторитарних режимівДень пам’яті жертв Великого терору у Сандармосі 2023Блакитний стяг із золотою тамгою: сьогодні — День кримськотатарського прапораДень захисту дітей під бомбами і зачинені укриття — підсумки тижня‘Вибухало добряче: танки стріляли кожен божий день’ Рік війни, резолюція Генасамблеї ООН, День спротиву окупації Криму — підсумки тижняХронологія подій у Харкові та Харківській області під час російсько-української війни. 30 грудня 2022 рокуЗамісна та антиретровірусна терапія в окупації та під обстрілами — сьогодні всесвітній день боротьби зі СНІДом

30 жовтня - День політв’язнів

30.10.2007   
Євген Сверстюк
"Вам належить шана за те, що ви вступилися за нашу гідність і відстояли її"

Вам належить шана за те, що ви вступилися за нашу гідністьі відстояли її 
 З листа.

Цю дату стали відзначати після арештів 1972 року. Відзначали, звичайно, ув’язнені в лаґерях Мордовії і Уралу.

Справа в тому, що політичні в’язні, як вони себе називали, або особливо небезпечні державні злочинці, як їх називали офіційно, - вже від 1972 року стали чис­ленними. (Згадаймо, що Хрущов оголосив: "у нас не­ма політв’язнів". Справді, він багатьох відпустив, ско­ротив набір, але в той час досиджували свої 25 річні терміни діти різних народів" - у тюрмі народів; "вас нєт" казали їм)...

Звичайно, вождь брехав. Але він принаймні хотів покінчити з віковічною ганьбою російської воєнно-поліційної імперії.

Брежнєв, навпаки, почав з тихих політичних ареш­тів 1965 року, а в 1972-му масових політичних арештів уже не могли приховати.

Міжнародні правозахисні організації стали пильно вивчати секретні справи СССР, і ЗМІ це висвітлюва­ли. І тут перше місце належить радіо "Свобода".

Зав’язалась напружена гра і боротьба за приховану від людей правду. "Перебудова" середини 80-х була поразкою СССР у цій боротьбі. Довелось розпустити політичні лагері, і то принизливо - під міжнароднім громадським контролем. Звичайно, це роблено брех­ливою мовою каґебістів - нібито звільнення "через помилування". Але помилування політичні в’язні не просять, і в цьому полягає суть опору. В принциповій боротьбі вироблялося обличчя учасників опору, гото­вих йти на страждання і на смерть.

Дата 30 жовтня, а також дата 10 грудня - День Декларації людських прав, 12 січня - День українського політв’язня відзначалися у всіх політичних зонах. Від­значалися демонстративним оголошенням голодівок, про які повідомляли закордонні радіостанції.

Власне, відзначення цих дат було своєрідною фор­мою ідентифікації політичного в’язня. Бо голодівка протесту є тим самим демонстрацією непримиренності.

У зв’язку з цим треба нагадати про одну вельми делікатну обставину, яка ставила політичного в’язня в особливе становище в імперії зігнутих спин, вірнопід­даних облич і одностайно піднятих рук. Справа в то­му, що той політв’язень раніше сам належав до імперії і разом з усіма проходив школу вірнопідданости. Ко­жен по-своєму. І в політичних лаґерях теж були різні -і за освітою, і за мораллю, і за рівнем принциповости. Але коли взяти категорію тих, хто давно обрав небез­печну громадянську позицію, давно говорив уголос правду, якої сахалися покірні люди, і довгий час до арешту був під наглядом КҐБ - то ці люди були мо­ральною силою, якої, ризикну сказати, побоювалася влада, жорстоко їх переслідувала, і водночас навіть ти­хенько поважала.

Чи знала про це громадськість? Чи знали про це за­лякані знайомі? Чи говорили про це між собою?

Атмосфера страху спотворює обличчя і спідлює лю­дей. Вони сахаються небезпечної правди і сахаються тих, котрі відстоюють правду. Вони ще ладні говорити про тих, кого згадують в газетах: академік Сахаров, ге­нерал Григоренко... Але невизнаних поетів і літерату­рознавців Івана Світличного, Василя Стуса, Миколу Руденка (визнаного, але "розжалуваного") "широка громадськість" не знала і боялася знати...

Відбувалася гостра поляризація передусім серед ін­телігенції.

Політв’язень відвертався від органів брехні і на­сильства. Він утверджувався в правді, яку говорив вголос. Він жалів, і то дещо звисока, заляканих слух­няних слуг влади. Він перестав рахуватися з умовами лояльності, напівправди і напівпорядності.

Поняття інтелектуальної мужносте і незалежності, гріховне і неможливе для тих, котрі тримаються, як сліпий плота, цитат Маркса і Леніна, - це поняття ку­льтивується в зоні і в тюрмі.

Саме тут пролягає прірва між в’язнями сумління, тобто людьми, котрі йдуть за голосом сумління, і слу­гами, які постійно йдуть на компроміс із сумлінням.

Падіння "імперії зла" без суду і без очищення стра­шенно засмітило простір напівправдою, напівщирістю і "обмеженою відповідальністю".

Люди, виховані у лжі, стали цитувати Василя Стуса, який їм, як хрін в носі. Бо саме Стус чи не найрішучіше засудив лож і слуг лжі. І то назавжди...

День політв’язня багатьма не усвідомлюється як день національної гідності, як свято в честь людей, які привернули Україні самоповагу і повагу до неї в світі. Це не зовсім вшанування осіб і доль, а щось не­зрівнянно більше: це ВШАНУВАННЯ ТОГО ГОЛО­СУ, ЯКИЙ СВІДЧИТЬ ПРО ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ І ГО­ТОВНІСТЬ її ДАВАТИ ОДВАЖНИХ, КОТРІ ЗАКЛА­ДАЮТЬ ОФІРНИЙ ВІВТАР. Бо де немає святосте і готовності приносити себе в офіру - там нема нації.

"Євген Сверстюк на хвилях «Свободи»

Терен, Луцьк - 2004

 

 Поділитися