пошук  
версія для друку
20.11.2007 | Юрій Чумак

Жінка та чоловік = рівність?

   

15 листопада 2007 р. у Харкові відбувся науково-просвітницький семінар «Врахування ґендерного аспекту при прийнятті рішень в інтересах громади» для представників місцевого самоврядування міста й області.

Захід було проведено в рамках Обласної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у Харківській області на період до 2010 року, разом з Програмою розвитку ООН. Організаторами виступили Харківська обласна фундація «Громадська Альтернатива» та Харківська жіноча організація «Крона» у партнерстві з Управлінням у справах сім’ї та молоді ХОДА. На семінар  були запрошені депутати місцевих рад різних рівнів та їхні помічники-консультанти, представники ЗМІ та громадськості.

Ведучими семінару виступили:

Ольга Плахотнік – національний експерт з ґендерної політики, дослідниця ґендерних студій, кандидат філософських наук;

Ганна Христовакандидат юридичних наук, провідний фахівець з ґендерної проблематики та захисту прав людини.

Наявність рівних прав і можливостей у чоловіків і жінок – це один з найважливіших принципів, що становить фундамент демократичної держави. Захід розпочався з того, що всіх учасників попросили розповісти про те, в чому, на їх погляд, полягає ґендерна проблема сучасної України. Більшість присутність – а це переважно були представниці прекрасної половини людства – заявили, що жінки та чоловіки в нашій країні є рівними у своїх правах, втім, на практиці цей принцип доволі часто порушується.

Так, співробітниця обласного Центру зайнятості населення навела доволі показову статистику. За її словами, 75% осіб, що знаходяться в них на обліку – жінки. А 80% вакансій, що надходять від роботодавців – вакансії для чоловіків (важка ручна праця на виробництві та будівництві).

Інша учасниця семінару, що зараз працює на дерслужбі, розповіла про нелегкий досвід свого працевлаштування у приватному секторі:

- Прихожу влаштовуватися на роботу, а мені кажуть: «пообіцяйте, що протягом найближчих 5 років Ви не будете народжувати дитину!». На зауваження, що я вже маю дитину, мені заявляють: «пообіцяйте, що Ваша дитина хворіти не буде!»

Ганна Христова зазначила, що, як свідчить неупереджена статистика, освітній рівень українських жінок у середньому вищий, ніж у чоловіків, проте, 85% відповідальних посад займають чомусь останні. І заробітна платня у жінок нижче, ніж у чоловіків, на 1/3. Чому так склалося?

Можливою причиною такої ситуації деякі дослідники вважають те, що за часів СРСР намагалися започаткувати протекціоністський механізм по захисту прав жінок і, можливо, перестаралися. Була створена така законодавча база, яка не тільки зрівняла жінок і чоловіків, а навіть надала жінкам деякі преференції. В умовах вільної економіки зараз спостерігається певний зворотній ефект – жінка стає на ринку праці неконкурентноспроможною. За словами Ганни Христової, у країнах Заходу нині переважає корекційний підхід, коли ґендерні перекоси намагаються регулювати, м’яко впливаючи на відповідні сегменти соціальної та економічної політики.  

Україна сьогодні зробила законодавчі кроки до встановлення ґендерної рівності у суспільстві, прийнявши Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та Постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.06 р. № 1834 «Про затвердження Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року».

Відтепер, для досягнення паритетності відношень між жінками та чоловіками на місцях, українське суспільство потребує:

- послідовної роз’яснювальної просвітницької роботи на всіх рівнях;  

- юридичного врегулювання проблеми рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, компетенції органів та установ відповідальних за впровадження ґендерної рівності;

- ґендерно-правової експертизи нормативно-правових актів.

Ведучі семінару навели цікаві аргументи на користь необхідності корекційної ґендерної політики:

1. Жінки складають 53% населення України. Проте, в органах законодавчої влади вони становлять лише 8,5%.

2. Середня тривалість життя чоловіків в Україні на 12 років менша, ніж у жінок. Проте, чоловіки йдуть на пенсію на 5 років пізніше, ніж жінки.

3. За прогнозом, через 20 - 30 років пенсія українських жінок становитиме у середньому 40 - 50% пенсії чоловіків.

4. Чоловіки частіше дискримінуються у своїх батьківських правах після розлучення.

5. Освіта, реклама, культура та ЗМІ є однаково недружніми для чоловіків та жінок, оскільки постійно продукують і закріплюють ґендерні стереотипи…

Отже, ґендерна рівність – це не політичне гасло, а нагальна необхідність, напрям розвитку відкритого демократичного суспільства і засіб забезпечення прав людини.  Як підкреслила Ольга Плахотнік, місія організації «Крона» – сприяти суспільно-політичній активності жіночого руху в Україні, ґендерній рівності, розвитку самосвідомості жінок, зміцненню позиції жінки в сучасному українському суспільстві.

Рівень досягнення ґендерної рівності в Україні, як і в усьому цивілізованому світі, стає критерієм, яким вимірюється розвиток сучасного суспільства.

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори