пошук  
версія для друку
05.02.2008 | Антоніна Стучилова

Тиранія під знаком законності

   

Найболючішою бідою нашого суспільства сьогодні є корупція.

Як послухаєш кожного чиновника окремо – всі як один ПРОТИ неї. Завзято проводять всілякі «заходи» проти корупції, клянуться, що з їхнього найближчого оточення ніхто хабарів не бере, отже корупції немає й бути не може. Ба, навіть, більше – вони навіть не знають, як та примара виглядає.

Втім, кожна проста людина не раз бачила її обличчя. На жаль, в Україні корупція стала  майже звичною. Навіть той, хто ніколи не давав/не брав хабарі, розуміє глибину слова «треба». Ось, наприклад, щоб пристроїти дитину вчитися на бюджет, потрібно отримати направлення, наприклад, з відділу освіти, лікарні, міліції, та будь-якої іншої установи. А як його отримати? На думку спадає давно відомий шлях – шукати «знайомих», нести «могорич» (національну форму подяки), качку-індичку чи конвертика, чи цінного подарунка. Треба на роботу влаштуватися? В кадровий резерв потрапити? Інші «питання» вирішити? Шлях той же. І знайдуться покровителі, сила яких – телефонна слухавка… Знайомо? Думаю, кожна людина перед лицем жорсткої необхідності, відчуваючи себе приниженим просителем, стикалася з цією ганьбою. І відчувала себе плазуном…

Але декотрі з-поміж нас щиро вважають, що це – нормально! Наприклад, зовсім недавно особисто чула це з вуст молодого представника Партії Регіонів у Полтаві на зібранні, присвяченому проблемі подолання корупції в судах та правоохоронних органах.

Коли нещодавно довелося поспілкуватися з деякими місцевими посадовцями на тему корупції, то виявилося, що корупція у наших посадовців ототожнюється лише з хабарами. І тільки. А телефонне право? А службові автомобілі? А 600 га лісу в оренду на 25 років за 9 тис грн. на рік?  Це – корупція, чи розумне господарювання? А «оптимізація» комунальної власності? А підлога в школі за 250 грн за 1 кв. м?

Жах полягає не в тому, що закон не діє, а в тому, що він діє вибірково!  За вкрадену півмашини дерті селянина обовєзково запроторять у тюрму. А як доходить до відповідальності чиновника, то відбувається мізерним штрафом. Знаючи це, народ мало ходить на «круглі столи», «відкриті зустрічі», «звіти» влади, та інші «заходи», яким давно пересічні не вірять. Про суддівську відповідальність годі й згадувати.

«Корупція - діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, направлена на протиправне використання наданих повноважень для одержання матеріальних благ та послуг, пільг або інших переваг» - так каже Закон України «Про боротьбу з корупцією».

Корупція - це хабарництво і/або будь-яка інша поведінка осіб, яким доручено виконання певних обов’язків у державному або приватному секторі, яка веде до порушення зв’язків, покладених на них як на державну посадову особу або приватного співробітника чи незалежного агента, або ж веде до відносин іншого типу, націлених на отримання будь-яких незаконних вимог для себе чи інших» - міждисциплінарна комісія робочої групи Ради Європи».

Корупція - це кругова порука посадовців, яка іржею в’їлася в наше суспільство і свідомість, спотворює моральність кожного, хто бере і хто дає.

Колись С.Джонсон сказав: «Право – це вияв людської мудрості, яка використовує досвід людей на благо суспільства». Чи є у нас Право як мудрість, досвід і благо суспільства?

Закони є різні – писані, моральні, духовні. Нехай до писаних життя навчає ставитись скептично. Але моральних законів нібито всі небайдужі: хочеться виглядати чесними, достойними, хочеться, щоб нас поважали, цінували...

Саме для того, щоб врегульовувати будь-які спори справедливо і безпристрасно до обох сторін, людське суспільство створило таку інституцію як СУД. Справедливому суду скоряються і неправі. І тільки тоді суд називають Високим. Так було в усі часи.  

На жаль, несправедливий і неправедний суд супроводжував людину увесь час її буття на планеті, і не тільки дожив, а й розквітнув у наш час! Суддівські «помилки» стають системою, яка дуже чітко проглядається поза межами одного неправомірного рішення. Хоча кожне таке рішення – доля конкретної людини. Недовіра до судів набула критичної маси. За останніми соціологічними дослідженнями судам не довіряє 85% громадян України. Судам не довіряють (не плутайте з вдячністю) навіть ті громадяни, на чию користь прийнято рішення, бо дійшло до того, що платити доводиться навіть за те, щоб суддя ухвалювалив законне рішення.

Недоторканість суддів переросла в безкарність за прийняття завідомо неправосудних рішень. Довічне призначення суддів в багатьох випадках привело до фактичної торгівлі судовими рішеннями, ігнорування норм матеріального та процесуального права. Не тільки Буква, а й Дух закону став товаром в судах. Корупційні зв’язки з суддями судів вищих інстанцій сприяють тому, що завідомо неправосудні рішення набирають чинності.

Ради суддів, кваліфікаційні комісії, Вища рада юстиції, які мають притягати винних до відповідальності за неправомірні вчинки, по суті - корпоративний клуб, що існує за законами «мундиру». Ось тільки де вона, ота його чистота?

Кожен з нас, живучи поряд з суддею, який дозволяє собі помочитися на очах у односельців серед біла дня в центрі, захропіти під час судового слухання, випасти п’яним з машини, розуміє: це – край, хай там що напише у відповідь вище згаданий клуб. Хам у суддівській мантії, прагнучи отримати довічне призначення будь-якою ціною, не задумується ні на мить, що людська пам’ять довша за суддівське рішення, яким би воно не було.

І якщо в судовій залі лунає «Ваша честь» (так велить звертатися до суддів закон, який вони мають шанувати), то в спину судді тихо, але їдко лунає «ваша нечисть». Цікаво, як почувається суддя, який відхиляє заявлений йому відвід, знаючи, що йому не довіряють? Та йому, видно, начхати на це: а я хочу тебе судити – і край! Це про мораль і етику...

Як почувається суддя, який приїжджає до суду в одній машині з позивачем на очах у відповідача? А як щодо білих рукавичок, якими цуплять з судового архіву документи завершених справ, щоб використати у інших судових справах як доказ проти своїх нешанованих друзів? Суддя, котрий дозволяє собі пліткувати поза очима людини, яка шукає в суді справедливість, принижувати й ображати її, має знати, що не може розраховувати на повагу й пошану - ні як людина, ні як суддя, в тому числі й у особи, якій суддя свої плітки довірив.

Недарма ще Шарль Монтеск’є казав: «Найжорстокіша тиранія – та, що виступає під знаком законності й прапором справедливості».

Решетилівська районна організація ВГО «Антикримінальний вибір тривалий час уважно й прискіпливо спостерігаючи перебіг місцевого життя, вважає за неможливе далі продовжувати мовчати.

МИ ОГОЛОШУЄМО ВІДКРИТУ БОРОТЬБУ КОРУПЦІЇ В ОРГАНАХ ВЛАДИ, МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, УСТАНОВАХ ТА ОРГАНІЗАЦІЯХ.

ОСОБЛИВУ УВАГУ МИ ПРИДІЛЯТИМЕМО ВСІМ ВИПАДКАМ ПОРУШЕННЯ ЗАКОННОСТІ В РЕШЕТИЛІВСЬКОМУ РАЙОННОМУ СУДІ, а також у ПРОКУРАТУРІ, МІЛІЦІЇ, ДЕРЖАВНІЙ ВИКОНАВЧІЙ СЛУЖБІ. 

Ми чекаємо ваших листів, звернень і розповідей про всі випадки, незалежно від їх давності. Просимо повідомляти про факти протиправних дій працівників цих установ, їхньої аморальної, неетичної поведінки. НАРОД МАЄ ЗНАТИ СВОЇХ «ГЕРОЇВ»!

НЕ БІЙСЯ, РОЗКАЖИ - ГІРШЕ НЕ БУДЕ, адже ЦЕ ВЖЕ БУЛО!  

Вирвати пухлину страху з нашої свідомості просто необхідно. Адже вони бояться більше за нас: їм є що втрачати, вони вросли в крісла, втративши посаду, негайно втратять усе. Не будьте байдужими, адже в будь-який час це може торкнутися вас і ваших близьких.

Щури бояться світла. Якщо самі вони забули про сором і самоповагу, давайте нарешті виганяти їх звідусіль та бити словом і презирством!

«Антикримінальний вибір» приєднується до антикорупційного проекту Полтавської міської профспілки «Солідарність».

Настала пора перестати боятися. Судді, як і інші представники влади, живуть за наш з вами рахунок – ми все життя сплачуємо податки на утримання владної обслуги. Час їм про це нагадати.

 

Вже зараз - кілька практичних порад по протидії корупції, з якою ви можете зіткнутися в судах.

1. Відповідно до ст.20 ЦПК України та ст.56 КПК України ми можемо захистити порушені суддею наші процесуальні права, заявляючи про недовіру судді. Саме тому заявляйте про недовіру суду щоразу, як тільки виявите найменші ознаки корупції, упередженості суду при розгляді Вашої справи. Заява про відвід судді може бути як письмовою, так і усною (усі судові засідання мають фіксуватися технічними засобами запису). У більшості випадків такі Ваші заяви будуть відхилені самим суддею, але Ви не заспокоюйтесь і при кожному подальшому порушенні суддею законодавства під час судового розгляду заявляйте про недовіру цьому судді - ще і ще. Про вашу недовіру буде відомо під час перегляду справи за вашою скаргою в апеляційній, касаційній інстанціях чи Європейському суді з прав людини.

2. Не довіряйтесь адвокату, якого Вам «порадили» прокурор, слідчий по кримінальній справі, суддя. Такий адвокат може виконувати роль «троянського коня», спеціально рекомендованого для надання переваг іншій стороні. Пам’ятайте, дуже часто задача таких поборників права - приховування порушень, недозволених методів слідства, які постійно допускаються правоохоронцями. Обирайте собі адвоката ВИКЛЮЧНО ЗА РЕКОМЕНДАЦІЄЮ ДРУЗІВ ТА ЗНАЙОМИХ, ЯКИМ ДОВІРЯЄТЕ.

3. Через письмові заяви систематично вимагайте дотримання термінів розгляду справ, а про порушення термінів повідомляйте до газети, громадських організацій.

4. Не бійтеся оскаржувати неправомірні дії суддів до апеляційного суду, окружної кваліфікаційної комісії, Вищої ради юстиції, профільного комітету Верховної Ради України. Чим відкритіше Ви говорите про це – тим більше шансів, що Ваша скарга матиме належну реакцію. Адреси – в редакції газети.

5. Звертайтеся до засобів масової інформації та громадських організацій, висвітлюйте порушення суддями закону не соромлячись, відкрито. Пам’ятайте: суддям потрібен авторитет грамотного спеціаліста, в тому числі в очах колег по суддівському цеху. Вічно покривати проколи аферистів від права втомляться будь-які покровителі.

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори