MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 222 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 22.04.2019 – 26.04.2019Всеволод Речицький: За Конституцією президент України має бути як круп’є в казиноЕкспрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України. Бюлетень № 134 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 17.07.2017 – 21.07.2017Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 113 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 20.02.2017 – 24.02.2017Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 111 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 06.02.2017 – 10.02.2017Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 105 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 19.12.2016 – 23.12.2016Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 104 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 12.12.2016 – 16.12.2016Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 74 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 16.05.2016 – 20.05.2016Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 54 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 21.12.2015 – 25.12.2015Зловживання адмінресурсом і методи боротьби з нимПрава людини в Україні в березні–листопаді 2014 р.: основні тенденціїЕкспрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 12 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 02.03.2015 – 06.03.2015Права людини в Україні в березні-серпні 2014 р.: основні тенденціїПерспективи удосконалення державно-територіального устрою України: відновлення унітаризму чи перехід до федералізму?Декларація принципів взаємовідносин держави з народом, людиною і громадянським суспільством (Київ–Харків, 2014)Жданок проти Латвії20. ПРАВА ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ15. ПРАВО ГРОМАДЯН НА ВІЛЬНІ ВИБОРИ ТА УЧАСТЬ У РЕФЕРЕНДУМАХ14. ВРАЗЛИВІ ГРУПИ ЯК ОБ’ЄКТ ДИСКРИМІНАЦІЇ, РАСИЗМУ, КСЕНОФОБІЇ ТА ЗЛОЧИНІВ НА ҐРУНТІ НЕНАВИСТІ4. КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ У 2012 РОЦІ

Хто більше обіцяє, той муситиме краще звітувати

11.02.2008   
Юрій Чумак
Парламентські партії зобов’яжуть звітувати за виконання передвиборних програм

Законопроектом (реєстр.1467), який підготував народний депутат Олег Зарубінський (фракція Блоку Литвина), передбачається «встановити політичну відповідальність парламентських партій за реалізацію їх партійних та передвиборних програм, і, відповідно, вдосконалити партії як інститут політичної системи України».

Зокрема, цим проектом пропонується внести зміни до статті 7 Закону України «Про політичні партії в Україні», встановивши, що «політичні партії, представники яких є народними депутатами України, щорічно звітували про хід реалізації програми політичної партії та передвиборної програми».

На думку автора проекту, «партії, які брали участь у виборчих блоках, надаватимуть спільний звіт разом з іншими партіями – учасниками блоку. А форма та порядок звітності затверджуватиметься Міністерством юстиції України».

Він також пропонує, щоб ці звіти публікувалися в офіційних вісниках Верховної Ради та Кабміну – газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр».

У пояснювальній записці зазначається, що відповідно до чинного законодавства, програма є одним із основоположних документів політичної організації, про що йдеться мова навіть в юридичному визначенні поняття «політична партія» – «…об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку…» (ст. 2 Закону «Про політичні партії в Україні»).

Однак, на практиці, політичні програми для окремих партій мають значення лише як документ, необхідний для реєстрації (ч. 2 ст. 11 цього Закону), а не для діяльності як такої. Таким чином, робить висновок парламентар, законодавство не створило умов для того щоб політичні партії «набули однієї з основних кваліфікаційних ознак – ідеологічного обґрунтування їх діяльності».

Аналогічна ситуація, вважає О.Зарубінський, складалась і з відповідальністю за обіцянки, що були надані під час виборчого процесу: так, передвиборна програма є обов’язковою під час реєстрації учасника виборів, проте, на практиці положення передвиборних документів можуть і не втілюватись.

На думку народного депутата, недотримання та розмитість політичних програм партіями та блоками дезорієнтує виборця під час голосування і, таким чином, ставить перед ним вимогу обирати ту чи іншу політичну силу за іншими, другорядними ознаками, що не сприяє ні вдосконаленню демократії, ні розвиткові партійної та політичної систем в Україні.

Автор вважає, що реалізація цього акту призведе до внормування відповідальності політичних партій за реалізацію власних програм та передвиборних обіцянок.

Він висловлює сподівання, що ознайомлення з особливостями реалізації (чи нереалізації) тих чи інших програм сприятиме зростанню політичної освіти, а відповідно – і рівня політичної культури населення України. А партії будуть вимушені більшою мірою враховувати інтереси народу, що, відповідно, вдосконалюватиме й механізм непрямої демократії взагалі.

З одного боку, ініціатива депутата виглядає слушною, оскільки вже політичною традицією України стала ситуація, за якої партії та блоки під час виборів змагаються в тому, хто більше наобіцяє виборцю, навіть не замислюючись над тим, чи зможуть ці обіцянки реалізувати, здобувши владу.

Але, навіть законодавчо закріплений обов’язок парламентських партій щорічно звітувати перед народом в 2-х газетах, навряд чи можна буде вважати встановленням політичної відповідальності. Що-що, а написати певний звіт, наповнити його графіками та діаграмами, навести окремі цитати та схвальні відгуки – чиновницький апарат, що обслуговує партійних керманичів, це вміє робити навіть краще, ніж працювати.

Тому, на мою думку, такого роду звітування мало чим на практиці сприятиме покращенню ситуації в цій сфері. Політична відповідальність політичних суб’єктів перед виборцем є, й вона чітко втілюється в життя. А називається вона просто – вибори. Партії та блоки, які не виконують свої політичних обіцянки, рано чи пізно, втрачають довіру електорату та не потрапляють до парламенту. І за прикладами далеко ходити не треба…

 

ФОТО Юрія Чумака

 Поділитися