пошук  
версія для друку
11.02.2008

Артикль 19: В Україні переважає обмежений доступ до інформації про стан довкілля

   

Україна не забезпечує право своїх громадян знати про стан навколишнього середовища, в якому вони живуть. Таких висновків дійшла міжнародна організація Артикль 19 (Всесвітня кампанія за свободу висловлювання), провівши дослідження на всій території України. Дослідження стосувалось доступної громадянам інформації, екологічної політики підприємств, відкритості органів влади у наданні такої інформації.

Чорнобильська трагедія 21 рік потому: в Україні переважає обмежений доступ до інформації про стан довкілля.

Україна, де за часів нещодавньої історії мала місце найгірша катастрофа, що зашкодила довкіллю, як і колись не спроможна забезпечити право своїх громадян отримати доступ до інформації з питань оточуючого середовища, - заявляє в своєму новому звіті Артикль 19 «Чи готова Україна, зазнавши чорнобильської катастрофи, надавати доступ до інформації з питань довкілля?» Оприлюднені висновки базуються на дослідженні, що тривало впродовж декількох місяців.

В Україні залишаються не вирішеними серйозні проблеми довкілля, в тому числі небезпечне зберігання застарілих пестицидів, хімічних речовин військового призначення та радіоактивних відходів. Невідповідне поводження з промисловими відходами спричиняє серйозне забруднення атмосфери та води. Згідно з дослідженнями, 48% українців знаходять стан довкілля незадовільним. Кажучи про сховища токсичних відходів в центрі селища, місцевий мешканець сказав дослідникам: «Така ж сама інформаційна політика застосовувалася під час чорнобильської аварії – а саме, не було ніякої інформації».

Детальне дослідження цієї галузі в Україні показує, яке вирішальне значення  має достовірна та точна інформація про питання оточуючого середовища задля життя людей, їх здоров‘я, добробуту та для захисту довкілля. Звіт показує, що органи влади надають лише обмежену інформацію, і тому у своїй масі українське населення залишається непроінформованим про наявні ризики довкілля в районах, де мешкає, та про важливість застосування стандартів екологічної безпеки.

Артикль 19, який проводив дослідження за участі українських екологічних громадських організацій, дійшов таких висновків:

- не дивлячись на чіткі зобов‘язання держави за законом розповсюджувати інформацію щодо довкілля, законодавство не оговорює детально, яким чином право на інформацію може втілюватися, та які засоби мусять застосовувати суспільні органи, щоб забезпечити доступ до інформації.

- політичні та бізнес еліти вбачають в природних ресурсах засоби для власного збагачення. Корупція залишається широко поширеною.

- органи влади не дотримуються свого зобов‘язання вести ефективний діалог з суспільством. Надмірна бюрократія в політиці розвитку та інші фактори сприяють поширенню тіньових схем.

- положення приватних підприємств про доступ до інформації, що має суспільне значення,  досі залишаються нерозвинутими, хоча засадничі законні норми права існують. Те ж саме стосується і корпоративної відповідальності. 

- невдала політика з питань освіти та обмежене висвітлення з ЗМІ призвели до низького рівня знань щодо проблем довкілля серед загальної маси населення, що лише загострює проблеми.

 Артикль 19 рекомендує:

- органи української влади мусять негайно прийняти закон про свободу інформації

- до існуючого законодавства про інформацію щодо довкілля мають бути внесені поправки, щоб створити ефективну систему доступу до інформації, забезпечити контроль над дотриманням вимог про доступ до інформації, та сприяти участі суспільства в процесі прийняття рішень

- місцеве та міжнародне громадянське суспільство мусить продовжувати контролювати ситуацію щодо доступу до інформації та працювати над тим, щоб підвищити рівень обізнаності громадян та ЗМІ; сприяти втіленню положень про доступ до інформації

- українські ЗМІ мусять частіше робити репортажі та розслідування щодо питань довкілля, з метою інформування та просвіти громадян щодо цих питань та не обмежуватись висвітленням виключно критичних ситуацій (аварій).

- компанії, що працюють в Україні, повинні заздалегідь передивитися, що за інформацію вони надають про свою діяльність,  взяти за приклад невеличку кількість українських компаній, які першими запровадили політику відкритості та захисту довкілля. Підхід саморегулювання може привести до суттєвого покращення ситуації.

На думку правозахисників, провідна роль у відкритті екологічної інформації має належати перш за все суспільству. Громадяни та громадські організації мають вимагати надання та поширення інформації. Хоча законодавство у цій сфері не є досконалим, існує можливість подання інформаційних запитів до органів влади. Відповідь на ці запити є обов’язковою, згідно з законом.

Повний текст звіту міститься на сайті www.article19.org

IMI, Софія Машовець

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори