пошук  
версія для друку
24.04.2008 | Галя Койнаш

Суперечливі інтереси

   

Коли минулого тижня Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко вперше висловився за відновлення смертної кари, я була вкрай розчарована, але не більше.  Адже займенників він не плутав: виступав від себе, а не від імені партії. Жодних конкретних заходів не пропонував: і жодних загроз для авторитету Конституційного суду, який вже давно визнав, що смертна кара суперечить Конституції.

У вівторок, він сам порушив тему, і його виступ передала прес-служба його партії.  Він і тут виступив тільки від себе, але підстав вважати усе це випадковим, уже не маємо, й не лише з приводу його впертого повернення до цієї теми протягом одного тижня.

Не будь-який тиждень

Вже розпочалася виборча кампанія з позачергових виборів мера Києва і Київської міської ради.  Серед бажаючих потрапити в цю славетну раду опинився й Юрій Луценко.  Нагадаємо що майже всі спостерігачі, як українські, так й міжнародні, за виборчою кампанією 2007 року звернули увагу на невміння чи небажання багатьох посадових осіб розрізняти службові обов’язки та підтримку певної політичної сили.

Луценко виступав як міністр, так принаймні представляє його виступ прес-служба «Народної самооборони».  Залишається, на жаль, ризик перевантаження.  Так само для самого міністра-кандидата, як і для нас, намагаючись зрозуміти, чиї слова ми чуємо.  А є дуже істотна різниця, коли мова йде про виняткову міру покарання.  Адже кандидат у депутати може пропонувати переселити вбивць на Луну, якщо хоче. Це вплине (сподіваюсь!) на кількість отриманих голосів, але навряд чи на багато іншого.

Виникає запитання, чи Луценко справді виконує свої службові обов’язки?  Два рази за один тиждень він виступає за повернення страти.  Цей погляд, здається, не знайде підтримки в Верховній раді. Адже за законопроект комуністів щодо відновлення смертної кари проголосували лише 49 депутатів.  Позиція Верховної Ради тим разом, як не дивно, збіглась із найвищим судовим органом України, Конституційним судом, і відповідає взятим на себе міжнародним зобов’язанням.

Саме тому дивує (подвійний) виступ міністра-кандидата.  Якщо погляди залишаються поглядами, то він безумовно має право на свої власні. Так само, як виборці мають право оцінити позицію всіх кандидатів або партій на предмет відповідності своїм поглядам та баченню майбутнього України.

Важко відігнати підозру, що Луценко як раз не забував про виборців, а просто оцінює виборців дещо інакше.  Не буду лукавити: є, звичайно, багато людей, які хочуть повірити, що «вищий суд є і на цій землі» (і я не проти), і жодних незручних і складних запитань навіть чути не готові.  Багато таких людей є й в інших європейських країнах, але будь-які законопроекти щодо відновлення смертної кари відкидаються.  Якщо Луценко робить ставку на потрібність у спрощених відповідях, це вкрай небезпечна гра і він може серйозно промахнутися.

Хотілось би знати, що саме він пропонує.  Минулого тижня все було ясно, хоча не дуже конкретно. Він виступає «за відновлення вищої міри покарання у вигляді розстрілу за особливо тяжкі злочини проти особи». Треба уточнити, які саме злочини, але в принципі все зрозуміло.

Цього не можна стверджувати щодо просто мутних висловлювань у вівторок.  За повідомленням прес-служби НС, «Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко переконаний, що в Україні необхідно відновити смертну кару з відстрочкою в 10 років. … "Упродовж цього періоду (10 років) засуджений до страти матиме можливість оскаржити рішення суду в усіх інстанціях, передбачених законодавством", – пояснив міністр»

НІКОГО не страчували, допоки не пройшли буквально всі інстанції, але для цього не потрібна відстрочка, та навіть для українських судів 10 років трохи задовго.

За 10 років, щоправда, незважаючи на величезне навантаження Європейського суду с прав людини , засуджений до страти встигне виграти принаймні одну справу проти України з приводу жахливих умов в українських виправних колоніях для відбування покарання. Тим не менш, Страсбурзький суд не скасує сам вирок.

Можливо Луценко підсвідомо згадує інші справи, вже програні Україною, або є зараз на розгляді в Страсбурзі?  Йдеться про скарги щодо порушення статті 3 Європейської конвенції про захист прав людини.(заборона катувань).  Відомо, що багато правоохоронців в Україні досі вважають зізнання найкращим «доказом» для суду. За допомогою катувань  можна змусити особу «зізнатися» в скоєнні будь-якого злочину. З показниками  розслідування, можливо, все буде гаразд – 90% і вище. Цього не можемо стверджувати про верховенство права та справедливості в Україні, а про її імідж в світі краще не думати.

«Луценко мотивував свою позицію тим, що нині "один із трьох злочинів вчиняється раніше судимими громадянами, а у двох із чотирьох злочинів жертвами стають дві й більше осіб.»

Що тут дійсно вражає, це слово «мотивував». Луценко виступає тільки за відновлення смертної кари за особливо тяжкі злочини проти особи.  Якщо вбивцю піймали, йому не дадуть шанс ще раз когось вбити.  Це настільки зрозуміло, що можна образитися на міністра-кандидата – за кого він нас приймає?!   

«Міністр переконаний, що запровадження смертної кари обов’язково призведе до зменшення кількості злочинів в Україні: "Злочинець має знати, що вищий суд є і на цій землі»

Юрій Віталійович не може не знати, що йдеться тут зовсім не про переконання, а про ретельне дослідження. Таких досліджень уже було багато, й в жодній країні не знайшли, що смертна кара  призвела до зменшення злочинів.  Як зазначала Українська Гельсінська спілка з прав людини в своїй заяві від 21 квітня, «кількість навмисних убивств в Україні за останні 11 років, після скасування смертної кари, не збільшилася - близько 200 на рік.»

Якщо не розмовляти з людьми на примітивному рівні, а навпаки чітко пояснити, що ніхто не пропонує якийсь абсурдний вибір між стратою та вбивцями, вільними ще раз скоїти злочин, то багато тих прихильників смертної кари можуть самі переосмислити свою позицію. 

Адже йдеться не тільки про кількість злочинів  Проблеми в правоохоронних органах і судах залишаються гострими, й немає можливості уникнути помилок.  Якщо Луценко вважає, що відстрочка в 10 років підстрахує від несправедливих вироків, він глибоко помиляється.

В 1975 року в Англії Стефана Кішка засудили за ґвалтування і вбивство 11-річної дівчинки.  Відчуваєте обурення та ненависть?  Я теж.  Але Кішка відпустили після 16 років в ув’язненні. За допомогою ДНК доведено було, що він не міг скоїти злочин.  Таке не забувається, але ім’я хотіла уточнити й набрала пару слів в Гуглі.  Виявилось, що таких випадків, зокрема в США, безліч.  В січні цього року в Техасі відпустили чоловіка, який встиг відбути 27 років (з 89) за ґвалтування. Завдяки тій самій ДНК його виправдали.

Маю велике прохання до Юрія Віталійовича та всіх які закликають відновити смертну кару. Наберіть в Гуглі ось такі слова:  prison, DNA, wrongful. Прошу потім набрати слова катування та зізнання.  Аргументів начитаєтесь на все життя. 

Ймовірність помилок неприпустимо висока, й заклик до відновлення смертної кари не має жодних підстав.  Треба боротися за створення національних превентивних механізмів, за реальні кроки з реформування кримінального правосуддя, за зменшення судових помилок.  Це ніколи не виправдає повернення смертної кари, але українська громадськість і світ спроможуться оцінити справжні та довгострокові досягнення. Дешевий популізм дає значно менше.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори