Польові нотатки
Німецька хвиля 13 травня нарешті прибрала скандальну статтю про «ляльку Гітлера».із свого сайту. В листі до Харківської правозахисної групи, редактор англомовної редакції DW – World Крістін Зайєр пише:
«Я дуже серйозно ставлюсь до Вашої скарги й обмінялась також електронними листами із головним редактором українського медіа видання «Телекритика» Євгеном Мінком. Найближчим часом візьмемо інтерв’ю в п. Євгена, з роз’ясненням історії цього сюжету і як він висвітлювався в англійських ЗМІ. Ми вважаємо за краще пояснити своїм читачам, звідки взялась така недостовірна історія, що вводить в оману читачів. Нам здається, що найвідповіднішим буде інтерв’ю з українським журналістом, який спеціалізується з питань свободи преси та журналістської етики. Водночас ми прибрали статтю із свого сайту.»
Далі пані Зайер пояснює, що DW – World висвітлювала історію на підставі англійських і німецьких повідомлень із Deutsche Presse Agentur і Reuters. Вона посилається також на Бі-Бі-Сі та деякі замітки в англійській пресі. «Якщо ці джерела давали неправдиву інформацію, ми на той час не могли про це знати, оскільки жодне з них не посилалось на українське джерело й жодна зі систем обміну новин не спростувала первинне повідомлення.»
Ми раді, що ганебна стаття нарешті зникла із сайту, але не можемо не вказати на декілька неточних деталей. По-перше, Deutsche Presse Agentur якраз посилається на статтю в „Дзеркалі тижня”, хоча спотворює назву газети. Одна з перших заміток в Daily Telegraph теж посилається на „Дзеркало тижня”, й так само видно, що «автор» замітки не тільки не читав джерело, але навіть не брав в руки, бо він дружно повторює спотворення назви. Тобто, знали, звідки (нібито) взята інформація від самого початку. Залишається невідомим, чому жоден із п’ятьох засобів масової інформації, що масово заразили світові ЗМІ брехнею, не читав першоджерело. 6 травня пані Зайер обмінялась листами із головним редактором «Телекритики» Євгеном Мінком, який вказав на джерело і на низку розбіжностей між оригіналом і статтею на DW – World. У відповідь п. Зайер указала на DPA, Daily Telegraph і BBC. Вони ж кажуть, що ляльки українського виробництва, а яка різниця, що пише автор статті в Дзеркалі тижня!
6 травня п. Зайер повідомила, що англомовна редакція DW – World не планує прибрати статтю. «Замість цього було б краще надрукувати спростування й роз’яснити, як історія розширилась з приводу перекрученого перекладу й як дезінформація сприяла недостовірним репортажам».
Можемо погодитися із п. Зайєр й тільки шкодувати, що нічого такого не відбулося. Стаття залишилась на місці, інтерв’ю в п. Мінка не брали, й всі мої листи, та листи багатьох обурених читачів залишалися без відповіді до 13 травня, коли я почала не тільки писати, а й телефонувати.
Декому з читачів може здаватися, що я несправедлива до Німецької хвилі. Заради збалансованості скажу, що маю не менші претензії до всіх п’ятьох ЗМІ, що розпочали цю прикру епідемію брехні. Всі взяли інформацію з неперевірених джерел, всі мають якісь проблеми з розумінням того, що інформацію про Україну краще перевірити на місці, ніж в Росії, або в англійських чи німецьких ЗМІ.
Крім того, майже всі продемонстрували дивне небажання відреагувати на ситуацію. Не думаємо, що вони поставили собі за мету обманювати людей, але так, власне, вийшло. Могли би зменшити шкоду, прибравши недостовірну інформацію, як тільки отримали перші десятки скарг. Не хотіли. Тобто, теоретично, в цих ЗМІ надаються електронні адреси для відгуків, скарг або новин, але ніхто їх насправді не читає. Хоча, тоді незрозуміло, чому зникли замітки з Daily Telegraph і Daily Mail минулого тижня, коли в черговому листі я вже написала про намір поскаржитися на них до англійського регулюючого органу (Press Complaints Commission). Редактор Daily, Mail навіть написав мені приватний лист із вибаченням. Щоправда, вибачився за завдану образу, а не за розповсюдження недостовірної інформації. Але, принаймні, він не заперечує, що замітки прибрали внаслідок скарг. А з Daily Telegraph пишуть, що жодних моїх листів в очі не бачили (хоча автоматичне підтвердження я отримала на кожне), а прибрали, бо часто так роблять (!?). Точніше, написали після тих магічних слів (Press Complaints Commission), а зараз знову таке враження, що листи мої потрапляють в чорну діру. Нехай там висять, допоки не попросять їх забрати та показати в цьому регулюючому органі.
Ми показали, що мовчати, коли нас обливають брудом, не бажаємо. Якщо дехто переконається в цьому тільки за допомогою регулюючих органів своєї країни, то ми готові.
Ми вважаємо за необхідне домогтися публічного вибачення від усіх ЗМІ, які надрукували неправдиві матеріали щодо продажу ляльки Гітлера в Україні/ Неприпустимо розповсюджувати неперевірену та упереджену інформацію, але ще гірше не відповідати за завдану шкоду. Колективної відповідальності не буває.