пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200814
28.05.2008 | Галя Койнаш
джерело: www.telekritika.ua

Засіб від інформаційних тарганів

   

За прибігшим тарганом хто з нас не уженеться? За двома, трьома та більше ганятися вже проблематично  Отже, якщо немає жодного бажання ділити квартиру з огидною навалою, то краще шукати серйозніші засоби. 

Точно виявити джерело брудної дезінформації, яка розбіглася світовими ЗМІ місяць тому щодо ляльки Гітлера, яку нібито виробляють в Україні й масово продають дітям, навряд чи ми зможемо.  Причина до банального проста – ніхто не захоче визнати, що клюнув на таку смердючу принаду заради вельми сумнівної сенсації.

Протягом місяця ми наполегливо радимо ЗМІ розібратися якнайшвидше у своїх джерелах інформації. Сподіваємось, що показали деяким західним ЗМІ, зокрема Бі-Бі-Сі, Німецькій хвилі та газетам «Дейли Мейл» і «Дейли Телеграф»: даремно вони проігнорували елементарні засади журналістської етики, й їхня  репутація постраждала з приводу прикрої неповаги до свого професіонального обов’язку. 

Можемо вже не доводити повну необґрунтованість «інформації» про ляльку Гітлера. Що можна було в цьому переконатися без жодних проблем, прочитавши першоджерело в газеті «Дзеркало тижня», нам довелось пояснити багатьом ЗМІ.  Три із згаданих -  BBC, Daily Mail и Daily Telegraph – або відразу прибрали свої матеріали (BBC), або після того, як почули слова «регулюючий орган». Deutsche Welle довше упиралось, зате, знявши статтю, майже відразу публічно вибачилося й поставило інтерв’ю з головним редактором «Телекритики» Євгеном Мінком щодо розкрутки фальшивої сенсації (http://www.dw-world.de/dw/article/0,2144,3337110,00.html ). Ми, звичайно, повідомили інші ЗМІ про такий мудрий крок, і згодом з’явилося вибачення й на сайті Бі-Бі-Сі, http://www.bbc.co.uk/blogs/theeditors/2008/05/report_mistake.html (раніше нам прислали вибачення, яке з дозволу БіБіСі, ми розміщували на наших сайтах  http://www.khpg.org.ua/index.php?id=1210551305 ).  Розмова з редактором Daily Mail, треба сказати, проходила в дещо іншому ключі, але спростування та вибачення з’явилися на сайті газети 23 травня http://www.dailymail.co.uk/news/article-1021570/Adolf-Hitler-Doll.html .  Після нетривалого прояву готовності з нами розмовляти, редакція  Daily Telegraph знову ігнорує наші листи із закликом публічно вибачитися.  Втім, припускаємо, що це тепер лише питання часу.

Сила переконання

Попри все бажання вірити в магічну силу наших слів, йдеться, звичайно, про більш прозаїчні моменти. ЗМІ борються за своє місце під сонцем, й, ясна річ, не можуть наганяти на аудиторію нудьгу. Тим не менш, вони не вправі вводити людей в оману і зобов’язані відповідати за ту правду або ж образливу брехню, яку передають.

 Те, що передавали звідкись отриману інформацію, не знімає з них відповідальності. Мова йде не про моральну (точніше не тільки про моральну) відповідальність. Є ще закони та кодекси журналістської етики в усіх наших країнах, і ЗМІ по редакційній голівці не погладять за обдурювання людей або порушення нашого права на правдиву інформацію.

Ми розмовляли з різними ЗМІ. Відчувалося, що для одних на першому місці стоїть репутація, а на інших слова «регулюючий орган» діють прямо як заклинання.

В одному випадку ми вже готові були довести справу до кінця за допомогою англійського регулюючого органу (Press Complaints Commission). Лише після довгих вагань ми погодилися на спростування, яке буде виставлене на сайті ЗМІ не так довго, як сама замітка. Вирішили, що краще дістати та максимально поширити не повністю задовільне спростування, ніж чекати ще один місяць.  Адже інформаційні таргани розмножуються анітрохи не повільніше своїх побратимів в реалі.  А тепер можемо із повним правом пред’являти претензії до будь-яких ЗМІ, що відмовляються прибрати матеріали, передруковані з цього джерела.

Керувалися ще одним міркуванням. У ті перші дні після опублікування брехні, у багатьох із нас руки опускались. Адже повсюди повторювався оцей обурливий наклеп. Чергового удару завдано репутації країни, репутації кожного з нас. Але цього разу багато людей не бажали мовчки терпіти, й виявилося, що можна вплинути на ситуацію.  Нудно було б перерахувати всі ЗМІ, які вже прибрали матеріали, або самі написали замітки про перекручену сенсацію. Їх багато. Приголомшлива швидкість, з якою інформаційні таргани проникли в різні частини світу, наштовхує на думки щодо наявності якогось «джерела Х». Якщо у нього були якісь злі наміри, скромно сподіваємось, що план повністю провалився.

Чи могли би допомогти державні органи?  До цього питання маю двояке ставлення. Масштаб даної фальшивки і певні підозри щодо джерела роблять майже повне мовчання держави незрозумілим. З іншого боку не уявляю, як можна було адекватно реагувати на офіційному рівні. Крім Німецької хвилі й до меншої міри БіБіСі, йшлося про приватні ЗМІ. Їх поводження має регулюватися внутрішніми законами та кодексами, а не дипломатичними нотами.

Можливо, питання лежить в двох площинах. Найсильніше багатьох вразила у цій брудній історії причетність західних ЗМІ до знайомої гри.  Використалося огидне чудовисько в вигляді ляльки Гітлера, що користується, на превеликий жаль, попитом у багатьох країнах, аби нав’язати старий стереотип українців, знайомий нам усім із радянської пропаганди. За будь-якими спробами зашкодити іміджу та репутації країни, держава, безумовно, має слідкувати.

Втім, є й інша площина. Якщо у нас в квартирі навала тарганів, а бруд знаходиться десь у сусідів, будемо все це з’ясовувати, але потім. Спочатку треба вживати заходів. Ми всі бачили, як поширювалася брехня та своїми нечистотами розкидалася по всьому світі. Відреагували ми з Вами. Одну брудну хвилю неправди відбили та своє право на достовірну та об’єктивну інформацію відстояли. Непоганий урок усе-таки подали ЗМІ, й сподіваюсь, самі засвоїли.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори