пошук  
версія для друку
25.06.2008 | Олег Яцина

Лінощі прикриті демократією

Схожі повідомлення

Проект Закону України «Про вимушених переселенців» (оновлено)

Юридичний коментар до поточних конституційних трансформацій в Україні

І в Цинциннаті думають про пенітенціарну реформу

Завдання, функції, права і принципи діяльності правозахисних організацій

Конвенція про захист прав людини та основних свобод з поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу 11 з Протоколами 1, 4, 6 і 7

„Проблеми дискримінації та нерівності в Україні. Огляд“.

Придомовая территория ОСМД: почему нельзя соглашаться на аренду

Абетка демократії: інформація

Другий факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, спрямований на скасування смертної кари

Президент повинен застосувати вето на антиконституційний закон про право прокурорів надавати санкцію на обшук, затримання, прослуховування та інші слідчі дії

   

Вже близько двадцяти років пройшло з того часу, коли політика тотальної русифікації отримала хоч якийсь опір у вигляді Закону «Про мови». Відтоді, й до сьогодні, ведеться наполеглива, спекулятивна кампанія покликана будь-що зупинити процес відродження української мови. Головною опорою цього процесу є певні політичні сили Росії. Власне, їх турбує не так становище російської мови, як можливість за допомогою останньої впливати на громадян України. Якщо б ці сили були істинними борцями за мовні права, то вони б не створювали різноманітних перешкод для розвитку української, татарської чи інших мов на теренах Російської Федерації.

На території України існує свій контингент впливу, своя «п’ята колона». Це досить різноманітні люди: від свідомих українофобів, до таких, які на словах за відродження української мови, а на практиці нічого робити для цього не хочуть і не будуть. Тут відіграють роль різні фактори, головний з них лінь, не бажання змінювати звички. Так влаштована людина, що вона, як правило, йде по найменшій ліній опору. Здається, десь до такої категорії громадян попадає шановний О. Копеліович, автор статті « Лукавство языка » надрукованій в газеті «Время» від 6 червня 2008 р. Автор висловлює невдоволення, що у державному закладі (НТУ ХПІ) державні посадовці різних рівнів вимагають від нього викладання предметів, наукову роботу і т.п. українською мовою. З одного боку, автору можна поспівчувати, з іншого, слід розуміти, що існують реалії, світ змінюється. Держава – роботодавець має право вимагати від найманого на державну службу працівника дотримуватися ст. 10 Конституції України, а то виходить, що вимога дотримуватися державою законів виглядає як лукавство, антидемократія, порушення прав людини. Уявімо, що ми влаштувавшись на роботу до міліції, відмовилися  носити міліцейську форму, дотримуватися дисципліни і т.д. Це ж абсурд! Роботодавець завжди ставить певні вимоги до найманого працівника, причому це стосується не лише державного роботодавця, а й приватного. Відпрацюєш свій час, будь ласка, одягай що хочеш, розмовляй будь-якої мовою, купуй на що вистачає коштів.

Наша держава як роботодавець  дала можливість протягом багатьох років, тим громадянам, які не знали української мови,  поступово вивчити її. Це ж не китайська чи японська мова. Для людині з вищою освітою, яка постійно живе в Україні, має можливість чути українську мову, читати україномовні газети, хоча на сході України їх явно замало, – це не просто обов’язок громадянина, це справа честі інтелігента.

До теми про студентів та їх ставлення до української мови. По-перше, сьогодні більшість молоді, особливо тих, хто йде до вишів, володіє українською мовою. По-друге, з точки зору психології цілком зрозуміло, що коли лектор зайде до аудиторії і  запитає російської мовою, «какой язык более желателен для изложения лекций?», або «Вы не будете возражать, если я буду читать лекции на русском языке?» - відповідь буде прогнозованою. Навряд чи знайдеться студент, який заперечить лектору. Ані лектор, ані студенти в той момент не задумуються, що дипломну роботу потрібно виконувати і захищати українською мовою. По-третє, у студентів дуже рідко взагалі хтось про це запитує.

Складніше, коли трапляються студенти, що приїхали з Росії, але й серед них є такі, що із задоволенням хочуть почути живу українську мову, яку вони, як правило, розуміють на слух, правда писати і читати не вміють. Знаю, для таких студентів створюють спецкурси з української мови.

Врешті, усім нам слід зрозуміти, що навчання українською мовою повинно мати замкнутий цикл: від дитячого садку до університету. Мову повинна бути не хобі для окремих ентузіастів чи фахівців, а реальним засобом  для спілкування, отримання потрібної інформації. Тільки тоді вона має перспективу.

Державні діячі зобов’язані піклуватися не лише про розвиток мови, а й створення мовного середовища шляхом відповідної політики в ЗМІ, книгодрукуванні, потрібні  українізовані комп’ютерні програми, меню  мобільних телефонів, радіоапаратури тощо. Ще у ХІХ ст. сумнозвісний міністр внутрішніх справ П. Валуєв, зазначив, що заборона української мови, це, так би мовити, одна сторона медалі, а ось створення сприятливих умов для розвитку російської мови та для її експансії в Україну, це друга, і важливіша за  першу. На жаль, на  сьогодні складається враження, що в державі взагалі відсутня стратегія по формуванню мовного середовища, робляться лише окремі, хаотичні, часом невдалі кроки. На папері успіхи у відродженні  української мови великі, а в дійсності проблем дуже багато.  

 

 

Схожі повідомлення

Проект Закону України «Про вимушених переселенців» (оновлено)

Юридичний коментар до поточних конституційних трансформацій в Україні

І в Цинциннаті думають про пенітенціарну реформу

Завдання, функції, права і принципи діяльності правозахисних організацій

Конвенція про захист прав людини та основних свобод з поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу 11 з Протоколами 1, 4, 6 і 7

„Проблеми дискримінації та нерівності в Україні. Огляд“.

Придомовая территория ОСМД: почему нельзя соглашаться на аренду

Абетка демократії: інформація

Другий факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, спрямований на скасування смертної кари

Президент повинен застосувати вето на антиконституційний закон про право прокурорів надавати санкцію на обшук, затримання, прослуховування та інші слідчі дії

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори