пошук  
версія для друку
21.07.2008 | Ігор Перенесієнко

Карл Густавович Рянні і помилка НКВС

   

Карл Густавович Рянні був одним із тих, кого репресії не оминули стороною. Його просто хотіли знищити і лише чудо дало йому шанс в страшному 1938-му. Однак те, як він повів себе у тій ситуації, що здавалась тоді (тай здається і зараз) абсолютно безвихідною, просто не піддається класифікації людських вчинків.

Карл Густавович Рянні народився у 1912 році у сім’ї селянина - батрака. В 1912 він найнявся сторожем на поштово-телеграфну контору станції Поля Петербурзької губернії. Сказати, що дореволюційна експлуатація простого люду була, значить не сказати нічого (більшовики в майбутньому перевершать попередників у питанні експлуатації людей у кілька разів. Та і не тільки в цьому, наприклад, в їхніх тюрмах були не порівнюванні умови утримання з умовами ув’язнення В.Леніна.). Карл Рянні вдень мив у приміщенні підлогу, топив печі, тягав поштарям їхні важучі баули з поштою та грошима, у вільний час допомагав техніки чистити та розбирати телеграфні апарати, ремонтувати лінії зв’язку, ну а вночі охороняв контору [ 3, с.5].

Два роки такого життя не особливо його захопили, і тому в 1914 році у Петрограді він здає екзамен на посаду телеграфіста і його направляють до Нарвської поштово-телеграфної контори.

Проте події у сербському місті Сараєво спровокували найбільший в історії збройний конфлікт. Розпочалася перша світова війна і Росія, як учасниця Антанти, мала у неї вв’язуватися. Хоча амбіції на Балканах і Кавказі в будь якому разі стимулювали б царський уряд до мілітарних акцій. Карла Рянні призивають до військової служби і направляють до телеграфної станції у славнозвісному Кронштадті.

Балтика, як відомо, виступала одним з головних театрів бойових дій, тому через Карла Рянні проходила секретна штабна інформація. Можливо, працьовитість, настирність, можливо, випадковість і удача, можливо, все це разом, але незабаром він стає унтер - офіцером. Проте такий, навіть дещо карколомний кар’єрний ріст від мийника підлоги до офіцера не відірвав його від селянського середовища, з якого він походив. Воно ж, куплялися на прості, зрозумілі та такі бажані лозунги більшовиків. Карл Рянні не став винятком. Ще під час першої світової війни офіцер починає співпрацювати з більшовицьким підпіллям Кронштадту і виконувати їхні доручення. Найголовніше з них випало на період Лютневої революції.

В цей період Тимчасовий уряд спробував ізолювати це місто-фортецю, а точніше місцевий гарнізон у 80 тисяч штиків. Було заборонено в’їзд та виїзд з міста, а особовому складу моряків заборонено видавати відпустки і покидати кораблі. Радіозв’язок з Кронштадтом було перервано. Зв’язок підтримувався лише за прямою лінією між петроградським прокурором судової палати та кронштадтським жандармським полковником [3, с.5].

Карл Рянні за дорученням більшовиків Кронштадту робив спроби налагодити зв’язок зі столицею і 28 лютого робить це. Налагодивши приймач, він першим у місті дізнається про повалення царя. В той же день гарнізон Кронштадту повстав.

Очевидно, маючи на майбутнє амбіційні плани (що і буде доведено менше ніж через рік), більшовики зробили для себе висновки. Готуючись до революції і не бажаючи, щоб 80 тисячне з’єднання лишалося без прямого контролю, вони зініціювали встановлення прямого телеграфного зв’язку Кронштадтської ради з Петроградом.

Та це в майбутньому не завадило кронштадтським морякам - здавалось би оплоту і носіям революції, повстати. Як відомо, повсталі взагалі вимагали ліквідації диктату РКП (б). Саме повстання почалося з засідання 1 березня 1921 року під лозунгом «За Советы без коммунистов !» [1].

В 1938 році Карла Рянні, тоді вже капітана 2-рангу, викликали до штабу Військово-Морського флоту і повідомити про звільнення. Він зрозумів, що репресивна машина дійшла й до нього. У тому, щоб запитувати про причини звільнення у ті часи не було особливого сенсу, та він спитав. Пояснення просто ошелешило: «за національною ознакою, як естонця…»[3, с.5].

На передодні у Кронштадті арештовують членів місцевого партбюро. По цьому до міста приїздить Климент Ворошилов і на партзборах говорить про них, що вони буцімто «продавали врагу мобилизационные планы», і наказав обрати інше партбюро. Звісно, висунули найдостойніших, та незабаром арештували і їх. Карл Рянні входив до третього обраного складу партбюро, і його членів теж звинуватили і арештували. Однак, за якимось неймовірним збігом обставин про Рянні забули.

Він цілий рік (!!!) жив без паспорта, без роботи, без жодних засобів на прожиття. Він намагався влаштуватися на роботу, але скрізь отримував відмову. Він оббивав пороги відділів міліції з проханнями видати паспорт, але скрізь отримував відмову. Напевно, багато людей у такій ситуації здалося б на милість обставинам, і задовольнилося наявним. Адже життя, так милостиво «дароване» НКВС, вже могло втішати само по собі.

І тут Карл Рянні робить жест, який яскраво показує істинну віру ленінців-партійців у свою партію. Саме тих, перших, які ще не бачили у партквитку можливості кар’єрного росту та отримання безкоштовних привілеїв. Які не прагнули набудувати у країні концтаборів і тисячами стріляти інших. Які, напевно, вірили у те, що будують нове, справедливе для всіх без виключення суспільство. Він пише листа до ЦК ВКП(б) : «Прошу ЦК срочно рассмотреть мой вопрос и срочно сообщить, кто я есть. Если член партии - определить на работу по способностям, если гражданин СССР - выдать в соответствии с Конституцией паспорт для устройства на службу, если прохвост - арестовать и судить » [3, с.5].

Відповіді він не отримав. Відразу не отримав. На наступний день йому не видали радянський паспорт або не приїхали за ним у «воронку». Останній варіант був цілком реальним - у 1938 році, писати до ЦК ВК(б) (читай напряму до НКВС) і самому вимагати «арестовать и судить» самого себе ! В час, коли ледь закінчилася сумнозвісна «єжовська чистка» за 15 місяців якої лише по задокументованим даним було винесено 681.692 смертні вироки [4,с.14] !!!

Коли ж самого М.Єжова було зміщено (в 30-роках радянських високо посадовців зміщували в один спосіб: М.Єжову заарештували у звинуваченні у керівництві «заколотницькою організацією у військ. і органах НКВС» та у «здійсненні шпигунства на користь іноземних розвідок» [5,с.238]), Карла Рянні несподівано викликали у відділ кадрів флоту і без жодних пояснень призначили до інспекції ВМФ зі зв’язку.

І лише після другої світової війни завіса над цією справою піднялася: з’ясувалося, що за документами Карл Густавович Рянні вважався розстріляним (!!!) у 1938 році. Тому його ніде не брали на роботу, не видавали паспорт. Проте й не цікавилося НКВС. Можливо, ця канцелярська помилка і врятувала йому життя.

 

Список використаної літератури

1. http: // ru. vikipedia.org /

2. Глава I. Особо опасные государственные преступления// Советское уголовное право. Особенная часть. Под редакцией профессоров Г.А.Кригера, Б.А.Куринова, Ю.М.Ткачевского. - М.: Издательство Московского университета.-с.472

3. Комиссар связи. К 71 годовщине Великого октября// Радио № 11, 1988 г.-с.5

4. Овсієнко В. Пам’яті соловецького етапу//Убиенным сынам Украины. Сандармох/ Карельская Республиканская Общественная Организация «Общество Украинской культуры «Калина» »; сост. Скрипникова Л.Г.- Петрозаводск: Скандинавия, 2005.- с.14-17

5. Шаповал Ю. «Єжовщина»// Довідник з історії України (А-Я): Посіб. Для серед. Загальноосв. Навч. Зал./ За заг. Ред.. І.Підкови, Р. Шуста.- 2-ге вид., доопр. І доповн .- К.: Ґенеза, 2001.- С.237-238

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори