пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200820
23.07.2008 | Михайло Білий

«Безкарність породжує зухвалість та перевищення повноважень»

   

Порушення прав громадян України з боку державних органів є буденним та вже звичним явищем в Україні. Особливо це явище дуже поширено у відношенні міліції до тих, кого вона повинна захищати, я маю на увазі пересічних громадян України, і насамперед до тих, відносно кого скоєні злочини і тих, хто їх скоїв. Ці відносини досить чітко визначені у законодавстві, але не в житті.

Що може бути більш небезпечним, коли працівники міліції, за для звітності про розкриття злочину, з початку із застосуванням тортур вибивають з затриманих осіб визнання провини, а коли органи прокуратури починають перевірку заяв громадян про таке ставлення до них з боку працівників міліції та знущання над ними, вдаються до зухвалого нападу на працівників прокуратури у їх службових кабінетах та із застосуванням фізичної сили викрадають осіб, які звернулися за захистом від свавілля міліціонерів, після чого примушують їх відмовитися від наданих свідчень у прокуратурі та ще й писати різноманітні заяви, в тому числі й про те, що прокурор або інший працівник примусив їх звернутися до прокуратури, а до міліції вони претензій не мають.

Один із такий випадків стався у Фрунзенському районі міста Харкова. В ніч з 26 на 27 червня 2008 року в одному з будинків, розташованому у  Фрунзенському  районі міста Харкова невідомим чи невідомими, було жорстоко вбито громадянина Л. 27 червня 2008 року слідчим відділом було порушено  кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 115 ч.1 Кримінального кодексу України. Увечері  27  червня  2008 року, за підозрою у вчиненні цього вбивства був  затриманий громадянин У. та його дружина. Затримання провели співробітники  карного  розшуку  Фрунзенського  РВ ХМУ ГУМС України в Харківській  області.  При  цьому  вони знаходилися у помешканні цієї сім’ї,  де знаходилися без  їх  дозволу. Доречи, теща була затримана та на час затримання подружжя вже знаходилася в райвідділі. Після  того,  як  означені особи були доставлені до Фрунзенського РВ, вони  знаходилися у кабінетах співробітників карного розшуку протягом доби,  при цьому жодного з процесуальних документів складено не було, навіть  протоколи  затримання  органом  дізнання, передбачені ст. 106 Кримінально-процесуального  кодексу України. Хоча останньому не треба дивуватися,  оскільки  співробітники карного розшуку, як і сам відділ карного  розшуку,  є  органом  дізнання,  але  понад  10-15 років не застосовують  зазначену  норму  процесуального закону, і це порушення закону  наявне  не  тільки  у Фрунзенському районі, а й по усьому м. Харкові та області, можливо і по всій Україні.

28 червня 2008 року підозрюваному У., слідчим СВ Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області було забезпечено гр. У. право на захист, з благодійної організації «Пілотний Проект «Правова Допомога», яка надає безоплатну допомогу по кримінальним справам, йому був запрошений адвокат. Задля об’єктивності слід відзначити, що в цей же день гр. У. був затриманий слідчим з дотриманням всіх вимог законодавства України. Перші дні після затримання гр. У. визнавав свою провину у вбивстві, оскільки боявся продовження тортур з боку працівників карного розшуку, але під час допиту в якості обвинуваченого він відмовився від визнання провини та пояснив слідчому з яких причин раніше він оговорив себе, а саме: що визнати себе винним його примусили працівники карного розшуку Фрунзенського райвідділу міліції, які катували його та погрожували таким же катуванням його дружини на його очах. Ніхто з оперативних працівників карного розшуку його конституційні права, насамперед передбачені ст.ст. 59 та 63, не роз’яснював, а на його прохання надати йому адвоката лише посміхалися і казали, що він «забагато надивився фільмів», де поліцейські поважають не тільки закони, а й особисті права громадян.

Не залишили працівники карного розшуку без «особливої уваги» і дружину гр. У., але все-таки зважили на те що вона жінка, і фізична сила була застосована не в повній мірі, тілесних ушкоджень, на відміну від її чоловіка, в неї не залишилося. До тещі, можливо зважаючи на її вік, фізична сила не застосовувалася, а загрози, що є психічним насильством, з боку міліціонерів були застосовані до всіх трьох затриманих. Крім цього, під час незаконного перебування протягом доби в райвідділу ані гр. У., ані його дружині та тещі не давали їсти і навіть води. Заходи фізичного та психічного впливу на дружину працівники карного розшуку застосували лише задля того, щоб вона підписала свої свідчення, що нібито після вбивства її чоловік про це розповів. Але виникає питання, яка дружина, при нормальних стосунках у сім’ї, після дійсного роз’яснення їй положень статті 63 Конституції України буде свідчити проти свого чоловіка?

Увечері 1 липня 2008 року, під час обрання гр. У. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор Фрунзенського району м. Харкова, вивчивши матеріали справи, вислухавши слідчого, пояснення захисника та затриманого гр. У., та оглянувши верхню частину тіла затриманого і побачивши синці та подряпини, діючи відповідно до вимог законодавства, розпочав перевірку законності дій працівників міліції. При цьому, за відсутністю достатніх доказів вини гр. У., він відмовив у наданні згоди слідчому на обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор та звільнив гр. У. Перевірка правомірності дій співробітників міліції, зокрема працівників карного розшуку, була розпочата негайно. Гр. У. та його дружина почали давати пояснення працівникам прокуратури Фрунзенського району м. Харкова про обставини їх затримання і подальші події під час перебування їх у Фрунзенському РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області. Пізно ввечері, коли гр. У та його дружина надали свої пояснення на ім’я прокурора району і знаходилися в службовому кабінеті заступника прокурора Фрунзенського району м. Харкова, де вирішувалися деякі питання, в тому числі й про проведення судово-медичного обстеження у Харківському обласному бюро судово-медичної експертизи, до кабінету заступника прокурора увірвалися керівні особи Фрунзенського райвідділу та із застосуванням фізичної сили до усіх осіб, хто був в кабінеті, викрали гр. У. та його дружину і зникли з приміщення прокуратури.

Прокуратура Фрунзенського району швидко відреагувала на ці протиправні дії працівників міліції і вже через деякий час, фактично майже вночі, її працівники перевіряли приміщення Фрунзенського РВ. В одному з кабінетів була знайдена дружина гр. У., а самого гр. У. знайдено не було, оскільки працівники райвідділу встигли витягнути його з приміщення і сховати. Лише після того, як до розшуку гр. У. були залучені працівники Управління внутрішньої безпеки ГУМВС України в Харківській області, помічник Міністра МВС України з питань прав людини, працівники СБУ, його було повернуто біля 22 години 2 липня 2008 року. Наразі прокуратурою Фрунзенського району міста Харкова порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 Кримінального кодексу (КК) України стосовно 1-го заступника начальника Фрунзенського РВ, начальника та заступника начальника карного розшуку Фрунзенського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, які безпосередньо брали участь у нападі на прокуратуру. Досудове слідство триває, але аналізуючи всі викладені обставини є підстави вважати, що в діях працівників Фрунзенського райвідділу існують ознаки низки злочинів, а саме:  перевищення влади та службових повноважень (ст.. 365 ч.2 КК України);  катування (ст.. 127 ч.3 КК України);- - примушування давати показання (ст.. 373 ч.2 КК України);  порушення права на- захист (ст. 374 ч.2 КК України);  незаконне позбавлення волі або викрадення- людини (ст. 146 ч. 2 КК України);  втручання в діяльність працівника- правоохоронного органу (ст. 343 ч. 2 КК України); Тепер останнє слово, як кажуть, залишилося за прокуратурою…, а далі,  за-якщо воно буде,  судом…

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори