пошук  
версія для друку
26.07.2008

Права людини в Україні - 2007. 1. Право на життя

   

  [1]

1.  Обов’язок держави захищати життя (позитивні обов’язки)

Право на життя передбачає зобов’язання держави забезпечувати його гарантування національною правовою системою. Це потребує ефективної системи законів і правопорядку, відповідних дій представників міліції, прокурорів, судів, а також установлення системи покарання за злочини проти життя. Таким чином, позбавлення життя повинно бути заборонене за винятком випадків, чітко визначених у законі.

Держава є відповідальною за дії чи бездіяльність своїх представників, зокрема, правоохоронних органів, військовослужбовців і персоналу в’язниць. Проте держава не несе відповідальність за дії приватних осіб, які позбавили когось життя.

Держава також зобов’язана забезпечити виконання цих законів через забезпечення належного розслідування всіх підозрілих випадків позбавлення життя. Таке розслідування повинно мати такі ознаки, як оперативність і невідкладність, ефективність і незалежність.

Крім того, держава повинна вживати заходів щодо захисту життя у разі реальної та нагальної небезпеки, про яку вона знала або повинна була б знати, наприклад, у випадках техногенних катастроф чи промислових інцидентів.

У 2007 році не було зареєстровано вбивств, здійснених представниками влади із політичних мотивів.

Україна не підписала Міжнародну конвенцію ООН щодо захисту всіх осіб від насильницького зникнення.

 

Смертність населення від зовнішніх причин у побуті в січні-грудні 2007 року

(за причинами смерті та типами місцевості)[2]

 

Міські поселення та сільська місцевість

Міські

поселення

Сільська

місцевість

 

усього, осіб

на

100 тис. жителів

усього, осіб

на

100 тис. жителів

усього, осіб

на

100 тис. жителів

Усього померло від зовнішніх причин

64 326

138, 3

40 156

126, 6

24 170

163, 5

у тому числі:

 

 

 

 

 

 

- пішоходи, потерпілі внаслідок транспортного нещасного випадку

4 670

10, 1

2 999

9, 4

1 671

11, 3

- особи, що знаходились в легковому автомобілі, потерпілі внаслідок транспортного нещасного випадку

3 644

7, 8

2 538

8, 0

1 106

7, 5

- від інших транспортних нещасних випадків

2 976

6, 4

1 638

5, 2

1 338

9, 0

- від падінь

3 365

7, 2

2 413

7, 6

952

6, 4

- від випадкової дії неживих механічних сил

474

1, 0

2 82

0, 9

192

1, 3

- від утоплення та занурення у воду

4 274

9, 2

2 170

6, 8

2 104

14, 2

- від інших нещасних випадків із загрозою диханню

2 720

5, 9

1 579

5, 0

1 141

7, 7

- від нещасних випадків, спричинених дією диму, вогню та полум’я

2 660

5, 7

1 349

4, 3

1 311

8, 9

- від нещасних випадків, пов’язаних з дією природних факторів

4 149

8, 9

2 703

8, 5

1 446

9, 8

- від випадкового отруєння та дії алкоголю

8 007

17, 2

4 525

14, 3

3 482

23, 6

- від іншого випадкового отруєння, спричиненого отруйними речовинами

3 095

6, 7

1 959

6, 2

1 136

7, 7

- від навмисного самоушкодження (включаючи самогубства)

10 020

21, 5

5 620

17, 7

4 400

29, 8

- від наслідків нападу з метою убивства чи нанесення ушкодження

4 200

9, 0

2 864

9, 0

1 336

9, 0

- від випадків ушкодження з невизначеним наміром

8 777

18, 9

6 782

21, 4

1 995

13, 5

- від інших причин

1 295

2, 8

735

2, 3

560

3, 8

 

За даними Держкомстату зберігається високий коефіцієнт смертності (16, 4 на 1 000 осіб), у тому числі смертності дітей віком до 1 року (11, 1 на 1 000 народжених або 5 188 дітей у 2007 році). Коефіцієнт дитячої смертності є нижчим від рівня 90-х років, проте істотно виріс у порівнянні з 2003-2004 роками. Коефіцієнт смертності невпинно зростає з кожним роком (1990 рік – 12, 1, 1998 – 14, 4, 2006 – 16, 2 на 1 000 осіб). При низькому рівні народжуваності, зберігається від’ємний коефіцієнт природного приросту населення (-6, 4 на 1 000 осіб). Населення країни за минулий рік зменшилося на понад 290 тисяч осіб. Проте в порівнянні з минулими роками позитивом є збільшення рівня народжуваності з 9, 8 у 2006 до 10, 3 у 2007 році на 1 000 осіб.

Доцільно також проаналізувати ситуацію щодо захисту людей від незаконного позбавлення життя. Для цього потрібно взяти до уваги статистику злочинів, пов’язаних з незаконним позбавленням життя.

 

Злочини, що спричинили смерть потерпілого[3]

 

Зареєстровано злочинів

Відсоток розкриття, %

Розслідувано злочинів (розкрито)[4]

Нерозкрито злочинів

2006

2007

динаміка, %

2007

динаміка, %

 

2006

 

2007

динаміка, %

Окремі види злочинів

Умисне вбивство (та замах)

3220

2906

-9.8

93.3

93.7

 

 

3256

 

 

2990

 

 

-8, 2

 

 

200

Умисне тяжке тілесне ушкодження

5283

5486

3.8

87.6

88.8

 

 

4912

 

 

5189

 

 

5.6

 

 

654

у т.ч.

що спричинило смерть потерпілого

1689

1850

9.5

90.3

92.8

 

 

 

1637

 

 

 

1802

 

 

 

10.1

 

 

 

140

Порушення правил безпеки дорожнього руху

11937

13526

13.3

66.0

65.8

 

 

8892

 

 

10193

 

 

14.6

 

 

5295

у т.ч.

що спричинило смерть потерпілого

3255

3569

9.6

61.9

64.8

 

 

 

2131

 

 

 

2581

 

 

 

21.1

 

 

 

1402

 

Скоротилася кількість умисних убивств (з 3 220 до 2 906 або –9, 8%). Разом з тим, їхнє зростання відбулося в Івано-Франківській (+41, 7%), Дніпропетровській (+20, 5%), Херсонській (+9, 0%), Хмельницькій (+5, 6%) та Волинській (+2, 3%) областях. Залишилися нерозкритими 200 умисних убивств проти 233 у позаминулому році. Найбільше – у Донецькій області (51), АР Крим (18), Дніпропетровській (15), Луганській (14), Київській (12), Харківській (10), Львівській (9) областях та м. Києві (14).

Слід додати, що кількість зареєстрованих злочинів показує статистику тільки щодо відкритих кримінальних справ. Проте не рідко такі справи можуть і не відкриватися, особливо у суперечливих випадках чи коли є певна зацікавленість слідчих. Особливо часто відмови в порушенні кримінальної справи відбуваються у випадках позбавлення життя працівником правоохоронного органу, смертей у лікарнях, смертей у наслідок ДТП, смертей у місцях позбавлення волі тощо.

На виконання Закону України «Про внесення змін до статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України» від 19 квітня 2007 року, який було введено в дію з 1 липня 2007 року, до підслідності органів досудового слідства МВС прокуратурою було передано окрему категорію злочинів проти особи, у тому числі за фактами вбивств. Зокрема, було передано матеріали понад 7 тисяч кримінальних справ про умисні вбивства.

З метою належної організації виконання зазначеного Закону Генеральним прокурором і виконувачем обов’язків Міністра внутрішніх справ 21 червня 2007 року було видано спільну вказівку, якою регламентовано порядок вирішення заяв і повідомлень про такі злочини та їхнє розслідування.

У минулому році органами прокуратури було закінчено розслідування 2 250 кримінальних справ про умисні вбивства, з них 2 152 було направлено до суду (71% від загальної кількості направлених до суду із числа розслідуваних органами прокуратури та органами досудового слідства МВС).Водночас органами внутрішніх справ закінчено 938 справ, з яких до суду направлено 875.[5]

Разом з тим проблемним залишається питання організації огляду місця пригоди за фактами насильницької смерті громадян, коли замість слідчих органів внутрішніх справ на місце нерідко виїжджають працівники з невеликим досвідом роботи, що призводить до його некваліфікованого огляду та серйозних ускладнень у розслідуванні справ.

Органами прокуратури вживалися заходи щодо підвищення рівня прокурорського нагляду за розслідуванням кримінальних справ за фактами ДТП, особливо зі смертельними наслідками. За результатами вивчення кримінальних справ зазначеної категорії 30 серпня 2007 року виконувачу обов’язки Міністра внутрішніх справ внесено подання, за яким винних працівників міліції було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та вжито заходів щодо усунення виявлених порушень.

За даними Державної судової адміністрації України в 2007 році до судів надійшло 3 170 кримінальних справ про умисне вбивство, ще 1 077 залишилися не розглянутими з минулих років. Судами було розглянуто 3 162 кримінальні справи, з яких лише в 2 605 було постановлено вироки.

Особливого розголосу набули випадки смертей у слідчих ізоляторах. За результатами перевірок, проведених Генеральною прокуратурою й прокуратурою м. Києва в 2007 році за фактами двох убивств та інших смертей, що мали місце в Київському СІЗО в другому півріччі минулого року, внесено 5 документів прокурорського реагування, до дисциплінарної відповідальності притягнуто 23 посадові особи, з них 2 – звільнено із займаних посад. Стосовно заступника чергового помічника начальника СІЗО прокуратурою міста Києва порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу, яку направлено до Шевченківського районного суду міста Києва. Крім того, відповідно до рішень апеляційного суду міста Києва та Шевченківського районного суду до осіб, які в Київському слідчому ізоляторі скоїли вбивства Орлова О.Г. та Постнікова О.В., у зв’язку з їх неосудністю, застосовано примусові заходи медичного характеру згідно з вимогами ст. 92-94 Кримінального кодексу.[6]

Необхідно також згадати про ситуацію з дотриманням права на життя в Збройних Силах. Громадські організації отримують інформацію щодо випадків «дідівщини», у тому числі тих, які призвели до смерті солдат. Позитивом є покращення розслідування таких повідомлень і засудження винних осіб у декількох резонансних випадках.

Час від часу з’являються історії про лікарські помилки та постраждалих через них людей. Деякі з них пов’язані зі смертю людей.

Потрібно зазначити, що закону про захист інтересів жертв лікарської помилки немає. Але головна проблема - навіть не в тому, що ту чи іншу статтю Кримінального кодексу складно застосувати через нечітко виписані або надто вузько сформульовані положення. Проблема в тому, що свого часу Міністерство охорони здоров’я пролобіювало віднесення експертної медичної діяльності до своєї компетенції, тоді як згадана сфера діяльності мала б бути у віданні Міністерства юстиції. Будь-які експертизи здійснюються силами Міністерства юстиції, і тільки медичні чомусь залишаються сферою Міністерства охорони здоров’я. Адже не може обвинувачений чи підозрюваний сам себе перевіряти. Варто додати до цього кругову поруку, і можна зробити висновок про судові перспективи такої справи.

Наведемо один з характерних прикладів відсутності належного розслідування подібних справ.

Двадцятирічний Володимир Федорук 4 березня 2007 року звернувся у Вінницьку обласну клінічну лікарню ім. Пирогова зі скаргами на біль та гнійною патологією. Він був обстежений, а потім йому було рекомендовано прооперуватися наступного дня. За даними, які надав медичний заклад, Федорук звернувся за наданням медичної допомоги 5 березня. 5 березня Федорука було прооперовано, проте 8 березня він помер від сепсису. За матеріалами, що є в справі, очевидно, що окрім багатьох порушень при наданні медичної допомоги, до нього була застосована анестезія, яка прямо заборонена при лікуванні подібних випадків.

Прокуратура Вінницької області 14 квітня відмовила в порушенні кримінальної справи за фактом неналежного виконання своїх посадових обов‘язків медичними працівниками лікарні. Батьки оскаржили це рішення до суду. Проте без участі заявників ця справа була розглянута 10 травня, і їм було відмовлено. Тоді вони за допомогою юристів Вінницької правозахисної групи оскаржили це рішення суду. Апеляційний суд 26 липня спрямував справу на новий розгляд.

Ленінський райсуд м. Вінниці 20 серпня скасував постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи й спрямував справу на нову перевірку. Зокрема, суд звернув увагу, що прокуратура здійснила неповну перевірку: не вирішено питання щодо суперечливих свідчень і не проведена судово-медична експертиза.

Без проведення практично жодних слідчих дій 11 листопада міліція знову відмовила в порушенні кримінальної справи. Це рішення оскаржено до суду.[7]

Розслідування таких справ часто затягується роками, а частіше всього проводиться поверхнево.

Наведемо типовий наступний типовий приклад затягування розслідування.

10 серпня 2005 року, після 21-денного стаціонарного лікування (з початку – в обласній інфекційній лікарні Ужгорода, а потім – в Ужгородській ЦМКЛ) з вини лікарів (як пізніше було підтверджено результатами комісійної судово-медичної експертизи м. Львова) у віці 24 років померла Петканич Зоряна Михайлівна.

Прокуратурою м. Ужгород 19 вересня 2005 року була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 140 Кримінального Кодексу за фактом неналежного виконання медичними працівниками своїх професійних обов’язків. 2 листопада справа була передана до Закарпатської обласної прокуратури, котра до сих пір здійснює розслідування. У серпні 2007 року слідчим відділом обласної прокуратури було направлено клопотання про проведення додаткової судово-медичної експертизи щодо встановленню причин смерті Петканич.[8]

Окремо слід звернути увагу на невпинний ріст малюкової смертності.

 

Розподіл померлих дітей віком до 1 року за окремими причинами смерті[9]

 

2007

2006

осіб

у % до підсумку

осіб

у % до підсумку

Усього померлих 

5188

100, 0

4433

100, 0

у тому числі від

 

 

 

 

Деяких інфекційних та паразитарних хвороб

189

3, 6

215

4, 8

з них: туберкульозу

2

0, 0

1

0, 0

хвороби, зумовленої вірусом

 

 

 

 

імунодефіциту людини (ВІЛ)

19

0, 4

23

0, 5

Новоутворень

51

1, 0

45

1, 0

Хвороб крові й кровотворних органів та окремих порушень із залученням імунного механізму

49

0, 9

43

1, 0

Ендокринних хвороб, розладів харчування

 

 

 

 

та порушення обміну речовин

48

0, 9

59

1, 3

Хвороб нервової системи

170

3, 3

123

2, 8

Хвороб системи кровообігу

61

1, 2

59

1, 3

Хвороб органів дихання

174

3, 4

180

4, 1

з них: грипу і пневмонії

116

2, 2

123

2, 8

Хвороб органів травлення

32

0, 6

25

0, 6

Окремих станів, що виникають у перинатальному періоді

2503

48, 2

1917

43, 2

з них: розладів дихальної та серцево-

 

 

 

 

судинної системи, що виникають у

 

 

 

 

перинатальному періоді

1221

23, 5

963

21, 7

інфекцій, специфічних для

 

 

 

 

перинатального періоду

447

8, 6

396

8, 9

геморагічних та гематологічних

 

 

 

 

порушень у плода та новонародженого

493

9, 5

305

6, 9

Природжених вад розвитку, деформацій та

 

 

 

 

хромосомних аномалій

1327

25, 6

1218

27, 5

 з них: природжених вад розвитку

 

 

 

 

нервової системи

125

2, 4

120

2, 7

природжених вад розвитку системи

 

 

 

 

кровообігу

527

10, 2

518

11, 7

природжених вад розвитку органів

 

 

 

 

травлення

103

2, 0

81

1, 8

Інших хвороб

8

0, 2

6

0, 1

Неуточнених та невідомих причин смерті

253

4, 9

193

4, 4

Зовнішніх причин смерті

323

6, 2

350

7, 9

 з них: наслідків нападу з метою убивства чи нанесення ушкодження

21

0, 4

28

0, 6

 

На сьогодні в країні відсутня ефективна програма подолання цієї проблеми.

Наведемо конкретний приклад смерті новонародженої дитини внаслідок неналежного виконання медичним працівником своїх обов’язків. Зокрема, у цій справі, на нашу думку, були явні порушення стандартів і правил при пологах дитини, а також є факти ненадання інформації про стан пацієнта, що призвело до тяжких наслідків.

9 листопада 2006 року в 4 годині ранку А.Муковоз була доставлена в міський пологовий будинок Харкова № 6 з-за початку пологів. Її чоловік прибув одночасно для спостереження за пологами. Через 5 годин було проведено обстеження, котре показало, що плід обвитий пуповиною. Батько запропонував зробити кесаревій розтин, проте лікарі стверджували, що все й так відбудеться добре.

Пологи відбулися о 8 ранку наступного дня. Проте в новонародженого не вдалося добитися самостійного дихання. Він був поміщений у бокс для штучної вентиляції легенів, а через 6 годин був переведений у міський перинатальний центр. Потім увесь час він перебував у вкрай важкому стані в регіональному відділенні інтенсивної терапії новонароджених. Він помер 4 лютого 2007 року.

Мати та батько до осені 2007 року не могли отримати та ознайомитися з висновком відділу комісійних експертиз Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз, протоколом патологоанатомічного обстеження трупа, висновком судово-медичного дослідження. Прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи. Рідні подали цивільний позов проти лікарні.[10]

 

2.  Заборона позбавлення життя за винятком визначених законом випадків (негативні обов’язки)

Смертна кара

Україна 16 березня 2007 року ратифікувала Другий Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, що стосується скасування смертної кари. Таким чином, після рішення Конституційного суду, що визнав смертну кару не конституційною, та ратифікації цієї угоди, а також раніше додаткових Протоколів №№6 та 13 до Європейської конвенції про захист прав людини, держава ратифікувала усі міжнародні угоди щодо заборони смертної кари за будь-яких обставин.

Дозволені випадки застосування сили, що спричинила смерть

Відповідно до міжнародних стандартів у випадках крайньої необхідності допускається позбавлення життя особи при відсутності попереднього наміру це зробити з боку правоохоронця з метою запобігання втечі правопорушника чи захисту будь-якої особи від насильства.[11]

Проте часто не відбувається належне розслідування правомірності використання сили з боку правоохоронних органів.

16 листопада 2007 року в місті Дрогобичі Львівської області працівниками міліції була застосована зброя, внаслідок чого 19-річного Вадима Шестакова було вбито на місці, а інший хлопець отримав доволі тяжкі вогнепальні поранення.

У той вечір молодь справляла в кафе день студента. Після того, як два міліціонера прийшли до кафе, молодь почала розбігатися. Одного із хлопців схопили і почали обшукувати біля автомобіля міліції. Шестаков із товаришем намагалися допомогти цьому хлопцю втекти від міліціонера. За свідченням очевидців, один з них підійшов до цього міліціонера і штовхнув його двома руками в груди, а другий наніс два удари в обличчя міліціонеру, від чого той впав на спину. Далі очевидець розповідає, що «у момент падіння міліціонера хлопці кинулися врозтіч… Міліціонер піднявся одразу у повний зріст, і одразу ж почали лунати постріли».

Фізичні параметри Вадима Шестакова зовсім не вражали: його вага становила 47 кг при зрості 155 см. Інший хлопець при зрості 160 см важить 55 кг. Як підтверджують очевидці, зброя була застосована, коли міліціонеру вже не загрожувала жодна небезпека. Хлопці не були підозрювані в будь-якому злочині. Перед смертельними пострілами не було жодного попередження про застосування зброї.

За наявною інформацією на цей час суттєвого просування із розслідуванням цього випадку не сталося.

 

3. Рекомендації

1)  Запровадити ефективні незалежні механізми розслідування смертей, особливо тих, що були викликані діями представників правоохоронних органів.

2)  Змінити кримінально-процесуальне законодавство з метою надання більших прав потерпілим, у тому числі родині загиблих, та збільшення їхнього впливу на хід розслідування.

3)  Прийняти Закон України «Про права пацієнтів», що буде забезпечувати правові гарантії дотримання прав пацієнтів на життя.

4)  Забезпечити наявність незалежної судово-медичної експертизи для оцінки причин завдання смерті особі.

5)  Запровадити належні механізми дотримання законодавства в роботі правоохоронних органів, а також забезпечити належний контроль з боку держави і громадськості.

6)  Провести реформи в сфері охорони здоров’я з метою попередження зростання показників дитячої й малюкової смертності.

7)  Підписати та ратифікувати Міжнародну конвенцію щодо захисту всіх осіб від насильницького зникнення, прийняту 20 грудня 2006 року (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/61/177).



[1] Підготовлено Володимиром Яворським, виконавчим директором УГСПЛ.

[2] Смертність населення від зовнішніх причин у побуті у січні-грудні 2007 року. Експрес-випуск Державного комітету статистики № 40 від 21 лютого 2008 р.

[3] За офіційною статистикою МВС України за 2007 рік. Доступно на сайті МВС: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/53966.

[4] Маються на увазі кримінальні справи, передані до суду. Слід додати, що за даними ДСАУ в середньому 11-14 тисяч кримінальних справ щорічно повертаються з суду назад на додаткове розслідування ( в порядку статей 232, 246, 281 та 249-1 КПК), що становить приблизно 6-8 % від загальної кількості кримінальних справ.

[5] Інформація «Про стан законності в державі у 2007 році (відповідно до ст. 2 Закону України «Про прокуратуру»)» // Генеральна прокуратура України, Офіційний інтернет-портал, Версія для друку, 10.03.2008 20:15:58, http://www.gp.gov.ua/ua/vlada.html?_m=publications&_t=rec&id=12985.

[6] Генеральною прокуратурою проведено перевірки за фактами смертей у СІЗО // Генеральна прокуратура України, Офіційний інтернет-портал, Версія для друку, 10.03.2008 20:20:16, http://www.gpu.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=12345&fp=61.

[7] Справа підтримується Фондом стратегічних справ УГСПЛ у сфері охорони здоров’я, який працює за фінансової підтримки МФ «Відродження». Дивіться додатково інформацію про цей випадок:
http://www.33channel.vinnitsa.com/2007/m07-07-17.php
http://www.33channel.vinnitsa.com/2007/m07-08-02.php
http://www.fmob.vn.ua/memorial/vavan.php?page=1

[8] Справа підтримується Фондом стратегічних справ УГСПЛ у сфері охорони здоров’я, який працює за фінансової підтримки МФ «Відродження».

[9] Демографічна ситуація в Україні у 2007 році. Експрес-бюлетень. Державний комітет статистики України. Відповідальна за випуск Стельмах Л.М, http://www.ukrstat.gov.ua (розділ «Експрес-випуски»).

[10] Справа підтримується Фондом стратегічних справ УГСПЛ у сфері охорони здоров’я, який працює за фінансової підтримки МФ «Відродження».

[11] Див. Рішення Європейського суду з прав людини у справі Egri v.Turkey (1998).

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори