пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200822
30.07.2008 | УГСПЛ

Генеральний прокурор переміг національне і міжнародне право. Що далі? (Відкрите звернення Української Гельсінкської Спілки з прав людини)

   

У ніч з 28 на 29 липня 2008 року за рішенням Генерального прокурора України російський громадянин Олег Кузнєцов, якому Україна надала 5 березня 2008 р. статус біженця, був переданий до країни, з якої він втік, маючи обґрунтовані побоювання щодо застосування до нього катувань і поганого поводження та інших порушень прав людини.

19 липня 2007 року українські правоохоронці на прохання російських колег затримали Кузнєцова у Києві. 20 липня Шевченківський районний суд м. Києва взяв його під варту. Невдовзі Кузнєцов подав заяву про надання статусу біженця. З 20 липня Кузнєцов перебував під вартою в СІЗО.

5 березня 2008 року Державний комітет України у справах національностей та релігій надав Кузнєцову статус біженця, визнавши його побоювання щодо грубого порушення його фундаментальних прав в Російській Федерації обґрунтованими. 21 квітня 2008 року йому було надано посвідчення біженця.

Незважаючи на це, Олег Кузнєцов продовжував триматися під вартою з метою видачі, хоча згідно зі статтею 3 Закону України «Про біженців», така видача була вже неможливою.

Генеральна прокуратура України вважала тримання під вартою біженця законним, ґрунтуючись на тому, що вона спочатку внесла протест на рішення Держкомнацрелігії, а після відхилення протесту – оскаржила це рішення до суду.

Намагання адвокатів Кузнєцова вирішити питання про звільнення через суди не принесли успіху.

21 липня 2008 року Генеральна прокуратура програла цю справу. Суд підтвердив законність та обґрунтованість надання Кузнєцову статусу біженця.

Вночі з 28 на 29 липня 2008 року, за невідомих поки обставин, Олег Кузнєцов за рішенням Генерального прокурора України був переправлений через кордон і переданий російським правоохоронцям. Зараз, за інформацією, яку ми маємо, він знаходиться у Медведківському СІЗО м. Москви. Таким чином, Генеральний прокурор України довів, що його бажання вище за закон, за міжнародні зобов’язання України, за внутрішній та міжнародний авторитет держави.

Нагадаємо, що Україна неодноразово порушувала свої зобов’язання щодо біженців: у лютому 2006 році були до Узбекистану видані 11 узбеків, у березні 2008 року 11 тамілів були передані до Шрі-Ланки. Усі ці випадки супроводжувалися брутальними порушеннями міжнародних зобов’язань України.

На цей раз Генеральна прокуратура України знову знехтувала міжнародними зобов’язаннями. Але у низці ганебних випадків порушення прав біженців та шукачів притулку випадок Олега Кузнєцова все ж можна вважати найганебнішим.

Програвши на правовому полі, Генеральний прокурор України просто «змахнув шахи з дошки», показавши, як слід ставитися до судового рішення, яке не подобається.

Українська Гельсінська спілка з прав людини вважає, що пан Медведько О.І. дискредитував посаду Генерального прокурора України, прокуратуру України і завдав нищівного удару міжнародному авторитету держави. Займаючи посаду, призначену для нагляду за законністю у державі  і одночасно демонструючи відверту зневагу до рішень суду, пан Медведько О.І. створює у країні сприятливий ґрунт для розквіту свавілля та зневаги до принципів верховенства права.

 

Українська Гельсінська спілка з прав людини закликає:

 

Президента України:

– вжити всіх можливих заходів для повернення біженця, підступно підданого екстрадиції до країни, де йому загрожує небезпека;

– надіслати до Верховної Ради України подання про звільнення пана Медведька О.І. з посади Генерального прокурора України;

 

Верховну Раду України:

– висловити недовіру Генеральному прокурору України у відповідності до пункту 25 статті 85 Конституції України;

– створити спеціальну тимчасову комісію для розслідування обставин порушення Генеральним прокурором України закону та притягнути його до відповідальності;

– терміново розробити та ухвалити зміни до законодавства, що передбачають виключно судовий порядок вирішення питання про екстрадицію особи, регулюють порядок взяття під варту, строки тримання під вартою та судовий порядок його оскарження;

 

Європейське співтовариство:

– припинити дію угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб до приведення законодавства та практики України у відповідність до принципу неповернення;

 

Уряди країн, які мають з Україною угоди про взаємну правову допомогу:

при вирішенні питань щодо передачі будь-яких осіб до України, враховувати, що Україна не може вважатися третьою безпечною країною відповідно до міжнародних угод про права біженців, оскільки Українська держава:

– не додержується міжнародних стандартів захисту прав біженців та шукачів притулку,

– не має належного законодавства у сфері притулку та біженців,

 – не забезпечує ефективний судовий захист проти свавільного вислання.

____________

 

 

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори