пошук  
версія для друку
24.09.2008 | Микола Козирев

Народження нового панівного класу в Україні

   

Від редакції «ПЛ»: Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян (м.Луганськ) в рамках проекту «Новий пануючий клас в аграрному секторі: неправова практика як спосіб накопичення капіталу на прикладі Новопсковського району Луганщини» з 17 вересня 2007 року до 15 травня 2008 року провів надзвичайно ґрунтовний моніторинг аграрного сектору в цьому районі. Надані результати цього моніторингу, як на нашу думку, мають надзвичайне значення для всієї України. Важливість цієї проблеми учасники моніторингу бачать в тому, що цей історичний процес і в суспільній свідомості, і в ЗМІ хибно сприймається і хибно інтерпретується – не як історичний процес формування нового пануючого класу, а як деформація, «окремі недоліки» демократичного процесу або як прояви корупції у нібито правовій державі. Але ж виявляється, що право для «нового пануючого класу» на історичному етапі його формування – це право звичаю і сили, яке притаманне докапіталістичному, тобто феодальному суспільству.

Керівник проекту – Козирев М.К., також в проекті взяли участь: Соколенко Л.О., менеджер; Красільніков Г.І., юрист; Ожогіна Т.Н., бухгалтер. Група, яка безпосередньо здійснювала моніторинг у Новопсковському районі – Ковальова А.І.; Біловодська Л.Г.; Сівоконь Т.С.; Каліновська М.О.; Фоміна В.В.; Кликов І.О.

Редакція бюлетеню вважає дослідження та висновки, зроблені нашими колегами, хоча і здійснені в масштабах одного району Луганщини, є типовими для всієї України і важливими для всієї держави. Звіт має досить великий об’єм, тому ми вирішили ознайомити читачів з окремими фрагментами цього звіту.

В Звіті не тільки викладені факти та висновки, зроблені членами моніторингової групи, а наведені розповіді селян, безпосередніх учасників подій в їх селах. В подальшому ці розповіді ми будемо друкувати в бюлетені «ПЛ» з посиланням на цей Звіт.

***

«Дослідження неправових практик у сфері експлуатації ресурсів, праці конкретного району є саме ключовим питанням, тому що:

1. Основний економічний ресурс у районі – земля, що «переживає» інтенсивний процес перетворення форми власності: на місці колишніх колективних господарств з’явилися «нові хазяї», у чиїх руках зосереджуються великі масиви землі. Цей процес формує нову соціальну групу, що претендує на елітний статус домінуючої економічної і політичної сили, яка запровадила систему експлуатації на основі отримання земельної ренти. Цю групу Проект визначає як таку, що є представником «нового класу в аграрному секторі».

2. Інтерпретація того, яким чином ця домінуюча група здобуває продуктивний капітал і, головне, як вона набуває дохід, – ключове питання для розуміння не тільки характеру власне економічних, але і соціально-політичних відносин. Яка природа цих відносин? Відповісти на це питання можна тільки на підставі дослідження пануючої системи експлуатації.

3. Досліджені Проектом факти дають підставу оцінювати сформовану в сільськогосподарському Новопсковському районі систему експлуатації як таку, що базується на:

 – Захопленні і незаконному присвоєнні майнових і земельних ресурсів.

 – Одержанні земельної ренти.

 – Надексплуатації землі і праці.

Проектом досліджена соціальна структура домінуючої групи власників в районі: її склад, становище в системі власності й ієрархії шкалі соціальних статусів.»

***

 

«Моніторингова група досліджувала, як формується у районі «нова номенклатура» – домінуюча група власників, яку вже можна ідентифікувати як новий пануючий клас в аграрному секторі.

Наведена нижче інформація – частка даних моніторингу, отриманих завдяки спілкуванню з жителями сіл і селищ району, з посадовими особами органів самоврядування, проведенню громадських сходів, участі у судових процесах, а також із інформаційних запитів до органів місцевої влади.

 

Уся територія Новопсковського району – 162308 га, з них с/господарських угідь 132825 га, у тому числі 96116 – ріллі. Землі держвласності – 51108 га, приватна власність – 110830 га.

Землі, передані в оренду, в тимчасове користування – 92745 га, з них сільгоспугіддя 89547 га, у тому числі ріллі – 80508 га.

с. Павленково, Рогово

На території села особа, яка хазяйнує, – син голови райради Чернявського С. С. Ще під час перебування головою РДА батько організував своєму синові стабільний бізнес: оренда 2000 га землі в с. Павленково і 1597 га в с.Рогово.

Син голови райради – без освіти, за короткий час став «ефективним хазяїном на землі», сколотив чималий капітал: «обробляє» офіційно майже 4000 га землі сільгосппризначення плюс землі запасу і резервного фонду. У Чернявського-молодшого виходить усе: земля обробляється і засівається вчасно й у першу чергу тому, що батько – голова райради – направляє на оранку техніку ТОВ «Промінь» (Сергєєв Ю.А.), СФТ «Надія» (Березовський І.А.) і на збирання врожаю їдуть у першу чергу в ЧСП «Добробут» і ЧСП «Відродження». А їдуть дійсно добровільно відпрацювати сину, тому що зобов’язані своїм бізнесом батькові. Адже Березовський, простий комбайнер у с.Трембачево, у недалекому минулому, крім колгоспного трактора і комбайну, нічого не мав. У 2001 р. Чернявський-батько запропонував Березовському забрати в оренду землю с.Трембачево і майнові паї селян, за які не потрібно буде розраховуватися. В усьому цьому допоміг голова сільради Зінченко Ю.І. Березовський погодився. У такий спосіб Чернявський-батько одержав повний контроль над землею і майном у селах Рогово, Павленково, Трембачево (загальна площа землі – 5490 га. Це цифри офіційні, але ж ніхто не інвентаризував землю після виділення в натурі пайовикам і ніхто з власників-орендодавців не контролює, як використовується його земельний пай, оскільки доступу до своєї ділянки вони не мають: у полі ці ділянки фактично не обмежовані, не виділені та й на поле орендатор нікого не пускає.)

Тобто, на землях сіл Павленково і Рогово застосовується своєрідна форма феодальної експлуатації – панщина: господарюючі особи в районі, які знаходяться у васальній залежності від Чернявського-батька, безкоштовно відпрацьовують на орендованих його сином землях. Нібито середньовічна дружина – князю.

с. Кам’янка

Хазяїн села – Запорожець Іван Іванович, голова СТОВ ім. Енгельса, Герой України. Селяни – його підлеглі. Він та його родичі розпоряджаються людьми без усякого там трудового законодавства, на свій розсуд. У Запорожця кілька власних магазинів в с. Кам’янка, питна вода в Кам’янці – на балансі хазяйства Запорожця, ставок, невідомо на яких умовах, теж власність Запорожця, – навіть дітей туди не пускають купатися. Школа в селі, власність Запорожця, знаходиться під керівництвом директора – свахи Запорожця і нікому не підкоряється, ні перед ким не звітує, живе своїм життям. Діти розділені на своїх і просто бідних. Спеціально обладнаний клас і ігрова кімната – для онука Івана. Іншим дітям туди заходити заборонено. Бідні діти навіть не мають можливості одержувати харчування, тому що їхні батьки не працюють у СТОВ ім.Енгельса. Запорожець намагається приймати на роботу людей з інших сіл, щоб свої погоджувалися на будь-які умови. У такий спосіб створюється ілюзія конкуренції на робочі місця. Приїжджі з інших сіл довго не витримують, а свої стають більш покірними. Тобто, тут запроваджено інститут холопства.

Якщо уявити собі життя громади села з точки зору соціальної організації, то селяни в селі взагалі зайві, за винятком 13 засновників СТОВ ім.Енгельса. Усе в селі належить Запорожцю: магазини, школа, дитсадок, лазня, амбулаторія з лікувальними і діагностичними кабінетами, де тільки з відома Запорожця надають допомогу селянам. Запорожець платить зарплату лікарям. Єдиний дільничний Роменський С.Ф. пішов на пенсію у званні полковника. Саме він перед виборами працює так, як треба Запорожцю, і проводить необхідні заходи з інакомислячими. Про такі випадки селяни розповідають з побоюванням, тому що і сьогодні пенсіонер-полковник – перший помічник Запорожця. А головне джерело влади Запорожця – земля, до якої селяни не мають навіть юридичного відношення, тому що Запорожець оформив право власності на всю землю єдиним держактом на юридичну особу. А з селянами розраховується нібито за оренду. Тобто селяни для Запорожця – стаття видатку, тому їх права можуть прийматися до уваги тільки в порядку скорочення цих видатків.

с. Донцовка

Населення – 1380 осіб, з них пенсіонерів 550 осіб., працюють – 400. У селі є школа І-ІІ ступеня, амбулаторія, БК, бібліотека, 6 торгових точок, 2 бари. Суб’єкт, що хазяйнує – ТОВ «Агро» (Шаповал), в оренді 4200 га. Земельних власників – 820. Договори оренди укладені на 5 і 10 років: 2004-2014 р., 2005-2010 р. Майнові сертифікати існують на руках, але договори оренди не укладені.

Зі слів громадянки Акименко А.І. (вул.Чапаєва, 5) її земельний пай 7 га, в оренді на 5 років у «Агротона» – директор Рибянець Юрій Олександрович. Розраховуються сільгосппродукцією. У 2007 році видали 120 кг кукурудзи (прілої), 20 кг макаронних виробів, 280 грн. грошима. Зі слів громадян Тишко П.И., Тишко В.В. (вул.Першотравнева, 4) у них 4 земельних паї, два в оренді на 10 років у фірмі «Нібулон», два в оренді на 5 років у ТОВ «Агротон». Розмір паю – 9 га, розрахунки: 1,5% від вартості – 960 грн., орендар «Нібулон» виплачує в грошовому вираженні. Селяни обурені розрахунками орендаря «Агротон» гнилою кукурудзою, а не пшеницею на борошно, звертання в РДА і райраду нічого не дали.

Власникам майнових сертифікатів невідомо, де їхнє майно.

У селі відсутні архіви документів для оформлення пільгової пенсії тваринникам, механізаторам. Зі слів механізатора Тишко він одержав мінімальну пенсію, а коли звернувся до голови сільради Котова В.С., одержав відповідь: архів знайдений тільки частково, підтвердження його пільг немає.

с.Козлово

Населення 402 осіб. Орган МС – Козловська сільрада, до неї відносяться: с. Козлово – 253,5 га землі; хутор Литвиново – 228,5 га землі, не обробляється + 70,5 га земель запасу; хутор Шапран – 64,8 га землі; с.Світле – 319,6 га землі. Орендар земельних паїв (10 га) – ТОВ «ЛАН», керівник Ліннік А. Договори укладені на 49 років. Вартість орендної плати (1,5 %) – 1321 грн. Розрахунки за оренду проводяться натуроплатою вчасно. У 2007 році було виплачено по 500 кг пшениці і ячменю.

Майно знаходиться в оренді в ТОВ «ЛАН», оплата – 57 грн.49 коп на рік. Розмір майнового сертифікату в грошовому вираженні – 8 тис.грн.

Населення віддалене від райцентру через бездоріжжя, дороги ніхто не ремонтує. Через відсутність доріг у магазині немає хліба, ніхто не хоче возити. Великою проблемою для Козлово є вода. На відновлення водопроводу в 2007 році було виділено усього 9 тис. грн.

Документально не оформлені пасовища і косовища. Кількість не витребуваної землі (паї померлих) – невідома, але відомо, що цю землю обробляє «ЛАН». Зі слів землевпорядника землі запасу (120 га) і землі резерву (50 га) не обробляються.

с.Булавинівка

Колишній КСП «Булавинівський» відноситься до Пісківської сільради. Загальна сума майна на момент реформування складала 4 млн.592 тис. грн. Частина майна – 2 млн.60 тис. грн. була залишена під кредиторську заборгованість, пайовий фонд після погашення боргів – 2 млн.522 тис.грн. Заборгованість по зарплаті була 395 тис.грн., перед бюджетом – 1 млн.665 тис.грн. Право на отримання майнового паю було в 534 осіб. За станом на 01.04.2000 р. 124 осіб вибули з різних причин (померли, виїхали), не затребувавши свій майновий пай. Ці паї на суму 335 824 грн. загальними зборами залишені в асоціації «Булавинівська». Під цю суму був затверджений перелік майна.

01.04.2000 р. на загальних зборах майно було розподілено у такий спосіб:

– 306 тис.грн. видано на зарплату тим, хто перейшов в ТОВ «Булавин»;

– 65 тис. грн. на зарплату членам КСП, що вийшли з господарства ;

– 1 млн. 608 тис. грн. у ТОВ «Булавин» по договорах оренди для збереження;

– 322 тис.грн. видано членам КСП.

В асоціації «Булавинівська» залишилося майно на:

– незатребувану зарплату – 27 тис.грн.;

– погашення кредиторської заборгованості – 1 млн.665 тис.грн.;

– незатребувані паї – 336 тис.грн.;

– майно, що не підлягає розпаюванню – 266 тис.грн.

Майно асоціації реалізовувалося виконавчою службою у порядку черговості виконання судових рішень. При витребуванні майна з асоціації за рішенням судів, люди пройшли «усі кола пекла»: прокуратуру району, області, генеральну, Мін’юст. Усі заяви і звернення спускалися в район, питання залишилися невирішеними. Приклад: звернення гр. Оноприенко М.І, Оноприенко В.І. (вул.Корчагіна, 5) по витребуванню майнового паю на суму 6077 грн. і 12386 грн.

Землі в с.Булавинівка орендує Присиченко А.Н., керівник СТОВ «Агролотурс» – 1370 га. Він був головою ліквідаційної комісії асоціації «Булавинівська», не віддав майнові паї за рішенням судів, як результат – з’явилася можливість орендувати земельні паї 495 власників. Частина пайовиків не довірили йому і здали паї в оренду фермерам СФТ «Нива» – 30 га, СФТ «Юнона» – 44 га, СФТ «Паросток» – 36 га. Присиченко уклав договори оренди на 7 років. Багато в чому договір не влаштовує селян, але альтернативи в них немає.

с.Піски

У селі 2029 жителів, з них працюючих 147 осіб. Площа господарської території – 5486 га, землі запасу – 22 га, землі резерву – 53 га. Орендар земельних паїв – СООО «Агро-колос», управляючий Брюховецький О.Л., у минулому міліціонер, має бензозаправку, орендує 1864 га. Крім того, орендарі СФТ «Сатурн» – 148 га, СФТ «Джерельце» – 167 га, СФТ «Лорд» та ПП «Параму» – 325 га, ПП «Кас’яненко» – 259 га. Видано держактів на землю – 495, у середньому по 7 га, договори оренди укладені в 2005 р. терміном на 5 років.

Майнові сертифікати видані на руки, але майна ніхто з власників не одержав навіть за рішенням суду. Селяни не володіють інформацією про використання будівель, току, машинного двору. У січні 2005 р. 21 чол. – колишні колгоспники КСП «Зоря» звернулися в районний суд стосовно невиконання рішень суду з витребування заборгованості по зарплаті і за використання майнових паїв за 2002-2004 р. Дотепер рішення судів невиконані. Як приклад, майнові паї Сикало А.Д. і Сикало Е.П. – 17162 грн. Їхній син 25.12.03 подав позов про визнання права власності на майновий пай своїх батьків і витребування свого паю. Суд задовольнив позов в цілому, визнав договір купівлі-продажу майна зі співвласниками СООО «Агро-колос» недійсним, але саме майно одержати за рішенням суду неможливо. СООО «Агро-колос» передало майно за рішенням суду (позов 21 осіб) у ліквідкомісію КСП «Зоря» ліквідатору Похідняк Я.В., той його уцінив і судове рішення залишилося без виконання. Такі маніпуляції з майном характерні для Новопсковського району. Майнові сертифікати або взагалі не видавалися, або видавалися, але саме майно за підробленим договором купівлі-продажу привласнювалося засновниками нових агроформувань, що взяли в оренду земельні паї. Більше 70 жителів с. Піски (Бублик Р.С., Сикало І.А., Гетьман С.Г., Бондарь І.В., Гетьман В.А., Макаренко М.Н. та ін.) зверталися до прокуратури, до суду на захист своїх прав власності, але усе закінчувалося листуванням, рішень про відповідальність посадових осіб ніхто не приймав.

У цьому селі багато скарг від громадян на те, що їх обкрадає місцева влада, що вони не захищені від свавілля тіньових підприємців, наприклад, при закупівлі молока. Молокоздатчики, здаючи доброякісну продукцію, одержують за неї не встановлену молокозаводом ціну, а за розсудом закупника-монополіста, який встановлює вигідну для себе ціну, тому що відносини між здавачем та приймачем молока не оформлені у належний спосіб, як це передбачає законодавство.

 

с. Новорозсош

Населення 1960 осіб. Площа земель сільськогосподарчого призначення – 1286 га, земель запасу – 397,5 га, земель резервного фонду – 439 га. Орендар земельних паїв – СТОВ «Промінь», керівник депутат облради Сергєєв Ю.О. і СТОВ «Агропродсервіс», керівник Данілов О.В.

СТОВ «Промінь» орендує 700 земельних паїв, а також майнові паї. Розмір земельного паю по сертифікатах – 8,08 кадастрових га, держакт виданий на 6,4365 га і тільки на рілля, косовиці використовує підприємство, оренда за використання співвласникам не виплачується. Пасовища також у розпорядженні СООО без оформлення документів. У бесіді із селянами з’ясувалося, що худобу з особистого подвір’я і птицю вигнати нікуди. Усе використовується СТОВ. Зі слів людей (Кучерова Е.Е. – доярка зі стажем близько 40 років, Чала А – доярка) вони побоюються навіть запитати в орендарів, чому їм забороняють випасати особисту худобу на пайовій землі, де пасеться череда корів СТОВ.

З майновими паями типова картина: сертифікати видані, а саме майно в загальному комплексіі використовується СТОВ «Промінь» без усяких договорів оренди чи купівлі-продажу. Це питання навіть не обговорюється. Майно працює на засновників СТОВ «Промінь»: Сергєєв Ю.О. – директор, Колеснік О.П. – гол. бухгалтер, Колеснік В.П. – головний агроном, Гоцка В. – ветлікар, Литвинов С.П. – головний інженер, Пойда В.А. – завтоком. Статус депутата обласної ради дозволяє Сергєєву навіть не думати про те, що він порушує чиїсь права. Фактично СТОВ «Промінь» захопив пасовища, косовиці, землі резерву і запасу, і ці землі використовуються в особистих цілях приватних осіб.

Техніка уцінена без відома і згоди селян-співвласників. Будь-які пропозиції чи умови оренди земельних чи майнових паїв ті, хто працює, бояться обговорювати, тому що відразу піде звільнення. Випадків звільнення досить: Нарожний В.Н. – механізатор, Чала Ганна – доярка, Колеснік Володимир – завгар. Ці люди мають свою думку, що і стало підставою для звільнення «за власним бажанням». Колесніку навіть довелося змінити місце проживання. Точка зору пенсіонерів (Мацай В.М., Котів М.Г., Ковальова В.Г., Нарожна А., Веремеєнко Н.): вигідніше мовчати, ніж наживати собі ворогів в особі засновників, вони хазяїни в селі, і вони диктують селянам свої умови.»

 

«Характерним для сільських жителів на сьогодні є мовчазне пристосування до будь-якого свавілля, навіть до гноблення. Селяни-орендодавці цілком залежні від орендарів, які з голови колгоспу – комуніста, парторга перетворилися на підприємців, що обкрадають і селян, і державу. На початковому етапі вони привласнили майно селян, позбавивши тим самим їх можливості самостійно обробляти свою землю або здавати її в оренду на вигідних умовах.

У с. Новорозсош директор СТОВ «Промінь» Сергєєв Ю.О. на сьогодні за місцевими мірками дуже багата людина. Він має мережу магазинів у райцентрі і у самому селі, дорогі машини, нерухомість у м.Луганську – усе це отримано в результаті фактичного обкрадання власників земельних і майнових паїв.

Проблема з проблем – одержання роботи, а тим більше посади. Діє принцип спорідненості: кум, сват, брат, син, зять... Орган МС обов’язково укомплектований під замовлення хазяїна – орендаря. Так, у Новорозсошанській сільраді голова Літвінова Т. О. – дружина засновника СТОВ «Промінь» Літвінова Сергія Петровича, секретар ради Єрмоленко В.Н. – невістка начальника районного казначейства, а її син – влаштований фельдшером у міліцію, сестра – заст. начальника пенсійного фонду, брат – у райуправлінні сільського господарства. Землевпорядник сільради Тесля Ольга Михайлівна – дружина управляючого СТОВ «Агропродсервіс», що хазяйнує на території ради, а її дочка Червенко Т. С. – головний фахівець з реформування управління с/господарства і продовольства. Начальник ВУС – дружина Гоцка В’ячеслава, засновника СТОВ «Промінь». Навіть дільничний на території с/ради повинний бути родичем чи близьким хазяїв. Так воно і є. Дільничний Червенко Олександр – зять землевпорядника Плотникової О.М., чоловік фахівця з реформування Червенко Т.С.

Ще один приклад. На базі колишнього КСП ім.Чкалова утворене ТОВ «Агропродсервіс». Спочатку було утворено ТОВ «Еліта», через яке привласнили все майно селян, уклавши договір купівлі-продажу, але нікому ні копійки не заплатили. Потім утворили ТОВ «Агропродсервіс». Колишній голова КСП ім.Чкалова Тесля Савелій Миколайович, він же колишній управляючий ТОВ «Еліта», одержав посаду в ТОВ «Агроподсервис», а його дружина – посаду землевпорядника в с/раді, дочка – фахівець з реформування с/господарства, зять – дільничний, дочка – в центрі зайнятості.

У пенсійному фонді, прокуратурі, міліції, податковій тільки родичі, які пов’язані родинними зв’язками з засновниками ТОВ, а ті використовують чуже майно, майже безкоштовну землю і низькооплачувану працю. І ніхто на це не звертає уваги.

Тому рішення суду про витребування майнового паю громадянами Ковальової А.В., Андрущенко Х.К., Щербак Е.І., Сарафан С.С. невиконані і не можуть бути виконані при такому підході до призначення держслужбовців – діє закон кругової поруки «нової номенклатури» на районному рівні.

С. Трембачево

Населення 400 осіб. 172 земельних паїв по 8 га кожний, орендує фермер Березовський І.О. (СФГ «Надія»), раніше працював комбайнером у радгоспі «Белолуцький». На території Павленківської с/ради орендує 1386 паїв, землі в с.Новорозсош, у селі Можняковка, у селі Новобіла – 650 га. Скільки він усього орендує землі невідомо, але селяни Трембачево стверджують, що більше 2000 га. Офіційно зареєстрована тільки частина землі. За оренду паїв у 2007 році видав 600 кг пшениці, заплатив податок на земельні паї в розмірі 108 грн. за пай. У 2000 році близько 180 пайовиків с. Трембачево віддали свої паї на п’ять років власнику НП «Бірюза» Лялюхину І.О., але в жовтні цього ж року його вижили з території с/ради, тоді ж прийшов фермер Березовський І.О. На сьогодні договори про оренду відсутні – з 2000 року. Земельні паї зареєстровані в оренді НП «Бірюза», а використовує їх СФГ «Надія».

Майнові сертифікати людям не видані, у с/раді відмовились пояснити чому. Майно частково розкрадене, а частково перейшло у власність Березовського І.О. Питання майна «зависло» у прокуратурі з 2003 року.

Скарги селян: відсутність архіву колгоспу «Дружба» є перешкодою при оформленні пенсій. Є випадки відключення без попередження будинків від електро – і газозабезпечення.

 

Селишні та сільські ради (вибірково).

 

1.Білолуцька селищна рада. Голова Богонюк Микола Федорович, посаду займає вже 16 років. На території ради з 2006 р. землі використовуються без реєстрації і укладання договорів. З 2002 р. Татарченко Ф.М. обробляє 2000 га для Чернявського особисто. Землевпорядником з початку реформи працювала дружина Богонюка, зараз у відділі земельних ресурсів. В даний час на території ради проводяться показові семінари по обміну досвідом для органів МС. Білолуцьк демонструється як показова рада – вихваляння через райраду, через газету «Перемога», а громада спростувати цю неправду не може.

2. Ганусівська сільська рада. Населення 646 громадян, проживають у селах Ганусівка, Пантюхине, Солоне. У сільській раді відмовилися назвати загальну площу землекористування. Зі слів селян, при паюванні КСП «Перемога» розмір земельного паю в умовних кадастрових гектарах складав 12, 63 га, за держактом це 11,59 га. До 01.01.04 паї орендувало СТОВ «Антей» – за сертифікатами. Орендар – Білокобильский А.Ф., що був головою колгоспу «Перемога», не виплачував орендну плату, розкрадав майно. Люди забрали у нього земельні паї, а майно так і не одержали. Оскільки вже нічого не залишилося.

На сьогодні паї – 398 га ( Ганусівка) – орендує СФТ «Сарафанів», сумлінно розраховується, селяни не мають претензій. Узяв кредит у кредитному союзі «Айдаркредит» на кабальних умовах, допомоги від держави не має. Голова ради, колишній вчитель фізкультури, був обраний у 2006 р. Село віддалене на 45 км від районного центру. Землі орендує фірма «Агротон». Громада нікому не потрібна. Землю в них узяли, а більше інтересу до села немає – у селі більше немає чого взяти.

Усі особи, що викупили за копійки майно колгоспу, залишилися при справах, посадах. Білокобильский управляючим, його невістка, Приколота В.В. – секретар ради. Всі оформлення і реєстрація руху майна оберігається вузьким колом. Селяни ж за оренду 10 га землі одержують: 150 кг прілої кукурудзи, 3 л соняшникової олії, макаронні вироби.

3. Можняковська сільська рада. На території Ради проживає 1730 жителів. Особа, що хазяйнує на основі земельних паїв селян, – НП «Рамус», директором був Сумароков В,В, (вбито), у даний час господарює його син. Підприємство обробляє 5000 га. Землі, пасовища і косовиці селян використовують без укладання договорів оренди, як свою власність. Усіляко пригноблюють людей, заборонили користатися пасовищами для випасу громадської череди. Люди дотепер погано говорять про керівника, хоча його немає в живих, вбили. Сумароков В.В. мав великі доходи від землі, грамотно на ній працював, створив могутній парк сільгосптехніки, побудував сучасні зерносховища і цехи із сортування і переробці. Але це все тільки для себе. Розраховувався Сумароков за оренду земельних паїв так саме скупо, як і не зовсім успішні орендарі. У 2006 році – сирою кукурудзою, претензій з боку селян ніхто не приймає. У 2007 році орендна плата виплачена ячменем і пшеницею, 1,5 % від вартості земельного паю.

Село Можняківка за статистикою начебто і міцне, але тільки для одного Сумарокова. У статистиці немає інформації, що 500 селян-пайовиків за рік одержали доход – 500 кг зерна. Цим зерном можна вигодувати хіба що три десятки курей. От таке міцне село Можняківка, як і Кам’янка, Новорозсош, Риб’янцево, Козлово, де хазяйнують особи Сумароков, Запорожець, Сергєєв, Сухов, Ліннік та одержують понадприбутки і показують благополучну статистику. Ніяка статистика не показує ріст чи падіння доходу селян від своєї землі. Хазяї щорічно демонструють свій успіх один одному дорогими авто, подарунками квартир своїм дітям і онукам...

Зараз на можняківські землі претендує депутат облради Сергєєв Ю.О. У квітні 2008 року збирали селян і пропонували укласти договір оренди із Сергєєвим, у якого в Новорозсоші 5800 га. Укрупнювати Сергєєва будуть, тому що він зараз обробляє 500 га землі голові РДА Лебідь Б.В. у Новорозсоші і невідомо скільки – у Новопскові. У голови РДА своє фермерське господарство «Лебідь» і обслуговує його по дружбі Сергєєв.

4. Заайдарівська сільська рада. Населення 1580 осіб. З 2007 року оренда землі на 10 років СТОВ «Заайдарівське», директор Пономаренко Геннадій Миколайович. Раніше займався дрібною комерційною діяльністю – постачання ГММ (мав бензовоз, вантажний автомобіль). Його мати керувала Ощадбанком, сестра – заст. начальника районного центра зайнятості. Із селянами укладено 268 договорів оренди, орендна плата – 1,5 % від вартості орендної плати. Крім орендованої землі обробляють 5 га земель запасу, 18,5 га невитребуваних земель (померлих осіб), 15 га – не одержали держакти. Розрахунки проводять вчасно, але мізерні, на інші умови орендар не погоджується. З 20.03.08 терміном на 5 років 79 договорів укладено з Новопсковським комбікормовим підприємством – Ільїновим. Майнові паї Ільїнов не орендує, де вони – невідомо, тому що нерозраховані в натурі. Частково викуплені СТОВ «Заайдарівське». Про майно селяни відмовляються давати коментарі – махнули на усе рукою. «Мингаузком» використовує на території сільради 5 га лугів (сіно), 1 га води, 3 га інших земель.

5. Донцівська сільська рада. Населення 1450 осіб. 6048 га землі в приватній власності, розмір земельної ділянки – 7 га ріллі в оренді «Агротона», управляючий Рибянець Юрій Вікторович. Договори оренди до 2010 року. Зі слів селян (Девицька Г., Єлецький І., Пабеєв Г., Солодовник В., Ємельяненко В., Кобелев І.) договорів оренди на руках не мають. Власник паю Кобелев І. повідомив, що його земельна ділянка 6,2 га ріллі, а за сертифікатом в оренді у «Агротона» до 2007 року було 8,2 га. Хто і як користується рештою землі, він не знає. Селяни скаржаться на низький відсоток орендної плати – 1,5%.

Розрахунки проводяться вчасно, але сільськогосподарською продукцією низької якості і за високими цінами. У 2007 році на пай виплатили 150 кг зерна кукурудзи і по 100-180 грн. грошима.

На території сільської ради зареєстроване недержавне с/г підприємство НП СВФ «Агро», що обробляє 10762 га землі, з них 9952 га ріллі, скільки пайовиків – невідомо.

СФТ «Земля» – Фоменко С.М., що був головою колгоспу ім.Чапаєва, обробляє 37 га ріллі і використовує 7 га пасовищ. Невідомо, що це за землі, кому належать.

СФТ «Врожай» – Каркачов А.Т., загальна площа використовуваних земель – 42 га, з них 11 га пасовищ, ситуація така сама. Про ці землях відсутні дані в управлінні земельних ресурсів.

У «Агро» – 766 га зрошуваних земель. Майновий комплекс поливної системи в 2003 році був демонтований і вивезений на той час головою РДА Чернявським С.С. за участю міліції, а саме Вороніна і його брата – підприємця. Зі слів селян вивозили майно заст. начальника РОВД Пузіков Ігор Леонідович, Рогальов Григорій Миколайович.

Майнові сертифікати при розпаюванні КСП Чапаєва одержали пайовики земельних паїв, але саме майно незрозуміло куди зникло. Майно не продавалося, не здавалося в оренду. Селяни зробили висновок, що керівники району через голів ліквідаційної комісії, ліквідатора, посадових осіб органа МС просто привласнили майно, і нема рації піднімати питання майнових паїв.

6. Рибянцівська сільська рада. Голова с/ради Гусарів В.Н., на посаді вже 18 років. Апарат ради – 9 осіб., депутатів – 16. Жителів – 2051 осіб.: с. Писарівка – 734 особи., с. Рибянцево – 1254 особи. До с/ради відносяться дві школи, два Будинки культури, два ФАПи, аптека, два дитсадки.

Орендар – АПФ «Донбасагрогаз», орендують 640 паїв, договір оренди з 1996 по 2007 р. Із січня 2008 р. укладені договори оренди терміном на 5 років з більшістю власників. Умови договору – 1,5% вартості земельного паю, що не влаштовує селян, але альтернативи немає. Тих, хто здав в оренду паї іншим – «карають». Так, Бублік В.М. здав в оренду пай у 2008 р. орендарю с.Писарівка, і коли він звернувся в «Донбасагрогаз» за транспортом, коли помер батько, що проробив у селі механізатором 44 роки, йому відмовили. Керівник «Донбасагрогаз» Сухов С.І. привселюдно заявив про те, що йому не вигідно обслуговувати за плату тих, хто не здав йому паї в оренду. Причина передачі землі іншому орендарю – більш вигідні умови: 2% вартості земельного паю плюс фіксована ціна натуроплати. Передача землі іншим орендарям не підтримується сільрадою. 640 власників земельних паїв оформили держакти тільки на землі сільскогосподарчого призначення, у середньому – 5 га, а косовиці і пасовища використовуються «Донбасагрогаз» без оформлення договорів і без згоди власників.

За офіційними даними с/рада має землі 4329 га, с/угідь – 3941 га, з них 3428 га – рілля, 481 га – пасовища, 32 га сеножать. 135 га зрошуваних земель разом із системою зрошення нерозпайовані і знаходяться в користуванні «Донбасагрогаз», їм же йдуть і дотації.

Майно КСП Калініна не розпаювали і майнові сертифікати не видали, пояснюючи це тим, що колгоспники нібито добровільно передали майно «Донбасагрогаз» безоплатно. Громадянка Овчаренко А.І. у 2004 році звернулася з заявою про виділення їй майнового паю, так як вона обробляє свій земельний пай самостійно. На її заяву ні с/рада, ні керівництво «Донбасагрогаз» офіційно так і не відповіли. У судовому порядку розв’язати спірне питання неможливо, тому що майно Овчаренко не передавалося в «Донбасагрогаз», тобто відповідача немає.

7. Кам’янська с/рада. Голова ради Неберикутя В.М. на посаді вже 20 років. Населення – 1237 осіб, з них пенсіонерів – 550 осіб, працюють сезонно – 498 осіб.

Суб’єкт господарювання на території с/ради – СТОВ їм Енгельса. У результаті реформування КСП ім. Енгельса 646 громадян одержали право на земельний і майновий паї. Формально землі розпайовані, але сертифікати не видані особисто кожному власнику. Розмір паю в умовних кадастрових одиницях – 10,89 га. Сертифікати видані 30 березня 1999 р. за підписом голови РДА. Дотепер 644 громадянина не одержали сертифікати на земельний пай і не можуть одержати держакт на право власності на земельну ділянку. Окремі громадяни: Хававчук Е.А., Донцова Л.Е., Веремеєнко Е.І., Слатимова І.С., Слатимов А.М., Климова Г.І., Пабич А.І., звернулися до правоохоронних органів, прокуратури за захистом своїх прав у питанні видачі держакту на земельний пай і виділення майна. Прокуратура району, області і генпрокуратура з 2004 року ведуть листування з заявниками (35 чол.), але рішення не приймають. Прокурор району «не вбачає складу злочину» у діях директора СТОВ ім. Енгельса Запорожця І.І., у тому що той оформив державний акт на земельні паї 646 громадян у власність юридичної особи СТОВ ім. Енгельса, тобто собі. При оформленні цієї угоди с/радою були представлені від імені власників 646 сертифікатів, заяви на ім’я голови Новопсковської РДА Чернявского С.С. і доручення на ім’я СТОВ ім. Енгельса. Пайовикам це стало відомо тільки, коли Хававчук Е.А. звернулася в с/раду з заявою видати документи, які підтверджують наявність у неї і її чоловіка земельного і майнового паїв. Декільком громадянам у 2005 році були видані сертифікати на майновий і земельний паї, але під тиском с/ради й адміністрації СТОВ ім.Енгельса вони їх повернули.

Громадяни Хававчук Е.А. (Кліменко), Донцова Л.Є., Веремєєнко О.І., Слатимов А.І., Слатимова І.С., Бабіч А.Г., Бабіч А.И., Клімова Г.І., Некрутий Г.І., Зикранев І., Зикранев С. В до сьогодні відстоюють своє право на власність в Новопсковському райсуді. Суд під будь-яким приводом затягує розгляд позовів. Звернення до Генпрокуратури (колективні й особисті) були спущені в прокуратуру Новопсковського району, яка в окремих випадках навіть не відреагувала відпискою. За останніми даними, більшість цих громадян написали заяву в суд про відмову від позову. Цілком можливо, що з ними «попрацювали».

Майнові паї 646 громадян нібито викуплені у співвласників за умови погашення вартості протягом 33 років!”

 

З розділу Аналітичний матеріал до цього Звіту:

Приведені вище дані – а це тільки частина інформації, отриманої в ході моніторингу, – зафіксували перший, початковий етап формування нового пануючого класу в аграрному секторі економіки.

Цей процес протікає в ситуації руйнування системи державного контролю, що був елементом колишньої системи влади, власності й експлуатації, коли вся додаткова вартість вилучалася на користь держави. Руйнування тієї системи було свідомою політикою, що мотивувалося раціональними аргументами про необхідність перейти до більш ефективного господарювання на основі приватної власності.

Але ж тут важливі такі фактори, як наявність правового регулювання земельних та соціальних відносин у процесі трансформації історичного масштабу: змінювалися самі основи життя країни!

Як з’ясувалося, право як раз тут було сиротою.

 

Коментар до основного законодавства щодо володіння, використання та обігу землі:

«Як відомо, Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» спричинив якісний «прорив» у проведенні земельної реформи у нашій країні. В результаті проведених відповідно до Указу організаційних заходів на базі 11 тис. колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), які існували до виходу Указу, було створено близько 14 тис. сільськогосподарських юридичних осіб ринкового типу – приватних підприємств, селянських (фермерських) господарств, товариств з обмеженою відповідальністю тощо.

Основною особливістю новостворених юридичних осіб є відхід від принципу колективної безвідповідальності, який був основним недоліком господарської діяльності колективних господарств радянського часу (колгоспів або радгоспів). Засновниками новостворених юридичних осіб стали, як правило, невелика кількість членів КСП – від 1 до 15 осіб. Однак, всі члени реформованих КСП, як засновники нових юридичних осіб, так і ті, хто ними не став, отримали право на частину землі реформованого господарства – земельні паї.

Слід, однак, зазначити, що в вищезгаданому Указі Президента України реорганізація КСП у сільськогосподарські формування ринкового типу не розглядається як кінцева мета реформування аграрного сектора економіки. Такою кінцевою метою є організація сільськогосподарського товарного виробництва на засадах приватної власності на землю. Указ виходить з того, що надані селянам земельні паї повинні використовуватися ефективними сільськогосподарськими товаровиробниками для виробництва конкурентоспроможної продовольчої та сировинної продукції. Отже, має бути створений правовий «місток» між новоствореними сільськогосподарськими формуваннями ринкового типу та землею колишніх КСП, що були розпайовані і передані селянам у вигляді земельних паїв. Таким містком, згідно Указу, повинна стати оренда.

Однак, відразу після прийняття Указу з’ясувалося, що на шляху його реалізації існують суттєві юридичні перепони. Справа в тому, що питання оренди землі врегульовані Законом України «Про оренду землі», прийнятим 6 жовтня 1998 р. Згідно з ст. 3 Закону, об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб України, територіальних громад сіл, селищ, міст та держави. Земельна частка (пай), як відомо, не є земельною ділянкою і, як з’ясувалося, її не можна передати в оренду за правилами, встановленими Законом про оренду землі, зокрема, з дотриманням вимог ст. 14 Закону.

З метою усунення зазначених юридичних перепон для запровадження оренди земельних часток (паїв) Держкомзем України видав 17 січня 2000 р. наказ, яким затвердив Типовий договір оренди земельної частки (паю). Частково перепони були зняті, хоча юристи цілком слушно вважають, що земельний пай є нічим іншим, як правом вимоги і не може передаватися в оренду.

Разом з тим, факт залишається фактом: переважна більшість нових сільськогосподарських підприємств, створених в результаті реорганізації КСП, уклали з колишніми членами КСП договори оренди саме земельних паїв. На жаль, в договорі оренди земельної частки (паю) не фіксувалися ні стан та якість землі, ні обов’язки орендаря по її раціональному використанню, збереженню та поверненню по завершенні строку оренди. І така фіксація неможлива при таких орендних відносинах в принципі. Адже власник земельного паю не знає і не може знати, яку саме ділянку та в якому стані він передає в оренду орендареві. Відповідно орендар не приймає на себе зобов’язань по збереженню орендованої ділянки та її поверненню по закінченню оренди. А тому громадяни-орендодавці земельних паїв не можуть захистити в суді порушені підприємствами-орендарями свої права та законні інтереси.

То чи забезпечувала оренда земельних паїв належне правове врегулювання земельних відносин у реформованих сільськогосподарських підприємствах в повній мірі? Відповідь на це питання може бути тільки одна – ні, не забезпечувала. Отже, чи не єдиний ефективний спосіб врегулювання земельних відносин в реформованих сільськогосподарських підприємствах полягає по-перше, – в передачі сільськогосподарських угідь, що були розпайовані, у власність колишнім членам реформованого КСП, які отримали земельні паї, або, як їх ще називають, пайовикам, та, по-друге – в передачі цими особами в оренду не паїв, а конкретних земельних ділянок, посвідчених державними актами на право приватної власності на землю.

Та в чому сьогодні тут проблема? А проблема в тому, що хоча більшість селян отримали державні акти і юридично є власниками земельних ділянок, фермер-орендар або сільськогосподарча фірма, як і раніше, користуються землею як сукупністю невиділених ділянок. Тому юридичні власники цих ділянок фактично навіть не знають, де їх ділянки розташовані у полі, та не мають можливості контролювати їх використання. Це означає, що у юридичного власника фактично відчужено право розпорядження своєю власністю на земельну ділянку: має місце неправова форма оренди, яка блокує розпорядження (право продати, подарувати, передати в спадщину, заставу, оренду тощо),

А головне, громадянин-власник земельної ділянки фактично не має можливості вільно заснувати і самостійно вести селянське (фермерське) господарство чи інше приватне підприємство, створити кооператив або ж передати земельну ділянку іншій особі в оренду. Така можливість була теоретичною. Але ж коли орендар взяв у оренду собі не тільки земельні паї (потім і ділянки), а й майно колишнього КСП, то він автоматично став монополістом і скористався цією нагодою, щоб де-факто стати повним власником землі і майна. Так, наприклад, те майно, що йому потрібно, він одразу або просто привласнив, або викупив (як правило, за безцінь), а інше – продав без згоди на те селян, ігноруючи їх право власності. Тобто майно фактично було незаконно захоплено і привласнено орендарем.

Тому власник земельної ділянки опинився у ситуації, коли він не може забрати свою ділянку, розірвавши договір оренди, та, наприклад, організувати з іншими партнерами обслуговуючий кооператив: без техніки (трактора та ін.) вона йому не потрібна. А орендар користується цим як інструментом для позаекономічного примусу: він як монополіст диктує свої умови праці, орендної плати, форми договору і ін. А тим, хто не згоден з його умовами, він заявляє: «Не згодний – забирай свою землю назад!»

Отже, сьогодні на селі склалася досить парадоксальна ситуація – у повній мірі землею не володіє ніхто!

Справа у тому, що після реорганізації КСП, тобто перетворенням КСП на юридичну особу ринкового типу, яка стає правонаступником КСП, КСП як юридична особа припиняє свою діяльність і підлягає виключенню з державного реєстру суб’єктів підприємницької діяльності. А це в свою чергу означає, що державний акт на право колективної власності на землю, що був виданий такому КСП, втратив свою силу. Підприємство – правонаступник КСП перебирає від КСП всі активи, крім землі. Це обумовлено тим, що створені в результаті реорганізації КСП юридичні особи (приватні підприємства, селянські (фермерські) господарства, товариства з обмеженою відповідальністю) не є і не можуть бути, згідно з чинним законодавством суб’єктами права колективної власності на землю. Та й, згадаймо, реформування КСП було започатковане з тим, щоб перевести сільськогосподарське товарне землекористування в нашій країні з правового режиму колективної власності на правовий режим приватної власності на землю.

Тому в даний час ті сільськогосподарські землі, які використовуються новоствореними сільськогосподарськими підприємствами на підставі договорів оренди земельних часток (паїв – а такі ще є), по суті нікому не належать. Вони не належать державі, бо держава добровільно відмовилась від права власності на ці землі, передавши їх свого часу у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам. Вони вже не належать КСП, бо КСП припинили свою діяльність, реорганізувавшись в юридичні особи ринкового типу. Нарешті, вони ще не належать колишнім членам КСП, які отримали земельні сертифікати: адже земля є повноцінним об’єктом права власності лише тоді, коли на місцевості чітко визначені її межі і вона (після видачі державного акту) набула статусу земельної ділянки.

Але ж і тоді, коли селяни отримали державні акти на право власності на земельну ділянку, але фактично у полі орендаря немає визначених меж цієї ділянки, ця земля сьогодні має лише умовного власника – тому що, селянин володіє, але не користується і фактично не має можливості розпоряджатися своєю землею, а орендар користується і розпоряджується тільки продуктом землі, та не володіє нею де-юре, але ж володіє де-факто.

Намагаючись свого часу подолати вакуум у правовому режимі розпайованих земель, переданих в оренду на основі договорів оренди земельних часток (паїв), Держкомзем України затвердив ще 30 грудня 1999 р. Рекомендації щодо спрощення процедури виходу членів колективних сільськогосподарських підприємств зі складу господарств з належними їм земельними частками (паями). Згідно п. 3.1-3.4 Рекомендацій, члени КСП, які мають право на земельну частку (пай) і бажають виділити її в натурі, подають відповідну заяву до сільської, селищної, міської ради або уповноваженого нею органу. Сільська, селищна, міська рада або уповноважений нею орган у місячний термін зобов’язаний прийняти рішення про відведення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та видачу державного акта на право приватної власності на землю. Організацію робіт з виділення в натурі земельних ділянок та оформлення державних актів зобов’язані здійснювати державні органи земельних ресурсів.

Як завжди, «папір» це одне, а життя – зовсім інше. Яке це «інше» – досліджені факти говорять самі за себе.

На жаль, не було враховано і тієї обставини, що при відсутності правового або адміністративного регулювання трансформації фундаментальних основ соціального життя (відносин влади і власності) ця трансформація перетворюється на їх руйнування і неминуче приводить до соціальної дезінтеграції і регресії до більш примітивних соціальних, економічних і політичних форм і порядків життя країни. Так і сталося.

Зокрема, проектом зафіксовані такі примітивні (неправові) форми і порядки – факти захоплення, незаконного присвоєння майна і землі, а також позаекономічної експлуатації, властивої докапіталістичному, феодальному способу виробництва.

Так, наприклад, повсюдно у районі діє закон накопичення багатства орендарів шляхом заниження вартості орендної плати (зафіксований випадок, коли селянин одержав орендну плату за використання 7 га землі протягом 1 року – 150 кг прілої кукурудзи і три літри соняшникової олії!); заниження оплати праці й разом з тим завищення вартості послуг (зафіксований випадок у селі Закотне, де селянин за місяць роботи на лісопилці одержує 75 грн., а за розпилювання на тій же лісопилці своїх 6 колод – підвіз своїм транспортом, протягом 3-х годин робив самотужки, – хазяїн нарахував вартість цієї послуги в сумі 360 грн!).

Порядок передачі майна колишнього колективного господарства в руки «нових хазяїв», його оцінка, юридичне оформлення залишили у свідомості більшості селян травмуючі моральні сліди, вони вважають цей процес несправедливим.

Більшість опитаних селян вважають, що представники влади, у тому числі правоохоронних органів, або переслідують у цьому процесі свої корисливі цілі (корупція), або не протидіють зловживанням.

 Селяни негативно оцінюють результати аграрної реформи, тому що їхній життєвий рівень значно понизився.

Але масова свідомість не уявляє скриту історичну складову цього процесу – той факт, що феодалізація соціально-економічних відносин «відміняє» право як таке: на його місце постає «право сили», звичаю і привілеїв.

Процес викупу майнових паїв – відповідно до Указу Президента України від 27.08.2002 року – пройшов з масовими порушеннями права власності власників майнових сертифікатів:

а) у багатьох випадках селяни – власники майна, що було в спільній загальній власності, не одержали виділеної частки, передача її в керування новому хазяїнові була оформлена неналежним чином (або взагалі ніяк спочатку не оформлялася);

б) орендну плату за експлуатацію майна власники, як правило, не одержували;

в) проведена необґрунтована (із прицілом на викуп) багаторазова переоцінка (уцінка) майна;

г) ліквідне майно (худоба, машини) розпродано без згоди власників;

д) нерухомість у ряді випадків не перебувала під відповідальним зберіганням і або деградована й розкрадена, або керівництво свідомо її знищило. Наприклад, буквально знищений новий цегельний завод у селі Закотному Новопсковського району – на 40 робочих місць – порізали його на металобрухт;

е) викуп майна, як правило, здійснений зазалишковою вартістютак що, наприклад, у селі Макартетіно Новопсковського району розмір майнового паю становить усього 618 грн.(!). При цьому не дотримується встановлений Указом Президента порядок викупу:

– не забезпечується продаж майна на конкурентних умовах – для протидії необґрунтованої уцінки майна;

– не створені умови для забезпечення права на одержання паїв у натурі й вільному створенні майнових комплексів для формування обслуговуючих кооперативів в умовах конкурентного середовища.

Все це – форми понадексплуатації праці і майна селян. Але слід зауважити ще таку важливу обставину: правовий вакуум у земельних відносинах ставить орендаря у стан хижака, який також не піклується родючістю землі і висмоктує з неї всі соки – у гонці за прибутком кожен рік засіваються великі площі соняшником, без огляду на агротехніку.

Підсумовуючи, можна сказати, що порушення прав власності – це дуже хворобливий удар по долях людей, що позбавляє їх життєвої перспективи й незворотно впливає на їхнє соціальне поводження. Масштабні порушення прав власності великої соціальної групи селян за останні десять років будуть мати, можливо, непрогнозовані зараз результати, провокуючи соціальну напруженість в області.

***

Опис статусної групи, що володіє домінуючим економічним і політичним впливом у районі.

Для домінуючої групи зараз проблема №1 – повна легітимізація своєї влади і багатства. Для цього треба вирішити дві задачі – політико-правову й економіко-правову. Перша задача: як за допомогою «виборів» за партійними списками продовжити якомога довше в країні цей час «нового середньовіччя»? Друга задача – як у системі виробництва і присвоєння багатства якнайшвидше вирішити протиріччя між де-юре і де-факто? Тут проблема от у чому.

Домінуюча сьогодні група поки ще формально не має всієї повноти прав власності на землю, яку вона сьогодні обробляє: вона тільки користується земельними ділянками, узятими в оренду в селян. Інші повноваження – розпорядження й володіння – нібито залишаються у власника-селянина. Поки й нібито! Відповідно, економічна й політична влада цієї групи в районі формально обмежена. Але не фактично! Фактично вся повнота влади забезпечена явочним порядком. Саме в цій «щелині» між де-юре й де-факто перебуває «смуга відчуження», на якій культивуються неправові практики одержання доходів і влади. Фактично це означає, що економічні відносини значною мірою мають кримінальний характер, а тому всі зусилля домінуючої групи спрямовані на монополізацію свого впливу – насамперед, у сфері відносин влади-власності. Зрощення влади і власності випливає саме з цього джерела. І саме ці «сіамські близнюки» – головне гальмо на шляху до демократичного ладу в країні.

Тому було надто цікаво дослідити соціальну структуру «нового панівного класу» – його склад, становище в системі власності й ієрархії шкалі соціальних статусів?

Основними критеріями статусу суспільних груп, а відповідно й соціальної стратифікації суспільства, у соціології прийнято вважати:

політичний потенціал, що виражається в обсязі владних і управлінських функцій;

економічний потенціал, що проявляється в масштабах власності, доходів і в рівні життя;

 – соціокультурний потенціал, що відображає рівень освіти, кваліфікації й професіоналізму працівників, особливості життя.

У рамках Проекту був досліджений економічний потенціал домінуючої в районі групи.

Відомо, що економічний потенціал суспільних груп включає три компоненти:

а) володіння капіталом, що виробляє дохід;

б) причетність до процесів виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту;

в) рівень особистих доходів і споживання.

Особлива роль належить першому компоненту.

 

Захоплення землі й майна. «Стаціонарні бандити»

Самими великими орендарями в районі є Ільїнов А.В., Запорожець І.І., Сергєєв Ю.А., Чернявський С.С., НП «Агро», НП «Нибулон», Лавров В.А. Щоб зрозуміти механізм створення капіталу цих «нових українців» у сільській глибинці, група моніторингу вивчила орендні відносини у всіх селах району. Проектом наведені деякі характерні приклади того, як у районі здобувається й використовується власність – джерело доходу. Цікаво провести паралель між формуванням князівської власності й влади в часи класичного феодалізму й формуванням власності й влади сучасних «князів».

У далекі часи Київської Русі перший етап формування князівської влади, починаючи від Рюрика, – це захоплення земель і майна. Тоді це робилося за допомогою воєнізованої дружини, що одержувала від князя свою частку захопленої земельної власності – за умови беззаперечної служби. Немає служби – немає землі. Верховним власником всієї захопленої землі залишався князь, що (за сучасною соціологічною термінологією – M. Olson) був стаціонарним бандитом. Після силового захоплення землі він прагнув до осідло-довгострокового регулювання господарського життя. Результатом цього тривалого історичного процесу (у всій Європі) було утворення великих регіональних монополій, що поклали початок сучасним державам. Кінцевий пункт еволюції стаціонарних бандитів – захоплення політичної влади для легітимізації свого способу присвоєння багатства.

Фактичний хазяїн Новопсковського району, за правом сили цілком заслужено претендує на роль районного «князя» (стаціонарного бандита), – Чернявський С.С.,він же зараз – голова районної ради. Має фактично абсолютну владу в районі, у якому він «сел на кормление». Шлях Чернявського до необмеженої влади почався з районного відділу міліції – він його очолював. Опікувався ним та захищав міністр МВС Ю.Кравченко. У часи Кучми, як, втім, і зараз, «заступництво» було формою адміністративної ренти – похідної від земельної ренти. Потім Чернявський став головою районної держадміністрації. Його економічна влада заснована на тому, що він, крім неформального володіння землею, контролює фактично всі ресурси району, у тому числі кредитно-фінансові, впливає на їхній розподіл і використання. Крім того, він контролює ключові кадри району (як державні, так і господарські), у тому числі – силові. Він дає можливість жити тим, хто безроздільно (як дружинник) служить йому, і знущається з тих, хто намагається хазяювати самостійно.

 

Кримінальний механізм забезпечення економічної влади в районі

Як це робиться – у приведеній нижче розповіді підприємця Лялюхіна Миколи Петровича, записаної на диктофон. Він – сільський підприємець, фермер, який хотів самостійно, незалежно від Чернявського, господарювати на узятій в оренду землі в Новопсковському районі. Він розповідає, чому це йому не удалося. Аудіо-запис М. Козирєва зроблено у 2006 році (мовою оригіналу).

 

« – Меня Чернявский уничтожил.

 – Чернявский – бывший председатель райадминистрации?

 – Да. Он после выборов в 2004-м, сначала притих. Когда его сняли. Но он не бедствует. Сейчас они с сыном опять пересели на джипы. Каждый из них стоит где-то 50 000 долларов. Оба новые, серебристого цвета. Так вот, в позапрошлом году он у меня мельницу забрал. Подослал ко мне бандитов, и они меня заставили подписать, чтоб я отдал.

 – Расскажи подробнее. Угрозами? Что и как было? Что ты вынужден был подписать?

 – Договор купли-продажи. На Гноевого Виктора. Моя мать умерла 4 сентября. Мельница на нее была записана. Они как узнали, что мать умерла, стали ездить ко мне и начали прессовать. В каком смысле? Мол, давай сбрасывай мельницу. Мы тебе и машину купим, будешь зарплату получать у этого Гноевого… Я говорю: а что будет, если не соглашусь? – Багиев, армян, сказал: смотри, у меня все схвачено, у меня и менты, и прокуратура, и СБУ. А если не согласишься, я тебя вывезу в посадку и прикопаю. И не забывай, что у тебя еще дочки есть…

 – Это был разговор наедине?

 – Один на один.

 – А кто он?

 – Бандит. Старобельский бандит, профессиональный «кидала».

 – А здесь он склонял тебя, чтобы ты переписал мельницу в пользу кого?

 – В пользу Гноевого Виктора.

 – А Гноевой кто?

 – Гноевой – фермер, который «под Чернявским».

 – А с самим Гноевым у тебя был разговор?

 – Был. Я его просил: Витя, говорю, не лезь сюда. Витя, не лезь, это Чернявский. Тебя кинут, тебя подставят. Ты будешь козлом отпущения по всем делам.

 – Это когда было?

 – Чернявский был еще главой администрации. Еще до выборов. Осенью. А он: что ты, мол, у меня такая крыша – и Степанович, и прокуратура.

 – Степанович – это Чернявский?

 – Ну да. Ну, они меня дожали, мне просто деваться некуда было. Я за себя меньше всего боялся. Я их предупредил: хоть одного из вас я с собой возьму в ящик. Ну, а когда он за дочку, мол, не забывай, у тебя дочка есть, одна и вторая, мне деваться некуда. Я за них боялся. У меня их две. Я пожалел просто детей. Сознательно пошел на эту фальсификацию. Другого выхода не было. Одна дочка ходит в школу, километра три до центра, перегон там… Любая машина остановится – что там дитя кинуть в машину. Взрослого кидают…

 – Какой документ ты подписал?

 – Это был договор купли-продажи.

 – Кто продал, кто купил?

 – Продала Клавдия Ивановна Лялюхина, 21 октября. Мельница на мать была оформлена. 4 сентября она умерла. А по договору от 21 октября она, покойница, якобы продала мельницу. Они меня к нотариусу отвезли. Я спрашиваю у нотариуса: как подписывать? – Она: подписывай хозяйкой, Лялюхиной Клавдией Ивановной. Хотя она знала, что мамы уже нет.

 – А нотариус – кто?

 – Нина Васильевна, Корниенко. Она сейчас на пенсии… Сейчас готовит на свое место сына… Он стажируется сейчас.

 – То есть договор купли-продажи был оформлен якобы от матери?

 – Да, якобы мать продала. Там нюанс получился. Когда они, Багиев и Гноевой, меня к нотариусу привезли на «Ниве», в юстицию, она, Нина Васильевна, мне уже готовый договор дает – вот, подписывай. – Как подписывать? – Подписывай от Лялюхиной. А я говорю: так тут мне не все понятно. Она тогда выхватывает у меня из рук этот договор: все, идите, мол, отсюда, я с вами ничего, в стол его кинула… Виктор Гноевой тогда быстро выскакивает и бежит в кабинет начальника юстиции… как его… бывший милиционер… Оноприенко. Я был в вестибюле. Потом Гноевой выходит, а начальник юстиции идет к нотариусу. Минут пятнадцать его не было. Потом он выходит и идет к себе в кабинет. Меня приглашают к нотариусу, она дает мне тот же договор. Я спрашиваю: как подписывать? Нотариус говорит: как я тебе и говорила – от имени Лялюхиной. Ну, вот так и было. А дальше, когда они уже посадили меня в машину, этот армян начал ругаться – мол, козел ты, твои фокусы, он даже не так выразился, стоили мне две штуки баксов.

 – То есть это значит, что он начальнику управления юстиции заплатил?

 – Не знаю, кому он заплатил, но это его слова. Далее, когда мы поехали, они остановились возле администрации, Гноевой был за рулем, меня сзади посадили, а Багиев пошел в администрацию, понес к Чернявскому этот договор купли-продажи. Через полчаса он вышел, меня привезли домой, сказали: все, что мы обещали, у тебя будет. Я им ключи от мельницы отдал, куда деваться. Они мне обещали и машину, и угля привезти…Они мне расписки дали. А договор на руки не дали.

 – А в договоре что было – какая плата за мельницу?

 – Я не вчитывался. Мне экземпляр не дали. Я рассчитывал хоть что-то. Но ничего они не сделали… Я теперь подал копии этих документов в областное управление милиции, там есть такой отдел по борьбе с экономическими преступлениями. Пытаюсь, чтоб они возобновили и дело по угнанному трактору. Но тут же все менты повязаны, они все «под Чернявским». У меня ведь они еще и трактор угнали, К-701.

 – Кто?

 – Менты. Гаишник Тищенко Евгений Николаевич, Широкий, участковый, и начальник милиции Кравцов.

 – При каких обстоятельствах?

 – На машдворе в Трембачево. Я там брал землю, 1800 га и начал хозяйствовать. А когда Чернявский возглавил администрацию, он не дал мне работать. Проверки за проверками… И вот в тот день я только заправил трактор, чтоб назавтра начать пахоту в Донцовке, вечером ко мне приезжает участковый Широкий и говорит: я там тебе на тракторе спустил переднее колесо. Я говорю – зачем? А он: чтоб ты никуда не уехал. Я говорю: я завтра пахать поеду, а он: подожди, до завтра дожить надо. И ушел. Ну, ладно, думаю, что вы мне сделаете, накачаю колесо… Утром приезжаю на наряд, пока наладил работу, пока с людьми туда-сюда, ко мне приезжают ребята из Трембачево, уже не помню кто, Ленька, кажется, Клыков, еще кто-то, и говорят: Петрович, твой трактор тю-тю, уехал. Говорят, приехали менты и забрали твой трактор. Я бегом туда. Приезжаю – трактора нету. Разворачиваюсь назад, пишу заявление прокурору Савченко – на этих милиционеров. Приезжаю в прокуратуру, даю секретарше – примите заявление. Она двумя руками: нет, иди к прокурору. Тут заходит прокурор, я к нему. – «По какому вопросу?» – я говорю: трактор менты угнали. Он: я ничего не знаю, иди до Чернявского. Я говорю: вы примите заявление, он – нет. И в кабинет. Я – за ним и ручку тяну, даже потасовка маленькая вышла, я ж хотел в кабинет зайти. Но он все же не пустил меня – замкнул дверь на ключ изнутри и не пустил. И не взял заявления. Я постоял – что я могу сделать? Потом я еще раз приехал к прокурору, говорю: примите заявление. Опять отфутболил. Потом еще раз. Три раза… Так и не принял.

 – А по почте не пытался послать?

 – Нет, я ж думал, что прокурор, если преступление – как не примет? Это ж преступление! Но так ничего и не добился.

 – А сейчас трактор где?

 – Где-то в районе. Сейчас поданы материалы в УВД области. Теперь новый прокурор сообщил, что будут проверять заявление. Мол, о пропаже трактора. Я говорю: какая пропажа, это же угон! Я же указал, кто угнал трактор! Трактор угнали милиционеры, есть свидетели! С моего хоздвора угнали! Так что, как видите, – все повязаны. И сейчас тоже ничего не добьешься.

 А недавно сын Чернявского заходит на станцию техобслуживания, в Можняковке. Мне там карбюратор надо было. Его спрашивают: ну как дела? А он: да вот скоро будем вешать всех «помаранчевых». Я понял, что это в мой адрес. Потому что там, кроме меня, никого из «помаранчевых» не было. Чувствуете, какое настроение сегодня у этих бандитов? У кого власть, спрашивается? Страшно в этом государстве жить».

 

Політичний механізм забезпечення економічної влади в районі

Механізм простий і безвідмовний. Дві селищні і п’ятнадцять сільських рад повністю підконтрольні Чернявському й залежні від нього. Залежність, як і в часи феодального князівства, має характер особистої залежності голови ради від Чернявського, тому що «вибори» голів рад були лише реалізацією вибору Чернявського. Якщо цей механізм «виборів» дає збій (таке буває), вибраному громадою голові довго в кріслі не всидіти.

Але сама особиста залежність конституюється системою ієрархічних відносин панування-підпорядкування, які, у свою чергу, визначаються системою рентних відносин у сфері одержання доходів від експлуатації земельної власності й праці.

Ієрархічна система районного масштабу існує у вигляді розгалуженого «номенклатурного дерева», на гілках якого розсаджені на ключові посади «свої» люди, ранжирувані за ступенем доступу до годівниці. Годівниця – власність верховного власника. У Новопсковському районі ці особи розсаджені в міліції, прокуратурі, суді, адміністративному апараті, в банках, казначействі, у сільських радах.

А через ради здійснюється використання земельного фонду, – тут головний інтерес сьогодні представляють «зайві» землі, що знаходяться на обліку як «пасовища», «косовиці», «землі запасу», незатребувані паї, що відійшли під юрисдикцію рад та ін. Або взагалі невраховані землі. Саме ці землі виділяються «верховним» своїм васалам – «за службу».

 

Відносини особистої залежності в системі «нової номенклатури»

Голови сільської ради складають перше коло наближених до головного розпорядника землею району – як виконавці його волі. Як правило, ці посади займають одні і ті ж самі особи багато років підряд – перевірені й загартовані. Через них не тільки здійснюється оформлення руху земельних ресурсів, але й формується «номенклатурне дерево». Вони – квазі-бояри, а землі сільради – їх квазі-вотчини.

Новопсковська селищна рада – голова Вакуленко Михайло Григорович із 2007 року. Не витримав непомірних вимог Чернявського в частині переділу нерухомості, землі і подав заяву на звільнення за станом здоров’я. Виконувати його обов’язки залишається «заготовлена» кандидатура – Петрушова Т.Ф. Її рідна сестра – заступник голови адміністрації по АПК – Єрмоленко О.А. Чоловік Петрушової – колишній голова колективного господарства.

Землевпорядник селищної ради Верховод Т.Н. так само людина Чернявського. Тому будь-які, навіть незаконні, відводи землі під будівництво для Чернявського і його наближених оформлюються без проблем. Так, на «червоній рисі», у самому центрі селища, побудована нотаріальна контора для дружини Чернявського, на вул. Леніна, напроти автостанції. Будь-які операції з комунальним майном здійснюються під контролем Чернявського і прямо або побічно – у його інтересах. Наприклад, зараз будинок дитсадка «Чебурашка» перебудовується під гуртожиток в інтересах підприємства «Комунальник», що очолює «людина Чернявського» Онищенко Т.

Начальник казначейства Єрмоленко Ольга Анатоліївна – теж «під Чернявським». У сільраді Новорозсош протягом 18 років її сестра Єрмоленко В.Н. – надійно забезпечує тили Чернявському С.С. під час виборів, а за це її син Єрмоленко Н.В. прийнятий у Новопсковське РВ УМВС. Таким чином, кадрова зв’язка Чернявський С.С – Єрмоленко О.А., начальник казначейства – Єрмоленко В. Н., секретар Новорзсошанської сільради – Петрушова Т. Ф., секретар Новопсковської селищної ради – надійно забезпечує «верховному власникові» його інтереси. Вони ж за службу не скривджені «князівською» милістю.

Як раніше дружинникам за службу князь виділяв землі із селянами, так і зараз у районі наділяються землею вірні піддані. Теж із селянами.

Наприклад, на 01.06.2008 року тільки в Новопсковській селищній раді «князівські наділи» одержали:

– ПП «Токарєв У.А». – невитребуваних земель 14,79 га

– ТОВ «Топаз» (Лопатін) – невитребуваних земель 163 га

– Агрофірма «Закотненська» (Ільінов) – невитребуваних земель 143,92 га

– СФ «Лебідь» – резервних земель – 16 га, невитребуваних земель – 80,16 га

– СФГ «Альтаир» – земель запасу 25,5 га

Примітка: невитребувані земельні ділянки – це земельні паї, які залишилися в розпорядженні ради в результаті смерті власників або їхнього виїзду, або несправедливої відмови за формальними причинами видати їх власникам. Якби право власності на ці ділянки із самого початку паювання було закріплено належним чином, ці землі селищна рада зобов’язана була б передати спадкоємцям. Але вони передані «потрібним людям». Так формуються відносини особистої залежності, засновані на квазі-феодальній рентній економіці.

Взагалі неврахованої землі набагато більше. Наприклад, у селі Кам’янка до реформи колективне господарство обробляло близько 12 000 га. Однак під розпаювання пішло тільки 4640 га. При цьому треба врахувати, що й у радянський час голови колгоспів прагнули мати «резервний фонд» неврахованої землі – для поліпшення показників урожайності, за які строго запитував райком. Зараз ці невраховані землі дають тіньову прибутковість новим власникам панівного класу.

У селі Курячівка Старобельського району, за розповідями колишнього бригадира-обліковця тракторної бригади Лазарєвої М.А., оброблялося 3600 га, а розпайовані тільки 1600 га. Хто обробляє інші 2000 га землі, селяни не знають.

З 17 сільрад, тільки 3 голови рад: Каліновский А.В. (село Танюшевка); Бур’ян В. С. (село Новобіла); Гапотченко О. Н. (село Осіново) не «в обоймі» Чернявського. І їм дуже непросто працювати.

Так, у січні 2008 року була організована прямо-таки атака на голову Танюшевської сільради Каліновського. Комісія в складі шести представників управлінь Новопсковської РДА й райради два рази ініціювали позачергову сесію з порядком денним про недовіру голові Каліновському. Не вийшло. Зараз начебто припинився тиск, щоб привселюдно не одержати відсіч громади. А настрої більшості громади на користь Каліновського. Тому що тільки із приходом Каліновського А.А. земельні паї були передані в оренду, оформлені документально, і вже й селяни одержали зерна (хоча і небагато), до цього земля не оброблялася.

Важливою частиною механізму влади Чернявського С.С., задоволення його особистих інтересів і потреб є буквально кожний голова органу місцевого самоврядування. Дивує те, що вони, не соромлячись, самі про це говорять. Називають його за стінами райради «тато». Головне для голови сільради – вчасно «вирішувати питання» в інтересах «тата».

«Люди Чернявського» усюди. В селі Трембачево, наприклад, голова Зінченко Юрій Іванович – один із найвідданіших людей Чернявського. Це за його участю підприємець Лялюхин уклав договори оренди на землю, прийняв за актами прийому-передачі майно співвласників, але працювати не дав Чернявський – послав міліціонерів і ті без пояснень угнали трактор К-700, відкрили склади... а надіслав Чернявський у Трембачево на місце Лялюхіна «свого» Березовського І.А., що відразу передав майно синові Чернявського, ну а землю обробляє Березовський і для себе.

В Трембачево діють люди Чернявского під кураторством начальника ДАІ Тищенка – того, що угнав трактор Лялюхіна. Зараз кар’єра Тищенка на піку. Земля швидко підняла його матеріально-фінансовий рівень: дорогий джип, дружині – іномарка, дітям багато всього, сам на теплій посаді регіонального начальника ДАІ в м. Старобільську.

Білолуцьк – це історія розграбування. Громадяни Воробйов В., Черняк В., Клок В. обробляють орендовану землю пайовиків. Вони вивозили техніку, начебто на ремонт, і на цей час доля техніки невідома. Незрозумілим чином господарюючою особою оголошений ТОВ «Білолуцьк-Агро» – директор Клок Віталій і ПП Клок Валерій. Їх старший брат – начальник в’язниці в Старобільську. Земля пайовиків і земля запасу використовується як орендна, але договори на цей час не укладені, яких чекати змін стосовно господарюючої особи у селищі, ніхто не знає. Один зі співвласників майнового паю Калиновська М.О. звернулася за захистом свого порушеного права до прокуратури й міліції району в 2004 році. Зараз в суді 1-й інстанції розглядається кримінальна справа за обвинуваченням колишнього директора ТОВ «Геліос» Леоненка Миколи Олександровича – перевищення та зловживання посадовими обов’язками. До цієї справи за клопотанням прокурора Сидоренка В.Н. залучили і матеріали з продажу майна спілки «Надія», тобто колишніх членів КСП Куйбишева, які склали договір оренди з ТОВ «Геліос». Співвласники нікому не продавали своє майно й не збираються. Але голова Білолуцької сільради Богонюк М.Ф. переоформив нотаріально рухоме та нерухоме майно, іноді двічі видаючи свідоцтво на право власності на адміністративний будинок контори КСП в особисту власність засновника. Так «старобільскі хлопці» за документами усе продали і виїхали.

В цих махінаціях з майном задіяна міліція (Тищенко). За пособництвом й сприянням Чернявського С.С. начальник Старобільської в’язниці Клок зайняв у Новопсковському районі землю, і таким чином посилив позиції Чернявського у Білолуцькому напрямку. Адже Білолуцьк, Рогово, Трембачево, Павленково – всі «під Чернявським». Ближче до кордону, що завжди приваблює.

Родина Клок – наближені начальника Старобільській в’язниці, зміцнює свій вплив у районі. Тищенко Євген, даїшник, – теж. У Тищенко в цьому плані – надійний тил. Його дружина працює першим заступником Старобільської податкової інспекції. Саме тому з 2006 року повністю відсутня офіційна інформація про використання земельних паїв на території Білолуцької сільради. В районній газеті, у повідомленнях результатів врожаю – ніде навіть не згадується ТОВ «Геліос».

Найбільший орендар у районі – Ільїнов О.В. (захопив силою Новопсковський комбікормовий завод з елеватором), який офіційно орендує землі пайовиків населених пунктів: Осіново-1, Закотне, Заайдарівка, Булавиновка, Піски, Лисогорівка.

Ще один офіційно «скромний» (з погляду податкової служби – платить єдиний податок 80 гривень) підприємець – Лавров В.А. Але він має у власності 17 особистих автомашин, побудував пристойний готель поруч із Новопсковською РДА, будує на центральному ринку двоповерховий сучасний супермаркет, використовуючи будматеріали бв, привезені із Трембачева, Берьозовки – з розібраних будівель колишніх колективних господарств, фактично це майно пайовиків. Але от дісталося це майно Лаврову. Як правило, «викуп» такого майна скрізь здійснювався у формі незаконного привласнення – через багаторазову уцінку. Фактично це замасковане захоплення. Так було розбазарено все майно колишніх колективних господарств в інтересах домінуючої групи.

 

Рента в явній і схованій формі. Правоохоронні органи на службі у нового класу

Як відомо з підручника історії, феодальна рента існувала у формі відпрацьовування (панщини) і оброку (продуктового й грошового) Перевага тієї або іншої форми залежала від розвитку товарно-грошових, ринкових відносин.

У наш час феодальна рента зберігається із приставкою «квазі». Вище уже відзначалося, що факт квазі-панщини зафіксовано нами в районі, наприклад, у господарстві сина Чернявського. До нього в господарство в гарячий час посіву й збирання врожаю за вказівкою батька направляються бригади працівників-холопів з інших господарств, що перебувають у васальній залежності від Чернявського. Але є й інші випадки: у різних господарствах обробляються сотні гектарів землі для «поважних осіб» – працівників районної й обласної адміністрації, депутатів рад, різних начальників з міліції, прокуратури, суду, нової «номенклатури», які привілей одержати земельну ренту обмінює на «верноподданническую» службу новому класу власників. Ці землі обробляють «нові холопи» з різних господарств. Керівники цих господарств ці відпрацьовування обмінюють на привілей займатися бізнесом і одержувати свою частку ренти у вигляді господарського прибутку, а «холопи», у свою чергу, обмінюють привілей роботи – на свою частку ренти у вигляді зарплати.

Розглянемо докладніше, як реалізується в Новопсковському районі продуктовий і грошовий оброк – він більше відповідає сучасному рівню ринкових відносин.

Продуктовий квазі-оброк повсюдно в господарствах району має форму привласненого натурального продукту (зерна), свавільно забраного з орендної плати, яку орендар натурою сплачує селянинові – квазі-землевласнику. Коли, наприклад, у селі Ганусівка селяни за оренду 10 га їхньої землі одержують від орендаря 150 кг прілої кукурудзи й 3 літри олії на рік, то в цьому випадку можна припустити, що відрахований з орендної плати натуральний продукт на користь орендаря має значну величину схованого продуктового квазі-оброка.

Група моніторингу зафіксувала, що в останні роки все більше проявляється тенденція переходу до грошової форми орендної плати. Тут схований грошовий оброк виражений у присвоєнні частини орендної плати через необґрунтоване завищення ціни, наприклад, зерна нового врожаю (у випадку розрахунку із селянами) у порівнянні з ринковою ціною зерна. Так, наприклад, у цьому році у селах Трембачево, Новобіла, Павленково, Можняківка з селянами розрахувались фуражною пшеницею по 1грн. за кг, в той час як зараз ринкова ціна за якісну пшеницю – 0,7 – 0,8 грн.

Селяни, як правило, незадоволені заміною натуроплати на грошову, тому що їм важливіше одержати для домашнього господарства, наприклад, зерно, що піде на корм птахам й худобі.

Квазі-оброк у грошовій формі може бути також «князівським» обкладанням підприємців у вигляді повинності – занесенням «у кабінет» певної суми.

Прихований, замаскований оброк існує сьогодні й у вигляді присвоєння шляхом штучного заниження вартості самої землі або заниження відсотка орендної плати від вартості ділянки. У такий же спосіб відбувалася багаторазова уцінка майна, що орендар «викуповував» у селян (майнові паї).

Грошовий квазі-оброк у замаскованій формі група моніторингу виявила в селі Закотне – шляхом «перехоплювання» сум дотацій, які повинні були потрапити до здавачів молока із селянських господарств, що попадають до «боярина» Лаврова. Або шляхом заниження ціни молока при прийманні у селян, ховаючи це заниження спрощенням розрахунків за молоко без ведення спеціальних розрахункових книжок. З селянами із самого початку не були укладені письмові договори про здачу-приймання молока, до них не були доведені всі умови розрахунків за молоко, а розрахунки де-факто за здане молоко не оформлялися належним чином. Договори були укладені тільки в 2006 році, коли дехто з селян почав цього вимагати. В селі взагалі не ведуться приймально-розрахункові відомості й розрахункові книжки, які затверджені як первинна облікова документація, обов’язкова для застосування Наказом Мінагрополітики № 176 від 01.07.2002.»

«Така жахлива соціальна реальність сьогоднішнього села в Новопсковському районі. Ця реальність, на жаль, не враховується в положеннях урядової Програми розвитку села. Там не йдеться про відсутність права й законності, про господарювання на основі рентних відносин феодального типу, про васальну залежність суду, прокуратури, міліції й СБУ від нового класу власників, про рабську залежність селян від цього класу. Схоже, про цю реальність київська влада нічого не знає, і знати не хоче.

Ніким не враховується й зворотна сторона процесу утворення нового класу аграрних власників, його способу збагачення – зубожіння й соціальна пасивність селян, право власності яких на земельну ділянку має умовний характер. Пауперизація, соціальна деградація села – самий помітний результат десятилітньої «реформи» аграрного сектора країни. Селянський двір, цей тисячолітній оазис народного життя, зараз вмирає. Вмирає в смузі відчуження від права й держави. Вмирає тихо, як свійська тварина, задихаючись у соціальній пустелі безправ’я, безробіття й тотального пияцтва.

Типова сільська картина. Село Макартетіно. Родина: мати, вже давно пенсійного віку, два сини без роботи. Один, одружений, їздить іноді, якщо пощастить, на заробітки в Росію, іншій доглядає мати і лопатою обробляє присадибну ділянку. У дворі – худобини немає, тільки кури й качки, тому що орендна плата за земельну ділянку не забезпечує прокорм корови або поросяти. Будівлі – примітивні мазанки, що рушаться. Основний дохід – пенсія матері, яка ще у війну підлітком сідала за важелі трактора ХТЗ орати колгоспне поле. Тепер вона кличе смерть, стомившись від хвороб, від свідомості, що не може працювати, що все рушиться, що сини разом з невісткою пропивають її пенсію, а онуки не доглянуті, не підготовлені до школи і часто за завданням батьків ходять до місцевого самогонщика за самим затребуваним «товаром». Самогонщик – важлива фігура в селі, з яким дружить і дільничний міліціонер, стягуючи з його «акцизну ренту». За самогон сільські алкоголіки розраховуються не тільки «пенсійними» грошима, а й натурою – мішком зерна, шматком сала, яйцями, усім, що можна крадькома від дружини або матері, стягти з убогого подвір’я. Центр «суспільного» життя – магазин, де в будь-який день, з ранку до вечора, іде жвава торгівля пивом і «паленою» горілкою – за готівку, а то й у борг, під запис у зошит продавця. Найжахливіше – стрімке поширення жіночого пияцтва: п’ють нарівні із чоловіками. Такого не було ще десять років тому.

Втрата продуктивної сили українського села – це руйнування фундаменту народного життя й підрив основи державного ладу. Тому що незворотно змінюється і губиться віковічний соціальний генетичний код сільського життя: завзята масова праця селянина завжди забезпечувала перевагу сукупного доходу села над його видатками й втратами. Зараз на селі домінують видатки й втрати, які, на жаль, не враховуються офіційною статистикою, що фіксує тільки буржуазне благополуччя нового панівного класу.»

 

Слабке громадянське ремство

У Новопсковському районі можна на пальцях порахувати сміливих громадян, які, не звертаючи уваги на Чернявського і його оточення, заявили про незгоду з тим, що їх оббирають, що державні органи не виконують рішення судів, що органи місцевого самоврядування приймають рішення, які не відповідають Конституції і Законам України про місцеве самоврядування, а діють за вказівкою Чернявського, Ільїнова, Лаврова, Шерстюка, Маги, Запорожця, Тараш. Наприклад, справа про дотацію за закуплене молоко в селі Закотне. Голова сільради Комісаренко О.М. змовилася із підприємцем, що збирає молоко, і привселюдно на сході громади 21.04.2008 року вчинила розправу над громадянкою Сивоконь Т.С., яка лише зажадала отримати від цього підприємця призначену урядом дотацію та розповіла селянам, які здають молоко, яким чином можна домогтися результату. Розправа гідна феодала-самодура: збирач молока відмовився приймати молоко в Сивоконь, а на зборах селяни, які налякалися панського гніву, що й у них молоко не будуть приймати, підняли навіть питання про те, щоб Сивоконь виселити із села. Це – в 21-м столітті, у присутності представника держадміністрації!

Збирач молока Божків Н.П. із села Піски заявив Лаврову про бажання одержувати перераховані від заводу гроші самостійно й розраховуватися прямо з тими, хто здає молоко. Лавров відразу ж припинив приймати молоко для охолодження у збирача Божкова, закрили йому маршрут у Новопсковському районі, і він змушений збирати молоко в Марковському районі, а охолоджувати в Старобельскому. Навіть прокуратура, куди поскаржився Божков на дії Лаврова, запропонувала не подавати письмову заяву. Божков ослухався й за допомогою учасника моніторингової групи подав заяву до прокуратури й одержав постанову про відмову в порушенні кримінальної справи проти Лаврова, а потім і наполегливу пропозицію від слідчого прокуратури Прибега Н.С. про відкликання заяви, що Божков і зробив. Прокуратура району тут має свою вигоду і ламати цю схему нікому не дозволяє.

Овчаренко С.І – мешканець села Рибянцево згідно з рішенням суду одержав земельний пай, хоча в цьому селі до 2003 року не видавали сертифікати, майно, що паюванню не підлягає, від імені колишніх членів КСП попадало безоплатно до держструктур, ЛПУ «Донбастрансгаз». Але ніхто, крім Овчаренка, про це навіть не нагадує, бо бояться втратити можливість здати земельний пай в оренду, а це все ж таки 500 кг зернових. Овчаренко і в 2008 році заявив на сході про виготовлення держактів на косовиці й пасовища, які дотепер перебувають у безплатному користуванні АПФ «Донбасагрогаз»

Альошина Валентина Андріївна із села Новобіла, член родини колишнього голови колгоспу ім. Леніна Альошина Ю.В., Героя соціалістичної праці, зверталася в органи державної влади від району й до Києва, повідомляючи про те, що не обробляються 6000 га землі, селяни нічого із землі не одержують, а майно вивозиться людьми з Луганська. І неважливо, що відстань неблизька, перевезли будівельні блоки, плити перекриття, цеглу, каменю на камені не залишилося від свинокомплекса на 20000 голів. І коли приїхали в 2005 році демонтувати новий двоповерховий будинок дитячого садка, Альошина стала викликати міліцію, дзвонити в прокуратуру, РДА, редакцію місцевої газети. Ніхто не прореагував, довелося йти із сусідами й відстоювати майно громади, і хазяїн «викупленого» за 5000 грн. будинку не зважився почати демонтаж.

Всі випадки обману громадян, коли від їхнього імені укладають угоди через довірену особу, якій орган місцевого самоврядування без доручення дає повноваження продавати, дарувати й т.і., – залишаються без розслідування й покарання винних, тому що вся структура представників державної влади задіяна проти громадянина. А хто такий громадянин, який проживає в селі? Він зайнятий і прив’язаний до підсобного господарства, його мізерний дохід від здаваного молока або вирощених овочів не дозволяє звертатися за кваліфікованою допомогою юристів, це дуже дорогі послуги, а владні чиновники, знаючи ці обставини, діють у своїх корисливих інтересах.

Так, наприклад, відомо, що голова Новопсковської РДА Лебідь П.В., використовуючи своє службове становище, орендує землі запасу в селі Новорозсош 500 га та в п. Новопсков 500 га на ім’я своєї дружини. Обробляє цю землю техніка СОО «Промінь», де директором депутат обласної ради Сергєєв Ю.А.

Тож чи варто взагалі селянину звертатися в органи державної влади, до посадових осіб, якщо порушення законів, прав громадян Є УМОВОЮ ЇХНЬОГО ІСНУВАННЯ Й БЛАГОПОЛУЧЧЯ?

 

Правоохоронці – бізнесмени

Тіньовий бізнес у Новопсковському районі «кришує» прокуратура і міліція. Приклад: серед збирачів-агентів із закупівлі молока від підсобних господарств населення наймані водії-лаборанти на машинах-молоковозах, що є власністю працівників прокуратури, але оформлені на їх родичів.

Так, збирач-лаборант Божків Микола Павлович платить, як він сам заявив, щомісяця слідчому прокуратури Прибега М.С. 700 грн. за надану можливість займатися бізнесом. Такі залежні люди, як Божків М.П. і інші, сприймають надану їм роботу як милість пана, за яку треба платити безумовною відданістю. Такі люди, як правило, й виступають у ролі рядових «дружинників» – чи то захоплення майна, чи то вибори, чи то відрядження до Києва на Майдан… Між іншим, за останніми відомостями, Божків Н.П. зібрався тікати в Росію.

А ці «правоохоронці», звичайно ж, не пасуть задніх у частині користування землею у своїх приватних інтересах. У Новопскові розповідають, як начальник міліції кілька років назад вивантажував у дворі райвідділу самоскиди з насінням соняшника – сушив урожай. Тепер, коли елеватор за допомогою міліції захопив Ільїнов, сушіння насіннячка можна організувати, звичайно, більш пристойно. Прогрес…

 

Селянські запитання

Проте, сільські жителі незгодні з відведеної їм роллю безправних «нових кріпаків» і після деякого збентеження починають задавати питання. Хоч і бояться «батога», розуміючи всю страшну силу феодала Чернявського, який підім’яв під себе район, хоч і з оглядкою, але починають просипатися й навіть вимагати: віддай моє!

Коли в селі Новобіла Новопсковського району, Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян організував схід громади, на якому зібралося понад сотню людей, усі в один голос прохали: допоможіть знайти управу на місцеве керівництво! Тому що «нутром» відчувають, що їх обдурили, а головою не розуміють, чому і як це відбулося.

На слуханнях було багато питань, їх можна узагальнити таким чином:

– Чому нам із самого початку не роз’яснили, як потрібно було розпорядитися колективним майном?

– Хто повинен був роз’яснити нам порядок і умови передачі майна із КСП у нове господарство?

– Які наші права на майно й землю і які документи це підтверджують?

– Чому, якщо частка майна кожного колишнього колгоспника перейшла в нове господарство, нам за нього ні копійки не платять, а новий хазяїн користується нашим як своїм?

– Чому він і слухати не хоче наші претензії щодо оплати й тільки сердито говорить: «Я тобі нічого не винен!»

– Хіба в такому випадку ми вже втратили право на наше майно?

– Як я можу знати, що мені призначено за оренду землі й майна?

 

* * *

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

К. Маркс писав у свій час, що в епоху феодалізму «земельна рента є єдина пануюча і нормальна форма додаткової вартості чи додаткового продукту». Причому безпосередній виробник доставляє земельну ренту «власнику тієї умови праці, що у цьому стані охоплює все, тобто власнику землі». Відбувається це тому, що саме земля протистоїть йому як така, що знаходиться в чужій власності умова праці, що відокремилося стосовно нього й уособлене в земельному власнику.

Отже, найбільш розвиненою стадія феодальних відносин стає дійсністю лише тоді, коли, із соціальної точки зору, земля, на якій трудиться безпосередній виробник, у його свідомості «відокремлюється стосовно нього». Більше того, це відокремлення уособлене «персоною земельного власника». Інакше кажучи, в очах безпосереднього виробника земля вже уособлюється фігурою феодала-власника, тобто стала умовою праці, що відокремилась стосовно нього самого.

Тут, проводячи історичну паралель, варто відзначити, що в Новопсковському районі рентні відносини перевернуті: не персона земельного власника уособлює відокремлення землі від працівника як умова його праці, а персона орендаря, що сконцентрувала у своїх руках земельні ділянки багатьох селян-власників, які не виділені в натурі в границях юридично закріпленого межування, – саме персона орендаря явочним порядком узурпувала права власника землі. Фактичний власник – орендар протистоїть юридичному власнику – селянину з його земельною ділянкою як його визискувач, що витягає земельну ренту шляхом присвоєння значної її частини.

В часи класичного феодалізму «при визначенні умов орендного договору земельний власник прагне по можливості залишити орендарю не більше того, що необхідно для відшкодування капіталу, що витрачається на насіння, оплату праці, робочу худобу й інші знаряддя виробництва, і для одержання прибутку, звичайного для фермерських господарств у даному районі. Зовсім очевидно, що це – найменша частка, якою може задовольнятися орендар, не терплячи збитку, а земельний власник рідко налаштований залишати йому більше. Усе, що залишається від продукту чи його ціни понад цю частку, який би не був цей залишок, власник намагається закріпити за собою як земельну ренту – найбільшої, яку тільки здатний сплатити орендар при даному стані землі. Цей надлишок завжди можна розглядати як природну земельну ренту, чи як ту ренту, за якої, природно, здається в оренду більшість земельних ділянок» (Smіt, Т. )

Цю систему вилучення земельної ренти (доходу власника землі) у системі класичного феодалізму можна виразити формулою:

Рф = Пп – Іо, де

Р ф – рента, що вилучається із сукупного додаткового продукту на користь феодала-землевласника

Пп – сукупний додатковий продукт, одержуваний із земельної ділянки

Іо – частина ренти, що надходить у власність орендаря у формі витрат на просте відтворення вкладеного капіталу і праці.

 

У наш час розпаду «колгоспно-общинного ладу» і формування «нового пануючого класу» у сучасному українському селі земельна рента має іншу формулу розподілу:

 

Рс = Пп – (Іо + Рч)о, де

Рс – рента, що надходить у розпорядження селянина-власника земельної ділянки за договором оренди

Пп – сукупний додатковий продукт, одержуваний із земельної ділянки

о + Рч)о – частина ренти, що надходить у власність орендаря, у якій:

Іо – частина ренти орендаря, затрачувана на відшкодування вкладеного капіталу і праці

Рч – чистий рентний доход орендаря.

 

Таким чином, якщо класичний феодал-землевласник одержував рентний доход, що дорівнює сукупному доходу з землі за винятком (по його рішенню) частки орендаря, яка покривала тільки просте відтворення витраченого капіталу, то наш квазі-феодал, будучи формальним орендарем земельних ділянок, фактично узурпував право власності на земельні ділянки і самоособисто розпоряджається всім доходом. І вже не юридичний власник (селянин), а він сам (фактичний власник) вирішує, яку частину ренти віддати власнику-селянину. Природно, що його рішення в цьому випадку продиктовано прагненням максимізувати свій чистий рентний доход Рч як власне багатство. Величина Рч тут виступає як показник ступеню експлуатації... селянина-землевласника орендарем. Парадокс, що не снився князям-Рюриковичам! Монопольна ж максимізація цієї величини, до чого орендар, природно, прагне, неминуче перетворює експлуатацію селян, працівників і землі у понадексплуатацію. Про форми цієї експлуатації сказано вище.

Це «перевертання» рентних відносин, у результаті чого сучасний орендар фактично став землевласником квазі-феодального типу, стало можливим тому, що через відсутність межування земельних ділянок у натурі селян-власників, відбулося відокремлення (фактичне відчуження) цих ділянок на користь орендаря. Селянин у такому випадку фактично втратив контроль над своєю ділянкою і став квазі-власником (удаваним власником), що залежить від сваволі орендаря.

Зафіксований нами парадокс владно диктує порядок денний для нового пануючого класу: перетворити сучасну оренду у володіння через викуп земельних ділянок. При відсутності твердої державної політики в сфері аграрної реформи й ефективної правової системи таке перетворення вже йде шляхом прихованого захоплення землі і майна, прихованої скупки землі і, що найбільш жахливо, – шляхом форсованого зубожіння, пауперизації основної маси селян у системі квазі-феодальных рентних відносин. І все це закономірно: у бідних селян можна буде скупити земельні ділянки за безцінь.

Стратегічно важливе питання: чи буде величина чистої ренти Рч, що виступає у формі накопичення орендаря, вкладатися в розширене відтворення його капіталу при відсутності вільного ринку землі? Інакше: чи можливий сьогодні без вільного ринку землі перехід від феодальної ренти до капіталістичної? З усіма наслідками цивілізаційного характеру, що випливають звідси – для всієї країни.

У цьому контексті важливо вказати і ще на один аспект цього стратегічного питання. У свій час до президента СРСР М. Горбачова звернулася велика група американських ведучих економістів (серед них було і чотири Нобелівських лауреати), що наполегливо пропонували йому при реформуванні планової економіки і переході до ринку на основі приватної власності не повторювати фатальної помилки західних країн і залишити при цьому в розпорядженні держави природну ренту.

У Горбачова не вийшло, у Єльцина такої проблеми не було. Український досвід у цьому сенсі лише повторив російський. Саме так, як наші мільярдери повторюють досвід казкового збагачення російських мільярдерів – досвід присвоєння природної ренти. Він же – досвід «тенізації» економіки, зубожіння і вимирання основної маси народу.

 

Отже, Проект зафіксував реальність, що, наскільки нам відомо, не знайшла ще відображення ні в наукових соціологічних працях, ні в суспільній свідомості. Реальність ця така:

1.  У Новопсковському районі домінуючою формою додаткового продукту є земельна рента квазі-феодального типу.

 2.  Досліджені факти рентних відносин дозволяють виділити різновиди присвоєння земельної ренти: захоплення майна і землі, відпрацьовування (квазі-панщина), продуктова і грошова рента (квазі-оброк).

3.  Ці рентні відносини не існують у чистому вигляді, як при класичному феодалізмі, вони перекручені як об’єктивною структурою відносин власності на землю на сучасному етапі розвитку аграрного сектора, так і суб’єктивними факторами (ніхто в наш час не буде видавати себе за феодала і тим більше – оцінювати джерело свого доходу в термінах «панщина» і «оброк»). Тому ми можемо говорити про квазі-феодальні відносини як спосіб накопичення капіталу.

4. Новий пануючий клас формується за умови неправової практики присвоєння земельної ренти і зубожіння селян.

 

Чи можлива екстраполяція цих соціологічних фактів на більш широку географію аграрного сектору країни? Нам здається – так.

 

Для влади України у учасників Проекту чотири пропозиції:

1.  Необхідна термінова державна, незалежна від місцевої влади, ревізія і повний облік земельного фонду району, області, країни – з метою припинення паразитарного використання землі і порушення прав власності селян.

2.  Необхідний перегляд ідеології реформування аграрного сектора: потрібно знайти форми сучасного кооперативного руху на селі для масового залучення селянина, який ще не остаточно пропив розум, до мотивованої продуктивної праці.

3.  Стратегія розвитку країни, особливо аграрного сектора, не буде реалізована доти, поки не буде вибудована правова система, у якій фундаментальні постулати свободи, формальної рівності і справедливості будуть засновані на принципі загальності.

4.  При розробці стратегії розвитку країни варто задуматися, чи не робимо і ми «фатальної помилки», направляючи природну (земельну) ренту не в державний бюджет і місцеві бюджети, а в кишені нових багатіїв? Фатальні помилки, як показує історичний досвід, виправити майже нікому не вдавалося.

 

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори