MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

‘Я сказав росіянам на блокпосту, що їду на Азовсталь’ Звіт за результатами моніторингового візиту до Покровської виправної колонії №17 Один успех Харьковской правозащитной группы в 1991 годуЗвіт за результатами моніторингового візиту до Дніпровської виправної колонії №89Звіт за результатами моніторингового візиту до Дніпропетровської спеціалізованої туберкульозної лікарні №89Звіт за результатами моніторингового візиту до Дніпропетровської багатопрофільної лікарні №4 Звіт за результатами моніторингового візиту до Дніпровської установи виконання покарань №4 Понад 1,5 млрд гривень — таких збитків зазнала природа Хортиці через підрив Каховської ГЕС ‘Не втрачати власні сенси...’ Помер учений і колишній політв’язень Ігор КозловськийОсновний етап ліквідації наслідків російського теракту на Каховській ГЕС завершеноВони розмовляли з нами мовою кулеметів: Спогади Євгена Грицяка про Норильське повстання Пам’яті Василя Овсієнка‘Членові Гельсінської групи на волі бути не можна було: якщо закінчувався термін — йому робили нову справу’, — Василь ОвсієнкоБлагодарность Форуму Льва Копелева от Харьковской правозащитной группыБратья Кличко, Тайра и Харьковская правозащитная группа получат премию Льва КопелеваЧерез підрив Каховської ГЕС вода у Дніпрі у 28 тисяч разів брудніша за нормуРосійські військові обстрілюють Херсон та Херсонщину, звідки евакуюють людей після підриву Каховської ГЕСПеред підривом Каховської ГЕС у РФ дозволили не розслідувати аварії на небезпечних об’єктах, що сталися унаслідок воєнних дій і терактів‘Катя, у нас больше нет квартиры’. Харьковская студентка про свой год войны‘Страшно, когда совсем ничего не осталось’

Проблеми протидії ксенофобії в українському суспільстві як новітній напрям роботи з персоналом ОВС України

01.01.2009   
Ольга Горбачова
Мова йде про системний аналіз правоохоронної діяльності відносно такого складного явища, як ксенофобія.

Відповідно до ст. 3 Конституції України «утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави» [1]. Виходячи з основних завдань та обов’язків міліції, особливе місце у реалізації цієї функції  належить саме правоохоронній системі. З підвищенням за роки незалежності рівня ксенофобії в Україні, зростає і роль правоохоронних органів у протидії цьому явищу. Адже ксенофобія провокує та посилює соціальну напругу, слугує потужним фактором росту деструктивної агресивності, насилля та злочинності на цьому ґрунті. «Злочини ненависті» – доволі нове явище для української міліції, тому залишаються прогалини у належній службово-професійній підготовці з даного питання. Але проблема ксенофобії набагато ширша, ніж проблема злочинності, і потребує не лише вдосконалення законодавства та правозастосовної практики в даній сфері, а й розробки дієвого механізму протидії ксенофобії як соціальному явищу.

Інститут ОВС як виконавчий орган влади не є провідним у державній етнонаціональній політиці, але є особливим суб’єктом у протидії явищу ксенофобії та дискримінації на цьому ґрунті, виходячи з основних завдань та обов’язків міліції, принципів діяльності та ролі дієвого механізму соціального контролю. Разом з тим, сучасне поліетнічне суспільство висуває особливі вимоги до організації роботи міліції, де вона має визнати необхідність адаптації своїх професійних навичок, якості послуг, що надаються громадянам, правозастосовної практики тощо до нових потреб та викликів. Ще у 2004 країни-учасниці ОБСЄ взяли на себе зобов’язання покращувати зусилля у проведенні для посадових осіб, зокрема співробітників правоохоронних органів, належного навчання щодо боротьби зі злочинами на ґрунті ненависті та їхнього попередження, та, з цією метою, розглянути питання щодо створення програм, які забезпечують таке навчання тощо. ОВС України роблять лише перші кроки в цьому напрямку. Так, усвідомлюючи  загрозу поширення ксенофобії у суспільстві та з метою виконання покладених на Україну зобов’язань, у 2007 році МВС України розробило власний (єдиний у державі з даної тематики) План заходів протидії расизму на період до 2009 року. Основні пріоритетні напрями роботи ОВС у цьому напрямку пов’язані з цілеспрямованим виявленням рухів радикальних молодіжних угруповань та організацій, проведенням роз’яснювально-профілактичної роботи серед їх членів, їх обліком, забезпеченням правопорядку в місцях компактного проживання та перебування іноземних громадян, формуванням толерантного світогляду серед молоді, навчанням співробітників ОВС щодо проблем протидії ксенофобії та дискримінації, вивченням позитивного досвіду правоохоронних органів зарубіжних держав з цієї проблеми тощо [2].

Ефективне виконання цілей та завдань, удосконалення якості і способів діяльності міліції в поліетнічному суспільстві, професійної майстерності її співробітників в сфері протидії ксенофобії, дискримінації та злочинності на її ґрунті, потребують розробки та впровадження відповідних програм в навчально-виховний процес. Нажаль, на сьогодні особовий склад підрозділів ОВС часто не має належної службово-професійної підготовки з проблем ксенофобії, що не дозволяє вчасно і адекватно реагувати на її прояви, якісно протидіяти їм. Відповідно, є прогалини у зборі та аналізі інформації щодо проявів нетерпимості, її обліку та використанні, виникають проблеми з кваліфікацією злочинів, скоєних на ґрунті ненависті. Відсутність знань про явище ксенофобії, форм прояву, шляхів поширення ксенофобських практик, їх причин та наслідків також унеможливлюють проведення належних заходів профілактичної спрямованості як серед громадськості, особливо «груп ризику», так і серед самих співробітників ОВС, які є частиною суспільства, а, отже, віддзеркалюють притаманні йому проблеми, відповідні соціальні настрої та колективні соціальні уявлення (стереотипи, забобони та ін.). Це одна з важливих причин людської глухоти та черствішання, джерело байдужості, формалізму, порушень законності та серйозних професійних прорахунків. Отже, проблема протидії ксенофобії в українському суспільстві є актуальним новітнім напрямом роботи з персоналом ОВС України.

Професійна освіта є одним з найважливіших інструментів управління. Важливо, щоб навчання було не самоціллю, а складовою частиною роботи міліції в поліетнічному суспільстві. Впровадження відповідних програм має відбуватись в рамках навчально-виховного процесу для співробітників практичних органів системи МВС, початкової підготовки кандидатів на посади у ОВС та вищої освіти майбутніх офіцерів-правоохоронців. При цьому, особливу увагу необхідно приділити навчально-виховній роботі в цьому напрямку в закладах освіти системи МВС України, так як саме там формуються основи професіоналізму, професійно важливі якості майбутніх правоохоронців, їх професійна культура та етика міліцейської поведінки.

Перш за все, існує потреба у створенні якісної, адаптованої до специфіки ОВС, навчально-методичної бази. Основний зміст навчальних програм в сфері проблем ксенофобії має включати в себе: 1) теоретичне знання щодо феномену ксенофобії (зміст та складові частини, параметри, об’єктивні та суб’єктивні причини формування та поширення, форми прояву тощо) та її крайніх проявів – «злочинів ненависті» (їх специфіка, проблеми виявлення та розслідування тощо), правових основ організації діяльності правоохоронних органів України із забезпечення та захисту прав і свобод людини; 2) аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку явища як в українському суспільстві, так і в світі в цілому, вітчизняного та міжнародного досвіду протидії йому; 3) методику формування навичок розпізнання відхилень в поведінці, мотивованих неприязню, ненавистю, ксенофобією, професійного реагування на подібні відхилення, вміння працювати з інформацією про подібні інциденти, здатності практично використовувати в конкретних ситуаціях власні знання та вміння; 4) методику формування особистісних цінностей та переконань працівників ОВС та організаційної культури в цілому в напрямку толерантного та неупередженого світогляду, ставлення до людини як до вищої цінності та рівного відношення до неї незалежно від її расового, етнічного, національного, релігійного, соціального тощо походження, гуманного використання прав, які надані законом, у відповідності з принципами соціальної справедливості, громадянського, службового та морального обов’язку, глибокого розуміння соціальної значущості своєї ролі у суспільстві, неприпустимості проявів ксенофобії самими співробітниками ОВС тощо.

Дуже важливо, щоб співробітники змогли засвоїти матеріал та оволодіти методами, які дозволяють розвинути необхідні професійно-важливі якості. В цьому напряму, попри використання традиційних методів, що застосовуються у навчально-виховному процесі (пояснювальне навчання, один розповідає – інші слухають), необхідно звернутись до більш сучасних, інноваційних методів навчання, які найбільш повно відповідають поставленим меті та завданням, – активних. Вони сприяють більш глибокому та якісному опануванню теми шляхом активізації пізнавальної активності, спонукають до активної розумової і практичної діяльності в процесі оволодіння матеріалом слухачів, створюють сприятливі умови для розвитку необхідних нових знань та вмінь. Такими, наприклад, можуть бути тренінги, проблемні лекції, навчальні бесіди, дискусії, модельоване навчання, ігрові та неігрові методи тощо [3].

Але навіть найдосконаліша теоретико-методологічна база не принесе користі за відсутності належного правового, організаційного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення її впровадження. Отже, робота з персоналом в галузі проблем ксенофобії неодмінно потребує розробки та реалізації комплексної програми, з визначенням цілей, основних шляхів та строків їх досягнення, ресурсів та їх джерел, форм контролю, відповідальних суб’єктів і т.д.

Процес поступової інтеграції органів внутрішніх справ України у систему правоохоронних органів світової спільноти передбачає дотримання актуальної для всіх мети: будучи основним суспільним інститутом, відповідальним за охорону прав та свобод громадян, поліція має розвивати свої навики, знання та компетентність для забезпечення професійної роботи в умовах зростаючої багатоманітності суспільства [4]. Успішність  стримування ксенофобських настроїв та практик є, фактично, лакмусовим папірцем для виміру демократизму і соціальної спрямованості країни, запорукою стабільності та толерантного співіснування її громадян.

На жаль, сьогодні у кращому випадку спрацьовує практика «часткових поліпшень» чи «кількісного приросту», коли вдосконалення мають передбачати глибокі якісні та структурні зміни. Таким чином, на порядку денному залишаються питання щодо розробки відповідних методичних рекомендацій щодо потенціалу ОВС у цій сфері. Мова йде про системний аналіз правоохоронної діяльності відносно такого складного явища, як ксенофобія.

Горбачова Ольга Вікторівна

науковий співробітник НДЛ кадрового, соціологічного та психологічного забезпечення ОВС ХНУВС

 

Література:

1.  Конституція України від 28 червня 1996 року (зі змінами та доповненнями).

2.  План заходів МВС України щодо протидії расизму на період до 2009 року ДДЗР №8889/Кн. 31.05.2007р.

3.  Права людини у діяльості міліції: Посібник з активних методів навчання. Вид 2-ге, доп. / Кол. авт. – Харків.: Харківський інститут соціальних досліджень. 2008. – 141 с.

4.  Роттердамська хартія. Охорона правопорядку силами поліції в поліетнічному суспільстві (пер. з англ.). Серія «Права людини», 2002 – 30 с.

 Поділитися