пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"200905
18.02.2009 | Віктор Марголін

Владо, чого мені від тебе ще чекати?

Схожі повідомлення

Потрясающие своим цинизмом и безнаказанностью действия "оборотней в погонах", промышляющих в Харькове, удивили даже такого искушенного в уголовной хронике журналиста. Наверное, только Генпрокуратура сможет восстановить там законность

Правосуддя визначило: виконувати положення закону України «Про свободу пересування та вільне обрання місця проживання в Україні» не обов’язково

Увага! Корупція

График доставки задержанных и взятых под стражу лиц в районные суды г.Харькова

Микола Левченко. Зламана доля

Чи працюють «правила ведення війни»? Виповнилося 150 років з прийняття першої Женевської конвенції

Як подолати корупцію в Україні?

Висновок Комітету з питань правової політики: «Військові суди треба лікві-довувати поступово»

Доступ к правосудию на Луганщине

Как я судился с коммунальным предприятием «Харьковские тепловые сети»

   

В газеті «Селянська правда» від 17 жовтня 2008 р. я розповідав читачам свою версію зникнення триповерхової школи. Газу до неї ще не підводили і тому вона зникла безшумно, жертв немає, а пограбованими залишились всі мешканці району і не тільки. Цей процес відбувався плавно, на протязі майже року. Тому Президенту країни не було необхідності їхати до Зачепилівки, бо його ставленики здатні самі розібратися в питанні, що кому повинно належати. Та і сльозу пускати для народу необхідності не було.

Після надрукування цієї статті я її копію направив прокурору області пану Сінчуку з надією, що вона згідно зі ст. 94 КПК України стане підставою для відкриття карної справи. В листі я повідомив про можливі зловживання з боку посадових осіб під час ліквідації недобудованої школи в селищі Зачепилівка.

Після цього до Зачепилівської районної прокуратури надійшла вказівка щодо розгляду даної справи. Признаюся чесно, що в мене з’явилася надія на те, що зачепиляни нарешті взнають правду: хто в старця забрав торбу.

За короткий проміжок часу я отримав листи з облпрокуратури за підписом заступників прокурора області О. Анпілогова, С. Хачатряна та начальника слідчого управління В.Іванова, а також начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України А.Хочунського про те, що мої доводи про незаконне знищення будівлі школи у ході перевірки не підтвердились і порушень вимог чинного законодавства при відчуженні вказаного приміщення не встановлено. Оце і є кругова порука державних чиновників з ознакою корупції. Мені повідомили про наступне: перевіркою Зачепилівського ВУЖКГ встановлено, що довідка від 5.02.08 р. за № 61, у якій зазначено, що недобудована середня школа на баланс ВУЖКГ не ставилась і не знаходиться, видана помилково. Значить і підстав відкривати карну справу немає. В даній ситуації виникає цілий ряд питань, але, де ви бачили, щоб прокурор сам себе посадив у в’язницю. Мене, людину з вищою економічною освітою, намагаються переконати в тому, що бухгалтер підприємства випадково «загубила» об’єкт на декілька мільйонів гривень, а знайшла тільки 64590 грн. і всі цьому раді. Де поділася решта, прокурора нібито і не цікавить.

За дорученням прокуратури області вказані питання перевірялись працівниками Зачепилівської районної прокуратури в порядку ст.97 КПК України. Якщо вірити документам, то перевірка тривала не більше двох днів. Я вважаю, що ґрунтовну перевірку даного питання за два дні виконати фізично неможливо. Та помічник прокурора Нечепоренко С.О. 2.12.08 р. виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, чим узаконив усі можливі порушення діючого законодавства під час знищення триповерхової будівлі школи.

12.01.09 р. я звернувся письмово до прокурора району Комара Р.В. з проханням надати мені можливість для ознайомлення з матеріалами перевірки у даній справі. Прокурор мені пояснив, що в даний час він не може дати справу для ознайомлення, так як вона відправлена до Харкова для аудиторської перевірки. Я лише запитав його чи не краще було б спочатку провести перевірку, а вже тоді виносити постанову. У відповідь пан Комар сказав, що з мене був би хороший слідчий. Ми потім домовились, що коли справа повернеться в район, то мене про це повідомлять. Після отримання запрошення я ознайомився зі справою і ніяких висновків аудиторської перевірки я там не знайшов. Тобто мене черговий раз обманули в районній прокуратурі.

21.01.09 р., після ознайомлення зі справою, я дійшов висновку, що в справі слідчого відсутні відповіді на цілий ряд важливих питань. На них відмовився надати відповідь і селищний голова Запорожець Г.І., який проігнорував мій інформаційний запит та припис районної прокуратури з цього питання. Так поступати міг селищний голова тільки у випадку підтримки з боку районного прокурора.

На моє питання звідки взялася цифра 64590 грн. слідчий районної прокуратури пояснив мені, що це сума оцінки будівельних матеріалів після розбирання будівлі. Якщо це так, то можна сміливо заявляти про факт скоєної афери, крадіжки державних коштів на декілька мільйонів гривень при потуранні, а можливо за активною участтю прокурора району Комара Р.В. Адже він чомусь неодноразово стверджував, що в цій справі жодних порушень немає.

Копії документів, що містяться в справі нерідко такі, що їх майже неможливо прочитати та установити час їх виготовлення.

В справі є рішення сесії селищної ради від 21.08.06 р. про надання згоди на передачу школи до Зачепилівського ВУЖКГ. Згідно із звітом про оцінку майна дата оцінки майна є 5.10.06 р., замовник оцінки – Зачепилівська селищна рада, власність також селищної ради. В той же час у справі є лист селищного голови про те, що Зачепилівське ВУЖКГ прийняло на баланс недобудовану школу у вересні 2006 р.

Слідчому під час розгляду справи слід було б поцікавитись звідки взялися кучі залізобетонних виробів, які складені в районі так званої дачі прокурора.

Підшиті в матеріалах перевірки копії бухгалтерських документів виглядають як не зовсім вдалі пародії. Вартість незавершеного будівництва в бухгалтерських документах «Основні засоби» повинна складатися із головної вартості школи, що передана і вказана в листі з ОДА в розмірі 1.854.513,65 грн., плюс індексація – 22416,78 грн. та затрат на виконання підсилення несущих конструкцій в розмірі 135617 грн. Всі ці суми підтверджені відповідними авізо. Тобто, вартість оцінки об’єкта в сумі 64590 грн. ніяк не може складати балансову вартість школи. Це просто профанація самого бухгалтерського обліку, яка відбулася в стінах Зачепилівської районної прокуратури. При цьому були грубо порушені елементарні вимоги самого бухгалтерського обліку.

Все це є свідченням того, що слідчий та прокурор, намагаючись сховати злочинні сліди, самі організували виготовлення фальшивих бухгалтерських документів і, можливо, навіть, заднім числом. Тому такі дії посадових осіб Зачепилівського ВУЖКГ, селищної ради та районної прокуратури слід розглядати як груповий злочин, скоєний проти законних інтересів держави Україна.

Саме такий безвідповідальний розгляд справи, як на мій погляд, можливий тільки в результаті особистої зацікавленості прокурора району в його результаті. Прокуратура району за суттю імітувала процес слідства. Тільки після «продажу» школи кількість «Джипів» в районі значно збільшилась. Майже рік тривав процес знищення школи фактично на очах у прокурора району і в нього немає жодного зауваження. Для кожного мешканця Зачепилівського району не є таємницею, що вартість виручених коштів від продажу школи в десятки разів менша вартості будматеріалів. Така оцінка об’єкта виглядає злочинною, а сам факт біржових торгів повинен бути оскаржений прокурором, але не зачепилівським, який здатний лише до фальсифікації документів.

З метою документального підтвердження злочинних дій зачепилівських чиновників під керівництвом пана прокурора, я звернувся з відповідним запитом до керівництва контрольно-ревізійного управління в Харківській області. Звідти надійшло офіційне підтвердження про те, що в результаті проведеної ревізії установлено, що школа на баланс підприємства не ставилась. За наслідками ревізії для відповідного реагування направлена інформація до Зачепилівської РДА та повідомлено прокуратуру Харківської області для вжиття заходів щодо усунення виявлених ревізією порушень. Тепер читач, я надіюсь, зрозумів для яких цілей маємо в державі прокуратуру, бо інтереси держави відстоювати вже нема кому.

Таким чином, стало очевидним, що скоєний економічний злочин в районі розглядати ніхто не збирається. Тому я звернувся до начальника управління державної служби боротьби з економічними злочинами ГУ МВС України в Харківській області полковника міліції Пахомова В.А. Там вирішили, що справу краще відправити в район і нехай там розбираються. Справа дійшла до дільничного інспектора Шевченка О.Г., який зібрав кучу безвідповідальних паперів та видав постанову про відмову в відкритті карної справи. До речі, в Зачепилівці, думаю, ніхто не сумнівається в тому, що у Зачепилівського міліціонера не «підніметься» рука на прокурора. Отже, на черзі «цікава» судова справа.

Як журналіст незалежного агентства журналістських розслідувань, я отримав редакційне завдання щодо проведення розслідування обставин знищення недобудованої школи в селищі Зачепилівка. Мені стало відомо про наявність залізобетонних виробів в с. М. Орчик. Тому я на своєму мопеді «Дельта» поїхав в дане село. Я там побачив велику купу будматеріалів. Під час мого фотографування цих об’єктів мене помітили, і до мене на велосипеді під’їхав молодий хлопець. Він ухватився за руль мого мопеда і, використовуючи нецензурну лексику, грубо запитав мене, хто я такий і чого туди приїхав. Я показав посвідчення журналіста цьому хлопцю. Він намагався вихопити це посвідчення з моїх рук, але це зробити йому не вдалося. Штучно створена ДТП є окремою темою, хоча вона тісно пов’язана з історією знищення школи.

В Зачепилівському райсуді я вимушений був доводити, що ДТП організував сам прокурор району, але сили були не рівні. В результаті справа розглядалась в апеляційному суді Харківської області. Заради справедливості слід відмітити, що постанова райсуду була скасована і справа направлена на новий розгляд. Таким чином, за останні вісім років я вперше отримав в суді відносно справедливе рішення. Та коли уявляю собі, що голова суду не здатний покарати прокурора, а про слідчого районної прокуратури, чи помічника прокурора взагалі мова не йде, то впадаю у розпач. Я, наприклад, не знаю такого випадку в державі, щоб підлеглі прокурора заводили справу на свого керівника. В нашій державі це дійсно явище неможливе і я не уявляю навіть теоретично, що буде далі.

Щоб з’ясувати наявну залежність між всіма, навіть найменшими епізодами ДТП та самою ліквідацією школи і моїм журналістським обов’язком донести до людей голос правди слідству та суду слід було б з’ясувати всі причини скоєного. Та цього в Зачепилівці ніхто не посмів зробити, так як це могло бути спрямоване проти особистих інтересів прокурора району. Якщо головуючий в суді суддя Гришин П.В. безапеляційно відкидає покази свідків, одержані шляхом оперативної роботи дільничного міліціонера, то таке дійство, я вважаю, судом називати не варто. Судді Зачепилівського райсуду Бойко Г. В., Гришин П.В., Яценко Є.І. перетворили державний судовий орган в «приватизовану» контору, де громадянин не в змозі захистити свої конституційні права. Кожен суддя може прийняти судове рішення тільки в рамках дозволеного головою суду. Саме таке Зачепилівське правосуддя. Що про нього можна доброго сказати, коли голова суду дозволяє собі в коридорі суду хватати мене за рукав куртки і трясти, як чорт грушу, та ще і приказуючи: «З тобою ми можемо і по-другому».

Крім цього я вважав за необхідне поінформувати суд про те, що 24.07.08 р. до моєї квартири завітав незнайомий мені молодик, який виклав свої претензії до мене за мої численні статті та скарги до вищих державних органів на прокуратуру та суд. Все це заважає їхньому бізнесу. Цей громадянин перерахував членів моєї родини, дав зрозуміти, що знає про те, де мої сини живуть та працюють, і щоб він більше не приходив у масці – порекомендував більше нічого не писати. Він також повідомив, що всі мої листи та заяви він читав. Тобто це була явна погроза мені як громадянину, як голові районної організації «Партії правозахисту» та журналісту незалежної агенції журналістських розслідувань. Хто направив цього молодика з відповідними погрозами у мене немає жодних сумнівів. Без прокурора району, а точніше – без його участі це не могло відбутися. Тому такі дії прокурора району слід вважати переслідуванням, що є умисними діями. Формою переслідування, в даному випадку, стало застосування погроз. В результаті такі дії прокурора району слід кваліфікувати згідно зі ч.2 ст. 171 КК України. Та в Зачепилівському суді закрили очі на даний факт. Їм це нецікаво. Правда, за цим фактом, приїздила одна пані з облпрокуратури, ми довго з нею говорили, та на цьому все так і залишилось. Очевидно, в прокурора району є надійна «криша».

«Шановний Президенте, Вікторе Андрійовичу!

Я надіюсь, що маючи за плечима 62 роки життя, я маю право через газету звернутися до вас особисто. При цьому я пригадую, як п’ять років тому я з активістами району їхав до вас на зустріч в Харків за 130 км, щоб почути слово правди, щоб одержати бодай найменшу надію на краще життя. Та пройшли роки, і що ми маємо? З кожним днем тануть наші надії та сподівання, як сніг минулого року навесні. Всі негаразди в державному будівництві я відчув на собі. Ось держу в руках лист народного депутата України до вас і з вашою резолюцією, направленою до Генерального прокурора України. Ви вимагаєте його розібратися в конкретному питанні, а той відповідає, що вони вже мені роз’яснювали це питання. От і все. Так я за 8 років пройшов більше 20-ти судових розглядів моєї карної справи, але не зміг дізнатися, за що був осуджений. В державі, де немає справедливого суду, порядного прокурора, відповідальної міліції не можуть нормально функціонувати і інші поважні державні органи. Мої численні звернення до вас, пана Пукшина, Генерального прокурора України, до СБУ, до Ради суддів України та інші державні органи практично не дають жодних надій на справедливість. То можливо в нашій країні відсутній гарант Конституції?

Вікторе Андрійовичу! Звертаючись до вас, я б хотів прохати вас не мене захищати, а критично оцінити стан справ в державі. Адже не можна так далі випробовувати 46-ти мільйонний народ. Я впевнений в тому, що, коли б ви добровільно відмовились від посади Президента, такий ваш мужній вчинок розумні люди оцінять гідно.

Я наведу ще один приклад. Коли я на особистому прийомі в голови РДА намагаюсь поставити питання, які турбують громаду району, то він пояснює, що сьогодні зовсім неважливо хто сидітиме в його кріслі. Далі пояснювати немає сенсу. Все в районі «схвачено» і керується з кабінету голови районного суду з допомогою вірнопідданого прокурора. Я смію вас запевнити, що в цих керівників ніколи не боліла голова з приводу стану виробництва на якомусь підприємстві, чи є кошти на рахунку Пенсійного фонду, чи сплачуються податки в повному обсязі до державного бюджету, і т. і. Ось до чого ви, пане Президенте, докерувались в державі. Ви реальну владу від народу фактично передали відвертим бандитам і злодіям. Тому Вам є над чим замислитись.

Саме такий стан справ в нашій державі спонукав мене очолити районну організацію «Партії правозахисту» та сили, як бачимо, нерівні. Мафія та корупція, як іржа, доїдають останні краплини довіри до влади, до держави в цілому. То, можливо, слід згадати про обіцянки, які лунали з багатьох майданів? Та і відповідати колись же треба.

Мій же шлях в черговий раз пролягає до апеляційного суду Харківської області. А там і до Верховного Суду України, очевидно, прийдеться звертатися. Чим вище, тим надій менше. Маємо те, що маємо – так говорив один аж дуже «мудрий» чоловік. Питання – чи саме така система влади, Вікторе Андрійовичу, під вашим керівництвом потрібна нашій державі, народу – видається риторичним.»


 

Схожі повідомлення

Потрясающие своим цинизмом и безнаказанностью действия "оборотней в погонах", промышляющих в Харькове, удивили даже такого искушенного в уголовной хронике журналиста. Наверное, только Генпрокуратура сможет восстановить там законность

Правосуддя визначило: виконувати положення закону України «Про свободу пересування та вільне обрання місця проживання в Україні» не обов’язково

Увага! Корупція

График доставки задержанных и взятых под стражу лиц в районные суды г.Харькова

Микола Левченко. Зламана доля

Чи працюють «правила ведення війни»? Виповнилося 150 років з прийняття першої Женевської конвенції

Як подолати корупцію в Україні?

Висновок Комітету з питань правової політики: «Військові суди треба лікві-довувати поступово»

Доступ к правосудию на Луганщине

Как я судился с коммунальным предприятием «Харьковские тепловые сети»

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори