пошук  
версія для друку
23.02.2009 | Володимир Іванов
джерело: human-rights.unian.net

Вибори українського судді до Європейського суду: розважаємо чи дражнимо Європу?

   

Другий рік тривають перипетії з вибором судді від України до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі.

У листопаді 2008 року Європейський суд через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини повідомив Україну про те, що пан Володимир Буткевич, суддя від України, вирішив піти у відставку та не залишатися більше на посаді судді Європейського суду від України. При цьому, слід уточнити, що суддя Буткевич, який мав скласти повноваження ще у 2007 році,  перебрав термін своїх повноважень більш ніж на рік зовсім не з доброї волі.

Спробуємо розібратися зі статусом судді Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 20 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини складається з такої кількості суддів, яка відповідає кількості сторін Конвенції. Судді обираються Парламентською Асамблеєю Ради Європи за списком з трьох кандидатів, запропонованих кожною країною – стороною Конвенції, більшістю поданих голосів.

Суддя від України, як і кожен суддя Європейського суду, є членом однієї із Палат Суду, яка складається з семи суддів. Склад Палати збалансований "географічно" та за ознакою статі й відображає різні системи права Договірних Сторін.

Судді обираються строком на шість років.

Історія, фактично залишила Україну без свого судді в Європейському суді, вже оповідалася у пресі не раз.

На початку 2007 року, з метою забезпечення безперервної робити щодо розгляду скарг, поданих проти України, Європейський суд звернувся уряду України з проханням надати кандидатуру для обрання нового судді від України за встановленою процедурою, оскільки повноваження чинного судді спливали.

Серед кандидатів, які пройшли урядове «сито» відбору, значилися Василь Мармазов, Анна Юдківська та опальний у Президента  Сергій Головатий.

Кажуть, саме останній кандидат став причиною того, що 14 вересня 2007 року був виданий указ Президента № 869/2007 «Питання добору кандидатур на обрання на посаду судді Європейського суду з прав людини від України», яким був відкликаний цей список кандидатів та скасований указ, який регламентує питання виборів судді Європейського суду, від 28 лютого 2007 року №157.

Президентом була створена нова конкурсна комісія, яку очолив теперішній міністр юстиції Микола Оніщук. Сито нової конкурсної комісії пройшли ті ж самі кандидати, що і в попередньому конкурсі. Окрім Головатого. Додався Станіслав Шевчук, який в урядовому конкурсі поступився тому ж таки Головатому.

Проте ПАРЄ другого списку кандидатів, поданого Україною, не визнала. Україна, у свою чергу, заперечень ПАРЄ «не почула». А суддя від України Володимир Буткевич на півтора роки «застряг» у Європі попри власні плани та бажання.

Проте продовження історії є не менш захоплюючим.

У другій половині 2008 року з метою забезпечення безперервної робити щодо розгляду скарг, поданих проти України, Європейський суд звернувся з проханням до України надати кандидатуру судді ad hoc до обрання нового судді від України за встановленою процедурою. Європейському суді було запропоновано кандидатуру пана Станіслава Шевчука, який і приступив до виконання своїх обов’язків у січні 2009 року.

І ось тут випливає ще один пікантний момент.

Як відомо, процедура ad hoc передбачає призначення судді так би мовити «на один раз». У цій якості Станіслав Шевчук, знаний фахівець у галузі європейського права,  є цілком гідною кандидатурою.

Але говорити про здійснення ним повноважень судді від України на постійній основі було б щонайменше порушенням норм, встановлених Конвенцією про захист прав та основоположних свобод людини, а також нормативами ПАРЄ.

Тим не менше, як зізнався в одному з телевізійних інтерв’ю міністр юстиції Микола Оніщук, суддю «на один раз» вже навантажили скаргами від України під зав’язку. В Україні роблять вигляд, що все гаразд.

Чи погодяться з цим у Європі? 

Тим часом, кількість скарг на Україну, які чекають на розгляд в Європейському суді, вже добігає астрономічної суми – до 20 тисяч. Україна посідає четверте місце у Європі за кількістю скарг на порушення прав та основоположних свобод людини…

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори